Найближчими місяцями Київ має отримати від західних союзників кілька десятків винищувачів F-16, які зможе використовувати у тому числі для завдання ударів по військових цілях усередині Росії. Крім очевидного бойового потенціалу, цінність цих літаків для ЗСУ ще й у тому, що в них можуть бути інтегровані боєприпаси з GPS-наведенням, що дозволить нарешті кинути виклик домінуванню Росії в галузі радіоелектронної боротьби (РЕБ).

Це стверджує незалежний військовий аналітик Колбі Бедвор, статтю якого публікує [2] видання The Insider.

У березні 2022 року українські військові захопили металевий контейнер, залишений російською армією в селищі Макарів на заході Київської області. Знахідка стала великим розвідувальним успіхом для України та її західних союзників. Незабаром після того, як фотографії загадкового обладнання розійшлися в соцмережах, об'єкт був ідентифікований як командний пункт російської системи радіоелектронної боротьби 1РЛ257 «Красуха-4» [3].

Єдиний статут збройних сил США про радіоелектронну боротьбу визначає [4] РЕБ як «військові дії, що включають використання електромагнітної та спрямованої енергії для контролю над електромагнітним спектром або атаки на противника».

"Красуха-4" - одна з передових російських систем РЕБ, служить джерелом радіосигналів, призначених для глушення радарів на літаках ДРЛОіУ противника. Україна таких літаків поки не має (Швеція обіцяла [5] передати як мінімум один такий борт у рамках 16-го пакету військової допомоги Києву — The InsIder), проте вони мають НАТО. Сили альянсу ще до повномасштабного вторгнення регулярно робили обліт свого повітряного простору для збирання розвідувальної інформації та передачі її українському командуванню.

Ось чому Росія розмістила «Красуху-4» майже на передньому краї: система захищала російські війська від розвідки НАТО. Захоплену «Красуху» швидко переправили [6] до США, де американські інженери отримали можливість розібрати її та дізнатися, з чим вони мають справу.

Незважаючи на цю невдачу ЗС РФ, спочатку російські кошти РЕБ виявилися дуже ефективними. Їм вдавалося виводити з ладу українські зенітні ракетні системи, але їхня потужність була настільки великою, що серйозно виникла проблема «електронного вогню по своїм [7]».

У російських системах зв'язку не використовувалися військові радіостанції із шифруванням сигналу — натомість застосовувалися дешеві китайські пристрої, які теж підпадали під дію глушилок. Це змусило росіян знизити інтенсивність операцій РЕБ, щоб відновити ефективне управління своїми підрозділами, які були збентежені після провалу початкового плану «взяття Києва за три дні». До березня українська ППО почала завдавати серйозних збитків російським ВКС.

Росіяни цей досвід врахували. За літо 2022 року, і особливо ближче до осені, вони значно покращили координацію своїх сил. Розвідувальні безпілотники «Орлан-10» почали використовувати спільно із засобами РЕБ для виявлення та створення перешкод українським системам ППО ближнього та середнього радіусу дії, що працюють на передовій, що дозволяло вести вогонь із закритих позицій.

Виходило порочне коло: українська ППО була змушена діяти все далі від лінії фронту, дозволяючи російській авіації вільно завдавати ударів по українських позиціях на полі бою. Ситуація і сьогодні залишається для ЗСУ майже катастрофічною. Плануючі бомби, які запускаються з російських винищувачів, що знаходяться за межами досяжності української ППО, стали одним з найпотужніших видів зброї в арсеналі сил вторгнення.

Як і у випадку з далекобійними ракетами, у системах РЕБ у Росії величезна перевага перед Україною і якісна, і кількісна. Російська армія використовує щонайменше три десятки різних наземних платформ РЕБ [8]. Хоча спеціалізовані літаки радіоелектронної боротьби — одна з тих категорій військової техніки, де США явно перевершують Росію, ЗС РФ для цих цілей має Іл-22ПП.

Іл-22ПП

Система радіоелектронного придушення Л-175 «Хібіни» з контейнером РТУ 518-ПСМ доступна [9] для низки винищувачів, включаючи Су-30СМ, Су-34 і Су-35С. Ще у звіті естонського аналітичного центру ICDS за 2017 рік сукупні можливості російських коштів РЕБ оцінили [10] дуже високо.

Можливості України у цій сфері набагато обмеженіші. США та інші донори надали ЗСУ деякі базові засоби РЕБ на кшталт систем протидії безпілотникам (C-UAS), проте Україна покладається в основному на власні комплекси, створені вітчизняними виробниками або успадковані з радянських часів.

Сюди входять «НОТА» та «Буковель-АТ», а також «Пластун-РП 3000» та «Кольчуга-М» – системи радіоелектронної підтримки з функцією виявлення БПЛА. Чисельність комплексів «НОТА» та «Буковель-АД», нових українських розробок невелика — 65% українських систем радіоелектронного ураження [11] складають застарілі радянські моделі.

Аналітичний портал Oryx [12], який працює з даними з відкритих джерел, зафіксував серед втрат України всього сім комплексів РЕБ, що вказує на їхній відносний дефіцит. Для порівняння: Росія втратила вже 81 систему РЕБ; це чимала кількість, але недостатня для остаточного усунення її переваги.

«НОТА»

Як би там не було, Росія помітно досягла успіху в розширенні можливостей своїх засобів радіоелектронної боротьби. Ще з довоєнних часів п'ять спеціалізованих бригад у складі ЗС РФ мають на озброєнні найбільш потужні комплекси, такі як «Красуха», «Леєр-3» та «Мурманськ-БН». Також у довоєнній російській бригаді була штатна рота РЕБ, а за час війни ЗС РФ постаралися впровадити засоби радіоелектронної боротьби в підрозділи всіх рівнів, аж до взводу.

За українськими оцінками, у росіян у кожному взводі є як мінімум одна система протидії безпілотникам. У поєднанні з розгортанням потужніших систем РЕБ, таких як «Шипшина-Аеро», це призводить [13] до того, що українці втрачають приблизно 10 тисяч безпілотників на місяць.

Колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний назвав перевагу Росії в галузі РЕБ головною перешкодою, яка заважає Україні вийти з безвиході на фронті. Звісно, ​​що російські об'єкти РЕБ є пріоритетними цілями для України. З появою в арсеналі західної високоточної зброї українська армія з'явилася можливість вражати значні російські цілі. Такі системи, як HIMARS, добре зарекомендували себе, особливо протягом першого року воєнних дій. Проте росіяни пристосувалися і до цього: їхнім коштам РЕБ вдалося знизити результативність західних боєприпасів із GPS-наведенням.

Наскільки значним виявилося це зниження, питання дискусійне. Помилково вважати, що всі боєприпаси, що наводяться на ціль за допомогою GPS, однаково вразливі до перешкод з боку російських систем РЕБ. Розуміння всіх цих нюансів є важливим, щоб вирішити, які засоби ураження потрібні Україні насамперед. Зупинимося докладніше на проблемах та рішеннях деяких ключових видів озброєнь.

Excalibur

M982 Excalibur є 155-міліметровим артилерійським снарядом зі збільшеною дальністю, з GPS та інерційною системою наведення (ІСН). Як зазначав Залужний, Excalibur виявився високоефективним при знищенні російських самохідних орудій і радарів контрбатарейної боротьби.

За словами [14] Джека Уотлінга з Королівського об'єднаного інституту оборонних досліджень, при первинному використанні його ефективність становила 70%. Однак снаряд виявився дуже вразливим до перешкод GPS, і після того, як росіяни з метою протидії йому оптимізували свої комплекси РЕБ, результативність Excalibur впала до 6%.

Тому українці практично відмовилися від використання Excalibur, що не є серйозною проблемою. США надали Україні лише 7 тисяч таких снарядів, причому остання партія надійшла у квітні 2023 року. Україна багато використала їх протягом року, а після того, як вони стали неефективними, відмовилася від них. Якщо буде встановлено, що високоточний 155-міліметровий фугасний снаряд є важливим засобом ураження, армія США зможе надати Україні нові комплекти високоточного наведення (PGK) M1156A1. У цьому комплекті, який використовується замість стандартного підривника в 155-мм снаряді M795, застосовується технологія M-Code GPS, яка набагато стійкіша до GPS-перешкод з боку РЕБ.

GMLRS

Керовані ракети для систем залпового вогню (Guided Multiple Launch Rocket System), навпаки, як і раніше, ефективні. Про спроби Росії створювати перешкоди для їх наведення GPS вперше стало відомо [15] в травні минулого року. Міноборони США постійно співпрацює як з українцями, так і з виробником Lockheed Martin з метою надання програмних оновлень, які б підвищували стійкість реактивних снарядів до засобів РЕБ.

Хоча жодне рішення не є бездоганним, поєднання оновлень та адаптацій при плануванні Україною бойових завдань, наприклад збільшення кількості ракет, що витрачаються на поразку однієї цілі, дозволяє продовжити використання GMLRS. Нехай цей метод і не вирізняється економічністю, він забезпечує Україні можливість підтримувати критично важливу високоточну вогневу міць для ураження цілей на відстані до 80–90 кілометрів. З'являються нові відеозаписи [16] ударів GMLRS, а це означає, що твердження про їхню повну неефективність явно не відповідають дійсності.

JDAM-ER

З початку 2023 року Україна отримує комплекти уніфікованих боєприпасів збільшеної дальності дії для безпосередньої атаки цілі (Joint Direct-Attack Munition — Extended Range), а також 500-фунтові бомби Mark 82. Комплекти JDAM-ER перетворюють некеровані Mark 82 на високоточні плануючі за допомогою GPS та ІНС. За підтримки ВПС США та компанії Boeing українським ВПС вдалося інтегрувати бомби у свої винищувачі Су-27 та МіГ-29.

Як і у випадку з GMLRS, навесні з'явилися повідомлення про їх схильність до глушіння. Однак Boeing продовжує надавати програмні оновлення для підвищення стійкості, завдяки чому протягом більшої частини 2023 року показник ефективності [17] JDAM-ER вдавалося підтримувати на рівні вище 60%.

GLSDB

У лютому, після процесу закупівель, що розтягнувся на цілий рік, в Україну прибули довгоочікувані бомби малого діаметра наземного базування (Ground Launched Small Diameter Bomb). Деякі аналітики припускали, що ці снаряди дозволять досягти навіть більших результатів, ніж ATACMS. У квітні заступник глави Пентагону Вільям Лаплант заявив, що через проблеми, пов'язані не тільки з російським глушінням сигналу GPS, бомби GLSDB виявилися значною мірою неефективними. А у травні агентство Reuters повідомило, що Boeing спробує усунути проблему вразливості перед РЕБ, але на це піде кілька місяців.

Звичайно, такий результат розчаровує, але, з іншого боку, українці спочатку і не покладалися на неперевірені GLSDB. Та й поставили ці боєприпаси в такій обмеженій кількості, що вони в жодному разі не змогли б серйозно вплинути на перебіг бойових дій.

SDB

На відміну від своїх наземних модифікацій, немодифіковані бомби малого діаметра GBU-39/B (Small Diameter Bomb) виявилися на 90% ефективними. Новини про їхню передачу Україні стали несподіванкою; за повідомленнями [17], вони постачаються ВПС України з листопада 2023 року для використання на винищувачах разом із JDAM-ER. На відміну від JDAM, SDB є спеціально розробленою плануючою бомбою, що також наводиться за допомогою GPS та ІНС.

Причина, через яку SDB і JDAM набагато більш ефективні, ніж GLSDB, може полягати в їх дальності та часі підльоту. Дальність GLSDB становить до 150 кілометрів, тоді як SDB практично обмежені цілями, розташованими в радіусі 100 кілометрів: українська авіація змушена скидати їх на низьких висотах, щоб обійти російську ППО. Чим довше ці боєприпаси переміщуються в умовах відсутності GPS, тим менша їхня точність, адже їм залишається покладатися лише на ІНС-навігацію, яка на великих відстанях працює гірше.

Можливості для України

Оцінюючи в цілому вплив російських засобів радіоелектронної боротьби на GPS-наведені боєприпаси, що поставляються США, можна зробити висновок, що лише одна система — GLSDB — виявилася повністю неефективною. Втім, і це може змінитися внаслідок модифікацій від Boeing. Excalibur спочатку показував хороші результати, але росіяни адаптувалися до нього та подальші інвестиції в цю зброю були визнані недоцільними. Що стосується GMLRS, JDAM-ER і SDB, то вони довели свою ефективність і залишаються актуальними завдяки постійним зусиллям з реагування на заходи у відповідь Росії.

Наразі завдання полягає в тому, щоб забезпечити Україну новими засобами ураження, які змусять Росію зайняти оборонну позицію, та кинуть виклик її перевазі в галузі РЕБ. Очікуване прибуття літаків F-16 відкриває у цьому сенсі низку можливостей. Усі види озброєнь, вже наданих Україні, — JDAM, SDB, високошвидкісна протирадіолокаційна ракета (HARM) стануть більш ефективними при використанні на літаках в умовах повної інтеграції. Результативність українських F-16 помітно зросте [18], якщо вони будуть оснащені системою націлювання HARM AN/ASQ-213, удосконаленим прицільним контейнером AN/AAQ-33 Sniper або контейнером радіоелектронної протидії AN/ALQ-131.

ВПС США вже зробили давно назрілий крок у бік покращення оснащення українських літаків. На початку травня американські ВПС уклали з каліфорнійською компанією контракт [19] на суму $23,5 млн на постачання шукачів перешкод Home-On GPS, які інтегруватимуться в українські бомби JDAM-ER.

Дії систем радіоелектронної поразки подібні до гострого меча: випромінюючи потужні радіохвилі для глушення зв'язку супротивника, вони в той же час розкривають власне місце розташування. За цими сигналами шукачі перешкод Home-On-Jam (HOJ) виявляють джерела випромінювання.

Системи HOJ для JDAM можуть бути встановлені і в польових умовах, що скорочує час їхнього розгортання. Постачання нових моделей HARM або вдосконаленої протирадіолокаційної керованої ракети (AARGM) забезпечить Україну додатковими боєприпасами з аналогічним функціоналом. Хоча росіяни, напевно, знайдуть спосіб адаптуватися до цих нових можливостей ЗСУ, ефективність їх систем РЕБ знизиться, що дасть Україні можливість використовувати дірки в зонах придушення GPS-сигналу.

Всі фото з відкритих джерел

«Аргумент» [20]

На цю тему:

• Радіоелектронна війна: Дрони проти РЕБу [21]
• Як ЗСУ вчаться вести війну 6-го покоління [22]
• Війна КАБів: чому Україна розпочала власне виробництво керованих авіабомб [23]