Про це пише [2] Кирило Данильченко ака Ронін у виданні LB.UA.

Утім добре, що Т-55 з вибухівкою підірвався на міні [3] — якби доїхав, міг би наробити біди.

Та це ж уже було (с).

Сто років тому, наприклад.

Льотчики тоді показували один одному середній палець, таранили і стріляли з револьверів, коли зустрічалися в кабінах тих перших ще біпланів. 

Не було чим штатно дістати ворога — військова думка вже зрозуміла необхідність винищувачів, а техніка не встигла.

Те саме роблять пілоти дронів зараз — таран, де-не-де сітки, майже скрізь ненормативна лексика в монітор.

Потреба для винищувача дронів є і величезна, а технологій поки що немає.

Артилерія викидає тонни снарядів, а на виході вдається зайняти Лобкове і безіменне насадження.

Буквально дві позиції поблизу Роботиного продавили, забили там танки противника, зайняли траншеї.

Бо навіть з можливостями заводів і запасів НАТО в кожну дірку в землі "Ескалібур" не увіткнеш. Тому доводиться продавлювати гусеницями і ногами піхоти, переорюючи опорні пункти. 

І це ж уже було.

Найбільше просування противника за 14 місяців теж пройшло без темпів Гудеріана — 33 кілометри від Попасної до 8-ї ставки в Бахмуті.

З важкими втратами, масовим залученням зеків і втраченими танками, 70% із яких — піднятий зі зберігання радянський антикваріат.

При тому, що, відверто кажучи, Соледар і Бахмут — далеко не приклади міст, які інженерно досконало підготовили до оборони.

Звичайно, у зворотний бік це теж працює — ось уже відбили одне насадження, ось уже друге, ось уже скоро Кліщіївка. 

А пройшли полями два кілометри.

Штурмові групи, десятки гранат в один бліндаж, ближній бій на дистанції дотику рукою — усе це вже було від війни до війни.

Поки що час роботи екскаватора і бетонного заводу впевнено криють можливості заводів боєприпасів сторін.

Але це поки що — Альянс розкручує не тільки виробництво високоточних снарядів і протитанкових касетних розумних боєприпасів, але й чавуну.

Навіть французи, які ніколи не славилися швидкістю контрактів, заявляють, що наростять випуск САУ “Цезар” з 2 до 8 на місяць.

Західні літаки для Сил оборони усе ближче і ближче.

Тоді, правда, обов'язково з'ясується, що аби розмотати одного Саддама, США витратили 30–40% запасів високоточного озброєння, яке накопичували для 6-місячного конфлікту з усім Варшавським пактом.

І в кожному конкретному зведенні в Україні (навіть після постачань F-16) вильоти для підтримки піхоти будуть за добу обчислювати цифрами з безліччю нулів перед одиницями.

Не буде керованої планувальної бомби в кожній опорній точці і перекритій щілині, не будуть у Флориді у три зміни збирати для нас тисячі одиниць ВТО. 

Завжди буде ліміт — відчутний і недостатній на нашу протяжність фронту. А простори поглинають ресурси. 

Ось і доведеться використовувати те, що є — у нашому випадку багато ношеного одноразового озброєння для штурму, прикриття кулеметним вогнем з МРАП, високоточні та розумні боєприпаси в штучних кількостях. 

Тим більше, що не лише БМП і Т-55 з тоннами вибухівки обороняється кремлівський режим.

Росіяни вчаться у FPV-дрони-камікадзе, активно використовують штурмові вертольоти з ПТРК "Вихор", широко застосовують "Ланцети" (рідкісна позиція української арти зараз не оснащена сітками), снарядний голод у них не сильно відрізняється від нашого достатку. 

Важкі сутички по всій лінії фронту — ми атакуємо в смузі біля Оріхова; намагаємося обходити фланги насаджень поблизу Роботиного ліворуч уздовж траси; триває системна робота по флангах Бахмута, просування на південь від каналу і на північ уздовж залізниці.

Узяті лобовим штурмом нашої 128 бригади П'ятихатки — там у росіян загинув командир батальйону.

Класичний штурм — артпідготовка, пробивання пролому в мінних полях, скидання з дронів, розмотування контратакувальних бронегруп ПТРК-командами, захід на позиції.

Загалом за тиждень ми дуже сильно пошматували ворожі підрозділи у смузі від Дніпра до Нестерянки, у халепу там потрапили осетини зі “Шторму” та бійці 429 полку. 

Ціль у секторі очевидна — вийти на фланг під Жереб'янками, вбити клин між двома укріпленими районами росіян і просуватися по рокаді, штурмуючи оборонні позиції зі сходу, а не в лоб від Каменського.

Росіяни намагаються тиснути в Авдіївці — сподіваючись чи то на тактичні успіхи, чи то на те, що ми перекинемо туди частину сил, задіяних у наступі. 

Збільшили активність під Кремінною, атакувавши кілька ВОП 42-ї бригади — йдуть важкі бої, супротивник має частковий успіх на кількох напрямках у секторі, але й втрати під час висування. 

Пройшли серйозні контратаки РФ у колишньому Времіївському виступі по лінії Урожайне – Старомайорське. 

Були на лінії бойового зіткнення запеклі танкові сутички — вбито командира танкового полку РФ, на вулицях і навколо селищ у смузі прориву пів дюжини знищених ворожих танків.

Кремлівські довго розповідали губами воєнкорів про втрачені “бабкосела на десять дворів”, а потім атакували без підготовки, кинувши коробки та танки, по суті, на забій, щоб затримати наше просування.

Виявилося, що до залізниці Волноваха – Комиш-Зоря підпускати Сили оборони немає бажання. 

У нас там теж втрати в морпіхів, які увірвалися до селища на плечах противника, що відступає, — Урожайне зараз сіра зона, арена боїв.

Головне, що відбувається зараз — удари по оперативному та стратегічному тилу.

Пройшов вдалий приліт по станції Партизани в Риковому, за 105 км від ЛБЗ — знищено потяг прямо під час завантаження, термінал перевалки нафтопродуктів і склади з боєкомплектом в елеваторі.

Такого феєрверку вже давно не було, але це лірика.

А те, що зруйнували зв'язок частини області з Кримом, розбили електрифікацію гілки, перестала існувати станція — це факт. 

При тому, що на багатьох відео явно групові прильоти, "Storm Shadow" пускають по кілька штук, щоб гарантовано вразити ціль.

Це добре ілюструє і рівень пілотів, і те, що за 14 місяців нам вдалося переобладнати Су-24 М у носії західної зброї.

Волноваха, Мелітополь, Токмак, Генічеськ, Лазурне — туди йдуть і пакети з реактивною артилерією, і важкі ракети авіаційного базування, що приходять не лише по складах, а й парках, розташуваннях, зберіганню нафтопродуктів.

Те, що росіяни перекинули палубні гелікоптери в сектор, що збито до п'яти Ка-52, що росте число знищеної артилерії у противника (декілька десятків) і забито 5-6 складів дивізійного рівня, означає, що жорна мелють. 

Буде “борошно” і на карті.

Є й успіхи на землі — захоплено позиції, десятки полонених, гадаю, що добряче за 200+ ворожих бійців. 

Накопичення втрат в артилерії веде до ширшого застосування авіації, а значить – до збитих бортів. 

Менший обсяг нарядів ствольної арти — до провалів на лінії. 

Розбиті склади, порт і станції — до лімітів б/к. 

Прогризти підготовану оборону без переваги в повітрі – важке завдання, але ми продавлюємо ворога.

Фото: Генштаб ЗСУ

«Аргумент» [4]

---

На цю тему:

• ГЕНШТАБ ЗСУ: втрати ворога станом на 21 червня [5]
• НАТО вже навчає Україну сучасному оборонному плануванню [6]
• Вночі ППО знищила всі шість ударних дронів [7]