Хто він, генерал Сирський, якого Зеленський призначив ГК

Важная новость

"Сьогодні я зустрівся із головкомом Валерієм Залужним", – саме так президент Зеленський під вечір 8 лютого почав своє звернення про те, що звільнив Залужного з посади головнокомандувача.

До цієї новини він підводив майже три хвилини. Суспільство ж до цієї відставки підводили вже кілька місяців.

Загалом, про конфлікт між Зеленським та Залужним писали ще з весни 2022 року. В Офісі президента заперечували: мовляв, такі розмови – російська ІПСО, конфлікту не існує, а є тільки спілкування в робочому форматі.

Тепер, говорячи про зміну головкома, Зеленський пояснив це необхідністю в іншому підході до ротацій, до управління фронтом, до мобілізації та рекрутингу.

Реалізовувати цей інший підхід має 58-річний генерал-полковник Олександр Сирський, який до призначення командував Сухопутними військами.

Його призначення відбувається на фоні шаленого тиску росіян на Авдіївку, де бої перейшли з околиць в межі міської забудови. Росіяни перемістили на цей напрямок додаткові сили, значно збільшили кількість ударів з повітря та намагаються штурмувати місто з півночі та півдня.

І це одне з перших завдань для Сирського на новій посаді.

Ще один з викликів – це поповнення українського війська. Необхідність посилення мобілізаційних заходів обговорюється ще з середини минулого року. Проте тільки цього тижня парламент ухвалив у першому читанні законопроєкт про мобілізацію.

Що відомо про Олександра Сирського та чого очікувати від нового головнокомандувача Збройних сил України? Про це йдеться у статті видання Українська правда [2].

Випускник Московського військового училища, поклонник Плутарха і Клаузевіца

– Війська, струнко! На двох лінійних дистанціях на пле-ече! Рівняння праворуч. Кроком руш! – так Олександр Сирський у 2021 році з'явився на телеекранах всієї країни. На святкуванні Дня Незалежності він дав старт урочистому проходженню військ Хрещатиком. На той час він уже два роки як керував "сухопуткою".

Сирському 58 років. Він народився в Російській РФСР – в селі Новинки Володимирської області. Його батько також військовий.

Одразу після призначення російські пропагандистські медіа почали писати про те, що родина Сирського досі живе в Росії. Російський ТАСС нібито знайшов брата Сирського – Олега, що живе в російському Владимирі та не спілкується з родичем. Підтвердити чи спростувати цю інформацію УП не вдалося.

У 1986 році Сирський випустився з Московського вищого загальновійськового командного училища, яке також закінчували один із російських командувачів "спеціальною воєнною операцією" Алєксандр Дворніков та командувач Об'єднаних Сил Сергій Наєв.

"Так легше зрозуміти дії свого ворога. Ти можеш передбачити, що він може зробити в різних ситуаціях", – вже після початку повномасштабної війни розповідав Сирський в інтерв'ю ABC News про користь від свого колишнього навчання в Москві.

Свою освіту він продовжував у 1990–2000-х роках у Національній академії оборони України в Києві.

З 1986-го Сирський розпочинає військову кар'єру з посади командира взводу 25-ої гвардійської мотострілецької дивізії (Лубни, Полтавська область). Пройшов усі командні ланки й у 2002 році став командиром 72-ої механізованої бригади.

2013 року обіймав посаду першого заступника начальника Головного командного центру Збройних сил України. Сферою його відповідальності була співпраця з НАТО.

У лютому 2015-го сформована Сирським група "Барс" прикривала вихід ЗСУ з Дебальцевого. Тоді близько 4,5 тисяч українських військових під його командуванням протистояли майже 20 тисячам росіян.

За підрахунками волонтерів Книги пам'яті загиблих за Україну, з 25 січня по 18 лютого 2015 року на Дебальцевському напрямку загинули 268 українських військових.

На фоні саме цієї драматичної битви відбувалося підписання Мінських домовленостей.

За участь у бойових діях на Дебальцевському плацдармі Сирського нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

У 2016 році Сирський очолював Об'єднаний оперативний штаб Збройних сил України, а в 2017 році командував Антитерористичною операцією на сході України.

В 2019 році Сирський став командувачем Сухопутних військ ЗСУ.

Його звички і побут 2023-го року описували журналісти "The Guardian":

"Найближчі помічники описують Сирського як "військового до мозку кісток". Кажуть, що він прокидається о 5.20 ранку, щоб зробити годинну зарядку перед робочим днем, і мало цікавиться матеріальними речами. "Я сплю чотири з половиною години на добу", – казав він. А до початку повномасштабної війни? "Можливо, п'ять годин", – сміється він. "П'ять з половиною в неділю"...

Відомо, що він фотографує заходи сонця під час своїх щотижневих візитів на фронт і ділиться ними з колегами… А на тумбочці біля ліжка тримає твори прусського генерала Карла фон Клаузевіца.

"Я вам скажу, читаючи Плутарха та інших авторів, дивлячись документальні фільми про давньогрецьку історію, вони використовували ті ж принципи ведення війни, що і ми в наш час. Тому що головні принципи війни залишаються незмінними… – каже він. – Нічого не змінилося. Гаразд, можливо, змінилася складність техніки і ступінь автоматизації процесів".

У липні 2023-го в інтерв'ю BBC [3] він стримано висловився щодо можливості швидкої перемоги України: "Ми хотіли б отримати дуже швидкі результати. Але в реальності це практично неможливо".

Головні битви

У своїй заяві про зміни в командуванні ЗСУ президент Зеленський називає генерала Сирського найбільш досвідченим командиром.

Сирський і справді відіграв значну роль у кількох визначальних операціях української армії після російського повномасштабного вторгнення.

Найперше йдеться про успішну оборону Києва в лютому–березні 2022 року. Саме Сирський відповідав за підготовку як самої столиці до оборони, так і за лінію стримування ворога на умовному рубежі річки Ірпінь.

"Перший дзвінок Сирському. "Друже, ви на місці? Нагорі?" – "Так точно!". Стрибаємо з генералом Сергієм Дейнеком в машину і мчимо до штабу Сухопутних військ ЗСУ. Говоримо зі Сирським.

Спокійний голос, чіткі відповіді, короткі запитання, віддаються команди. В найкоротший строк разом із спецпризначенцями справу зроблено, – згадував секретар РНБО Олексій Данілов ситуацію в перші дні повномасштабного вторгнення, коли необхідно було затопити частину Київщини і перешкодити пересуванню росіян. – Російський наступ спочатку забуксував, а згодом захлинувся".

За успішну оборону Києва та звільнення півночі 18 березня 2022 року Сирського нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня. А ще за три тижні він отримав Героя України – "за особисту мужність, вагомий внесок у захист державного суверенітету та територіальної цілісності України".

Після того як росіяни відійшли з-під Києва та всієї півночі, Сирський командував двома контрнаступальними операціями ЗСУ на Харківщині: першою – навесні 2022 року, коли вдалося відсунути російські сили на північ від міста, щоб унеможливити артилерійські обстріли. Другою – у вересні того ж року, коли в ході досить ризикової атаки відбили майже всю захоплену територію Харківщини.

Аж до призначення на посаду головнокомандувача ЗСУ Сирський також командував Оперативно-стратегічним угрупованням військ (ОСУВ) "Хортиця", яке відповідає за одну з найважчих ділянок фронту – від Куп'янська та Харкова до Бахмута.

Саме тому з його ім'ям пов'язана ще одна велика й дуже виснажлива битва – оборона Бахмута.

Щодо оцінок цієї операції у військовому середовищі є кілька різних поглядів. З одного боку, в Бахмуті українські сили фактично розбили один із найбоєздатніших російських підрозділів – ПВК "Вагнера".

З іншого – під час 10-місячної оборони зазнали величезних втрат у кількох найбоєздатніших підрозділах, зокрема в 93-ій бригаді. Це, до речі, було однією з причин напруги між головкомом Залужним і Сирським.

Працюючи на фронті, журналісти УП неодноразово стикалися з думкою бійців, що місто, яке набуло поетизованого статусу "фортеці", насправді не було готовим до оборони. Тобто не мало належної кількості оборонних укріплень. Як зазначав в інтерв'ю УП [4] один із ротних 3-ої ОШБ на позивний "Фока": "Фортеця Бахмут – це фортеця за рахунок знищених українських військових".

Також Фока наголошував на непродуманості деяких операцій, у яких йому доводилося брати участь – зокрема у спробі відбити Курдюмівку наприкінці 2022 року. На планування операції 3-ій ОШБ дали всього добу.

У квітні 2023-го один із військовослужбовців 93-ої бригади, який на той момент опікувався підвезенням боєприпасів і провізії до Бахмута, сказав журналістам УП: "Ми вночі риємо окопи, а зранку в них заходять росіяни".

Ця фраза описувала одну з головних проблем в обороні міста – відсутність достатньої кількості та якості облаштованих позицій.

Саме надважка оборона на Бахмутському напрямку – бої на Кліщіївці, Курдюмівці, Соледарі та Бахмуті – значною мірою породила уявлення про Сирського як про командира, який не рахується з людськими втратами. Західні медіа неодноразово писали, що Бахмутська кампанія коштувала Україні більше, ніж вона отримала на виході.

Потенційна команда Сирського

У сьогоднішньому зверненні Зеленський анонсував потенційних членів команди Сирського – бригадних генералів. Декому з них немає і 40 років.

Двоє з п'яти озвучених імен, які "розглядаються на керівні посади в армії" – Павло Паліса й Вадим Сухаревський – є чинними комбригами в бойових бригадах, що нині стоять в обороні на Бахмутському та Авдіївському напрямках.

Загалом у командування ЗСУ можуть перейти:

Андрій Гнатов – колишній начальник штабу і заступник командувача військ оперативного командування "Південь". Навесні 2023-го був керівником [5] оборони Бахмута. До служби в ОК "Південь" очолював 36-ту бригаду морської піхоти, яка сформована з підрозділів-вихідців з Криму. Сам Гнатов також служив на півострові до його окупації Росією.
Михайло Драпатий – до січня 2024-го очолював оперативне угруповання військ "Херсон". Колишній командир 58-ої окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. Влітку 2014-го Драпатий, доки був ще військовослужбовцем 72-ої бригади, очолив прорив українських сил з оточення під Червонопартизанськом на Луганщині.
Ігор Скибюк – начальник штабу і заступник командувача Десантно-штурмових військ, Герой України. До переходу в командування очолював 80-ту окрему бригаду ДШВ.
Павло Паліса – комбриг легендарної 93-ої окремої механізованої бригади "Холодний Яр", яка витягнула на собі добрячу частину оборонної операції на Бахмуті. До приходу в 93-тю Паліса командував 5-им окремим штурмовим полком (нині 5 ОШБ). Повномашстабне вторгнення зустрів у Штатах, навчаючись у Командно-штабному коледжі армії США.
Вадим Сухаревський ("Борсук") – комбриг 59-ої окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка, Герой України. Служив у морській піхоті й десантурі. Першим у 2014 році, попри наказ "не стріляти", відкрив вогонь по росіянах під Слов'янськом, аби прикрити українських спецпризначенців.

Команду "перезавантаження ЗСУ", як обіцяє Зеленський, Сирський представить "днями".

До речі, зі звернення президента так і не зрозуміло, яка доля чекає на командувача ДШВ Євгена Мойсюка та радника Залужного, колишнього депутата від "ЄС" Михайла Забродського. Про них президент загадково сказав: "Їхній досвід – на службі державі".

Аналогічна ситуація і з самим Валерієм Залужним: президент запропонував йому і надалі "бути в команді", втім, ким і де саме – невідомо. Як і невідомо, що зрештою відповів Залужний.

Раніше Залужний оголосив оточенню, що в разі відставки збирається зайнятися своїм здоров'ям і хотів би розпочати викладацьку діяльність.

Завдання, які має вирішити Сирський

Представляючи Сирського як головкома, Зеленський чітко дав зрозуміти, на які саме зміни в Силах оборони він чекає.

Найперше – це реалістичний, детальний план дій ЗСУ на 2024 рік. Саме з відсутності цього плану з вірогідної подачі Офісу президента та вустами Мар'яни Безуглої в листопаді 2023-го почалися заклики щодо відставки Залужного.

Також від Сирського чекають справедливого перерозподілу західної зброї на користь першої лінії фронту.

Окремо президент підкреслив необхідність розв'язати проблеми з логістикою. Ще під час пресконференції в грудні минулого року Зеленський розповідав про 26 тисяч дронів, що лежали на одному складі та не доїхали до фронту.

"Авдіївка не повинна чекати, поки генерали з'ясують, де в них на складах застрягли дрони", – згадав він тепер.

За словами президента, Сирський має виправити й ситуацію з надмірною заповненістю штабів та побудувати дієву систему ротацій. У своїй промові Зеленський озвучив думку, що вже деякий час лунала в президентському оточенні: в Силах оборони майже мільйон людей, але "більша частина з них не відчула фронту, тоді як меншість на передовій, реально воює".

Перед Сирським ставлять завдання підвищити якість навчання бійців. На першій лінії фронту мають воювати тільки навчені воїни – зазначив Зеленський.

Примітно, що новий головком має вирішити проблеми з мобілізацією, хоча варто нагадати, що саме командуванню Сухопутних військ, яким командував Сирський, підпорядковуються територіальні центри комплектування.

Також Сирському треба буде вирішити, хто стане першим в Україні командувачем Сил безпілотних систем. За даними джерел УП в уряді, одним із кандидатів на цю посаду є згаданий вище Вадим Сухаревський, який нині очолює 59-у бригаду, в складі якої діяла одна з найбільш відомих рот БПЛА "Птахи Мадяра".

***

Кандидатуру Олександра Сирського вважали однією з найбільш вірогідних – якщо не найбільш вірогідною – відтоді як взагалі почала обговорюватися можливість зміни головнокомандувача.

Ще в 2022 році була відчутна активна підтримка Сирського з боку Офісу президента. "Дехто в оточенні президента хотів би замінити його (Залужного – ред.) генералом Олександром Сирським, командувачем Сухопутних військ України, над яким генерал Залужний отримав підвищення минулого року", – писав "The Economist" [6] у грудні 2022-го.

Медійно Сирського підтримували телеграм-канали, підконтрольні ОП. Проте навіть через таку підтримку фігура Сирського не набула популярності серед українців, не дотичних до ЗСУ. А серед дотичних – доволі розповсюджена оцінка генерал-полковника як командира, який уміє виконувати поставлені перед ним задачі, але при цьому не завжди рахується з людськими втратами.

Говорячи про російсько-українську війну, часто вказують, що маленька радянська армія не в змозі перемогти велику радянську армію. А тому українському війську треба еволюціонувати, щоб брати ворога не кількістю, а силою технологій та вмілого управління.

І один з найбільших ризиків, що цей еволюційний рух має очолити людина, яка в армії має репутацію одного з найбільш "радянських командувачів".

Фото - Facebook Міноборони України

«Аргумент» [7]

На цю тему: