Спочатку про хороше — на вулиці середина зими, а країна не замерзла. Ситуація загалом наразі терпима. Є газ і часом навіть електроенергія (частково на тому ж газі). Не найгірший підсумок минулого 2022 року — найстрашнішого в історії України років за сімдесят. Сам видобуток газу впав на 6%. Як для війни, так і непогано. Особливо при тому, що ключові райони газовидобутку стали зонами боїв.

Про газовудобуток в Україні в умовах війни - стаття у видані ZN.UA [2].

За даними консалтингової компанії Expro (частина її аналітиків нині в лавах ЗСУ), «найбільше постраждав видобуток газу в Харківській і Донецькій областях, меншою мірою — в Полтавській, Сумській і Чернігівській».Нагадаємо, що Харківщина — це близько 40% видобутку газу, та й березневі танкові бої на Чернігівщині й Сумщині умов видобутку не поліпшували.

Однак газ добували й наверх підняли 18,5 млрд кубометрів (на 1,3 млрд менше, ніж 2021-го). В основному ситуацію витягнула державна компанія «Укргазвидобування» (УГВ), вона традиційно дала дві третини обсягу.Падіння становило лише 3%.

У всіма забутого газу «приватівської» «Укрнафти» (Ігор Коломойський давно відучив державу його враховувати) обсяг видобутку провалився на 7%. Але там давно на ходу лише родовища, що витримали тотальне недофінансування. Останній десяток років «приватівці» відверто забули про інвестиції у видобуток, скоротивши (без будь-якої війни) свердління майже до нуля (дві-три свердловини на рік), розігнали бурові управління і просто «досмоктували» сім-вісім десятків родовищ, що їм дісталися.

Зате при цьому вони контролювали кожну копійку, реально домагаючись найвищої віддачі все ж таки вкладених у видобуток крихт. На тлі відвертого розпилу інвестпрограм в УГВ це навіть мало вигляд.

Утім, наприкінці минулого року у зв'язку з воєнним часом людей Коломойського трохи відсунули від керма.Наразі незрозуміло, наскільки успішно і з яким ефектом.

Видобуток газу в 2021–2022 роках, млрд кубометрів

* За даними консалтингової компанії ExPro.

Найжорсткіший обвал — у приватних компаній, там видобуток упав майже на 14,5%. Це половина «недовидобутого» газу минулого року.

Основна причина — ринкова, їхній газ майже нікому продавати. До початку повномасштабної агресії газ приватних родовищ практично весь ішов промисловості — металургам, хімікам тощо. Там споживання впало в кілька разів. У результаті навіть ті 4,3 млрд кубометрів, які приватники все ж таки видобули, продати не вдалося. До того ж, за різними оцінками, у підземних сховищах зависло до третини видобутого торік газу — близько 1,5 млрд кубометрів.

При цьому внутрішні ціни на газ навіть для промисловості були в кілька разів нижчими за європейські. А до початку серпня газова рента на видобуток була прив'язана до цін на єврохабах. Іноді вона була на рівні цін продажу. М'яко кажучи, це не дуже стимулювало інвестиції навіть поза зоною активних боїв.

У серпні 2022 року Верховна Рада змінила умови для розрахунків ренти — її прив'язали до цін на українській біржі. Це згладило ситуацію, але час уже було втрачено. Ефекту чекаємо вже цього року, але, на жаль, від ренти нині не так багато залежить.

Робити прогнози щодо видобутку газу на цей рік — річ невдячна. Торішнє падіння споживання було набагато глибшим за падіння у видобутку — на 35–40%, відповідно, зараз наші потреби залишаються на рівні минулого року, або 18–19 млрд кубометрів, і, на жаль, стрімко не зростуть. Тобто якщо збережемо видобуток на рівні 2022-го, власного газу має вистачити. Залишилося його зберегти…

За звітами НАК «Нафтогаз України», 94% її видобутку вуглеводнів знаходяться на сході України в зонах найвищого ризику.

У більш-менш спокійних районах заходу країни та ж УГВ торік навіть наростила видобуток на два-три відсотки. Але це лише від 770 до 790 млн кубометрів. Активних приватників там теж небагато. Тож видобуток у п'яти західних областях становить близько мільярда з 18 — сльози.

На сході ж усе складніше. Перші місяці росіяни практично не били по промислах — працював ефект очікування «Київ за три дні, й хохли от-от здуються».

Потім ракети посипалися на переробників — на Кременчуцький проммайданчик прилетіло близько півсотні «калібрів» і Х-22, кілька хвиль обстрілів пережив і Шебелинський газопереробний завод, востаннє під Новий рік.

Та й уразити свердловину в полі — взагалі-то завдання доволі непросте. А от компресорні цехи значно більш уразливі, й наприкінці року по них уже почалися прильоти. Поки що поодинокі. Нещодавній удар по Києву зенітними С-400 теж натякає, що орки шукають нові, досить далекобійні, засоби. А для ударів по промислах сходу країни підійдуть і старі С-300. Точність, звичайно, так собі. Але коли це росіян хвилювали промахи.Намагатимуться добрати кількістю. Нещодавно такими ракетами накрили невеликий НПЗ у харківській Мерфі.

Знаю про об'єкти в енергетиці, де кількість ударів протягом трьох місяців перевалила за другий десяток. І дотакого треба готуватися, причому не для птички, на підприємствах усіх (підкреслюю — усіх) форм власності.Починаючи з нормальних легких бронежилетів та укриттів для працівників, обвалування обладнання, захисних споруд, наявності пожежного обладнання і закінчуючи розосередженням усього, що можна. Аж до зведення несправжніх об'єктів, — однаково дешевше, ніж відновлювати.

Так, це дико звучить у Європі XXI століття, але попереду другий рік війни. Видобуток у ньому навряд чи перевищить торішній і проходитиме в набагато гірших умовах. Газу під ракетними обстрілами в Європі ще ніхто не видобував. Але він дуже потрібен… Та й відступати нікуди.

Фото: futuroquotidiano.com

«Аргумент» [3]

На цю тему:

• Якщо нам не вистачить газу: скільки, за яких умов та коли? [4]