Після взяття Авдіївки армія рф продовжує наступ. Чи є небезпека прориву оборони?

Видання istories.media [2] запитало військових експертів, чи росіяни мають сили для нового удару і де він може бути нанесений.

Після взяття у середині лютого Авдіївки російська армія продовжує наступати на різних ділянках фронту. Тяжка для ЗСУ ситуація склалася на тому ж авдіївському напрямку — росіяни просунулися на 10–12 кілометрів на захід від міста, захопивши кілька сіл. Також російські військові атакують розташований на захід від Бахмута Часів Яр, місто знаходиться під постійними обстрілами.

Для України ситуація на фронті зараз — нестабільна за довгий час, пише [3] 12 квітня Bloomberg з посиланням на західних чиновників, джерела говорять про можливий прорив фронту. Минулого тижня про небезпеку обвалення фронту виданню Politico розповідали [4] високопоставлені українські офіцери, які служили під командуванням колишнього головкому ЗСУ Валерія Залужного.

Як ЗСУ опинилися в такій складній ситуації?

Головна причина — нестача артилерійських снарядів, систем ППО та ракет до них. У зоні бойових дій українські військові змушені заощаджувати снаряди, на кожен постріл артилерії ЗСУ припадає п'ять російських, а найближчим часом співвідношення може збільшитися до 1:10, говорив [5] два дні тому командувач сил НАТО в Європі Крістофер Каволі. «Якщо ми не продовжимо підтримувати Україну, у неї дуже швидко закінчаться артилерійські снаряди та ракети-перехоплювачі для ППО. <...> Якщо одна сторона стріляє, а друга не може стріляти у відповідь, вона програє», - сказав Каволі.

Дефіцит сучасних систем ППО та ракет до них дозволяє російській армії використовувати на фронті фугасні авіабомби (ФАБи) з універсальним модулем планування та корекції (УМПК). Ці модулі встановлюють на старі радянські бомби вагою 250, 500 і навіть 1500 кг. Літаки можуть скидати їх з відстані до 70 км, не заходячи до зони дії ППО середньої дальності — «Буків» чи «Торов». Точність влучення таких бомб невисока, але вони настільки потужні (особливо ФАБ-1500), що навіть під час вибуху за кілька десятків метрів від позицій бійці можуть отримати контузію. Саме масове застосування авіабомб з УМПК змінило баланс сил на фронті та відіграло важливу роль при штурмі Авдіївки, писав [6] у березні CNN. Якоїсь миті протягом 48 годин росіяни скинули на місто близько 250 таких боєприпасів.

Ефективних способів боротьби з самими бомбами ЗСУ немає, протидіяти їм потрібно, «відганяючи» літаки, з яких скидаються боєприпаси. «Єдиний дієвий засіб — ППО, щоб як мінімум відігнати літаки за межу граничної дальності польоту авіабомб. Отже, потрібні кошти, що атакують мінімум на 60–70 км, а краще на 100–150, щоб не ставити їх у ризиковане становище», — каже російський військовий експерт Ян Матвєєв. Такі засоби — американські системи ППО Patriot або винищувачі F-16 із далекобійними радарами та ракетами «повітря — повітря».

Дефіцит коштів ППО призводить до проблем не лише на фронті. Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба прямо каже [7], що, якби ЗСУ мала достатньо систем Patriot, росіяни не змогли б зруйнувати найбільшу ТЕС у Київській області. За словами президента Володимира Зеленського, щоб захистити промислові об'єкти, Україні потрібні 5–7 комплексів Patriot. Отримати їх поки що не вдається, хоча Кулеба стверджує [8], що його команда знайшла близько 100 доступних «Петріотів». "Хто повірить, що найпотужніший у світі військовий союз не може знайти сім установок Patriot і надати їх єдиній країні, що відбиває атаки балістичних ракет?" — запитав він на святкуванні 75-річчя від дня заснування НАТО.

Україні не вистачає не лише самих комплексів Patriot, а й ракет до них. У четвер німецький військовий експерт та OSINT-аналітик Юліан Ріпке написав [9], що у ЗСУ закінчилися боєприпаси до Patriot та німецьких IRIS-T. Пізніше він уточнив [10], що не мав на увазі, що ракет зовсім немає: «Джерело назвав мені точну кількість ракет два тижні тому. Звісно, я не назву його. Але цифра була настільки маленькою, що зараз вона мала зменшитися майже до нуля».

ЗСУ не вистачає ще й бійців. Про дефіцит особового складу у четвер у Верховній Раді говорив [11] командувач Об'єднаних сил ЗСУ Юрій Содоль: «Противник перевершує нас у 7–10 разів, у нас брак особового складу. У деяких відділеннях у нас залишилося по дві, у деяких – по три-чотири особи, тоді як за статутами їх має бути 8–10». Через брак бійців на ділянку фронту, яку могла б обороняти одна бригада, доводиться ставити три.

Колишній головком Залужний незадовго до своєї відставки говорив, що у ЗСУ треба набрати ще 500 тисяч людей. Олександр Сирський, який змінив його, наприкінці березня заявив [12], що після аналізу ресурсів ця цифра була «істотно зменшена». Вирішити проблему має ухвалений напередодні Радою новий закон про мобілізацію. Головне в ньому – зміна нижньої межі мобілізаційного віку з 27 до 25 років. Однак коли і скільки новобранців допоможе набрати цей закон, поки що незрозуміло.

Ще одна проблема ЗСУ — нестача якісних фортифікаційних споруд. Їх почали будувати надто пізно, оскільки українські політики та військові розраховували на успіх торішнього контрнаступу, пише [13] The Economist. Погано підготовлені оборонні позиції ЗСУ на захід від Авдіївки стали однією з причин щодо швидкого просування російських військ на цьому напрямку після взяття міста, зазначала наприкінці лютого The New York Times.

Чи має російська армія сили для нового наступу?

Під час штурму Авдіївки росіяни зазнали великих втрат. Йдеться про десятки тисяч убитих та поранених — американський Інститут вивчення війни (ISW) з посиланням на російські та українські оцінки писав [14] про 16–47 тисяч. Також було втрачено сотні одиниць техніки. Тільки за перші 11 днів боїв у жовтні OSINT-аналітики нарахували [15] щонайменше 109 одиниць. Після взяття Авдіївки український OSINT-проект InformNapalm написав [16], що росіяни за час штурму втратили 666 одиниць техніки, зокрема 224 танки.

Росіянам вдалося як мінімум компенсувати понесені при штурмі Авдіївки втрати набором контрактників, вважає ізраїльський військовий експерт Давид Шарп. Про це говорить той факт, що після взяття міста російська армія продовжує наступати. «Без великої мобілізації вони мають можливість володіти ініціативою на деяких ділянках фронту, десь посилювати тиск», — каже Шарп.

Незважаючи на серйозні втрати під Авдіївкою, резерви у російської армії є, погоджується військовий експерт Матвєєв. Великих угруповань росіяни зараз не використовуватимуть, а продовжать атакувати на різних напрямках, щоб виснажити супротивника. "Думаю, попереду удари по всьому фронту середньо-великими угрупованнями в районі 10-25 тисяч людей", - каже аналітик. За його оцінками, Авдіївку одночасно штурмували 20–30 тисяч осіб, а загальна чисельність бійців за час операції (з 10 жовтня по середину лютого) могла досягти 60 тисяч.

Щоб організувати потужний наступ на новому напрямку, наприклад, на Харків чи Київ, резервів у росіян немає, упевнений російський військовий експерт Юрій Федоров. Для таких операцій потрібна нова мобілізація 200–300 тисяч людей. Що стосується лінії фронту, то там росіяни можуть організувати наступ наявними силами.

Де може бути наступ?

Чому російська армія, швидше за все, не наступатиме на Харків, ми розбирали тут [17].

Найбільш небезпечна ділянка фронту зараз — Запорізька область, де росіяни можуть завдати удару у напрямку Орєхова та Запоріжжя, каже Федоров: «Там діють три угруповання — Дніпро, Центр і Схід, це дуже серйозна група — приблизно 100 тисяч осіб. , а може, і більше, плюс відповідна кількість танків та іншого».

Лінія фронту у Запорізькій області. КАРТА DEEPSTATE

Також російська армія, ймовірно, і надалі намагатиметься окупувати всю Донецьку область, вважає Федоров. "Мета номер один - це, мабуть, Покровськ, хоча до нього досить далеко, близько 30 км на захід від Авдіївки треба пройти", - розмірковує аналітик. На південь росіяни можуть розпочати наступ на Курахове та Вугледар, але це тактичні операції, що не потребують проривів та виходу на оперативний простір.

Лінія фронту під Авдіївкою. КАРТА DEEPSTATE

На півночі Донецької області перед російською армією може стояти завдання в найближчі місяць-два зрізати так званий північний виступ і вийти з різних боків до Краматорська та Слов'янська, а далі може розпочатися бій за два ці міста.

Сіверський виступ. КАРТА DEEPSTATE

Однак навіть якщо росіянам вдасться реалізувати свої плани на Донеччині, у військовому відношенні ситуація від цього серйозно не зміниться. Набагато серйозніша загроза може бути у Запоріжжі, нагадує Федоров. Якщо прорив росіян, про який пишуть західні ЗМІ, десь може статися, то саме там — у разі серйозного ослаблення підрозділів ЗСУ.

Прорив українського фронту можливий, якщо постачання підрозділів ЗСУ опуститься до критичного малого, вважає Матвєєв. «Тільки це не буде прорив у стилі Другої світової з танковими клинами. Фронт просто посипається локально, коли підрозділи не зможуть обороняти позиції і масово почнуть їх залишати». У цьому випадку росіяни спробують пройти якнайдалі, займаючи населені пункти.

Матвєєв називає найбільш вірогідними напрямками наступу Селидове та Очеретине на захід від Авдіївки, Красногорівка та Курахове на південний захід від Авдіївки, а також Годин Яр і далі Костянтинівку на захід від Бахмута. Також під ударом можуть опинитися Вугледар та район села Терни на півночі Донецької області на захід від Кремінної. Тут завданням росіян може бути «вийти до Лимана і потім, притиснувши українські війська до річки Сіверський Донець, спробувати ліквідувати весь північний виступ».

Судячи з конфігурації фронту, по-справжньому вразливих місць зараз немає, каже Шарп. Виступи в районі Сіверська та Роботино у Запорізькій області не такі небезпечні, як було у випадку з Авдіївкою. Серйозних підстав говорити про обвалення фронту Шарп не бачить. Для цього одна зі сторін повинна мати серйозну перевагу: або в Росії звідкись візьмуться додаткові сили і вона ними вміло скористається, або Україна отримуватиме дуже мало допомоги від союзників.

ЗОБРАЖЕННЯ ВГОРІ: ТАНК ВСУ ПІД ЧАСОВИМ ЯРОМ. ФОТО: AP PHOTO / EFREM LUKATSKY / SCANPIX / LETA

«Аргумент» [18]

На цю тему: