Спочатку треба розібратися з тим, чому проводити вибори під час війни неможливо. Найкраще було би прочитати спільну заяву майже 400 громадських організацій, опубліковану у лютому 2025, де все детально розібрано (дивіться перший коментар). Але оскільки читати дві сторінки для більшості заскладно, то я напишу коротше.

Проведення виборів під час війни неможливо з кількох причин:

1. Юридична: пряма законодавча заборона виборів в час війни, але також відсутність законодавчої бази для проведення післявоєнних виборів (чинне законодавство допускає лише чергові та позачергові вибори; наступні вибори не відповідають жодному з цих двох юридичних визначень).

2. Технічна: відсутність реєстрів виборців, неможливість участі в голосуванні для громадян за кордоном, внутрішньо переміщених осіб, військовослужбовців тощо (не поспішайте писати коментарі про голосування в Дії, дочитайте до кінця).

3. Безпекова: необхідність забезпечити фізичну безпеку виборчих комісій, виборчих дільниць та голосування; захищеність всіх інформаційних систем тощо.

4. Політична: відсутність умов для вільної й необмеженої діяльності політичних партій та незалежних медіа, для вільної агітації усіма законними засобами. Вибори в умовах "єдиного марафону" та санкцій проти одного з кандидатів (а може, в ході підготовки з’являться ще й інші) — це не вибори. Вибори в умовах неможливості проводити агітацію в кожному населеному пункті, де живуть люди, та в кожному розташуванні, де люди служать, — це не вибори. Вибори в умовах неможливості участі в них низки провідних кандидатів через те, що вони перебувають на службі в Силах оборони, — це не вибори.

5. Соціальна (назвемо це так): можливість вільної дискусії по всіх гарячих питаннях порядку денного країни, вільної критики кандидатів з боку суспільства та одне одного. Зауважимо, що хтось із кандидатів безпосередньо служить під командою іншого, що унеможливлює дискусії. А хтось просто не має часу на дискусії та кампанію, бо від нього залежить життя десятків тисяч бійців.

6. Міжнародна: вибори мають відбутися в такий спосіб, щоб міжнародна спільнота вважала їх легітимними й сприймала обрану владу як законного представника України. Що буде в протилежному випадку, думаю, всім зрозуміло.

Гарячі голови пропонують внести зміни в законодавство, щоб уможливити вибори в Дії. Добре, ми тут знімаємо частину безпекових питань, частину технічних та юридичних. Залишаються питання кібербезпеки (які, як ми знаємо, "сильно перебільшені") в умовах максимальної загрози російського втручання. Залишається питання доступу до виборчого права тих, хто не має смартфонів. Залишається проблема реєстрів виборців. Залишається проблема, що вибори через Дію не є незалежними — Дія контролюється урядом України. Нарешті, залишається Стаття 71 Конституції України: "Вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування". Як ви розумієте, голосування через Дію не є таємним. Вибори шляхом нетаємного голосування не будуть визнані ніким у світі, окрім росії та Північної Кореї.

Але вибори — це не лише голосування. Вибори — це вільна конкуренція кандидатів та ідей. Вибори — це відкрита публічна дискусія про все важливе.

І саме це робить вибори неможливими під час війни. Тому що частина кандидатів служить. Тому що відкрита дискусія неможлива. Тому що агітація обмежена. Тому що на місцях панують військові адміністрації. Тому що виборці живуть і в таких місцях, де агітація неможлива, Херсон, наприклад. Або ж як ви уявляєте собі ситуацію, при якій, умовно, один із командирів корпусів їде в інший корпус проводити агітацію, ще й критикуючи свого командувача?

(Кажуть, що Ізраїль безперервно воює і проводить вибори. Але в Ізраїлі нема воєнного стану та жодних відповідних обмежень, нема воєнних дій на території країни, є чітка межа між політиками та військовими — це важливо! Велика Британія відкладала вибори до кінця війни; до речі, так само і в Ізраїлі під час трьох його війн. Під час Другої світової війни проводили вибори лише кілька країн, що були дуже далеко від усіх театрів воєнних дій.)

Додайте сюди масові втручання росії в усі процеси шляхом кібератак, диверсій, дезінформації, розколювання суспільства, підкупу й фінансування своїх кандидатів. Клаузевіц казав, що війна є продовженням політики іншими методами, але для росії політика є продовженням війни іншими методами. Механізми захисту можна і треба напрацювати, але на повну вони можуть бути використані лише за умов відсутності воєнного стану.

Всі найгарячіші суперечності суспільства вилізуть нагору, як хронічні болячки при гострому стресі. І передусім головна суперечність.

Значна частина виборців очікуватиме від наступного президента передусім одного — мир якнайшвидше. З цими гаслами йшов на вибори Порошенко у 2014 і переміг. З цими гаслами йшов на вибори Зеленський у 2019 і переміг. На наступних виборах переможе той, хто придумає найкращу модель миру негайно за будь-яку ціну. Це шлях або до капітуляції, або до громадянської війни.

Привид 1917-1921 нависає над Україною. Ось чому у попередньому пості я писав про глухий кут.

Валерій Пекар, громадський активіст, викладач, підприємець; сторінка автора у фейсбук

«Аргумент» [2]

На цю тему:

• Валерій Пекар: Ілюзії Банкової та громадян [3]
• Валерій Пекар: Облиште марні сподівання на державу [4]
• Валерій Пекар: Що буде далі [5]