“Путін втратив зв’язок з реальністю. Він заявив про т.зв. часткову мобілізацію, щоб перекрити поразки в Україні і, сигналізуючи про свій фактично відчай, знову брязкає ядерною зброєю. Війна триває, його країна стає все більш ізольованою від решти світу”, – зазначають на сторінках журналу про міжнародні відносини та зовнішню політику Foreign Affairs [2].

Провал у спробі “взяти Київ” та невдачі під Харковом сприяють розчаруванню путіністів

На цьому тлі не дивно, що все більше росіян починають запитувати, наскільки довго Путін може залишитися при владі і переслідувати цілі своєї варварської війни.

Жменька петербурзьких депутатів, які нещодавно звинуватили Путіна в держзраді, публічно висловили те, що багато хто в російській політичній еліті вирішує замовчувати. Звичайно, здається, хтось із мутних залів Кремля коли-небудь, та вирішить, що він таки повинен піти.

Але навіть якщо депутати в Росії хочуть, щоб Путін пішов, відсторонити його від влади буде складно.

Останній “переворот” у Росії датується ще 1993 роком

Судячи з усього, Москва після падіння СРСР не надто часто зазнавала переворотів, успішних чи невдалих. Навіть не було серйозних публічно відомих спроб. Протистояння колишнього російського президента Бориса Єльцина з Радою Міністрів у 1993 році, що закінчилося лише після того, як російські танки завдали удару по будівлі парламенту – це, фактично останній переворот, який пережила ця країна. Хоча це й не зовсім можна кваліфікувати як переворот, оскільки це було дуже публічним протистоянням між виконавчою та законодавчою владою.

Однак Росія Єльцина була відносно відкритою та демократичною, там була можливою певна суперечка, умовно кажучи, в рамках закону. Тим часом у Путін значно більш притуплена сприйнятливість до інакомислення, він занурив Росію в похмурий авторитаризм.

Чи помре Путін природною смертю, без допомоги наступників

Слідкувати за перипетіями внутрішньої боротьби Кремля – нелегка спроба. Політичні альянси нагорі, як правило, змінюються дуже швидко. Результати боротьби за владу залежать від сприйняття успіху, і більшість гравців вважають за краще відсидітися осторонь. Іноді махінації ні до чого не приводять. При всіх невдачах і зловживаннях глава Росії може дожити при владі і померти природною смертю. Це уривок зі статті на сторінках журналу Foreign Affairs про міжнародні відносини та зовнішню політику.

“Навряд чи можна сумніватися, що Путін віддає перевагу саме цьому сценарію. Хоча деякі спостерігачі припустили, що конституційні поправки, які він проштовхнув у березні 2020 року, які ускладнили позбавлення недоторканності колишніх президентів, були спрямовані на те, щоб дозволити йому піти на пенсію, ця перспектива зараз виглядає немислимою”, - продовжує автор матеріалу, Сергій Радченко.

Спадкоємці: Шойгу, Мішустін, Кадиров чи Пригожин?

Путін, ймовірно, вирішив залишитися на посаді. Але оскільки його епоха корупції та ганьби наближається до 23-ї річниці, а Путіну вже під 70-т, майже напевно, його потенційні наступники уважно спостерігають один за одним і продумують потенційні сценарії.

• Міністр оборони Сергій Шойгу із “видатним родоводом”, але нині безнадійно заплямований військовим досьє, є малоймовірним суперником, хоча його підтримка буде важливою для будь-якого плану захоплення влади.
• Голову Ради Безпеки Ніколая Патрушева іноді називають серед наступників Путіна, але це здається малоймовірним, хоча б через те, що він навіть старший за Путіна.
• Колишній президент Дмитро Медведєв вдався до геноцидної риторики, щоб залишатися “актуальним”, але ніхто не сприймає його всерйоз.
• Підступний голова Держдуми В’ячеслав Володін однозначно опиняється в гонці за владу, і він контролює законодавчу владу, що має вирішальне значення для будь-якої легітимізації нового лідера постфактум.
• Крім того, є російський прем’єр-міністр Михайло Мішустін, технократ і темна конячка, яка скаче галопом по місцевості, де темні конячки історично здобували великі перемоги.
• Колишній прем’єр Сергій Кирієнко, лібералу, якому Путін довірив нагляд за окупованою українською територією, тримає руку на пульсі.
• Віктор Золотов, колишній охоронець Путіна і нинішній глава Нацгвардії, цілком може сподіватися стати наступником.
• Так само міг і Олександр Куренков, інший колишній охоронець Путіна, а нині міністр надзвичайних ситуацій.
• Нарешті, є аутсайдери: чеченський дон-дон Рамзан Кадиров і Євген Пригожин, довірена особа Путіна та російський олігарх, який контролює ПВК “Вагнера”.

Усі ці кандидати причетні до багатьох військово-політичних дій Путіна, зокрема вторгнення в Україну. І на перший погляд здається, що кожне сходження мало змінить зовнішній порядок денний Росії. Але…

Кремлівські владні ігрища рідко пов’язані з питаннями принципу

Але кремлівські силові ігрища рідко пов’язані з питаннями принципу, і наступники цілком можуть порушити поведінку попередників, коли їм це зручно.

Це означає, що можлива заміна Путіна не повинна бути вкладена в його неоімперіалістичну програму. Справді, якби Путіна було скинуто, його наступники, швидше за все, звинуватили б Україну в його рішеннях і спробували б почати все з чистого аркуша.

“Аналітики, звичайно, не знають, чи похитнуть втрати в Україні владу Путіна. І його наступник може зрештою продовжити війну, щоб заспокоїти російських ультранаціоналістів або просто за інерцією. Але якщо Путін таки піде, світ має використати його відхід як шанс відновити переговори про вихід російських військ з України. Постпутінська Росія все ще може бути автократичною, але їй не потрібно продовжувати безрозсудні дії Путіна поза межами РФ”, – підсумовує автор.

Спадкоємці Путіна захочуть відгородитися від його невдач в Україні

У випадку з Путіном – немає нестачі можливих узурпаторів влади. Президентська група донощиків, кризових менеджерів та потенційних наслідників – це різношерста аудиторія. Вони були обрані для їх беззаперечної лояльності до Путіна, але вірність - це відносна концепція у дуже підступному середовищі. Жоден з них не може повністю довіряти Путіну. Ніхто з них не може дозволити собі довіряти один одному. І якщо вони будуть виведені на посаду через переворот, вони, ймовірно, захочуть відгородитися від свого попередника, особливо – від його невдач в Україні. Навіть якщо вони прийдуть до влади після того, як Путін помре, вони можуть скласти новий курс, який веде від імперіалізму.

Далі автор статті вдається до історичних аналогій, передусім – прикладів з минулого століття. Про те, як ділили владу російські еліти, наближені до президента / вождя чи будь-кого, в чиїх руках зосереджена абсолютна чи майже абсолютна влада, що для Росії є доволі звичним політичним явищем.

«Аргумент» [3]

На цю тему:

• Інтелігенція та національні меншини росії стануть добривом для українського чорнозему – ГУР [4]
• Токаєв публічно пообіцяв, що Казахстан "гарантуватиме безпеку" росіян, які тікають від мобілізації [5]
• 40 тисяч росіян втекли з росії через Казахстан з початку мобілізації [6]
• росіяни десятками тисяч тікають до Грузії - Maxar показала супутникові знімки величезних заторів [7]
• путін оголосив проведення "часткової" мобілізації [8]
• Шойгу заявив про мобілізовано 300 тисяч резервістів [9]
• Президент України дав три обіцянки російським військовим, які здадуться в полон [10]