Україна підійшла до осені 2025 року з вичерпаним відновлювальним потенціалом і ризиком нового макроекономічного шоку. Ефект низької бази 2022 року, який забезпечив рекордне зростання ВВП у ІІ кварталі 2023 (+19,5% р/р), повністю відпрацьований. Уже з кінця 2023-го динаміка сповільнювалася, а до IV кварталу 2024 року економіка фактично перейшла в зону рецесії (–0,1% р/р).

Економіка напередодні та під час повномасштабної війни

До повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року Україна мала відносно стійку макроекономічну динаміку. У 2021 році реальний ВВП зріс на 3,4%, наблизившись до $200 млрд у поточних цінах.

Промисловість складала 23% ВВП, сільське господарство — 10%, будівництво — 6%, сектор послуг — 61% (включно з торгівлею, транспортом, ІТ та фінансами).

2022 став роком шоку: ВВП впав на 29,1%.; було втрачено до 25% промислових потужностей, особливо в металургії та машинобудуванні; морська логістика фактично зупинилася (до 70% експорту йшло через порти); понад 6 млн людей залишили країну, посиливши дефіцит робочої сили.

У 2023–2024 почались відновлення та фіксація дисбалансів: 

2023- зростання ВВП склало +5,3%, на ефекті низької бази та за рахунок підтримки зовнішньою допомогою (понад $40 млрд) і держвидатками.
2024 – вповільнення до +4,1%, що сигналізувало про вичерпання «постшокового імпульсу».

Структурні проблеми стають дедалі відчутнішими: експорт тримається переважно на аграрному секторі; металургія та машинобудування деградують, інвестиції в основний капітал ~6–7% ВВП проти необхідних 15%, близько 55% держбюджету фінансується донорами.

У 2025 році зростання вповільноється до рівня статистичної похибки: І кв. +0,9%, ІІ кв. +0,6%, і прогнози вказують на можливе падіння вже восени. Промисловість демонструє стале зниження (–5% р/р), ~11–12% за оцінками CES/Info Sapiens; офіційні дані Держстату під час війни не публікуються з незрозумілих причин.

Експорт залишається слабким (–5% р/р). Головний провал — зернові (–24% або –$3,5 млрд) на тлі скорочення площ, падіння врожайності та поганої погоди. Зростання експорту машинобудування (+11% або +$1 млрд) не компенсувало цих втрат. Натомість імпорт електрообладнання зріс на +68% (+$4,4 млрд), що відображає неспроможність внутрішньої промисловості покривати потреби енергетики та оборони.

Будівництво також у мінусі: військові та інфраструктурні проекти не перекривають падіння в житловому секторі, що додатково тягне вниз металургію та цемент.

Стагфляція стає новою нормою. Дефлятор ВВП у І кварталі 2025-го — 16,9%, що означає поєднання слабкого зростання та високих цін. Державний борг згідно з даними з відкритих джерел досяг 100% ВВП (≈$185 млрд), з яких $139 млрд — зовнішній і $46 млрд — внутрішній. Обслуговування поки полегшується грантами та пільговими кредитами (~$40 млрд на рік), але це лише підкреслює залежність економіки від трансфертів.

Фінансова підтримка Заходу вже не покриває реальних потреб. Останній транш ЄС на €4 млрд був урізаний на €1,5 млрд через невиконані реформи (АРМА, ВАКС, децентралізація). Сукупна допомога в межах Ukraine Facility з березня 2024 року становила €22,7 млрд (≈60% ресурсу програми), але й цього обсягу явно недостатньо. Бюджет-2026 уже виходить із продовження війни, що цементує фіскальну залежність.

Єдиним сегментом зростання залишається оборонна промисловість, яка з 2022 року зросла утричі (з $3 млрд до $9 млрд) і дала третину реального зростання ВВП у 2024 році. Розширення «данської моделі» (закупівлі союзниками української зброї) залишається однією з небагатьох життєздатних стратегій промислового відродження. 

2025: дзвіночки макроекономічного колапсу

ВВП за І півріччя склав усього +0,8%, при цьому економіка залишається на 23% нижче довоєнного рівня. Експортний розрив посилюється: дефіцит торговельного балансу за січень–липень сягнув –$24,5 млрд. Резерви НБУ скорочуються на тлі інтервенцій: –$20,7 млрд за 7 місяців. Дефіцит бюджету складає ≈30% доходів, 60% фінансується ззовні.

У галузевому зрізі за І півріччя 2025 бачимо такі показники:
• Промисловість — падіння понад –5% р/р, зокрема:
- електроенергетика: +6,8% (відновлення мереж і генерації),
- машинобудування: +7,4% (оборонні замовлення),
- видобувна промисловість: –4,2%,
- металургія: –8% (падіння попиту та експортних каналів).
• Сільське господарство — –3,7% р/р. Втрати по зернових –24% або –$3,5 млрд через скорочення посівних площ і несприятливу погоду.
• Будівництво — номінально +2,3%, але це майже повністю оборонні та інфраструктурні проєкти; житлове будівництво скоротилося, що тисне на металургію та виробництво цементу.
• Транспорт і логістика — –1,5% р/р. Обмеження по портах і залізниці зберігаються.
• Торгівля — +4,9% р/р, драйвером виступає імпорт.
• ІТ-сектор — +5,6% р/р (нижче довоєнних 10–12%).
• Фінансовий сектор — +3,2% р/р, зростання забезпечене доходами банків від ОВДП і депозитних сертифікатів.

•  Безробіття: ~15%.
•  Експорт: –5% р/р.
•  Імпорт енергетики й обладнання: +68% (+$4,4 млрд).
•  Торговельний баланс: прогноз –$52 млрд у 2025.
•  Резерви НБУ на 1 серпня становили $43,03 млрд; у липні продано нетто $3,457 млрд, за 7 місяців –$20,7 млрд; покриття імпорту — 4,7 місяця, ідуть у роздріб і «тінь».
•  Держборг: 100% ВВП — критичний рівень. 
•  Зростання ВВП: І кв. 2025 +0,9%, ІІ кв. +0,6%, восени можлива рецесія.

Ці дані яскраво свідчать про структурну стагнацію, хоча на поверхні статистика ще фіксує зростання. Експорт слабкий (–5% р/р), головний провал в агросекторі (–$3,5 млрд). Зростання імпорту електрообладнання на +68% (+$4,4 млрд) свідчить про неспроможність внутрішньої промисловості покривати потреби енергетики й оборони. Зростання машинобудування (+11% експорту, +$1 млрд) виглядає добре у відсотках, але не компенсує падіння зернових. Будівництво орієнтоване на військові та інфраструктурні проєкти, але не тягне економіку, як це було раніше, коли його основою був житловий сектор.

Зовнішній сектор і платіжний баланс: рекордний торговельний розрив

У липні 2025 року дефіцит склав –$4,37 млрд — рекордний місячний провал за увесь період війни. Це збіглося зі зростанням імпорту на +28% р/р і падінням експортної виручки.

Січень–липень 2025:

•  Експорт товарів і послуг — $26,53 млрд
•  Імпорт товарів і послуг — $51,05 млрд
•  Сальдо — –$24,52 млрд

Динаміка сальдо товарів та послуг за роки війни:
2022: –$13,5 млрд — низький імпорт через зруйновану логістику. Експорт підтримувався зерновим коридором.
2023: –$22,9 млрд — відновлення імпорту пального і техніки, падіння металургії та машинобудування.
2024: –$31,8 млрд — зростання енергоімпорту і військових закупівель, удари по портах.
2025 (прогноз НБУ): –$52,2 млрд — найгірший результат за роки війни.

Динаміка всередині 2025 року (товари+послуги, млрд $):
[2]

Динаміка вказує на прискорення дефіциту:
• І кв.: середній розрив –$3,03 млрд/міс.
• ІІ кв.: –$3,69 млрд/міс.
• Липень: –$4,37 млрд.

Якщо ця тенденція збережеться, до кінця року розрив перевищить $52 млрд.

У структурі експорту за січень-липень 2025 і далі лідирує аграрна продукція, однак вона ж демонструє і значний провал:
• Аграрна продукція — 43%, падіння –8% р/р, головний провал — зернові (–24%, –$3,5 млрд).
• Металургія — 18%, падіння –12% р/р.
• Машинобудування — 6%, зростання +11% р/р (+$1 млрд), але цього недостатньо для компенсації аграрного провалу.
• Хімія і фармацевтика — помірне зростання +4%.

У структурі імпорту незмінно першу позицію посідають енергоносії:
• Паливо та енергоносії — 26%, зростання +35% р/р.
• Машини та обладнання — 23%, зростання +42% р/р (військова техніка, енергетика).
• Продовольство — 8%, зростання +18% р/р.
• Інші товари (включно зі споживчими) — зростання +19% р/р.

Зростання імпорту електрообладнання на +68% (+$4,4 млрд) фіксує ключовий негативний фактор: неспроможність внутрішньої промисловості забезпечувати оборону та енергетику.

Баланс послуг:
• Експорт послуг (вкл. ІТ) — $5,8 млрд (+3% р/р).
• Імпорт послуг — $8,9 млрд (+12% р/р).
• Сальдо — –$3,1 млрд.

Головною статею імпорту послуг є транспорт і логістика.

Розрив фактично фінансується донорськими траншами й інтервенціями НБУ, які у  січні-липні 2025 склали –$20,74 млрд. Ще $22,5 млрд становила зовнішня допомога та $6,9 млрд - перекази трудових мігрантів. Але й останній показник демонструє вповільнення.

У підсумку Україна входить у осінь 2025 року з рекордним зовнішньоторговельним розривом, який прискорюється щомісяця. Без зовнішньої допомоги та інтервенцій валютний ринок не витримав би і кварталу.

Економіка застрягла у фазі стагнації, де відновлювальний ресурс вичерпано, а нові драйвери відсутні. Без негайних стабілізаційних заходів Україна ризикує отримати жорстку посадку вже цієї осені.

Чому ситуація критична:

1. Економіка увійшла в стагфляцію: слабке зростання при інфляції ~14% (дефлятор 16,4%).

2. «Керована гнучкість» курсу фактично означає ручне спалювання резервів.

3. Банківська система обслуговує тільки державу, кредитний канал мертвий.

4. Бюджет залежить від донорів, затримка траншу ЄС/МВФ автоматично означатиме кризу.

Прогноз на осінь 2025

Поєднання слабкого зростання, інфляційного тиску й структурного дефіциту робочих місць (~11–12% за оцінками CES/Info Sapiens; офіційні дані Держстату під час війни не публікуються) формує ризик економічного шоку найближчими місяцями. Дефлятор ВВП у І кв. 2025-го становив 16,9%, що вказує на стагфляцію: економіка одночасно демонструє низькі темпи зростання і високі ціни.

Українська економіка майже вичерпала відновлювальний імпульс 2023 року, зависла у стагнації і за несприятливих умов (провал урожаю, зростання імпорту енергії, затримки допомоги) може увійти в новий рецесійний цикл уже восени 2025 року.

Державні фінанси: донорська крапельниця і загроза касових розривів

Доходи і видатки бюджету у січні–липні 2025 склали:
• Доходи: 2,198 трлн грн (+41% р/р). Без урахування зовнішньої допомоги — +27,8%.
• Видатки: 2,856 трлн грн(+26,4% р/р).
• Дефіцит: 658 млрд грн, що еквівалентно ≈30% доходів і ≈23% видатків.

Зростання доходів забезпечене передусім податками на імпорт і ПДВ, що відображає структуру економіки: споживання тримається на імпорті, а не на внутрішньому виробництві. Це означає, що фіскальні доходи стають залежними від валютного ринку, а отже, будь-яка девальвація автоматично підсилює бюджетні ризики.

Сьогоднішня структура видатків держбюджету
• Оборона — ≈68%.
• Соцзахист — ≈15%.
• Освіта і медицина — ≈8%.
• Капітальні вкладення — ≈2,5%.

Капітальні вкладення в основний капітал становлять близько 6% ВВП, що втричі нижче мінімально необхідного рівня для стійкого відновлення. У результаті інвестиційний мультиплікатор економіки деградує.

Роль зовнішньої допомоги залишається колосальною:
• Із січня по липень 2025 року надійшло $22,51 млрд зовнішнього фінансування.
• Від початку війни (лютий 2022) — $138,9 млрд.
• Останній транш ЄС (липень) — €4 млрд, але був урізаний на €1,5 млрд через невиконані реформи (АРМА, ВАКС, децентралізація).
• Сукупна допомога ЄС у межах Ukraine Facility з березня 2024 року — €22,7 млрд (≈60% доступного ресурсу).

Але навіть за поточних обсягів міжнародна підтримка не покриває всіх потреб бюджету. Україна живе на «двох касах» — власні податкові доходи та міжнародні транші, які у критичні місяці йдуть напряму на оборону і соцвиплати.

При цьому скорочення чи затримки допомоги – цілком реальні сценарії.

Сценарій А — скорочення допомоги на 25% (осінь 2025)
• Мінус ~$0,8 млрд на місяць (≈UAH 33–34 млрд).
• Середній місячний дефіцит у січні–липні — ~UAH 94 млрд.
• Отже, щокварталу утворюється додатковий розрив ~UAH 100 млрд.
• За відсутності компенсаторів це призведе до секвестру нефронтових видатків або до зростання запозичень під 16%+ річних.

Сценарій B — затримка траншу на 4–6 тижнів
• Навіть за незмінного обсягу, «зсув у часі» ламає касовий графік.
• Мінфін буде змушений позичати містковими ОВДП і «спалювати» депозитні сертифікати НБУ, що збільшує процентні витрати.

Сценарій C (комбо-шок): –25% допомоги + зростання оборонних і енергетичних видатків восени/взимку на 10–15%)
• Квартальний касовий розрив перевалить за UAH 150–180 млрд.
• Закрити його можна буде лише через нетипово великі внутрішні запозичення або радикальне урізання нефронтових програм.
• Наслідки: зростання дохідностей ОВДП, посилення інфляційних очікувань, падіння інвестицій.

Інфляція і монетарна політика: стагфляційні тривожні ознаки

Якщо порівняти дані за однаковий період 2024 та 2025 років, побачимо негативну динаміку: 

У липні 2025: індекс споживчих цін — 14,1% р/р, у липні 2024 — 11,8%, липень 2023 — 12,3%, липень 2022 — 22,2%.

У липні 205-го базова інфляція склала 11,7%, зростання цін із початку року — 7,3%.
Дефлятор ВВП у І кварталі 2025-го — 16,4%(дані із відкритих джерел), що фіксує перехід до стагфляційної моделі: слабке зростання у поєднанні з високими цінами.

Структура зростання цін (липень 2025, р/р):
• Продовольство: +15,2% (хлібобулочні +14,8%, м’ясо +17,5%, овочі та фрукти +19,3%).
• Послуги: +12,7% (ЖКГ +14,2%, транспорт +11,8%, медицина +10,9%).
• Непродовольчі товари: +9,4% (техніка +8,1%, одяг +7,9%, автомобілі +12,6%).

Ключова ставка НБУ з весни 2025 року утримується на рівні 15,5%. При цьому середня ставка за новими кредитами складає ~20%, за депозитами ~9%, дохідність гривневих ОВДП ~16,2%.

Порівняймо з найближчими сусідами. Липень 2025, р/р:
• Польща — 4,8% інфляції (ключова ставка 5,75%).
• Румунія — 6,2% (ключова ставка 7%).
• Молдова — 5,7% (ключова ставка 4,75%).
• Україна — 14,1% (ключова ставка 15,5%).

Кредити на сьогодні становлять ~8,5% ВВП, при цьому до 35% портфеля — це пільгові держпрограми («5–7–9» тощо). Строкові депозити населення ~5% ВВП.

Очевидний висновок: хоча ключова ставка залишається високою, монетарна трансмісія працює вкрай погано в умовах війни.

Липень за багатьма показниками став поворотним місяцем у негативному сенсі:
Вперше за рік скоротилися гривневі депозити (як бізнесу, так і населення), одночасно зросли валютні депозити. Тобто, попри «реально позитивну» ставку й формально дорогу гривню, гроші перетікають у валюту.

Це означає, що облікова ставка НБУ не працює як якір: вона не утримує гривневі заощадження всередині банків. Гривневі кредити номінально зростають лише завдяки державним стимулам, а не ринковому попиту. Емісія нівелюється інтервенціями: у липні в економіку було додано ~92 млрд нової гривні, але у валюту конвертовано ще більше — НБУ довелося продавати резерви понад обсяг емісії.

Резерви, валютний ринок і монетарні дисбаланси

За липень 2025 року міжнародні резерви знизились майже на $3,5 млрд (4,5%) і на початок серпня склали $43,03 млрд. Валютні інтервенції НБУ склали –$20,7 млрд за 7 місяців, із них за липень — –$3,457 млрд. Імпорт у липні зріс на +28% р/р, посилюючи торговельний розрив та тиск на резерви. 

Крім того, вперше за рік гривневі депозити скоротилися (і бізнесу, і населення) та одночасно зросли валютні депозити.
Це означає, що при «реально позитивній» ставці гривня втрачає довіру: частина заощаджень іде в готівковий обіг, частина — у валютні вклади.

На тлі цього відтоку НБУ був змушений продавати валюти більше, ніж емітував гривні. Зокрема, у липні додано ~UAH 92 млрд ліквідності. Але FX-конвертація перевищила цей обсяг, і резерви довелося «докладати зверху».

На практиці це відбувається так: донорські долари заводяться у резерви, після чого НБУ продає їх ринку. Паралельно Нацбанк стерилізує гривневу ліквідність через депозитні сертифікати. У підсумку зовні курс стабільний, але ціна цієї стабільності — постійне витрачання резервів і бюджетні виплати банкам.

За даними НБУ (таблиця «Аналіз гривневої ліквідності банків»), з початку 2025 року емісія склала UAH 869 млрд, з яких:
• фіскальний канал — UAH 817 млрд,
• банківський канал (вкл. проценти за ДС) — UAH 52 млрд.
Зворотна стерилізація через інтервенції становить UAH 875 млрд (~$21 млрд).

Інакше кажучи, майже вся емісія тут же «спалюється» продажами валюти, а джерелом гривневого попиту залишаються як офіційні виплати, так і тіньова ліквідність.

«Керована гнучкість»: адмінкурс під виглядом ринку

У жовтні 2023 року НБУ оголосив перехід до режиму «керованої гнучкості». Формально це було подано як крок до плаваючого курсу, фактично — стало способом напівадміністративного управління.

Але оскільки валютний канал монетарної передачі заблокований, жорстка ставка не зміцнює гривню. Національний банк намагається замінити ринковий баланс інтервенціями. 

Динаміка інтервенцій НБУ:
• 2014 — $–12,6 млрд
• 2015 — $–3,6 млрд
• 2016 — $+2,2 млрд
• 2022 — $–22,9 млрд
• 2023 — $–28,8 млрд
• 2024 — $–34,6 млрд

За 2022–2024 роки «спалено» $86,3 млрд. У 2025-му тенденція посилилася: у січні чисті продажі становили $3,75 млрд, із них $1,48 млрд — роздріб.

Таким чином під виглядом «гнучкості» НБУ фактично заміщує ринок, підтримуючи курс за рахунок резервів, сформованих міжнародною допомогою.

Якщо проаналізувати роздрібний ринок, то побачимо, що у 2024 році на готівковому ринку куплено валюти у 2,5 раза більше, ніж у 2023-му.
Чисте сальдо покупки населенням:
2022 — $0,88 млрд,
2023 — $4,79 млрд,
2024 — $12,2 млрд.

При цьому депозити продовжували зростати у 2022–2024 рр. Отже, купівля відбувалась не за рахунок вилучення коштів із банків, а з тіньових джерел. У липні 2025 додався новий канал: відтік гривневих депозитів, що підсилив тиск на ринок.

Тобто валютні інтервенції НБУ не лише утримують курс, а й фактично фінансують тіньову економіку за рахунок міжнародної допомоги.

Адекватність резервів і стрес-тести
За обсягу імпорту ~$8 млрд/міс. поточні резерви ($43–45 млрд) покривають 5–6 місяців. Критичний поріг для EM складає 3 місяці ($24 млрд). При різних сценаріях українська економіка досягне критичного рівня резервів від 3-х років до 5-ти місяців. 

Стрес-сценарії:
• Зменшення допомоги на –25%, м’який імпорт. Результат: –$0,6 млрд/міс. До порогу 2,5–3 роки.
• Зменшення допомоги на –25% та зимовий імпорт. Результат: –$1,1…–$1,6 млрд/міс. Досягнення порогу через 12–18 місяців.
• Зменшення допомоги на –50%. Результат: –$1,9…–$2,4 млрд/міс. Досягнення порогу через 9–11 місяців.
• Шоковий сценарій. 0 допомоги на 3 міс. Результат: –$3,5…–$4,5 млрд/міс. Критичний рівень за 5–6 міс.

Потрібно визнати, що резерви тануть не через інвестиції чи модернізацію, а на роздрібних купівлях валюти. Частину попиту формує «тінь», частину — відтік гривневих депозитів, частину — імпорт. Таким чином валютні інтервенції фактично фінансують доларизацію за рахунок донорських коштів.

Щоб відвернути катастрофу, необхідно невідкладно вжити низку заходів. Насамперед, перейти до плаваючого курсу, звузити готівковий канал, запровадити tiering за депозитними сертифікатами і LTRO 5–7 років для перенаправлення ліквідності у кредити пріоритетним секторам. А також - тимчасово обмежити «некритичний» імпорт, дати «зелений коридор» експорту.

Борг і банківська система: економіка на держпаперах

На початок серпня 2025 сукупний держборг України склав UAH 7,40 трлн (≈ $177,8 млрд): ≈$139 млрд зовнішнього боргу та ≈$46 млрд внутрішнього. За даними з відкритих джерел, уже зараз співвідношення держборгу до ВВП становить близько 100% — критичний рівень, який у нормальних умовах вважається порогом боргової стійкості. Внутрішні запозичення з початку року склали UAH 310,9 млрд.

У травні 2025 року Україна відмовилася від виплати за GDP-warrants ($665 млн), зафіксувавши технічний дефолт за цим інструментом. Це посилило очікування нової реструктуризації («LMO-2») у 2026–2027 роках.

Рентабельність банків сьогодні залишається високою (ROE ~18%), але основою їхніх прибутків є все ті ж операції з ОВДП і держпрограмами. Кредитування приватного сектору без держгарантій практично не зростає, строкові гривневі депозити населення залишаються низькими (~5% ВВП), при цьому посилюється доларизація.

При цій моделі гроші фактично циркулюють у контурі «бюджет–НБУ–банки», але не доходять до реального сектору. Відбувається це так:

1. Мінфін залучає кошти у банків через ОВДП.

2. Банки повертають надлишкову ліквідність у НБУ через депозитні сертифікати.

3. НБУ сплачує відсотки, створюючи для банків гарантовану дохідність.

Це підводить нас до ключового ризику 2026–2027: без реструктуризації боргове навантаження перевищить 110–120% ВВП, що зробить ситуацію нестійкою. Банки продовжать фінансувати державу, а не економіку.

Можливий шлях оживити кредитний канал — запуск цільових LTRO (5–7 років) у поєднанні з держгарантіями 50–70% за інвестпроєктами. Без цього український банківський сектор залишиться лише механізмом обслуговування держборгу. 

З огляду на те, що чинні програми кредитування, субсидовані державним бюджетом (наприклад, програма «5-7-9»), на практиці перетворилися на складну і малопрозору конструкцію, доцільно розглянути інший підхід. Замість поточного хаотичного механізму підтримки, який вже втратив первісний фокус на малий бізнес і став надто заплутаним навіть для самого Мінфіну, варто сфокусуватися на підтримці капітальних вкладень.

Зокрема, державні кошти мають бути спрямовані на компенсаційні програми для основних капітальних інвестицій і надання державних гарантій. Це дозволить перенаправити наявну банківську ліквідність у конкретні пріоритетні галузі, замість того щоб продовжувати працювати з неефективними і заплутаними субсидіями.

Ціна монетарної політики для держбюджету

Кожен місяць падіння компенсується дорогими запозиченнями. З початку 2025 року внутрішні запозичення склали 310,9 млрд гривень з середньою дохідністю гривневих ОВДП ≈16,2%.
Зрозуміло, що чим вища ставка і дохідність за ОВДП, то більший тягар лягає на держбюджет. При цьому капітальні вкладення урізані до мінімуму, що обнуляє потенціал зростання і залишає бюджет без майбутніх доходів.

Державні фінанси України настільки залежать від донорських вливань, що скорочення чи затримка траншів призведе до негайної касової кризи.

Які кроки необхідно негайно зробити для уникнення кризи:

•  Відпустити курс у плавання: девальваційний шок скоротить імпорт, підтримає експорт, збереже резерви;
•  Запустити LTRO на 5–7 років із держгарантіями, щоб оживити кредитування бізнесу;
•  Збільшити капітальні вкладення (енергетика, транспорт, промисловість) щонайменше до 2–3% ВВП;
•  Підготувати реструктуризацію боргу (LMO-2) завчасно, щоб уникнути кризового вікна 2026–27 рр.

Однак на реалізацію цих кроків необхідна політична воля, яка на сьогодні відсутня. Тому Україна балансує на межі макроекономічного колапсу.

Сценарії 2026–2027: від псевдогнучкості до ринкового курсу

Є кілька сценаріїв, за якими може розвиватись ситуація:

1. Оптимістичний. Плаваючий курс.

Україна відпускає гривню у «вільне плавання». Цей крок призведе до початкового шоку, курс може швидко перевищити 50–55 UAH/USD, інфляція в перші місяці прискориться до 20%+.

Але, це дасть важливі позитивні наслідки:

•  імпорт різко скорочується, попит на валюту падає;
•  експорт отримує конкурентну перевагу (зерно, металургія, машинобудування стають дешевшими у валюті);
•  тіньова економіка втрачає «легке» джерело конвертації;
•  резерви перестають згорати, а починають зростати

Уже до кінця 2026 року курс стабілізується на новому рівні, інфляція повернеться в діапазон 8–10%, а експорт і переробка отримають імпульс для зростання.

1. Базовий. Продовження «керованої гнучкості».

НБУ продовжує ручне згладжування курсу, витрачаючи $3–3,5 млрд/міс.

Наслідки:

•  Резерви знижуються з нинішніх $43–45 млрд до 35–40 млрд у 2026 році і до 30–35 млрд у 2027 році;
•  торговельний розрив зберігається вище –$40 млрд/рік;
•  економіка балансує на «донорській крапельниці»; найменші збої з траншами перетворюються на касові та валютні кризи.

1. Кризовий. Зрив допомоги та зимовий імпорт.

Допомога падає на 25–50%, інтервенції зростають до $4–4,5 млрд/міс.

Наслідки:

•  Резерви знижуються нижче $24 млрд (поріг «3 місяці імпорту») вже у 2026 році;
•  курс виходить з-під контролю: 60–70 UAH/USD;
•  інфляція складає  20–25%, 
•  ВВП падає на –3…–5%;
•  вимушені валютні обмеження та форсована реструктуризація боргу.

Макропоказники за вказаними сценаріями:

Таким чином, плаваючий курс — болісний шок, але саме він дозволив би переламати ситуацію: прибрати ілюзію «безлімітних інтервенцій», скоротити імпорт, стимулювати експорт і зберегти резерви. За відсутності незалежності НБУ від Офісу Президента таке рішення не може бути ухвалене.

Тому більш ймовірними залишаються базовий «гнучкий» сценарій, або кризовий.  Шлях до повільного виснаження резервів і залежності від донорів, або - при затримці або скороченні допомоги – неминуча валютна криза в горизонті року.

Другий невідкланий крок – повернутися до обмеження імпорту – механізи критичного імпорту має бути застосований до всього переілку імпортних товарів, які не мають ключового значення для обороноздатності країни.

Ці кроки допоможуть економіці країни – але для їхнього втілення треба політична воля , якої, вочевидь, не їснує.

Зображення вгорі: економіка країни все більше нагадує відстріляні артилерійські гільзи. Фото з відкритих джерел

«Аргумент» [3]

---

На цю тему:

• Дмитро Разумков: "Є-порожнеча". Реальна економічна оцінка Програми дій нового Уряду [4]
• Е-черги на кордоні? Е-брехня [5]
• Єгор Фірсов: Першочергове завдання нового уряду [6]