Росія, схоже, знайшла новий спосіб воювати з Києвом: не обов'язково щось знищувати. Достатньо просто постійно тримати місто за горло.

Трохи часу минуло - і вже можна побачити певну тенденцію. Рашка на чолі з хуйлом, очевидно, знову почухала свою тупу потилицю й вирішила змінити тактику. Не києм - так палицею. Раніше вони збирали стадо ракет і зграю дронів, влаштовували масований наліт, відстрілялися - і на тиждень-другий відносна тиша. Тепер маленькі групи дронів можуть літати протягом доби майже безперервно. Це вже не стільки удар, скільки постійне дзижчання над головою: нагадування, що російська держава все ще мріє перетворити наше життя на нервовий тик.

Більшість цих дронів, наскільки я бачу, збивають. Я сам кілька разів спостерігав роботу ППО. Але "більшість" це не "всі".

Частина долітає, щось руйнує, а уламки збитих безпілотників теж падають на людей, автомобілі та будинки. І тут є принципова річ: росіянам зовсім не обов'язково щоразу влучати в заплановану ціль, щоб завдати шкоди. Достатньо, щоб кілька разів на добу люди чули вибухи, спускалися в укриття, зупиняли роботу, скасовували поїздки й гадали, де цього разу впаде залізяка.

Тобто ворог поступово отримує дуже дешеву зброю проти дуже дорогої речі - нормального життя великого міста. Метро під час тривоги фактично паралізоване і не може нормально перевозити людей між берегами. Логіка тут проста й цілком зрозуміла: якщо дрон влупиться в міст, міст можна ремонтувати, а якщо він влупиться в потяг із людьми - це вже може бути масова катастрофа.

ТРЦ не працюють, бо туди може прилетіти. Частина ресторанів і магазинів теж змушена закриватися. Бізнес зупиняється, транспорт збивається з ритму, люди нервують. Росія навіть не мусить щоразу щось знищувати - іноді їй достатньо просто змусити всіх зупинитися.

І це, звичайно, б'є по психологічному стану киян. Особливо коли до реальної небезпеки додається державний хор страшилок. Тут тобі й заяви про те, що друга армія світу — друга ззаду, як уже показала практика, - нібито збирається знову йти на Київ. А ще раніше представники влади закликали киян виїжджати зі столиці. Дуже заспокійлива комунікація: ворог не зміг узяти Київ за три дні, зате чиновники можуть зробити вигляд, що завтра тут уже роздаватимуть російські паспорти. Залишилося тільки поставити біля мерії автомат із талончиками на паніку.

А тепер уявімо, що ця тактика стає постійною. Школи за таких умов нормально працювати не зможуть: діти перериватимуть заняття й бігатимуть до укриттів. Бізнес теж не зможе нормально функціонувати, якщо працівники кілька разів на день залишатимуть робочі місця. Люди почнуть уникати поїздок, зустрічей, покупок і великих громадських просторів. І поступово місто саме почне скорочувати власну активність - не тому, що його захопили, а тому, що його змусили жити в режимі постійного очікування чергового удару.

Тому цю ситуацію треба переосмислити. Ми маємо нарешті усвідомити просту й неприємну річ: ми живемо в умовах постійної загрози, а не в умовах "сьогодні прилетіло, завтра вже можна забути". Нинішньої кількості дронів недостатньо, щоб винищити Київ. Але цілком достатньо, щоб регулярно завдавати шкоди конкретним об'єктам, паралізувати окремі райони, бити по інфраструктурі й убивати випадкових людей.

Чому саме ви не можете опинитися серед цих людей? Чому саме ваш будинок не може опинитися на шляху уламків? Чому саме ваш автомобіль, автобус, магазин або підприємство не може стати черговою випадковою жертвою? Відповіді на ці питання ніхто вам не дасть.

Тому варто не панікувати, а пристосовувати побут до нової реальності. Досвід пандемії тут дуже придатний: якщо роботу можна виконувати дистанційно - працюйте дистанційно. Особливо якщо ви живете на одному березі Дніпра, а працюєте на іншому. Не треба героїчно їхати через усе місто тільки для того, щоб посидіти в офісі й потім героїчно повертатися під час чергової тривоги. Якщо робота дозволяє зробити це з дому - зробіть. Російському дрону байдуже, де стоїть ваш ноутбук, а вашому начальнику, сподіваюся, не настільки.

Під час тривоги варто також мінімізувати перебування у великих відкритих просторах і там, де немає можливості швидко сховатися. Якщо треба щось купити, краще маленький магазин, кіоск або лоток поруч із домом, ніж багатотисячний ТРЦ, який у цей момент перетворюється на величезну мішень із людьми всередині.

І так, можливо, владі варто нарешті припинити маніакальне бажання зносити всі МАФи. У мирний час можна довго дискутувати про архітектуру, благоустрій і прекрасні картинки європейського міста. Під час війни маленький магазин біля будинку може виявитися значно кориснішим за черговий порожній шматок бруківки.

Маршрут під час тривоги теж бажано продумувати заздалегідь. Якщо вже доводиться кудись іти, краще рухатися там, де поруч є метро, підземний перехід або інше укриття. Не треба під час тривоги гуляти відкритим простором із виразом обличчя "ну що вони мені зроблять?". Можуть. Російський дрон не читає ваші аргументи про те, що саме сьогодні вам дуже пощастить.

І, заради Бога, не треба витріщатися в небо й знімати роботу ППО. Якщо почули вибухи або побачили підозрілий об'єкт - шукайте укриття, а не найкращий ракурс для TikTok. Відео, на якому ви зафіксували роботу ППО, не зробить вас військовим кореспондентом. Зате може зробити вас дуже корисним джерелом інформації для тих, кому ця інформація взагалі не повинна діставатися.

Удома теж має бути мінімальний аварійний запас. Вода, їжа, яку не потрібно готувати, ліхтарі, павербанки, заряджені телефони, аптечка, необхідні ліки, батарейки, копії документів і трохи готівки - це не "панікерство", а елементарна підготовка. Якщо є можливість, варто мати резервне живлення на кшталт EcoFlow або аналогічної зарядної станції. І не треба чекати моменту, коли зникне світло, вода та мобільний зв'язок, щоб раптом виявити, що павербанк лежить десь у шафі абсолютно розряджений, а п'ятилітрова пляшка води існує лише в рекламному ролику.

Так само варто заздалегідь знати, де найближче укриття, яким маршрутом до нього дістатися, де можна перечекати тривогу на роботі й удома, що робити при відключенні електрики та куди телефонувати в разі надзвичайної ситуації. Домовтеся з близькими, як будете зв'язуватися, якщо зникне мобільний зв'язок. Простий план набагато корисніший за героїчне "якось розберемося". Найгірший момент для того, щоб починати думати, де ваше укриття, - це момент, коли над головою вже дзижчить шахед.

І ще одне. Ми не повинні дозволити Росії зробити те, чого вона не змогла зробити військовим шляхом: змусити Київ боятися жити. ППО має збивати дрони, влада - забезпечувати стійкість інфраструктури, а місто - вчитися працювати в умовах постійної загрози. Нам не потрібно робити вигляд, що небезпеки немає. Її треба тверезо враховувати й мінімізувати ризики. Але й перетворювати кожну тривогу на колективну істерику теж не можна.

Бо саме цього, можливо, росіянам і хочеться найбільше: щоб Київ сам себе поставив на паузу. Щоб люди перестали працювати, купувати, навчатися, їздити, зустрічатися й жити. Щоб для паралічу міста їм навіть не доводилося особливо напружуватися.

Хай хуйло почухає іншу частину своєї тупої потилиці. Київ не зупиниться. Але Київ має стати розумнішим і значно краще підготовленим до цієї війни.

Чому путін хуйло можна дізнатися тут [2].

Юрій Луканов, журналіст, автор документальних і художніх книжок про війну, а також політичних епіграм; сторінка автора у фейсбук

«Аргумент» [3]

На цю тему:

• Міноборони РФ анонсувало масовані удари по енергетиці України [4]
• У Києві пожежі після ранкової атаки, у Миколаєві атакований порт [5]
• Ірина Погорелова: Війна, корупція і вибори [6]