Навколо військово-лікарських комісій накопичилося стільки недовіри, що їхні рішення дедалі частіше стають початком нового конфлікту. Мобілізовані скаржаться на огляди "наосліп", ігнорування медичних виписок і необхідність щоразу наново доводити власну хворобу. Військові — на неможливість пройти комісію після погіршення стану чи поранення. А лікарі ВЛК опиняються між вимогами системи, надмірним потоком пацієнтів і суспільним гнівом.

 У лютому Дмитро Лубінець повідомив про понад 1700 звернень за 2025 рік щодо охорони здоров’я та ВЛК. Серед порушень — рішення без огляду та вивчення документів, а також потрапляння до штурмових підрозділів людей із такими патологіями хребта, що вони не здатні навіть носити бронежилет.

 Після такого виникає питання: кого і як ми посилюємо? Командиру потрібна людина, здатна виконувати завдання. Побратимам — упевненість у сусідові по окопу. Самому військовому — умови служби, що відповідають його здоров’ю. Усі ці потреби неможливо задовольнить одним формальним записом "придатний".

 Суспільству зручно призначити єдиного винного — лікаря, чиє прізвище стоїть під висновком. Але лікарі ВЛК сьогодні стали заручниками системи та "політичної доцільності": від них вимагають своїми підписами засвідчувати придатність за критеріями, які встановлюють зовсім в інших кабінетах. Коли правила військово-лікарської експертизи підлаштовують під потреби набору, страждають і люди, і армія, і самі лікарі. А відповідальність законодавців та урядовців за створені ними правила залишається поза увагою.

 До цього додаються умови, в яких цивільні фахівці, залучені до ВЛК, мають ухвалювати рішення. Щоб оцінити стан людини, потрібно вивчити перебіг її захворювань, результати лікування, за потреби призначити додаткові обстеження. Якщо лікар не має доступу до необхідної медичної документації, обмежений у часі й можливості дообстежити пацієнта, вимога негайного висновку підштовхує до формального огляду. Держава не може вимагати достовірної оцінки здоров’я й водночас створювати умови, за яких повноцінно провести її неможливо.

 За рамками, які встановлює наказ Міністерства оборони України №402 від 14 серпня 2008 року (зі змінами) "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України", губиться проста медична обставина: людина в кабінеті ВЛК може почуватися задовільно лише тому, що тривалий час лікується, щодня приймає препарати та перебуває під наглядом. В екстремальних польових умовах цей режим миттєво руйнується, призводячи до швидкої декомпенсації. Людина не складається з окремих пунктів переліку хвороб — оцінювати потрібно не ізольований діагноз за принципом "зайшов сам — отже, придатний", а сумісність лікування та підсумкову втрату функціональності всього організму. І неприпустимо відмахуватися від цього фразою "усі зараз хворі", адже масовість проблеми лише посилює її небезпеку.

Жодна армія світу не комплектує свої бойові підрозділи — як під час строкової служби, так і під час мобілізації у період бойових дій — людьми з цукровим діабетом, гіпертонічною хворобою, епілепсією, вірусним гепатитом C, онкологічними чи психічними захворюваннями. Навіть у країнах із жорсткою системою призову, як-от в Ізраїлі, особи з подібними діагнозами можуть залучатися лише на спеціальні тилові чи цивільні посади. Залучення хронічно хворих людей або осіб віком 45+ (за винятком досвідченого офіцерського корпусу) до виконання бойових завдань суперечить світовій військовій медицині та підриває боєздатність підрозділів.

Обмеження повинні діяти й за межами кабінету ВЛК. У тій же доповіді Уповноваженого з прав людини зафіксовані масові скарги на відмови командирів направляти бійців на ВЛК чи лікування, ігнорування рекомендацій щодо стаціонарного лікування, реабілітації та відпусток. Доки бюрократична стіна між військовою частиною та медичним закладом залишається нездоланною, військовослужбовець із підірваним здоров'ям залишається без допомоги. Отже, далеко не кожна проблема виникає через рішення медика.

 Захищати лікаря — означає дати йому можливість працювати чесно, а не шукати в ньому крайнього. Поліція Києва вже повідомляла про вбивство 55-річного лікаря-хірурга під час проходження чоловіком ВЛК. Людина загинула на робочому місці. Натомість у парламенті охоче обговорюють законопроєкт №12442 про посилення кримінальної відповідальності голів і членів ВЛК. Але додаткова загроза тюрми не замінить відсутнє обстеження і не виправить недолугі критерії придатності.

 Якщо лікар учинив злочин (хабар чи свідома фальсифікація) — він має відповідати за всією суворістю закону. Але військово-лікарська експертиза потребує негайного системного перегляду та чіткого розподілу відповідальності за кожну ланку. Міноборони та МОЗ мають відповідати за медичну обґрунтованість і реалістичність наказу №402. Організатори ВЛК зобов'язані забезпечити час та технічні можливості для якісного обстеження. Командування частин має нести відповідальність за збереження здоров’я бійців і суворе дотримання наданих обмежень. А лікар повинен відповідати виключно за об’єктивний і чесний висновок у межах своїх повноважень. Тільки так ВЛК стане інструментом зміцнення боєздатності армії, а не джерелом руйнування людських доль і суспільної довіри.

Ольга Голубовська, лікар-інфекціоніст, заслужений лікар України, професор; сторінка авторки у фейсбук

«Аргумент» [2]

На цю тему:

• ДБР затримало на хабарі керівника ВЛК на Закарпатті - знайшли майже $500 000 [3]
• Продаж "непридатності" до служби: у голови ВЛК вилучили $300 тисяч (ВІДЕО) [4]
• Суд конфіскував у Паука 12 млн грн, гроші ексголови ВЛК передали в АРМА [5]
• Майже мільйон доларів вилучили під час обшуку у колишнього голови Чернігівської обласної ВЛК [6]
• Ексголова ДПСУ Дейнеко, який викритий на корупції, звільнився зі служби по ВЛК, потім мобілізувався і очолить Третій прикордонний загін, щоб уникнути покарання [7]