Ключовий факт: в ніч проти 27 січня 2026 року РФ ударила дроном по лінійній виробничо-диспетчерській станції (ЛВДС) "Укртранснафти" в Бродах – основній нафтоперекачувальній станції на українській ділянці нафтопроводу "Дружба".

Ця станція є найпотужнішою на маршруті з великим резервуарним парком.

Після удару виникла масштабна пожежа, горіння сирої нафти в найбільшому резервуарі обʼємом 75 тисяч кубометрів тривало десять днів. Тобто це був удар по "вузлу керування і перекачки", що призвело до зупинки функціонування станції і, відповідно, прокачування російської нафти на транзит.

Багато хто, здається, не бачить логіки в діях Росії: навіщо бити по обʼєкту, який перекачує російську ж нафту, нехай формально перемарковану в угорську?

І тим самим завдавати шкоди вірним союзникам – режимам Орбана і Фіцо?

Насправді тут логіка Кремля зазнала певної трансформації ще минулого року. До того ж вона ніколи не полягала в тому, щоб догоджати союзникам. Адже їм не догоджають, їх використовують. До певного часу, поки не зміняться пріоритети.

Так ось, зміна пріоритетів, точніше, доповнення списку пріоритетних цілей в енергетичній інфраструктурі України, в РФ відбулася ще минулого року.

Після остаточного ураження нафтопереробного заводу в Кременчуці у червні 2025-го нафта компанії "Укрнафта", яка видобувається в Україні, була спрямована на експорт. По тій же "Дружбі", через ЛВДС "Броди".

Оскільки в Росії виходять з того, щоб завдати максимального ураження енергетичному потенціалу України, то в розширення переліку цілей в електроенергетиці та газовому секторі пішли й обʼєкти видобутку та транспортування нафти. Тобто те, що знаходиться в системі НАК "Нафтогаз України" та оперується дочірніми "Укрнафтою" та "Укртранснафтою".

На відміну від оператора ОЕС "Укренерго", де з часів курування Володимира Кудрицького було прийнято займатися питанням інженерного захисту ключових обʼєктів, в господарстві "Нафтогазу" нічого для цього не робилося. Схоже, що у колишнього віцепрем'єра Олексія Чернишова були інші пріоритети.

Показово, що тільки у січні 2026 року в "Укртранснафті" намалювали перші "красиві слайди" з ідеями інженерного захисту обʼєктів. Хоча там це мало робитися в першу чергу, адже перші прильоти по обʼєктах нафтотранспорту мали місце ще у жовтні 2022 року – ЛВДС "Чижівка" на тій же "Дружбі".

Тому не випадково, що уразивши транзит по "Дружбі", Росія тут же запропонувала своїм союзникам у Будапешті та Братиславі брати російську нафту в Новоросійську.

Очевидно, що спеціальну ціну для слуг Кремля було би збережено, попри усю нинішню скруту з нафтовими доходами.

Дійсно, нафту танкерами можна доставляти на хорватський термінал "Омішаль" і звідти перекачувати нафтопроводом "Адрія" до НПЗ в Сазгаломбатті та Братиславі.

Однак такий план не сподобався ані Віктору Орбану, ані Роберту Фіцо. Чому?

Та тому що комбінована логістика з двома перевалками нафти "зʼїсть" майже усю знижку від Путіна на сировину, а бути нескінченно "щедрим" – не про нього.

А в Орбана вже вибори у квітні. Непевно почувається і Фіцо під тиском опозиції. Звідси і старі платівки з Будапешта і Братислави під диригуванням з Москви – "в усьому винна Україна", "Україна перервала транзит".

Будапешт і Братислава звернулися до Хорватії з проханням допомогти з транзитом російської нафти.

Потрібно віддати належне: міністр економіки Хорватії Анте Шушняр відкинув таку можливість, наголосивши, що закупівля російської нафти фактично фінансує війну проти України.

За його словами, країни ЄС мають технічні можливості відмовитися від залежності від російських енергоносіїв. І тут він стовідсотково має рацію.

Угорщина має прекрасні можливості отримувати нафту. На Середземноморському ринку можна придбати будь-яку нафту, у тому числі й сортів, близьких до російської експортної суміші, або ж створити власну суміш, придбавши декілька сортів нафти.

На це й була націлена корпоративна політика угорської MOL Group після того, як вона неохоче пішла з Росії у 2016 році, остерігаючись негативних наслідків від санкцій ЄС проти РФ після вторгнення до України у 2014-му.

У листопаді 2019 року MOL Group придбала у Chevron 9,57% акцій нафтового родовища Азери-Чираг-Гюнешлі (AЧГ) в Азербайджані, одного з найбільших у світі нафтових родовищ, розташованого в Каспійському морі, а також 8,9% акцій у трубопроводі Баку-Тбілісі-Джейхан (БТД), що транспортує сиру нафту з АЧГ до турецького термінала "Джейхан" на Середземному морі.

А ще MOL Group має нафтовидобуток в Іракському Курдистані, а також в інших регіонах, про які йшлося вище. Отже, і вибір сировини, і логістика доволі добра – бери яку хочеш нафту, вези танкером до термінала "Омішаль" у Хорватії і звідти нафтопроводом "Адрія" прямісінько на НПЗ в Сазгаломбатті та Братиславі.

Тільки тут працюють ринкові ціни, а не спеціальні умови під Орбана.

А тому відкатів не буде, або будуть, проте не такі, як від операцій з російською нафтою. А в Орбана вибори на носі…

Щодо логістики. Якось очільник угорського МЗС Петер Сійярто в інтерв’ю іспанський El Pais у 2022 році висловився щодо проблематичності заміни маршруту постачання нафти з Росії. Мовляв, нам доведеться розширити потужність трубопроводу з Адріатичного моря, і ми не знаємо, скільки це займе часу. Проте це відверта неправда!

Пресреліз угорської MOL ще від 9 лютого 2015 року констатує, що MOL Group і Transpetrol (словацький нафтотранспортний оператор) завершили реконструкцію та розширення потужності відгалуження нафтопроводу "Дружба-1"/"Адрія" між Сазгаломбаттою та містом Шаги у Словаччині.

Завдяки цим стратегічним інвестиціям Угорщина, Словаччина та Чехія тепер зможуть додатково диверсифікувати свої постачання енергії, що значно покращить регіональну енергетичну безпеку…

MOL Group також збільшила пропускну здатність угорської ділянки нафтопроводу Adria, що з’єднує Адріатичне море зі Словаччиною з нинішніх 10 млн тонн на рік до 14 млн тонн. Ця інвестиція має стратегічне значення, оскільки дозволяє компанії задовольняти потреби в нафті свого Братиславського НПЗ з Адріатичного моря.

Таким чином, безпека постачання Угорщини та Словаччини значно покращилася, а ступінь їхньої односторонньої залежності на даний момент зменшується.

Ділянка з розширеною потужністю також може сприяти безпеці постачання Чехії – через цей маршрут чеські нафтопереробні заводи також можуть отримувати сиру нафту з нового джерела.

Тобто Угорщина має усе – і можливість отримувати будь-яку нафту, і логістичні потужності. Але Орбан хоче саме російську нафту і саме по "Дружбі".

А тепер до наших справ. Якщо ви спробуєте знайти якесь офіційне повідомлення щодо удару по нафтотранспортній інфраструктурі "Дружби" 27 січня, то ваші спроби будуть марними. Жодне українське відомство чи компанія – ані слова. Хоча мали негайно повідомити. 

Звернімося до Угоди про асоціацію Україна – ЄС. Там є стаття 276 "Збій у постачанні". А в ній є пункт 3, який чітко вказує, що "Сторона не повинна нести відповідальності за переривання або скорочення постачання відповідно до цієї статті, якщо Сторона не має можливості постачати енергетичні товари внаслідок дій, пов’язаних з третьою країною...".

Ця Сторона – Україна. І ця Сторона мала чітко й недвозначно заявити, що відбулося.

І відразу ж запустити механізм раннього попередження, передбачений відповідним Додатком до Угоди.

Додатком XXVI, який визначає, що надзвичайна ситуація – це ситуація, яка спричиняє значний збій / фізичну зупинку у постачанні природного газу, нафти чи електроенергії між Україною та Європейським Союзом.

Також у Додатку чітко визначено, що Україна та ЄС встановлюють механізм раннього попередження з метою закріплення практичних заходів, спрямованих на попередження та швидке реагування на надзвичайні ситуації чи загрозу надзвичайної ситуації.

Там чітко сформульовано: "Це передбачає ранню оцінку потенційних ризиків та проблем, пов’язаних з попитом та пропозицією на природний газ, нафту чи електричну енергію та попередження і швидку реакцію у разі надзвичайної ситуації чи загрози надзвичайної ситуації". 

Тобто українська сторона мала ще з 2022 року попереджати ЄС про те, що мають місце дії третьої сторони (Росії), які становлять загрозу транспортуванню енергетичних продуктів. Очевидно, що нічого цього не було зроблено. 

Ось тому зараз Україну хейтять союзники Кремля в Європі, а Київ мовчить. Мовчить, тому що, ймовірно, хтось "і в темі, і в долі".

Позиція Єврокомісії пояснюється тим, що на Брюссель шахеди не прилітають.  А тому мислення євробюрократії лишається мисленням мирного часу. А оскільки з Києва не повідомляли про надзвичайну ситуацію, а в Будапешті та Братиславі під кураторством Москви часу не марнували, то маємо те, що маємо.

І насамкінець. Погрози з боку Орбана та Фіцо припинити постачання в Україну дизельного палива та електроенергії – це вже було. Очевидно, що дизель вже не йде, але в цьому немає проблеми для нас.

Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія XXI»

(Текст був вперше опублікований на facebook-сторінці [2] автора та републікується з незначними редакційними правками).

Фото з facebook-сторінки Віктора Орбана