Бачу, подобається Бігусам тема інформаційних технологій. Десять днів тому вийшло розслідування про те, що Дія ніяк не рятує проблеми Укрзалізниці. А вчора опубліковано матеріал про незадекларовані багатства керівника кіберполіції Юрія Виходця. Таким темпом, дивись, і до Федорова доберуться. А там є що порозслідувати, особливо серед його заступників, які кришують нелегальну ігорку, “чорну” крипту, розподілення західних грантів, та і звичайні бюджетні мільярди “на цифровізацію”.  Чуваки усі стали доларовими мільйонерами вже за місяць після обіймання посад. Але сьогодні не про них, а про головного “кіберкопа”.

Переказувати відео не буду, самі подивіться. Бо там цікаво, хоча і доволі типово для українських корупціонерів.

І висновок дуже простий: як би ти не ховав  свої колосальні нелегальні статки – все заховати все одно не вийде, десь неодмінно спалишся.

А тим більше, якщо ти далеко не все знаєш ані про сучасні технології, ані про методи викриття корупції. А навіть якщо і знаєш – все одно проколешся через оточення.

Такий собі supply chain attack – якщо він знає що це означає.

Мене часто питають що я думаю про вітчизняну кіберполіцію.

Зазвичай я відповідаю що не цікавлюся ними, оскільки вони нижче радара мого інтересу: переважно через свою малозначність для національної кібербезпеки.

Але якщо вже така нагода, то сьогодні таки скажу.

Це суто другорядний обслуговуючий підрозділ, який у вільний від “чєгоізволітє” час активно займається кришуванням нелегального та напів-легального бізнесу.

Хоча легальний бізнес також частенько змушений платити – бо така у нас країна, завжди можна накопати копромат навіть на найчеснішого бізнесмена.

Так умисно влаштовано законодавство: неможливо нічого не порушувати.

Тобто реально та ефективно кіберполіція виконує лише дві функції: 1) задоволення хотєлок політичного начальства та 2) власне незаконне збагачення.

Сильно відволікають від цих двох завдань оті всі людішкі зі своїми заявами про кібер-шахрайство, вкрадені телефони, кібератаки на підприємства, фейкові кредити через Дію, злами соцмереж та месенджерів – от реально дратують, заважають заробляти.

З ними тяжко: грошей це не приносить геть ніяких, але клопоту багато: заяву зареєструй, потім роби вигляд ніби шось розслідуєш, потім закривай справу “за відсутністю складу злочину”, ще й начальству пояснювати про “брак технічних можливостей”.

Хоча якщо буде дзвінок з височайшого кабінету – можливості знайдуться миттєво і винні будуть знайдені протягом доби. Або хтось, більш-менш підходящий на роль винного.

Ну тобто вітчизняна кіберполіція – це ті самі мусора, що й усі інші.

А колись вони були поліцейськими. У 2015 відбір до лав кіберполіціянтів проводила комісія експертів (правда, одному з тодішніх “експертів” вже другу підозру у корупції оголосили, але то менше з ним: оцінювали кандидатів колегіально).

Служити у кіберполіції хотіли багато фахівців нижчої ланки, і дехто навіть вважав це почесним. Типу круто.

Зараз їхня робота полягає у купівлі да бюджетні кошти доступу на онліфанс, пересмикування прутня і подальшого арешту предмету своїх хтивих бажань.

Далі у  моделі є два шляхи: або проблеми з “розповсюдженням пронографії” або чесно поділитися заробленим з бідними-нещасними працівниками Нацполіції.

Які потім на ці гроші куплять собі будинки, круті тачки, ролекси та салони краси дружинам.

За 10 років кіберполіція деградувала до найгірших стандартів постсовка: тотальна корупція, фальсифікації кримінальних проваджень - на замовлення політичної влади або за гроші, тиск та рекет на бізнес, окозамилювання, імітація діяльності, тотальний пох на заяви громадян, жалюгідний рівень технічної підготовки персоналу.

І при всьому цьому колосальні, просто космічні статки – які не мають і не можуть мати легального походження. Причому практично у всіх начальників, - крім “нижніх чинів”, які підбирають крихти за начальством.

Але самі такі кадри й потрібні зе-режиму: корумповані, повністю залежні, готові виконати будь-яку команду.

Як це було у 2013-2014 – абсолютно так ж сама історія. І закінчиться десь так само.

Хоча хотілося б щасливого кінця.

Автор: Костянтин Корсун, експерт з кібербезпеки. У 2000-2005 заступник керівника відділу боротьби з комп’ютерною злочинністю при Департаменті контррозвідки СБУ. Засновник та перший керівник CERT-UA. Колишній директор та співзасновник української кібер-компанії; сторінка автора у Фейсбук

Зображення з відкритих джерел

«Аргумент» [2]

На цю тему:

• Корсун: "е-вибори" - це шахрайство і захоплення влади [3]
• Корсун: Прихована мета діджиталізації, яку влада не афішує [4]
• Корсун: Реєстр призовників "Оберіг" змінювали за гроші. Чи вирішить діджиталізація проблеми суспільства? [5]
• Корсун: ДІя переходить на кремлівський ресурс під час авторизації користувача. Контррозвідка в державі є?! [6]
• Корсун: Скани мійльна документів українців три роки були у відкритому доступі - винних не знайшли (на фоні попередньої новини) [7]