Рій таких апаратів на гранично малій висоті важко засікти зі стаціонарної РЛС, а через дозвукову швидкість важко перехопити надзвуковим винищувачем.
Його невеликі розміри й композитний матеріал роблять баражувальний боєприпас не найпростішою ціллю навіть для летючого радара, а великий запас ходу дозволяє будувати несподівані маршрути.
Наприклад, заводи компанії Saudi Aramco в містах Абкайк і Хурайс у 2019 році Іран атакував, коли більшість зон ППО саудитів працювали на півдні по Ємену.
Такий собі кинджал у рукаві халата для війни на Близькому Сході проти конкретної країни, яка будувала своє ППО на дорогих Patriot.
Так чи інак будуть збитки. Якщо не влучити у вежу перегонки, то ППО розстріляє 40 млн доларів по апаратах, які коштують значно дешевше.
Оскільки Росія — така велика держава, що спромоглася виготовити далекобійні баражувальні боєприпаси, тільки коли локалізувала іранські розробки, то всі плюси й мінуси копіюють на заводі в Єлабузі.
І те, що Москва пристосувала його для атак на трансформатори чи перевалку зерна, не робить наші об’єкти ідеальною ціллю для Shahed — Україна не держава переробки вуглеводнів, для котрої прильоти 50-кілограмових боєприпасів означає зупинку техпроцесів важливої галузі, довге гасіння пожеж і сплату пені за зірвані контракти.
Ударний дрон українського виробництва «Бобер» (Beaver). Фото: nta.ua
А ось РФ саме така. Тому «Бобри» допікають їм більше, ніж Shahed нам. Перевірити це дуже просто. Обсяг зернового експорту через український коридор на півдні досяг і перевищив показники того періоду, коли в ньому була РФ.
Російський нафтовий експорт упав на третину. Звісно, насамперед через санкції та цінову стелю, але й також через ураження.
Перша ластівка була ще під час ураження газового терміналу в селищі Волна біля порту Тамань 3 травня 2023 року. Тоді пожежа тривала добу, а вже 5 травня прилетіло по Ільському НПЗ. Перевалку ЗПГ через Тамань тоді зупинили, вирішили, що ризики вищі, ніж можливі збитки.
Крім того, ППО не вистачало, потрібно було захищати Москву й резиденції Путіна.
Тепер удари по НПЗ в Туапсе й терміналу компанії «Новатек» в Усть-Лузі — пожежі на півночі тривали дві доби.
На півдні в Туапсе горіла вакуумна установка переробки нафти. Порт Усть-Луга відновив перевалку, але сам термінал ЗПГ стоїть, і це цілком зрозуміло. Самі росіяни оцінюють терміни ремонту у два місяці.
Що спільного між атаками по ВДК «Новочеркасск» у Феодосії, пожежами на нафтосховищі в Клинцях біля залізничного вокзалу, пожежами на терміналі компанії «Новатек» в Усть-Лузі та НПЗ в Туапсе?
Різко зросли оперативні можливості Сил оборони.
Корабель виявили за кілька сотень кілометрів від лінії зіткнення, його ідентифікували, відсіяли серед тих, хто стояв на ремонті або порожній у Севастополі. По ньому вдарили та знищили його разом з екіпажем, коли він перебував у чужому порту на розвантаженні: у результаті — детонація та шматки обшивки по всій Феодосії. Ідеальна операція у плані таймінгу, взаємодії, прориву ППО та вибору цілі.
У Клинцях вразили найбільші баки нафтосховища, коли вони були заповнені, що спричинило серйозну пожежу, довелося викликати пожежний потяг, стягувати додаткові бригади. Тобто ми знали, які саме баки повні, а які ні. Це прикордонна зона, де розгорнули тактичну ППО, яка мала відпрацювати, але теж ні.
Усть-Луга й «Новатек» — це 800 км від України, рух дронів крізь кілька об'єктів ППО та ПРО, поряд — країна НАТО Фінляндія та аеродроми країн Балтії, маршрути складали з урахуванням усіх цих факторів. Уразили цистерни й насосну станцію (насосні станції на НПЗ — це штучний виріб) — перевалка 7 млн газового конденсату на рік випала у простій.
Тепер ось Туапсе. Туапсинський нафтопереробний завод — єдиний на все узбережжя Чорного моря, 90% його продукції (10–12 млн тонн на рік) йде на експорт, решта забезпечує південні території РФ моторним паливом. Сильна пожежа, горить вакуумна установка, природно, це теж місяці ремонту.
Розвідка, прокладання маршрутів поза зонами ППО, точність ураження, загальний задум на великому ТВД — наші операції виходять за межі уколів і перетворилися на стратегічну кампанію.
А головне — концепція недорогого поршневого БпЛА зі скромною бойовою частиною починає працювати проти Москви.
Причому без копіпасту Ірану, як у росіян — це добра робота, про яку потрібно говорити.
«Війна за нафту»? Безперечно. У росіян і так обвал експорту на 170 мільярдів доларів на рік, це 30% до 2022 року. Удари по виробництвах ЗПГ і перевалки можуть стати серйозною проблемою для путінського режиму. Перевалка сирої нафти після пожежі в Усть-Лузі впала в РФ до мінімуму за два місяці.
Хоча, звісно, не лише нафта й газ.
Приліт по заводу «Щегловский вал», який виробляє «Панцирь», 21 січня в Тулі, по пороховому заводу в Тамбовській області 19 січня, регулярні запуски дронів по Криму кажуть нам, що Сили оборони розтягують і так нечисленну на такі простори ППО ще більше.
Що дозволяє нам масувати сили й засоби в точках інтересу.
І найголовнiше. Сама постановка питання, що почалася стратегічна кампанія у відповідь за участю українських безпілотників, показує певну слабкість Москви.
Авіація будь-якої нормальної країни, захопивши ініціативу в повітрі й придушивши ППО, ніколи не дозволила б супротивнику наростити удари дронами.
Невеликим цехам дронів, у тому числі надводних, дістанеться високоточна зброя, великим заводам — тонни чавуну, оператори стали б цілями для ударних вертольотів, ударних БпЛА MALE-класу і бомб-планерів з лазерним наведенням.
Не було б ніяких дуелей на FPV, таранів і пусків кількох десятків далеких баражувальних боєприпасів щоночі.
Тож за приліт по Харкову, Одесі та столиці відповідь відвантажують кожної ночі.
Українські оперативні можливості ростуть.
Російські громадяни гинуть, отримують поранення і бідніють через амбіції купки стариганів у Кремлі.
Автор: Кирило Данильченко ака Ронін, LB.ua [2]
Зображення вгорі: пожежа на НПЗ Saudi Aramco. Скриншот Wall Street Journal