Медіа майорять новинами на кшталт «фронт посипався». Цим заявам, які ефективно психотравмують українців, варто покласти край, тому пояснимо кілька моментів.

Протяжність лінії фронту — близько 1500 км. Противник 130–200 разів на добу атакує і штурмує наші позиції, діючи переважно відділеннями-взводами, рідше ротами й геть рідко батальйонами. Днями дуже важка ситуація склалася під Кураховим, де, за оцінками зарубіжних оглядачів, противник прорвав оборону нашого батальйону силами двох полків за підтримки танкової бригади. Батальйон обороняє район 3–5 км по фронту та до 2,5 км у глибину. Тобто агресор прорвався на ділянці 5 км завширшки. 5 км — 0,00033 % фронту. Ось масштаб того, що посипалося. Сили оборони ворога зупинили, хоча заплатили дорого.

За 985 днів стратегічної наступальної операції агресор не виконав ЖОДНОГО свого стратегічного завдання (маячню про денацифікацію, демілітаризацію та тому подібну де…цію пам’ятаєте?). Противник не зміг розгромити жодне стратегічне угруповання Сил оборони. А значить, боротьба триває.

Так, ворог за рік має досягнення і здобутки:
— УВ «Запад» розсікло плацдарм ОСУВ «Хортиця» на лівому березі р. Оскіл і в районі Кругляківки вийшло до ріки, суттєво зменшило плацдарм Сил оборони на р. Чорний Жеребець, фактично ліквідувавши його північну частину в районі Макіївки й Невського;
— УВ «Юг» просунулося на напрямку Бахмут — Часів Яр, створило умови для подальшого просування до Костянтинівки й Дружківки;
— УВ «Центр», відколи захопило Авдіївку, силами трьох армій (2-ї, 41-ї та 51-ї) наступало на напрямках Авдіївка — Покровськ й Авдіївка — Курахове та частиною сил на Торецьк, захопило Селидове, Красногорівку, вийшло на ближні підступи до Покровська й Курахового, вклинилося в оборону ОСУВ «Таврія» на оперативно-тактичну глибину на Донецькому напрямку;
— УВ «Юг» і «Восток» повністю ліквідували Вугледарський плацдарм ОСУВ «Таврія» на Волноваському напрямку, захопили Вугледар і створили сприятливі умови для захоплення Курахового.

Але.

Стратегічного результату ворог не здобув.

У жовтні противник поставив власний рекорд втрат у цій війні: загинули, поранені, зникли безвісти 41980 військовослужбовців. Армія РФ втратила 279 танків (тут не рекорд, але промовиста тенденція — на базах резерву танків усе менше), 923 ББМ (до того рекордним був березень 2022-го — 889 машин), 1184 гармати/міномети, 40 РСЗВ, 31 зенітний ракетний комплекс, 2417 автомобілів, 265 одиниць техніки спецпризначення.

Динаміка людських втрат: 2022-й — 92920, 2023-й — 253290, 2024-й — 336400. Вихід на 40 тисяч щомісячних втрат перевищує можливості системи комплектування ворога поповнювати втрати.

Причина — прискорення темпів наступу, адже строки підтискають, а треба вкластися до кінця року. У справу йдуть надмірні ресурси, зокрема й гостродефіцитні. Люди остаточно перетворені на безликий ресурс, а бойова техніка в дефіцит. Рекорд з ББМ свідчить про повернення до тактики атак в комбінованому бойовому порядку, тобто з підтримкою ББМ. Очікуємо подібного рівня втрат у грудні-січні, адже ворог не зупиняється.

Невисока цифра ЗРК хай нікого не засмучує: рембат дивізії своїми силами може відновити за добу 0,02 ЗРК. Загалом для ОПК агресора це вкрай болюче питання, а з урахуванням втрат ППО Ірану, котрий стоїть на забезпеченні РФ, тенденція для ворога дуже негативна. Втрати автомобілів уже примусили військове командування застосовувати автомобільну техніку і загального, і суто цивільного призначення безпосередньо в зоні бойових дій і навіть під час штурмів. Основний обсяг втрат спецтехніки — машини інженерних військ.

Противник більш агресивний на полях боїв, ударна сила — піхота, котра потребує підтримки танків, котрі заміняють ББМ, а ті — автомобілями.

За що ворог сплачує таку ціну?

На Південно-Західному ТВД окупанти мають дві великі операційні зони (поділ умовний, просто для зручності розуміння) — Східну (від Харкова до Вугледара) та Південну (від Вугледара до Херсона). Відкриваємо карту DeepState і бачимо таке: ворог намагається захопити Луганську й Донецьку області, для чого сформував (хоч і не повністю) три плацдарми (Краматорський, Покровський і Времівський), з котрих планує наступальну операцію, аби захопити підконтрольні Україні території Луганщини й Донеччини.

Краматорський плацдарм: поки була можливість їхати на здобутках Бахмутської офензиви, ворог на них і їхав, але кінь Вагнер умер і справа пішла не так жваво. Зараз головні сили 3-ї армії та угруповання ПДВ (головні сили 98-ї ПДД) вперлися в канал Сіверський Донець — Донбас, щодня перетинають його, не можуть закріпитися, відкочуються на вихідні рубежі, намагаються пробитися на Ступочки вздовж шосе Бахмут — Покровськ. 

Якщо противник зможе просунутися до рубежу Червоне — Ступочки, одночасно завдасть удару в північному напрямку на стику 41-ї та 51-ї армій з рубежу Новоолександрівка — Архангельське й зуміє просунутися до Яблунівки — Олександро-Калинового на Торецькому напрямку, то ОСУВ «Хортиця» муситиме залишити не лише Торецьк, а й прилеглі до нього на півночі території та відходити на Костянтинівку. Ключове слово в цій конструкції — це «якщо». 

Покровський плацдарм: просування окупантів обумовлене колосальною чисельною перевагою на обраних ділянках, котрими штаб УВ «Центр» уміло маневрує, підтримуючи високі щільності військ там і тоді, де і коли йому це треба. Плюс інерція після захоплення Авдіївки й прорив біля Очеретиного. 

Останні 10–14 діб ворог змістив напрямок свого головного удару на південь, на Селидове, котре захопив. Триває підготовка до штурму Покровська. Імовірний сценарій дій противника: 90-та ТД 41-ї армії та 27-ма МСД 2-ї армії прорвуться на південь від Покровська, після чого головні сили 2-ї та 41-ї армій розпочнуть наступ з боку Миколаївки до Мирнограда через Промінь. Якщо залишаться вільні ресурси, то ворог зможе завдати ще удару від Гродівки на Новоекономічне та спробує прорватися вздовж залізниці просто на Покровськ з боку Новогродівки. Якщо наша «Таврія» зможе активно оборонятися й контратакувати в районі Лисівка — Сухий Яр, то зв’яже боями частину сил 27-ї МСД, а 2-га армія муситиме підтримати її, що послабить УВ «Центр» на напрямку його головного удару. 

Курахівський плацдарм: найгарячіший і найпроблемніший сьогодні. На його північному фланзі УВ противника «Центр» у взаємодії з військами південного флангу УВ «Юг» намагається прорватися до Курахового. На південному фланзі УВ «Восток» дещо несподівано для штабу ОСУВ «Таврія» розпочало наступ на захід від Вугледара, прорвало його оборону на тактичну глибину й просунулося в північному напрямку на 12–15 км (ми вище це обговорили). 

Основні зусилля противника спрямовані на просування до Курахового, зокрема, обхід міста з тилу, із західного боку водосховища. Водночас ворог не припиняє атак з Максимільянівки, звідки до Курахового — 3 км, розвиває свої тактичні досягнення від зайнятих раніше Шахтарського, Новоукраїнки та Богоявленського, намагаючись вийти в тил ОТУ «Донецьк», що обороняється в районі Катеринівки та Єлизаветівки, вийти на Курахове й на захід від Курахового в район Константинополя. 

«Таврія» до 10 листопада, швидше за все, відійде з Курахового і з територій на північ від водосховища. Відхід стане початком боїв за Велику Новосілку. Місцевість на захід від Вугледара не сприяє обороні, тому впродовж 2–4 тижнів слід очікувати відступу «Таврії» і з цього району. З боями, але відступу. Логічно припустити, що наприкінці листопада сили УВ «Центр» і «Восток», атакуючи від Цукуриного та Ясної Поляни й Максимівки відповідно, зустрінуться в Костянтинополі.

Вгорі: військовослужбовці 56 ОМБр ЗСУ. Фото: Генеральний штаб ЗСУ / General Staff of the Armed Forces of Ukraine

«Аргумент» [3]

На цю тему:

• Ворог стискає зашморг навколо Курахового [4]
• Як ЗСУ готуються зустрічати "гарматне мʼясо" з КНДР: «В України є хороший досвід» [5]
• Приховані звірства рашистів [6]