США, найголовніший союзник України у війні проти Росії, в березні зупиняли постачання нам зброї та розвідувальної інформації. Які наші перспективи, якщо американці знову відмовляться від постачання? Чи може цю допомогу замістити Європа?

Про це видання LB.ua розмовляло [2] з головним редактором видання Defense Express Олегом Катковим.

- Рішення США призупинити постачання американської зброї й розвідувальної інформації Україні сильно підкосила віру в нашого союзника. При цьому, ми критично залежимо від постачань ЗРК MIM-104 Patriot й, особливо, ракет до них. Чи може франко-італійський комплекс SAMP-T стати альтернативою?

- Якість будь-якої зброї не в останню чергу визначається й кількістю проданих одиниць та кількістю країн, які є експлуатантами даної зброї. Тобто розповсюдженістю цієї зброї у світі. Зенітний ракетний комплекс MIM-104 Patriot дуже поширений — його мають на озброєнні багато країн. У версії PAC-3 він точно може збивати російські аеробалістичні ракети Х-47 «Кинджал», не говорячи про іншу «балістику», про що багаторазово повідомлялось.

Щодо SAMP-T, то їх експлуатують, окрім нас, лише країни-виробники — Франція та Італія, а також Сінгапур, який їх закупив. І маємо дуже обмежену кількість повідомлень про застосування саме цього комплексу. Нам показували успішну роботу багатьох закордонних засобів ППО, але не цих. Можливо, такою є політика виробника, але також один з факторів оцінки того чи іншого озброєння. У будь-якому разі, без MIM-104 Patriot, особливо у версії PAC-3 нам буде дуже сутужно.

Треба розуміти, що кількість ракет-перехоплювачів саме для SAMP-T є обмеженою й швидко налагодити їх справді масове виробництво європейцям навряд чи вдасться. Тобто, завдання забезпечити нашу ППО виключно європейськими засобами від самого початку виглядає нереалістичним.

Якщо глянути на ППО ширше, то маємо американські ракети для FIM-92 Stinger, AN/TWQ-1 Avenger, MIM-23 Hawk, американські ракети, пристосовані для нашого ЗРК «Бук» та ракети AIM-120 AMRAAM та AIM-9 Sidewinder для ЗРК NASAMS.

- Чим можемо замінити високоточні американські бомби JDAM, протирадіолокаційні ракети AGM-88 HARM?

- Окрім бомб JDAM, ми ще отримували від США бомби малого діаметру GBU-39/B SDB I, звісно, матимемо аналог у вигляді французьких AASM HAMMER. Тут треба розуміти, що на папері легко замінити одну номенклатуру озброєння на іншу. У житті трохи не так — передовсім варто подивитися на наявну кількість вироблених боєприпасів, які нам можуть постачати. І тут ситуація не на користь французьких бомб. Щодо протирадіолокаційних ракет AGM-88 HARM, то аналогів на Заході практично немає. Навіть у Франції, яка славиться виробництвом власного озброєння. Ще в 2000-х роках вони списали протирадіолокаційні ракети AS-37 Martel без заміни новою власною ракетою. Суто на папері є британська протирадіолокаційна ракета ALARM, але вона не інтегрована для наших літаків. До того ж знову постає питання кількості такого виду зброї.

- Яка ситуація зі ствольною та реактивною артилерією Європи? Якщо Україна не отримає американські гаубиці М777, то все одно матимемо шведські Archer, німецькі Panzerhaubitze 2000, французькі CAESAR, британські та чеські гармати. Тобто ситуація значно краща? А чим замінити M142 HIMARS?

- США передали близько 200 гаубиць M777 та певну кількість САУ M109A6, а Європа — доволі значну кількість різних 155-мм артсистем. Але не так важливо, скільки в тебе гармат, якщо до них немає снарядів. І тому варто повернутися до питання, чи зможе ЄС передавати не лише свій умовний 1 млн 155-мм боєприпасів на рік, а й ще 1 млн за американців? Що ж до реактивної артилерії, то в Європі її взагалі не виробляють.

- Не мати касетних боєприпасів зараз, коли Росія тисне «гарматним м'ясом» — чи не надто завелика втрата? Що може запропонувати Європа і в якій перспективі?

- Тут ситуація ще гірша. Запаси таких боєприпасів мали лише США, оскільки країни Європейського Союзу свого часу підписали міжнародну конвенцію про заборону касетних боєприпасів, яка забороняла придбання, застосування та виробництво такого виду зброї. Також важкою виглядає ситуація з постачанням звичайних 155-міліметрових боєприпасів, бо США на рік постачали близько 1 млн одиниць. І як альтернативу не можна розглядати боєприпаси, які виробляють країни, що не продають Україні озброєння та не дозволяють його реекспорт, як, наприклад, Південна Корея.

- Американці можуть не тільки припинити постачання своєї зброї, а й тієї з європейської, яка має критичні компоненти із США. Що може опинитися під загрозою? Винищувач Gripen теж?

- Тут треба розуміти, що мається на увазі під припиненням постачання. Якщо тотальне ембарго, то, окрім американської, під заборону підпаде певна кількість європейської зброї, яка має американські компоненти. Згадувані винищувачі JAS 39 Gripen мають значну кількість критичних американських компонентів, починаючи з двигуна. Якщо ж мова йде просто про відмову від постачання, то при дозволі реекспорту все необхідне нам можуть закупити в США європейці. Це вже не буде настільки критичним.

- Видання Forbes писало, що США робили паузу й не оновлювали для нас програмне забезпечення системи постановки перешкод, які стоять на наших F-16. Чи значить це, що «основний літак» Повітряних Сил перестав бути таким? На яку європейську машину варто робити ставку в перспективі?

- Поки він не став основним через обмежену кількість літаків, які ми отримали. Зараз у нашому парку винищувачів, можливо, ще переважають літаки, які були зроблені в часи СРСР. Щодо втрати оновлення програмного забезпечення, то це лише один з компонентів. Загальна відмова в обслуговуванні літаків, у заміні та ремонті двигунів, численних вузлів, систем та агрегатів безальтернативно негативно вплине на бойову ефективність, яка буде поступово деградувати.

- Чи означає поява французьких Mirage те, що з часом Україна зробить ставку на винищувач Rafale з огляду на повну незалежність Франції від американських компонентів?

- Не думаю. Брак літаків, які ми мали й маємо, змушує хапатися за будь-яку соломинку. В цьому контексті Mirage став просто доповненням нашого авіаційного парку навіть без можливих натяків на подальший перехід на винищувачі Rafale. Мова йшла про просте заповнення прогалини в авіації. Якщо ж говорити про можливість закупити Rafale, то треба розуміти, що з темпом виробництва у 25 штук на рік черга експортних замовників із твердими контрактами на них розтягнулась вже на 9 років.

- Точаться розмови про величезну суму у 800 мільярдів євро, яку може виділити Європа на переозброєння. Хто може бути локомотивом такого переозброєння? Німеччина? Франція?

- Сума не зовсім коректна, 800 мільярдів — це на багаторічну перспективу загального фінансового ресурсу, де валова частка за рахунок послаблення вимог до дефіциту бюджету. Тобто, країни зможуть збільшувати свої витрати на оборону і це не буде порушенням вимог ЄС у дотриманні бюджетної політики. І це, за оцінками, ресурс у близько 600 млрд євро. А з "живих" коштів йдеться про 150 мільярдів у вигляді кредитів для механізму спільних закупівель. Решта — залучення приватного капіталу, облігації тощо. Треба тільки розуміти, що від часу виділення грошей до появи конкретної зброї минає щонайменше 9-12 місяців, а зазвичай й ще більше. А якщо виробництва ще немає — то мова йде про роки. Але загалом план правильний, бо в нинішній ситуації переозброєння Європи — нагальна потреба.

- Ми маємо передовий досвід застосування БПЛА на цій війні. Що ще можемо запропонувати європейцям узамін на їхню зброю?

- Робочі руки. Зараз загальна ситуація в оборонно-промисловому комплексі така, що у всіх є розробки, концепти та ідеї, але бракує виробничих потужностей. І, якщо подивитися на потребу очима європейських компаній, то мова буде йти саме про робочі руки та виробничі потужності.

Зображення вгорі: ракети AMRAAM. Фото: armyinform.com.ua

«Аргумент» [3]

На цю тему:

• Тетяна Чорновол: Про ситуацію в оборонці [4]
• Нові подробиці у найдорожчому скандалі 2024 року в закупівлях зброї сліди: ведуть у корупційну мережу [5]
• Смертельний хаос: оборонні закупівлі зірвано [6]