Корсун: Чому нікого не покарають за 10 000 хакнутих камер відеоспостереження

Спойлер: ну така вже специфіка керівництва баранів левами.

10 тисяч хакнутих московітами ІР-камер були приватними, муніципальними та дорожніми. Розташовані вони були у місцях, близьких до кордону України, військових об’єктів та залізничних станцій, через які надходила військова допомога Україні. Про це йдеться у звіті міжнародної команди, який оприлюднив The Guardian. Тобто камери Держприкордонслужби не хакнули, це схоже на правду. Хоча муніципальні та дорожні камери аж ніяк не назвеш “приватними”. Але чи вирішено саму проблему?

10 тисяч камер все ж було хакнуто, й 81% з них було на території України.

Москворилі все ж спостерігали через них за рухом допомоги через кордон.

І через камери дорожнього руху – також дивилися. Це ті камери, через роботу яких виписують штрафи. Це окремий цікавий аспект, тісно пов’язаний з корупцією та Держспецзв’язку, але сьогодні не про нього.

Отже, як на ситуацію зі зламом 10 тисяч камер відреагували наші державні кібер-захисники?

Держспецзв’язку – “не перевіряла”

Міністерство, простихоссподи, цифровізації – мовчить.

Міністерство внутрішніх справ/НПУ, які займаються дорожніми камерами – заховалися у кущах і прикидаються мертвим ховрашком.

У нас при РНБО є такий собі Національний координаційний центр кібербезпеки, який начебто мав би бути головним “по кібер” у країні – так його навіть ніхто не запитував, настільки це кволе та непомітне утворення.

Про цю проблему я говорю давно, але у владних кабінетах її намагаються “не чути”: немає у країні дійсно дорослого у кімнаті, який би опікувався національною кібербезпекою.

Який би не шукав відмазки “а шо, це не я, у мене все гаразд” – а відповідально займався побудовою загально-національної системи кібербезпеки.

І це вельми серйозна проблема, товариство: кожен захищає свою хату (ну як вже вміє), але при цьому все село залишається беззахисним.

Дивіться, у країні аж 11 (одинадцять, Карл) “основних суб’єктів забезпечення кібербезпеки”: ДССЗЗІ, НПУ, СБУ, МОУ, ГШ, СЗР, ГУР МОУ, розвідка ДПСУ, НБУ, МЗС та РНБО.

Але, як нам яскраво демонструє кейс зі зламом 10 тисяч відеокамер – жоден не бере на себе відповідальність за бездарно просрані національні інтереси, у даному випадку - за кібербезпеку критично важливого прикордоння.

МВС ставить свої камери, місцева влада - свої, ДПСУ - свої, СБУ - свої. У кожного з них свій начальник і ніхто не хоче думати про національні інтереси країни: лише у межах свого городу, та й то абияк.

Нема кому замислитися про глобальне, бачити ситуацію згори або хоча б подивитися вгору: відповідальність розмазана на безліч державних органів, і фаховості в них немає місця. Кваліфікацію працівників оцінюють лише по принципу здатності облизувати портрет Верховного Вождя.

Й усю ці систему ніхто не збирається міняти. Бо навіщо?

Усі отримують гроші “на кібербезпеку”, ніхто нею особливо не займається, а коли “прилітає” – крайніх немає. Тотальний шоколад для учасників системи.

Наразі кожен з тих 11 основних суб’єктів цілком комфортно почувається у власній ізольованій пісочниці: ліпить собі свою пасочки, не боячись розплати.

Ну от скажіть, чи хтось був покараний за злам реєстрів у грудні 2024? Ніхто.

За повне видалення ІТ-інфраструктури Укрзалізниці у березні 2025? Те саме.

За хак Київстару, Медка, Прикарпаттяобленерго? Жодних наслідків.

За злам Дії та злив даних 13,5 мільонів громадян у січні 2022 може когось покарали? Ага, щазз. Після того випадку у Федорова стало лише більше влади і мільярдів.

І тому логічно, що замість побудови сучасної прогресивної загальнонаціональної системи кіберзахисту – латається стара: крива, гнила та повністю корумпована. Збільшуються каральні повноваження Держ-спец-ніхуа, але, як бачимо, інтереси Держави Україна таким чином ніяким чином не захищаються

З урахуванням викладеного(с), впевнено прогнозую нові і нові інциденти.

Тому що висновки не робляться, а уроки на вивчаються.

Ну така вже специфіка керівництва баранів левами.

Автор: Костянтин Корсун, експерт з кібербезпеки. У 2000-2005 заступник керівника відділу боротьби з комп’ютерною злочинністю при Департаменті контррозвідки СБУ. Засновник та перший керівник CERT-UA. Колишній директор та співзасновник української кібер-компанії; сторінка автора у Фейсбук

Фото ілюстративне, з відкритих джерел

«Аргумент» [2]

На цю тему: