Це сумний факт, який, звісно, можна не визнавати, але від реальності не втекти. Коли ти сьогодні потрапляєш на кордон, то легко переконуєшся, що периметр навколо пунктів пропуску охороняється контрабандистами та силовиками ретельніше, ніж урядовий квартал, адже забезпечення «тиші» під час реалізації контрабандних схем - ключовий елемент.

Загальні масштаби контрабанди та втрати бюджету виміряти майже неможливо, адже складність побудови схем, регіональний розподіл, фрагментація по галузях і сегментах ускладнюють розуміння цілісної картини. Проте якщо занурюватися в локальні деталі кожної галузі та конкретику, картина стає ясною, а катастрофа — масштабною.

Буквально минулого тижня відбулося засідання ТСК Парламенту Галини Янченко [2] яке було присвячене захисту інвесторів в Україні. На ньому команда Янченко представила молекулярний аналіз ринку імпорту троянд в Україну. Вони порівняли статистику того, скільки троянд нам відправляють країни-постачальники, та скільки з цього побачила українська митницяПідсумок - плачевний. 95% троянд потрапляють в Україну повз сплату мита (чиста контрабанда) або з таким заниженням вартості через підміну назви та коду, що назвати це платежами неможливо. Митниця не бачить 95%, тому митні збори збираються лише з кожної 20-ї троянди.

При цьому сама схема - стара як світ: підміна коду УКТЗ, коли дорогу троянду декларують як «інші рослини» за ціною 1,2 $ за кілограм квітів.

Лише на такому вузькому сегменті, як «троянди», бюджет за останній час втратив близько 600 мільйонів гривень.

Виробники та «білі» імпортери квітів відверто говорять про крах тепличної індустрії, адже конкурувати з безмитним товаром неможливо. Тож втрати країни вимірюються не лише несплатою мита на кордоні, а й знищенням робочих місць та цілком притомного бізнесу, який хоче працювати «в білу», але не може. Держава його не захищає. Вона захищає схеми.

І митниця тут займає цікаву позицію: від «ви неправильно рахуєте» до виправдання контрабанди аргументом, що країни ЄС перестали обмінюватися з нами інформацією — мовляв, це ускладнює розуміння, хто і що везе насправді.

Маючи можливість виступити на ТСК, я прямо пояснив, чому європейці не дають нам ці дані:

«А навіщо їм захищати наші економічні інтереси, коли вони чудово бачать, як працює наша митниця і наскільки зухвало ми самі себе грабуємо? На руйнуванні нашого бізнесу зростають і заробляють європейські компанії. І їх це цілком влаштовує».

Цей емоційний, але дуже відвертий виступ [3] набрав у соцмережах уже понад 500 тисяч переглядів і тисячі коментарів.

У «скарбничку» подібних до троянд прикладів системного хаосу на митниці можна додати ще одну галузь зі схожою статистикою - ринок техніки Apple, де близько 80% пристроїв з’являються в Україні повз митницю та продаються повз увагу податкової.

Раз на рік ми беремо у мобільних операторів статистику активації нових пристроїв Apple в Україні та накладаємо її на дані митниці. Останні такі дані проаналізовані у травні 2025 року:
- офіційно імпортовано 47 869 iPhone;
- оператори зареєстрували 250 166 новеньких iPhone.

Звідки взялися 202 297 iPhone?
Відповідь проста: нелегальний імпорт, тобто контрабанда.
Частка контрабанди iPhone у І кварталі 2025 року - 80,9%.
Для порівняння: у 2023 році - 74,5%.

І так можна деталізувати кожну галузь і сегмент.

Нещодавно з’ясувалося, що на митному посту «Ягодин» Волинської митниці, попри тотальну цифровізацію та 200 камер спостереження, існують мертві зони, де на фурах змінюють номери. Таким чином фури з м’ясом і рибою їдуть під виглядом солі, яку вже розмитнили на іншій машині. І ніхто з митників цього «не бачить».

Турецькі та китайські товари сотнями фур і контейнерів йдуть через руки CARGO-компаній, які везуть ваш товар «під ключ», на вагу, «по тарифу - митниця всередині». І це буквально, адже розмитнити такий вантаж митниця не може в принципі.

Овочі та фрукти їдуть як троянди. Кава - як овочі та фрукти. І так далі.
Одним словом, все по схемі, і все - повз бюджет, порожнистість якого влада постійно пропонує закривати новими податками.

Податками на посилки до 150 євро, ПДВ для ФОПів, навіть продаж вживаних речей на OLX. І ми маємо ставитися до цього з розумінням.

Але суспільство має право запитати: А чи не хоче влада спочатку оподатковувати контрабанду та контрабандистів?

Чому економісти на Банковій легко рахують, скільки можна зібрати з громадян на OLX, але «не бачать» ефекту від зупинки каруселей бусів на Львівській митниці чи сліпих зон на Волинській?

Минулого тижня я опублікував шокуючі деталі щодо посту «Смільниця», через який за п’ять місяців ввезли контрабанди приблизно на 150 мільйонів доларів. При цьому бюджет втратив лише на податках близько 50 мільйонів доларів. І це лише один митний пост.

У своєму розслідуванні я не лише описав схему, [4] а й назвав конкретні номери майже тридцяти бусів, розповів про роль прикордонників і національної поліції, назвав імена митників, які курують схему, та показав відео [5] того, як патрульна поліція і контрабандисти стережуть «контрабандний периметр», коли туди заїжджає і перевантажується контрабанда.

Цей матеріал дуже зацікавив звичайних людей - сотні тисяч переглядів і реакцій в ФБ та TikTok.

Але єдиний представник влади, який відреагував, - Данило Гетманцев, який взяв цю історію на контроль комітету [6] та направив запити на митницю та звернувся до правоохоронців.

У самої митниці та причетних силовиків ні сил, ні бажання на публічну реакцію не знайшлося. Нікого не відсторонили, публічних заяв про початок розслідувань ми не почули. Для них це буденність.

Для нас - ні.

В країні війна, і країні потрібні гроші. Тому коли влада пропонує нам нові податки - ми пропонуємо їй спочатку вирішити старі проблеми. Зокрема контрабанди.

Але чи почують нас там, куди щомісяця з кожної регіональної митниці везуть від 500 до 700 тисяч доларів «каси» — питання відкрите.

(Джерело [7]).

«Аргумент» [8]

На цю тему:

• Реформа митниці як багаторічна афера: куди зникають мільярди та чому схеми працюють досі [9]
• Контрабанда під прикриттям гуманітарки: керівництво «Єврокару» організувало багатомільйонну схему на Закарпатті – розслідування [10]
• Чому контрабанда на Закарпатті переживе ще не одного президента [11]