При цьому нікуди не зникли численні сформовані бригади і танкові батальйони, навчальні центри, різноманітний рухомий тил, штаби. Усе це потрібно прикривати, у тому числі і на марші, організовувати об'єктову ППО складів, полігонів, а в нас усіх – багато, а всього – мало.
Тож мала зенітна артилерія ще довго буде актуальною в наших умовах – щільної міської забудови, великої кількості річок з висотами над ними, протяжного узбережжя, ярів, лісових насаджень і пагорбів, коли літальний апарат несподівано для нього самого і для розрахунку ППО опиняється в радіусі ураження.
А за допомогою навіть невеликих РЛС, цифрового зв’язку та планшетів можна організувати «kill box» навіть із ПЗРК, ДШК, танкових кулеметів на станку, сфокусувавши на цілі «згусток вогню» з різних напрямків.
На навчаннях Альянсу саме такими засобами часто вважають збитими ті борти, що залетіли за лінію зіткнення, навіть якщо в секторі немає важкої ППО.
Зараз Берлін планує передачу ще 20 ЗСУ «Гепард» (7 – у процесі, 13 – у трішки віддаленій перспективі). Попри те, що в медіа багато плакалися про застарілі машини, вони виявилися ефективними навіть проти крилатих ракет.
Нічого дивного, випробування по них проводилися, радар супроводження цілі і датчики швидкості снарядів на стволах дають можливість коректувати стрільбу, а досить потужний 550-грамовий снаряд вигризає в ракеті дірки, як щур у сирі.
При цьому ніяких широкосмугових перешкод, фальшивих теплових цілей, різаної фольги, цілей-приманок – бачиш «сигару» по оптичному каналу, відкриваєш вогонь у режимі відсічки або безперервної стрільби.
Німці вирішують проблему з боєприпасами для «котячих» паралельно – придбавши виробництво в Іспанії за 1,5 млрд євро на довгострокову перспективу і купуючи партії снарядів, доступних на ринку (в Йорданії, Бразилії тощо) на короткостроковому етапі.
Пів сотні самоходок, здатних збивати вертольоти, «шахеди», дозвукові ракети, не давати комфортно працювати штурмовикам – модно, стильно, молодіжно.
Плюс німецька якість і супровід по запчастинах, боєприпасах, ремонту.
Також концерн "Rheinmetall" уклав контракт на виробництво двох комплексів ППО "Skynex" для невідомої країни. Німецькі медіа вже заявили, що це для нас.
Тут Німеччина вбиває відразу кількох зайців.
Зможе випробувати новий комплекс у війні проти складного, технологічно розвиненого супротивника, а не проти Афганістану. І подивитися на дрони аятол особисто, через своїх «журналістів» і «військових радників» їм теж не завадить.
Випробування концепції малої зенітної артилерії та гарматного озброєння у світі ракетної зброї дозволяє економити, не стріляючи по цілях засобами ціною з елітну квартиру в столиці.
Відкатати модульну архітектуру Skymaster – 2D- і 3D-радари, відеоканали, РЛС-наведення на гарматах, різні датчики, що зв'язані в єдину мережу – у ситуаціях, коли супротивник буде придушувати її своєю РЕБ, виробнику справді важливо.
Підтримка України значна: після «ірисів» і десятків одиниць «гепардів» важко критикувати і Німеччину загалом, і персонально канцлера чи урядову коаліцію, що вони тільки наживалися на російському газі.
Повторю: мова про два комплекси, не дві гармати як можна було подумати.
Катар купив 12 "Oerlikon Mk 3" і оглядовий радар за 210 млн євро.
"Rheinmetall" уклав контракт на 182 млн євро – ймовірно, буде трішки менше гармат за рахунок їхньої моторизації (на що окремий бюджет у розмірі 12 млн євро) і трохи більше «очей».
Родзинка "Skynex" у програмованих 35 мм снарядах "Ahead" 35х228 мм.
Далекоміри, автоматичний радар наведення, який сам захоплює ціль у секторі. І АСУ, що автоматично відкриває вогонь, заміряючи швидкість снарядів і їхнє відхилення датчиками на стволах.
Програматори котушки виставляють підривач на визначену висоту та випередження, вводячи дані з корекцією безпосередньо в процесі вильоту.
І по курсу в потрібній точці вибухають хмари вольфрамової шрапнелі, що пробиває навіть броньовані цілі на кшталт штурмових вертольотів і здатне перехопити невеликі балістичні цілі, такі як реактивні снаряди.
Тим більше, є режим чистої кінетики, коли снаряд не підривається, а б'є по цілі всією своєю масою.
Радіус 4 км по висоті і відстані, безперервне стрічкове живлення, що дозволяє забезпечити хорошу щільність вогню, боєприпаси виготовляють Туреччина, Норвегія і ще ряд країн, не лише Швейцарія.
Чудова система, яка буде на два покоління новішою за «шилки» і решту ЗУ-23-2. Знову ж таки, інша технологічно розвинена цивілізація для нас.
Строк реалізації (боєприпаси, навчання, запчастини, операція передачі) – весна 2024 року.
Катар теж заплатив у 2019 році, а отримав у 2022-му – швидкість у збройових контрактах важко наростити.
Тому тепер у Москві знають: навіть якщо будуть втрати «гепардів», знос стволів, ремонт, підтримка України не припиниться.
Це зима буде непростою, але будь-яку нову хвилю ракет ми зустрічаємо вогнем із землі, ракетами ЗРК, діями повітряних сил – ППО як єдина система живе і продовжує боротися, поки Захід посилює її.
І в перспективі, що б ворог не зробив і які засоби доставки не закупив би в Ірані – технологічно він відставатиме на війні проти України все більше і більше.
Фото угорі: EPA/UPG
«Аргумент» [3]
На цю тему: