Війна в Україні перейшла в формат артилерійської дуелі. Наприкінці четвертого місяця російсько-українського протистояння стає очевидним, що обидві сторони все більше покладаються на далекобійні гаубиці, залпові системи вогню і артустановки, ніж на жорстокі зіткнення піхоти в ближньому бою.

В цьому аспекті Росія має велику перевагу. Ще з часів Радянського Союзу на її території збереглися сотні складів з боєприпасами і гарматами.

Україна після розвалу СРСР також мала значні запаси артилерійського озброєння. Але після початку конфлікту на Донбасі у 2014 році і низки вибухів на складах ЗСУ в 2015-2019 роках ця проблема стала більш ніж нагальною.

Перевага у противника

"Ми майже витратили всі наші (радянські, - Ред.) артилерійські боєприпаси", - заявив [3] виданню The Guardian представник головного управління розвідки міністерства оборони України Вадим Скібіцький 10 червня.

Він наголосив, що російські війська мають перевагу в артилерійських установках в 10-15 раз на полі бою. За добу Збройні сили України випускають 5000-6000 артилерійських снарядів, в той час, як росіяни - до 60 тисяч.

За даними міжнародного аналітичного центру Global Firepower, станом на початок поточного року Україна мала близько тисячі одиниці самохідних артилерійських установок (САУ) і в два рази більше - причіпної артилерії.

Росія натомість, за цим самим рейтингом, займає перше місце у світі як за кількістю САУ (6,5 тисяч штук), так і за кількістю причіпних гармат (7,5 тисяч).

"Ми платимо за цей дисбаланс людським життям щодня. Це жахливо, але це реальність", - зазначив [4] український президент Володимир Зеленський в інтерв'ю німецькій газеті Die Zeit.

Важку ситуацію мала б виправити західна допомога для Києва.

Дійсно, з перших місяців війни ЗСУ почали отримувати як артилерію, так і боєприпаси від європейських і американських партнерів.

Станом на середину червня, з відкритих джерел відомо, що США, Австралія і Канада надали Україні близько 120 гаубиць М777. Декілька десятків артустановок і гаубиць, а саме "Ceasar", "Crab", FH70, М109А3, PzH 2000 і Zuzana, Україна вже отримала або має отримати найближчим часом від Франції, Німеччини, Польщі, Словаччини, Італії, Бельгії і Нідерландів.

Загалом в ЗСУ, станом на середину червня, надійшло приблизно 150 систем західної артилерії, вказує міністр оборони Олексій Резніков.

Усі вони мають "натівський" калібр снаряда - 155 міліметрів. Зі зрозумілих причин для старої радянської зброї з калібром 152 мм, яка ще є найпоширенішою на полі бою, вона не підходить.

Вимоги до партнерів

"Спиратися виключно на радянську зброю - це був би заздалегідь програшний шлях", - пояснює Резніков.

Логіка в тому, що навіть сукупні запаси снарядів "радянського калібру" в Україні та країнах-партнерах є значно меншими, ніж в РФ, і швидко закінчуються. Відповідно, ЗСУ зараз змушені перейти майже повністю на 155-міліметрові боєприпаси, які у великій кількості виробляються на заході.

Відомо, що західні партнери поставили Україні вже декілька сотень тисяч таких снарядів. Тільки від США Київ отримав близько 200 тисяч.

"Запаси снарядів цього калібру вже на 10% переважають запаси снарядів великих калібрів радянського типу, які були станом на 24 лютого 2022 року. При цьому ефективність цих снарядів вища, ніж радянських зразків, тому менший розхід", - вказує Резніков.

Але така ситуація ставить Збройні сили України в залежність від західних партнерів. Оскільки без постійного поповнення арсеналу 155-мм боєприпасів вся натівська артилерія в українських полях стає просто купою дорогого металобрухту.

Окрім того, кожна гармата має свій ресурс. До прикладу, М777 стає непридатною після 5 тисяч пострілів.

Щоб переламати ситуацію на полі бою, Україна закликає Захід не зволікати з новими поставками. Більш того, різко наростити обсяги майже в 10 разів.

"Буду прямолінійним. Щоб закінчити війну та викинути Росію з України, нам потрібен паритет важкої зброї", - наголошує радник голови офісу українського президента Михайло Подоляк.

У оприлюдненому ним списку українських вимог близько 1 тисячі гаубиць 155-мм калібру, 300 реактивних систем залпового вогню, 500 танків, 2 тисячі одиниці і 1 тисяча дронів.

Як зазначила 14 червня заступниця міністра оборони Ганна Маляр, за попередніми заявками України їх західні партнери задовольнили лише 10%.

Власне виробництво

В такій складній ситуації українська влада могла б звернути увагу на вітчизняні розробки, каже ВВС News Україна експерт з артилерії Петро Пятаков, що присвятив цьому питанню майже 30 років служби в збройних силах.

"В нас ще є ті радянські артилерійські системи, які насправді відповідають сучасним вимогам - це гармати 2А36 ("Гіацинт-Б") і 2С5 ("Гіацинт-С"). Вони відповідають вимогам до сучасної артилерії перш за все за довжиною ствола і за обсягом зарядної камери. З натяжкою, але відповідають", - каже він.

Вказані гармати мають калібр 152-мм і меншу далекобійність стрільби, ніж натівські аналоги (американські М777 б'ють на 5-10 км далі залежно від виду снаряда). Але, наголошує артилерист Пятаков, останній параметр не є головним. На його думку, значно важливішими є точність влучання, оперативність і якість системи управління стрільбою.

Більш того, Україна в 2017-2019 роках вела розробки і працювала над запуском серійного виробництва 152-мм снарядів для "Гіацинтів" на київському заводі "Артем".

Щоправда, цей процес спіткали постійні скандали. Так, в жовтні 2019 року правоохоронці затримали ексзаступника міністра економіки Юрія Бровченка, який, за їхніми даними, сприяв зриву виробництва цих снарядів.

Він начебто причетний до укладання сумнівного контракту з американською фірмою, яка обіцяла поставити обладнання для виробництва снарядів, але не зробила цього. Суд над колишнім чиновником триває досі. Чиновник свою вину заперечує.

Не зважаючи на затримки, керівник українського заводу Володимир Зімін навесні 2021 обіцяв до кінця року поставити ЗСУ першу партію 152-мм зарядів для радянських "Гіацинтів". Він також заявляв про підготовку до запуску виробництва 155-мм натівських снарядів.

Виготовлення таких боєприпасів на українських заводах суттєво посилило б спроможності Збройних сил.

Невирішені проблеми

Повномасштабне вторгнення російських військ, вочевидь, кардинально підкорегувало ці плани. Будівлю заводу "Артем", яка розташована фактично в центральній частині Києва біля метро "Лук'янівська", війська РФ бомбили ракетами вже двічі - в березні і квітні.

Директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець каже, що крім російських ракет на шляху до самозабезпечення України снарядами є ще низка суттєвих перешкод.

Одна з них - суттєва відмінність в структурі радянського і натівського боєприпасу, а саме в наповненні його "начинки" - заряду.

Завод "Артем", за словами експерта, займався виготовлення лише зовнішньої оболонки снаряда, але заряд для нього в Україні виявилось неможливим виробляти через проблеми хімічних підприємств.

"Таким чином, питання створення боєприпасів натівського калібру в нас зайшло в глухий кут", - пояснює експерт.

Процес запуску виробництва 152-мм снарядів українським підприємствам також не вдалось довести до кінця. Певний прогрес був лише в питанні заміни пороху в боєприпасах, що довго були на зберіганні.

Водночас експерт наголошує, що процес виготовлення таких боєприпасів "радянського калібру" (100-152 мм) українські зброярі можуть налагодити в кооперації з польськими і болгарськими компаніями. Це, за його прогнозами, займе 3-4 місяці.

Ще одна українська розробка, що мала б суттєво наблизити ЗСУ до натівської зброї, це новітня артилерійська установка "Богдана".

• "Богдана": якою буде нова українська важка артилерія [13]

Вона відразу розроблялась під західний 155-мм калібр. Але станом на початок війни вдалось виготовити лише дослідний зразок.

Завершити випробування і запустити серійне виробництво української САУ зараз неможливо, каже Згурець. Зокрема і тому, що завод в Краматорську, де збирали "Богдану", розташований біля лінії фронту і вже потерпав від обстрілів.

Експерт з артилерії Петро Пятаков каже про певні проблеми з використання і натівської зброї в Україні. Зокрема, за його спостереженнями, гаубиці М777 в ЗСУ були поставлені без додаткового обладнання, необхідного для управління стрільбою.

"Нам дали гармати з паперовими таблицями стрільби, відповідно нашим програмістам доводиться швидко-швидко щось робити, щоб на планшеті проводити необхідні розрахунки", - каже він.

Причини такого ставлення західних партнерів, на його думку, це "певна інерція, яка врешті буде подолана".

Надії на Рамштайн

"Зараз українська артилерія воює на межі своїх сил", - каже Пятаков. Досі українці стримують росіян лише завдяки майстерності і точності влучань.

Швидкий спосіб налагодити ситуацію - збільшення західних поставок. Це має стати основною темою нового "Рамштайну" - зустрічі в Брюсселі міністрів оборони країн-союзників Києва 15-16 червня.

"Ми тримаємося, стоїмо, просто скажіть, коли чекати зброю? - передав учасникам зустрічі питання від ЗСУ Михайло Подоляк і наголосив. - Брюссель, чекаємо на рішення".

Генсек НАТО Єнс Столтенберг вже пообіцяв, що альянс підготує план переведення української армії з пострадянського на натівське озброєння.

За його словами, новий пакет військової допомоги Україні включатиме важке озброєння і далекобійну артилерію.

Відкритим залишається питання обсягів і швидкості поставок. А це, насправді, ключові питання для України станом на зараз.

"Час грає на руку Росії, а не нам", - нагадує Зеленський західним союзникам.

На фото: Артилерійська установка М109А3, передана ЗСУ від Норвегії, вже на фронті. Фото: MIL.GOV.UA

«Аргумент» [20]

На цю тему:

• САУ «Краб» вже на фронті – Резніков розповів про стан артилерії ЗСУ напередодні війни і зараз [21]
• Як нова українська артилерія змінює перебіг війни? [22]
• Україна вже отримала майже 2/3 снарядів для гаубиць M777 - Пентагон [23]