Українці на четвертому місяці війни надалі демонструють хороший рівень життєстійкості (3.8 з 5).

Такі результати [2] чергового дослідження психологічних маркерів українців під час війни, проведеного соціологічною групою «Рейтинг». Складові цього показника: психологічна стійкість (3.9) та підтримка фізичного здоров’я (3.7) – не зазнали суттєвих змін, хоча і дещо знизилися, порівняно з квітнем. 

• Відносно високий показник психологічної стійкості забезпечується в першу чергу цікавістю до того, що відбувається навколо (4.4), нормальним харчуванням (4.2), планами на майбутнє (4.2), впевненістю у своїх рішеннях (4.0) та відсутністю жалю про минуле (4.0).

Соціологи стрверджують, що жінки мають нижчий рівень життєстійкості, ніж чоловіки. З віком життєстійкість також знижується. Наявність роботи позитивно впливає на життєстійкість: ті, хто працює повноцінно або частково почуваються краще, ніж ті, хто не працюють.

Також встановлено, що чим більше людина вважає, що треба жити повноцінним життям, тим вищий рівень життєстійкості. Вищий рівень життєстійкості мають ті, хто має родичів, які сьогодні воюють. Можливо, це пояснюється підвищеним відчуттям відповідальності та переживань за близьких, які знаходяться в потенційній небезпеці.

У регіональному розрізі, найгірша ситуація із життєстійкістю у мешканців сходу країни, де сьогодні основна лінія фронту, найбільше руйнувань та смертей.

В усіх категоріях опитаних психологічна життєстійкість (3.9) є вищою за показники фізичного стану (3.7). Війна фізично виснажила більше, а психологічна витривалість поки краща.

•Динаміка індексу життєстійкості дещо погіршилася за останні 2 місяці. Динаміка індексу життєстійкості дещо погіршилася з квітня (з 3.9 до 3.8). Однак, в українців все ще вистачає фізичних та моральних сил жити під час війни, працювати, допомагати, воювати. 

«Аргумент» [3]