Бразилія та Аргентина кинули виклик долару та євро – вони задумали створити спільну валюту для Латинської Америки. Теоретично союз південноамериканських держав може стати другим найбільшим валютним блоком після єврозони і серйозно потіснити долар. Втім, економісти вважають, що зробити це буде непросто і дивляться на ідею скептично: аргентинська економіка зі своїми постійними дефолтами та величезною інфляцією поки що не є надто привабливою для валютного союзу.

Про це йдеться у статті видання The Insider [2].

Добре забуте старе

Ідея спільної латиноамериканської валюти існує давно: її намагалися втілити ще у 80-ті роки XX століття. Замислювався про це і попередній президент Бразилії Жаїр Болсонар. Проте кроки до реалізації задуму зроблено лише зараз, 2023 року. На тлі світової тенденції до відмови від долара лідери латиноамериканського регіону Бразилія та Аргентина офіційно оголосили про початок попередніх переговорів щодо створення спільної валюти, яка має об'єднати південноамериканський ринок.

Президенти Луїс Лула да Сілва та Альберто Фернандес наполягають, що нова грошова одиниця «зменшить операційні витрати та зовнішню вразливість країн». Виводити з обігу бразильський реал та аргентинський песо не планується: національні валюти залишаться, а нова одиниця використовуватиметься для зовнішніх розрахунків між державами. Загальна монета отримає назву "Сур" ("Південь").

Поки що проект обговорюється лише між двома країнами, але до нього запропонують приєднатися всім сусідам Латинської Америки. Об'єднання регіону під єдиною валютою створить один із найбільших спілок світу — на нього припаде близько 5% світової економіки. Він стане другим після єврозони, на яку припадає 14% глобального ВВП.

Багато країн намагаються позбутися долара, переходячи на торгівлю у своїх валютах. Наприклад, та сама Бразилія та Китай домовилися розраховуватися у реалах та юанях; введені санкції змусили Росію торгувати з Індією в рупіях, а тепер те саме Індія пропонує Бангладеш і Малайзії; Саудівська Аравія заявила, що відкрита до пропозицій щодо торгівлі в інших валютах, крім долара. Однак жоден із цих варіантів не передбачає запровадження загальної валюти, яке обговорюється в Латинській Америці.

Дедоларизація по-латиноамериканськи

Лідери країн не приховують, що ключова причина створення власної розрахункової одиниці — порятунок від доларової залежності, яка ставить регіон у вразливе становище і дорого обходиться під час торгівлі. «Якби це залежало від мене, ми завжди торгували б у національній валюті, щоб нам не доводилося залежати від долара», — зазначав президент Бразилії Луїс Лула да Сілва.

Долар США для Латинської Америки є валютою «за замовчуванням»: у Північній та Південній Америках 96% усіх угод здійснюються в доларах — більше, ніж будь-де у світі. Аргентина є третім за обсягом партнером Бразилії, а Бразилія — найбільшим для Аргентини: минулого року обсяг торгівлі між країнами досяг 28 млрд доларів — це на 20,6% вище за показник аналогічного періоду 2021 року. Всередині торговельного блоку МЕРКОСУР (об'єднує Бразилію, Аргентину, Парагвай та Уругвай) Аргентина та Бразилія відіграють провідну роль, проте економічні відносини стикаються з багатьма складнощами.

У кожній угоді між країнами долар виступає як зразок ціни: тобто вартість товару має бути спочатку конвертована з бразильських реалів у долари, а потім із доларів у песо. Це, по-перше, додатковий крок для учасників угоди, а по-друге, веде до більшої волатильності: якщо долар сильно коливається по відношенню до реалу чи песо, то ціна товару може виявитися несподівано високою або низькою.

Розрахунок ціни нової валюти поки що обговорюється, і одним із варіантів може стати механізм, за яким вона буде прив'язана до якогось активу: золота або інших валют. Передбачається, що вартість єдиної розрахункової одиниці буде встановлена виходячи зі стандартизованого кошика валют, який даватиме уявлення про рівень цін у країнах-учасницях. Реал при цьому, ймовірно, матиме більшу вагу в рівнянні, тому що більш ліквідний, ніж песо.

Виходячи з цієї концепції, «сур» коректніше порівнюватиме не з євро, а з іншою розрахунковою одиницею, яка використовувалася в європейських країнах у 1979–1999 роках, — ECU (european currency unit). Вартість ECU також визначалася кошиком валют держав, які входили до європейської валютної системи. Найбільша вага тоді належала німецькій марці, французькому франку та фунту стерлінгів, також у кошик входили італійська ліра, бельгійський франк, голландський гульден, ірландський фунт, данська крона, незадовго до створення єврозони — грецька драхма, люксембурзький франк, і люксембурзький франк. ECU використовувалася виключно у безготівкових розрахунках.

У випадку з «суром» поки що незрозуміло, чи знайде валюта фізичне втілення або теж буде введена в обіг тільки в безготівковому режимі. Для Аргентини створення єдиної валюти вирішить ще одну проблему — дефіцит доларів, необхідних для торгівлі. Почасти саме тому й почалися переговори щодо валюти, пояснив міністр фінансів Бразилії Фернандо Хаддад. За його словами, уряд розглядає кілька варіантів вирішення проблеми іноземної валюти.

Дефіцит доларів змусив Центральний банк Аргентини посилити контроль за імпортерами. Тепер, щоб купити щось із тієї ж Бразилії, аргентинські споживачі купують долари у регулятора, а той продасть їх лише у тому випадку, якщо буде доведено необхідність імпорту. Раніше імпортери користувалися тим, що офіційний курс був чи не вдвічі нижчим від ринкового, і намагалися витягнути якнайбільше валюти з центробанку. Наразі компаніям доводиться співвідносити свої потреби до вимог регулятора, а дістати валюту для купівлі товарів з-за кордону стало складніше. Перехід до загальної одиниці має вирішити цю проблему.

Саме тому, за словами представника бразильського Мінфіну Габріеля Гаполіо, поряд із регіональною розрахунковою одиницею обговорюються й кредити для підтримки експорту до Аргентини. Уряд Бразилії планує запропонувати гарантії своїм банкам, які допоможуть із фінансуванням угод, тоді як Аргентина надасть заставу у вигляді «твердих активів» — зерна, газу чи нафти.

Задум з єдиною монетою має й ідеологічне підґрунтя — ідея вигідна президенту Аргентини Альберто Фернандесу: зміцнення зв'язків із Бразилією, можливо, могло б врятувати його політичну кар'єру. Згідно з опитуваннями, Фернандес — один із найнепопулярніших лідерів у Латинській Америці. Його країна перебуває в економічній стагнації, а населення чекає на швидкі рішення накопичених проблем. Наступні вибори відбудуться вже у жовтні, і гарні заяви про поглиблення економічних зв'язків із Бразилією та боротьбу із залежністю від долара могли б навіть стати основою передвиборчої кампанії Фернандеса. Однак у реальність цих перспектив не вірить, мабуть, навіть сам Фернандес, який наприкінці квітня відмовився від участі у виборах.

Єдина валюта також має нагодувати і політичне его президента Луїса Лули да Сілви. Він мріє зробити Бразилію економічним локомотивом та регіональним політичним домінатором. Відновлення зв'язків у регіоні та зміцнення своєї лідируючої позиції стає для Бразилії пріоритетним завданням, особливо на тлі розвалу єдиного регіонального блоку — МЕРКОСУР, члени якого (Бразилія, Аргентина, Парагвай та Уругвай) роками не можуть домовитися навіть про запровадження зони вільної торгівлі, не кажучи вже про розширення інших зв'язків.

Відсутність прогресу в МЕРКОСУР призвела до того, що Уругвай почав вести власні переговори з іншими країнами Китаєм та Туреччиною. Наприкінці 2022 року Уругвай навіть подав заявку на вступ до Транстихоокеанського простору — торгового союзу, до якого зараз входять 11 країн, включаючи Австралію та Японію. Тоді міністр закордонних справ Аргентини Сантьяго Каф'єро заявив, що Уругвай має обрати, чи він залишиться в МЕРКОСУР, — згідно з правилами митного союзу, жодна країна не має права укладати преференційні угоди з третіми сторонами.

Головна проблема - скажена аргентинська інфляція

Економісти та голови центральних банків скептично ставляться не лише до ідеї загальної одиниці розрахунку між усіма країнами Латинської Америки, а й до можливості реалізувати валютний союз між Аргентиною та Бразилією. Країни мають міцні торговельні зв'язки і є великими експортерами сировинних товарів, проте цього замало створення повноцінного блоку.

Ключова проблема – нестримна інфляція в Аргентині. 2022 року вона досягла 100%, а 2023-го може розігнатися до 110%. Місцевий ЦБ включив друкарський верстат для фінансування держвитрат і за перші три роки правління президента Альберто Фернандеса збільшив грошову масу вчетверо, оскільки держава не може запозичувати на глобальних ринках через часті дефолти.

Рекордний за три десятиліття рівень інфляції збігся зі зростанням бідності, економічною стагнацією та скороченням резервів — все це посилює фінансову кризу в країні, яка досі винна Міжнародному валютному фонду понад $40 млрд фінансової допомоги, отриманої в 2018 році. Єдина валюта двох країн неможлива без зниження інфляції в Аргентині хоча б до 10%, а на це може знадобитися щонайменше п'ять років. Країні доведеться позбутися і свого чорного ринку валюти, де реальна ціна долара іноді вдвічі перевищує офіційний курс.

Президенти Аргентини та Бразилії

У Бразилії інфляція нижча у десятки разів: зростання цін становить 5,8%. Така велика різниця виключає спільну грошово-кредитну політику, адже запровадження єдиної валюти здебільшого має на увазі і єдину ключову ставку. Вести загальну монетарну політику буде складно та суто технічно: центральний банк Аргентини, на відміну від бразильського регулятора, не є незалежним, і уряд активно втручається у його роботу.

Для порівняння, незважаючи на лідерство Німеччини в ЄС, економіки країн європейського союзу перебувають у порівняльному балансі щодо один одного. Однак ЄС у цьому сенсі є унікальним: у Східній Азії домінує Китай, у Перській затоці — Саудівська Аравія (що й завадило створенню єдиної валюти в регіоні), а в Латинській Америці — Бразилія. Економіка Аргентини становить лише 30% ВВП Бразилії.

"Це як відкрити спільний банківський рахунок з безробітним ледарем"

Більше того, єдності щодо валютного союзу немає навіть у самій Бразилії — місцеві політичні сили та бізнес залишились незадоволеними прагненням президента створити спільну валюту з економічно нестабільною Аргентиною — країною, де дефолт став національною традицією. "Неймовірно, що Лула навіть розглядає можливість створення єдиної валюти між Бразилією та Аргентиною, - це все одно, що відкрити спільний банківський рахунок з безробітним ледарем, який усім винен гроші", - написав депутат дружньої бізнесу "Нової партії" Фабіо Остерманн.

Колишній голова центрального банку Чилі Хосе де Грегоріо вважав, що країна ризикує своєю грошово-кредитною політикою на користь зміцнення зв'язків із Аргентиною, яка досі не відновилася після низки дефолтів. Аргентинці ж зберігають мільярди доларів на закордонних банківських рахунках — це зайве свідчення зростаючого попиту на американську валюту та відсутності довіри до песо.

Експерти з Oxford Economics наголошують, що дві економіки взагалі не відповідають вимогам для роботи валютного блоку, що робить ініціативу щодо створення «сура» нездійсненною. Крім рівня інфляції, питання викликає довіру підприємств до нової валюти, особливо якщо вона так чи інакше буде прив'язана до вкрай волатильного песо.

"Єдина альтернативна валюта, яку люди в Південній Америці хочуть носити в кишені, - це долар США", - наголошує економіст Міжнародного центру Вудро Вільсона Артуро Поржеканськи. Він також зазначає, що всі потуги країн Південної Америки побудувати економічний союз поки не мали успіху, а МЕРКОСУР — відверто слабке економічне об'єднання, тому реальних перспектив у створенні єдиної валюти він не бачить.

Загальна валюта ризикує повторити долю американського економічного союзу. Спочатку країни об'єдналися, щоб розширити міжнародну торгівлю та заохотити економічний розвиток одна одної. Однак одним із головних недоліків об'єднання стала кричуща нерівність між країнами: в економічному плані Аргентина та Бразилія мають набагато більшу вагу, ніж Парагвай та Уругвай. Крім того, розвитку блоку заважають потрясіння в країнах-учасницях, чи то девальвація валюти Бразилії у 1999 році, чи регулярні фінансові кризи в Аргентині.

Партнери всередині блоку постійно влаштовують торговельні розгляди: Бразилія, наприклад, підтримує укладання угоди про вільну торгівлю з Китаєм, тоді як Аргентина виступає проти. Успіхи МЕРКОСУР щодо розширення міжнародної торгівлі теж сумнівні: угода з ЄС, переговори щодо якої велися двадцять років, повисла в повітрі через екологічні розбіжності, а зі Штатами так і не було досягнуто жодних угод.

Є й оптимістичніші аналітики, які не виключають можливості для Аргентини та Бразилії створити спільну валюту — принаймні в рамках торговельної розрахункової одиниці, а не повноцінної валюти, як євро. «Сьогодні Латинська Америка, враховуючи її сильну економіку, може знайти інструменти, які позбавлять її доларової залежності. Це буде дуже важливий крок уперед», - заявив голова регіонального аналітичного центру Celag Альфредо Серрано.

Справа Чавеса живе. Хто ще в Латинській Америці намагався зробити єдину валюту

Ідея єдиної валюти Латинської Америки не нова — ще у 1980-х роках президенти Бразилії та Аргентини хотіли створити спільний ринок та спільну валюту — гаучо, яка отримала свою назву на честь соціальної групи, характерної для обох країн. Тоді передбачалося, що вартість валюти визначатиметься Центральними банками обох країн, а забезпечуватиметься резервним фондом держав.

Однак ідея залишилася тільки на папері: після підписання договору жодна з країн не зробила зусиль для введення одиниці в обіг. Перешкодили економічні кризи в Аргентині і висока мінливість курсів національних валют — проблеми, які є досі актуальними.

Ледве краще склалася доля валюти, яку на початку 2000-х ввів в обіг альянс Венесуели та Куби. Як і «сур», монета мала замінити долар у міждержавних розрахунках. «Досить диктатури долара, хай живе сукре», — заявив тодішній президент Венесуели Уго Чавес, коли підписував законопроект про створення валюти. Курс сукре був плаваючим і залежав від оцінки кошика валют країн-членів союзу. Перша угода з новою валютою пройшла між Венесуелою та Еквадором лише у 2010 році.

Пізніше до альянсу приєдналися й інші країни, однак із початком кризи у Венесуелі валюта швидко вийшла з вжитку. Розкрити потенціал не вдалося навіть тому, що Домініка, Сент-Вінсент і Гренадини, Антигуа і Барбуда відмовилися використовувати сукре. Сусіди по регіону вже входили у валютний союз східнокарибського долара, вартість якого прив'язана, що символічно, до долара США. На піку свого активного використання у 2012 році кількість угод у сукре сягала 2646, а обсяг — трохи вищий за мільярд доларів. А з 2012 по 2016 роки воно неухильно знижувалося, поки в 2016 Еквадор не залишився єдиною країною, яка проводить транзакції в цій валюті.

Історія знає і вдалі, окрім євро, валютні спілки, які існують досі, — це французький тихоокеанський франк і той самий східнокарибський долар. Однак у цих випадках йдеться про держави з невеликими економіками, які є рівнозначними щодо одна одної. Невеликий обсяг товарообігу та економічна близькість дозволяють країнам успішно регулювати загальну валюту. Частка цих валютних союзів від глобального ВВП у рази менша, ніж місце, яке можуть зайняти країни Латинської Америки.

Відмовитись від долара за допомогою нової розрахункової одиниці хоче і Китай: державні дослідники запропонували створити паназіатську цифрову валюту, прив'язавши її до кошика з 13 національних валют, включаючи юань, ієну та південнокорейську вону. Це максимально близько до механізму, який зараз обговорюють Аргентина та Бразилія. Однак поки що далі досліджень питання справа не зайшла, та й уряди азіатських країн інтересу не виявили — навіть з урахуванням успішного досвіду Китаю у створенні національних криптовалют: обсяг угод з цифровим юанем, введеним в обіг 2020 року, 2022-го майже перевищив $14 млрд.

Бразилія та Аргентина останніми роками неодноразово поверталися до обговорення спільної валюти, проте раніше переговори залишалися безуспішними. Ідеї про спільну одиницю розрахунків протистояв Центральний банк Бразилії, а президент Жаїр Болсонару сильно розходився з аргентинським колегою. Однак тепер, коли обидві країни знаходяться під керівництвом ідеологічно близьких президентів, ініціатива має набагато більшу політичну підтримку. Втім, навіть за найвдалішого збігу обставин швидких результатів від латиноамериканських країн очікувати точно не варто. «Я не хочу створювати хибних очікувань. Це перший крок на довгому шляху, який має пройти Латинська Америка», — заявив міністр економіки Аргентини Серхіо Масса, нагадавши, що на створення євро Європі знадобилося 35 років.

«Аргумент» [3]

На цю тему:

• Прогнози для світової економіки на 2023 рік все більш невтішні [4]