Він «виграє енергетичну війну».

Через війну всі країни Перської затоки скорочують видобуток нафти та стикаються з різким падінням доходів від експорту. Водночас, Іран заробляє майже вдвічі більше на продажі нафти на день, ніж до початку американських та ізраїльських ударів, йдеться у статті [2] The Economist.

Точний обсяг нафти, яку Іран відправляє на експорт, важко визначити. Країна вже кілька років перебуває під санкціями. Зараз її танкери перевозять нафту ще більш потайливо, ніж будь-коли, і отримати дані про ситуацію в Перській затоці, зокрема комерційні супутникові знімки, через війну практично неможливо.

Джерело The Economist стверджує, що зараз Іран експортує 2,4–2,8 мільйона барелів нафти та нафтопродуктів на добу. З них 1,5–1,8 мільйона барелів посідає сиру нафту. Це стільки ж, якщо не більше, ніж у середньому минулого року. Крім того, тепер нафта продається за набагато вищими цінами, а іранська нафтова інфраструктура стала стійкішою до військових ударів та санкцій. The Economist робить висновок, що Іран «виграє енергетичну війну».

Як влаштований іранський нафтовий експорт

Номінально-іранську нафту експортує Національна іранська нафтова компанія (NIOC). На практиці, йдеться у статті The Economist, у країні, яка зазнає нестачі твердої валюти, нафта стає своєрідним засобом розрахунку, а її продажем займаються різні фракції у владі — від міністерства закордонних справ до поліції та релігійних фондів.

За словами іранських джерел, усі ці структури перебувають під контролем приблизно 20 осіб. Багато хто з них пов'язаний із Корпусом вартових Ісламської революції (КСІР), який, як вважають опитані експерти, керує власними нафтовими родовищами.

З початком війни КВІР посилив контроль за перевезеннями нафти. Корпус вартових контролює Ормузька протока, а також комунікації у значній частині Перської затоки. Він заздалегідь отримує інформацію про танкери з іранською нафтою. Екіпажам видають спеціальні коди доступу, а потім катери КВІР супроводжують судна в протоці.

Іранські танкери, навіть незважаючи на недавні послаблення санкцій, намагаються всіма доступними способами приховати походження нафти: крадуть дані інших суден, підробляють документи, підмінюють свої координати, а у відкритому морі біля берегів Малайзії чи Сінгапуру перевантажують нафту на інші судна.

Хто купує іранську нафту

Понад 90% іранської нафти у результаті виявляється у Китаї. Її покупці близько сотні невеликих нафтопереробних заводів у провінції Шаньдун на півночі країни. Офіційно вони вважаються незалежними від китайських державних компаній (щоб ті не потрапили під санкції США), але співпрацюють із ними. Наприклад, один із таких заводів Shandong Shouguang Luqing Petrochemical, який активно закуповує іранську нафту, володіє частками у трьох спільних підприємствах з державними компаніями.

До війни китайські незалежні НПЗ купували іранську нафту зі значною знижкою. Тепер ця перевага майже зникла на тлі скорочення інших поставок із Перської затоки, хоча інтерес до нафти з Ірану все одно зберігається, пише The Economist.

Китай, стверджують журналісти, також бере участь у тіньовій схемі оплати іранської нафти. Покупці з Китаю та інших країн платять не безпосередньо Ірану, а переводять гроші на одноразові трастові рахунки, відкриті спеціально для таких операцій у невеликих китайських банках. Ці рахунки оформляються на підставні компанії, які часто реєструють китайські посередники за плату. Потім гроші через ланцюжок інших рахунків переказують туди, куди Іран забажає. Керують цією системою спеціальні підрозділи всередині іранських компаній, які контролюють міністерство оборони та КВІР.

Зображення вгорі: завод китайської нафтохімічної компанії "Shandong Petrochemical Co., Ltd." в Лункоу. Провінція Шаньдун, Китай. 14 листопада 2025 року. FOTO / Future Publishing / Getty Images

«Аргумент» [3]

На цю тему:

• Іран відмовився від переговорів із США [4]
• Іран відповів на ультиматум Трампа: пригрозив зруйнувати всі опріснювальні установки на Близькому Сході [5]
• Іран підбив в Ормузькій протоці три судна, що «проігнорували попередження» [6]
• Іран уразив один з найбільших газовий комплексів світу в Катарі, світ на порозі глобальної енергетичної кризи [7]