Адміністрація Сполучених Штатів демонструє дивовижну гнучкість принципів, фактично дозволяючи Ірану ігнорувати чинне ембарго та заробляти мільярди на продажі нафти в розпал війни.

Як повідомляє Financial Times [2], щоденний дохід Тегерана сягнув позначки у 140 мільйонів доларів завдяки безперешкодному трафіку через Ормузьку протоку. Поки регіон охоплений вогнем, іранські супертанкери курсують стратегічними водами з регулярністю приміських електричок, тоді як для решти світу цей шлях залишається заблокованим. Аналітики компаній Kpler та Vortexa підтверджують, що Тегеран щодня відвантажує до 1,6 мільйона барелів нафти, використовуючи свій головний термінал на острові Харг як недоторканний хаб посеред хаосу.

Офіційний Вашингтон навіть не намагається приховати свою роль «доброзичливого спостерігача». Міністр фінансів США Скотт Бессент відкрито визнав, що Штати свідомо дозволяють іранським судам виходити в море, щоб наповнювати світовий ринок дефіцитною сировиною.

Читайте також: Чому стратегічна помилка США у війні з Іраном дорого обійдеться всьому світу [3]

Логіка Білого дому проста і водночас цинічна: напередодні проміжних виборів у листопаді 2026 року стабільність цін на американських АЗС важить набагато більше, ніж ефективність санкційного тиску на режим, який офіційно вважається спонсором тероризму. Американські удари по острову Харг, про які згадує видання, мали радше декоративний характер, оскільки нафтова інфраструктура дивним чином залишилася неушкодженою і продовжує працювати на повну потужність.

Ситуація з іранським експортом дзеркально повторює нещодавнє рішення США послабити хватку на горлі російського енергетичного сектору. За даними «Важливих історій [4]», Вашингтон дозволив третім країнам закуповувати російську нафту, завантажену до середини березня, аргументуючи це турботою про світову економіку.

Попри запевнення Мінфіну США, що це не принесе Кремлю суттєвої вигоди, експерти констатують зворотне: на тлі цін, що перевищили 100 доларів за барель, Росія не лише виконує бюджетні показники, а й формує фінансову подушку. Міжнародне енергетичне агентство у своєму березневому звіті вже назвало нинішні події найбільшим збоєм постачань в історії, прогнозуючи дефіцит у 8 мільйонів барелів на день.

Читайте також: Трамп в Ірані створив передишку для російських загарбників [5]

Схоже, концепція «пекельних санкцій» остаточно трансформувалася у гру в піддавки, де головним призом є не мир на Близькому Сході чи приборкання агресорів, а спокій американського виборця біля бензоколонки.

Вашингтон щиро сподівається на «добру волю» Тегерана у питанні відкриття проливу, радісно вітаючи кожне китайське чи індійське судно, якому іранці милостиво дозволяють пройти. Виявляється, щоб успішно торгувати нафтою в обхід заборон, достатньо просто дочекатися виборів у США та тримати руку на вентилі, який регулює настрій електорату в Айові чи Огайо.

Фото: MarketWatch photo illustration/Getty Images, iStockphoto

«Аргумент» [6]

Читайте також: 

• Авіаносці проти «мопедів» та війна на виснаження 2.0: Чому стратегія Трампа в Ірані буксує [7]
• День, коли впав аятола і зрушилась вісь зла [8]
• «Епічна лють» над Персидською затокою: як операція США і Ізраїлю проти Ірану змінює Близький Схід і світовий порядок [9]
• Рік бабака чи подвійна гра? Деякі підсумки української миротворчості Трампа [10]
• Трамп: США розпочали війну в Ірані [11]