Поки Валерій Залужний розказує про “перехоплення технологічної ініціативи”, останніми днями активно обговорюється кваліфікація технічного директора найбільшого виробника українських ракет компанії Fire Point пані Ірини Терех.

Компанія виробляє у тому числі міфічні “Фламінго” – супер-зброю Перемоги, майже ФАУ-2.

У моєму розумінні технічний директор – це найбільш кваліфікована у компанії особа саме з найскладніших технічних питань. Беззаперечний авторитет, джерело унікальних знань та навичок. Але, судячи з відкритих даних, у пані Терех якось зовсім не проглядається технічного бекграунду.

Освіта – архітектура. Здобута у Київському національному університеті будівництва та архітектури. Так, формально це теж технічна освіта.

Але кардіолог, гінеколог та стоматолог – це теж усе лікарі, але ж не підете ви лікувати зуби до гінеколога?

Ось у мене перша освіта – військовий авіаційний інженер, спеціалізація – “літаки та двигуни”, у дипломній роботі я накреслив вертолітний двигун ТВ3-117 у масштабі 1:1 – це креслення півтора метри шириною із тисячею дрібних деталей.

З 2000 року займаються кібербезпекою, і доволі успішно.

До речі, хто цікавиться моєю кваліфікацією, я ще у 2022 році детально розказував про свою трудову біографію тут [2].

Але у мене, з усім моїм начебто технічним бекграундом та досвідом, не вистачає нахабства назвати себе не те шо експертом – та хоча б фахівцем з авіації, а тим більше - з ракетобудування. Свого часу я багато вивчав аеродінаміку, теорію авіаційних двигунів, авіаційне матеріалознавство і досі зможу накреслити принципову схему турбореактивного авіаційного двигуна.

Але вже давно не маю практичного досвіду застосування цих напівзабутих знань.

І тому не претендую на експертність у цих питаннях.

А тут молода жінка без профільної освіти та без будь-якого практичного досвіду ракетобудування – сміливо стає технічним (Карл!) директором найбільшого виробника ракетного озброєння. Під час гострої фази повномасштабної війни.

У моїй уяві це має бути дідо з досвідом у років 20-30 безпосереднього ракетобудування, з купою премій, дипломів, обвішаний орденами та всесвітньо відомий як беззаперечний технічний експерт. Але ж ніяк 30-річна архітекторка. За усієї поваги до професії архітектора, яка теж непроста.

І цей кейс є ще одним доказом, м’яко кажучи, медійного перебільшення ефективності та успішності українського ракетобудування. Президент давно нам обіцяє “3000 ракет”, але щось якось не видно як вони летіть на москву: одні лише “формули миру”, “саміти з відновлення” та “гарантії повоєнної безпеки”.

Та і загалом, саме з технічними знаннями у наших чиновників все дуже слабо якось.

У мініцифрі заступник міністра з кібербезпеки з’явився аж на п’ятий рік запуску Дії.

Після десятків факапів, сотень шахрайських кредитів та двох великих витоків бази даних.

Роль якого – публічно відмазувати архітектурні провтики Святого Равноапостольного Міши, да святиться ім’я Його, амінь.

І так скрізь: шукають перш за все лояльних, але геть не обов’язково професійних.

Піарники, СММ-менедежри, якісь криптоінвестори – цього добра у них вистачає.

Не вистачає саме технічних фахівців.

Хоча цей сумний факт чомусь ніяк не заважає розробляти та навіть запускати претензійні технічні проєкти.

Ну подумаєш, що Дія-АІ геть ніяк не працює: дайте нам ще 100 днів і 100 мільйонів. 

Можливо, пані Ірина Терех хороша людина, патріот та успішна бізнес-вумен.

Не знаю, тому не виключаю цього.

Але бути технічним директором на мега-важливому виробництві супер-складного ракетного озброєння під час війни – сорі, цього сильно не достатньо.

Вміти виготовляти бетонні вироби – це теж важливо, але “хороша людина” – це не професія.

З такими підходами ми не перехопимо технологічну ініціативу, як радить генерал Залужний.

І, відповідно, не здолаємо ворога – який все ще більший за нас чисельно.

Тому нам життєво необхідно ставати сильнішими якісно.

Керівництво держави запевняє, що начебто це розуміє, але на практиці все одно призначає на ключові для виживання країни посади - лояльних замість професійних.
І схоже, що оці люди, які зараз при владі - мінятися категорично не бажають.

Автор: Костянтин Корсун, експерт з кібербезпеки. У 2000-2005 заступник керівника відділу боротьби з комп’ютерною злочинністю при Департаменті контррозвідки СБУ. Засновник та перший керівник CERT-UA. Колишній директор та співзасновник української кібер-компанії; сторінка автора у Фейсбук

«Аргумент» [3]

На цю тему:

• Корсун: Витік нотаріальної таємниці з системи "е-нотаріат" - що це означає і хто винуватий [4]
• Корсун: Прикриваючись війною, зелені клептократи будують корумповану диктатуру [5]
• Корсун: Навіщо Служба Божа відмазує зашквареного кібер-генерала [6]