Це не означає, що Вас завтра пошлють штурмовиком, ні. Армії потрібні інженери, водії, юристи, бухгалтери, діловоди та фінансисти, айтішники, оператори дронів, багато кого.

Баристам пощастило менше, ніж барберам, бо тих хто вміє стригти в підрозділах цінують більше, особливо коли є машинка.

У мене в бригаді служить стоматолог, мій лікар, він хотів призватись і я йому допоміг, але не допустив його в штурмовики, а організували йому пересувний стоматологічний кабінет, і в результаті зуби лікували всі суміжники та місцеві у нашій смузі.

У мене в бригаді є перша САУ Богдана, яку держава розібрала в перші місяці війни. Її зібрали, ми знайшли розрахунок, який вмів на ній стріляти, ми хірячили від Кривого Рогу до Зміїного, однією САУ, і тепер у нас перший дивізіон в країні з цих гармат, бо ми довели їх ефективність.

В моїй бригаді танковий батальйон почав складатися з трофейних танків, він працював в різних ОСУВ, діди діабетики валили кацапів, отримуючи кому прямо в машині, але як валили. Ті танки ми ремонтували самі, жодної допомоги від держави.

Іменем нашої бригади названа вулиця в Кривому Розі, бо наші перші батальйони без злагодження відправляли в бій, хто в чому був, і вони зупиняли наступ кацапів.

Наші підрозділи ПТРК працювали під Києвом, на півдні, під Бахмутом, Лиманом, і досі працюють.Наш окремий взвод зупиняв наступ на Антонівському мості, є купа відео.

Наші бійці тримали оборону в Серебрянському лісі.

Наш батальон підтримки один з кращих в ЗСУ.

Ми брали участь в захоплені того клятого кацапського гвинтокрила, який сів в Харківській області.

Ми отримали прапор з рук Президента України.

А тепер бригаду роздирають на шматки, забирають людей, бо немає кому служити й треба поновлювати інші підрозділи, нищать злагоджені колективи. Як нам сказали - помножемо на ноль.

Так війну не виграти. Я бачу просідання фронту і розумію, що генерали на своєму місці не допрацювали. Комбригів знімають масово, але так не працює. Бо ті генерали, які реально не допрацювали, досі на місцях. Я чув ті селектори - це фахова непридатність.

Так не виграють, а програють.

Ми маємо доукомлектовувати бригади моб ресурсом, провести зміни в підготовці підрозділів та переглянути тих, хто організовує застосування та планування на місцях.

Інакше біда."

Мирослав Гай, керівник Благодійного Фонду Мир і Ко, діючий офіцер Збройних сил України, учасник українсько-російської війни

(Джерело [2]).

Вгорі: українські військові у Донецькій області. 17 грудня 2023 року. Фото: Thomas Peter / Reuters / Scanpix / LETA

«Аргумент» [3]

На цю тему:

• Залужний: Ситуація зайшла у глухий кут, було помилкою сподіватися на виснаження Росії [4]
• Валерій Залужний: Сучасна позиційна війна та як у ній перемогти [5]
• Юрій Касьянов: Про інтерв’ю Залужного [6]