Провідні російські прихильники президента Росії Володимира Путіна дедалі більше використовують «геноцидну риторику», коли обговорюють українців та методи війни в Україні, відзначають західні аналітики у ті дні, коли в Україні вшановують жертв Голодомору 1932-33-го років, який понад 20 країн світу визнали геноцидом проти українського народу.

Про це йдеться в повідомленні Голосу Америки. [2]  

Кореспондентка американського телеканалу CNBC [3] каже, що ультранаціоналістькі висловлювання стали головним напрямом у Росії, особливо після початку вторгнення 24 лютого. Коментатори на головних телевізійних каналах та військові блогери відверто критикують військове керівництво Москви за воєнні поразки та заохочують до більш жорстоких способів ведення війни, включно зі застосуванням ядерної зброї та зброї масового знищення, мовиться у статті.

Серед прикладів дегуманізації українців у російському публічному просторі, які наводить CNBC, є блог колишнього президента Росії Дмитра Медведєва, який має понад 900 000 підписників у Telegram. Він називає українських урядовців «тарганами», а раніше він казав, що вони «рохкають, як свині».

Слідом за нинішнім президентом Росії Володимиром Путіним, який вважає, що українців як окремої нації не існує, пишуть і інші впливові російські коментатори: наприклад, депутат Московської міської думи та прокремлівський журналіст Андрій Медведєв розповідав своїм 150 000 підписникам у Telegram у середу, що «українці – це росіяни, яких переконали, що вони особливі, більш європейські, расово чистіші та правильніші росіяни».

«Зупинити все це можна лише через ліквідацію української державності в її нинішньому вигляді», – цитує слова Медведєва CNBC.

Джулія Девіс, оглядачка видання Daily Beast, яка стежить за російськими ЗМІ та публікує на своїй сторінці у твітері кліпи [4] з найбільш вражаючими висловлюваннями російських пропагандистів. У своїй колонці у виданні вона нагадує, як у жовтні в ефірі державного телеканалу RT, популярний телеведучий Антон Красовський наполягав, що українських дітей, які скаржаться на російську окупацію, потрібно топити, або спалювати живцем.

Головна редакторка RT, не менш відома пропагадистка Маргарита Симоньян, відсторонила Красовського за його висловлювання, але не дала пояснення, як записане і відредаговане інтерв’ю потрапило в ефір, зауважує Девіс. Менше, ніж за місць після інциденту з’явилося повідомлення, що Красовський переходить на постійну роботу у видання «Комсомольская правда».

Постійним об'єктом досліджень Девіс є один з провідних російських пропагандистів Володимир Соловйов, чия риторика за час війни «еволюціонувала» від «денацифікації» українців до підтримки «десатанізації»  [5]українців, до якої закликав чеченський диктатор Рамзан Кадиров.

Те, що геноцидні висловлювання [6] не викликають протестів у росіян, на думку аналітиків, означає, що пропаганда досягла успіху.

«Українці настільки демонізовані та дегуманізовані, що багато пересічних росіян уже не ставлять під сумнів необхідність знищення української держави та знищення української національної ідентичності», – пише канадський дослідник Денніс Солтис у статті для вашингтонського дослідницького центру «Атлантична рада» [7].

Відомий американський історик Тімоті Снайдер, який стежив за російською офіційною риторикою від початку війни і ще перед нею, вважає, що вона була «геноцидною» відразу, з того моменту, коли російська влада проголосила, що її метою є «денацифікація» українців.

«Денацифікація» в офіційному російському вживанні означає лише знищення української держави і нації. «Нацист», як пояснює підручник з геноциду, – це просто людина, яка ідентифікує себе як українець», – написав історик Єльського університету на початку квітня 2022 року, пояснюючи коріння статті [8] під назвою «Що Росія має зробити з Україною», опублікованій у державному агентстві «РИА Новости». Статтю, що описує репресії, які Росія має застосувати по відношенню до населення України після захоплення країни, історик називає «підручником з геноциду».

У своєму виступі минулого місяця на запрошення німецької аналітичної інституції Центру ліберальної сучасності Тімоті Снайдер сказав, що за ці понад вісім місяців війни, він «впевнений, що кожна окрема геноцидна дія, згадана в статті 2 Конвенції про геноцид 1948 року, була здійснена».

Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році. Країнам-учасницям, а їх на сьогодні 149, вона рекомендує запобігати актам геноциду та карати за них під час війни та в мирний час. Конвенція визначає геноцид як дії, здійснювані з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку.

Але, як кажуть експерти, для застосування Конвенції, потрібно довести намір геноциду. І складністю задокументувати такий намір, зокрема, вони пояснюють той факт, що геноцидам, що були скоєні вже після ухвалення Конвенції, у Руанді, чи в Югославії у 1990-х роках, не вдалося запобігти.

Як каже Сайндер, Росії, навпаки, вдається уникнути відповідальності, як не парадоксально, завдяки тому, що вона надає «забагато доказів» своїх намірів, вона свідомо «перевантажує систему доказами геноциду», каже Снайдер.

«Проблема не в тому, що бракує доказів. Проблема полягає в надлишку доказів, які призводять до свого роду спотвореного циклу, коли люди не впевнені, чи це геноцид», – каже Снайдер. Коли з’являються нові і нові докази геноциду, люди, на його думку, втомлюються, їхня чутливість притупляється, і «ми просто очікуємо все більше і більше».

У своєму виступі [9] Снайдер додає, що він переконаний, що нинішній геноцид Кремля пов’язаний з тим, що Росія ніколи не визнала попередній – Голодомор 1932-33 років, в результаті якого загинуло близько 4-х мільйонів українців.

«Росіяни кажуть, що за Голодомором не міг бути політичний мотив, «це було просто стихійне лихо». І кажучи це, росіяни намагаються перекрити водопостачання та відключити енергопостачання, щоб мільйони українців страждали та гинули», – каже Снайдер.

Він пояснює, що коли Москва заперечує політичний мотив геноциду в минулому, то це допомагає їй заперечити наявність політичного мотиву у її нинішній геноцидній війні проти українців.

«Аргумент» [10]