Марія Берлінська: Залужний був найкращим Головнокомандувачем в історії України

"Прямо сьогодні ціла епоха стає історією.

ГК (Головнокомандувач ЗСУ Залужний – ред.) – без перебільшення особистість світового масштабу.

Можу це сказати як людина, яка бачила його особисто, насамперед як друга і побратима. Не через призму медіа.

Ми тісно співрацювали весь цей час, бачились доволі часто по ключовим робочим процесам. Всі стратегічні проєкти на посилення армії я звіряла з ним особисто.

Підготовка з напрямку технологій, аналітика, адвокація зброї, розвиток галузі роботизованих систем тощо..

Я бачила ГК в різні періоди війни, в різних, в тому числі й найскладніших ситуаціях, бачила як приймались визначальні для всіх нас рішення.

Я досі пам'ятаю нашу розмову за кілька місяців до вторгнення. Все так і сталось.

Багато чого не можна розповідати ще довго, можливо, якщо доживу, опишу в якихось мемуарах.

Але вже зараз можу сказати з повною відповідальністю – це був найкращий ГК в історії країни. А рішення про призначення було одним з кращих кадрових рішень президента.

І навпаки.

Яким він запам'ятався мені в перші роки вторгнення?

Щоразу, скільки пам'ятаю, зустрічав тепло усміхаючись, братерським: "Привіт, песестро! Ну як ти?".

Виключна доброта, воля завжди говорити правду, навіть коли від тебе чекають лише "гарних новин", сміливість попри все відстоювати простих військових, своїх солдатів і офіцерів.

Блискуче стратегічне бачення, вміння охопити повну картину і дивитись далеко за горизонт.

Простота в спілкуванні: він по-батьківськи, невимушено розмовляв зі всіма, не оглядаючись на звання чи посади.

Міг легко бути на зв'язку зі звичайними солдатами і сержантами.

Гострота мислення і тонке почуття гумору. Дисципліна, вимогливість, справедливість.

Людяність. Йому було боляче за кожну втрату. Він розумів і часто проходив цей біль разом з близькими, підтримував сім'ї загиблих.

Я мала за честь в процесі спільної роботи дуже багато чому в ГК навчитись.

Я бачила, як титанічно важко було в тих умовах, з тими силами і засобами, при тих геополітичних рішеннях, втримати удар.

Ми були за міліметри від повного хаосу, терору і втрати державності. Він був одним з кількох, хто статегічно втримав ситуацію. Зробивши все можливе, а головне і неможливе.

Зробивши так, що деякі навіть не помітили масштаб катастрофи, а деякі й досі успішно не помічають.

Кілька днів тому, представляючи мене Вадиму Сухаревському, ГК сказав приблизно наступне:

"Ти напевне знаєш, це Марія Берлінська, матір нашої безпілотної авіації. Людина, яка колись для нас це створила, і зараз продовжує дуже масштабно розвивати. З нею точно варто разом працювати, будьте на зв'язку".

Я загалом спокійно ставлюсь як до критики, так і до похвали.

Однак вдруге за два роки повномасштабної війни, мені було настільки по-людськи приємно.

Вперше, коли біля лінії фронту до мене якось підійшли побратими сфотографуватись, підписати прапор і в кінці сказали: "Те, що ви зробили, спасло нам життя".

Те що він зробив, врятувало життя сотням тисяч людей.

Наостанок країна має зробити всього дві речі – щиро подякувати своєму генералу і виконувати те, що він системно втілював, підкреслюючи в своїх статтях.

Ставка на технології, весь ресурс в підготовку людей і розвиток роботизованих систем.

Це наш єдиний шанс.

Прямо сьогодні ціла епоха стає історією. Честь!"

Марія Берлінська, колонка автора у виданні Українська правда [2]

«Аргумент» [3]

На цю тему: