Попри всі розмови, точна форма гарантій безпеки залишається невизначеною, і ця неясність сіє плутанину серед українських союзників.

Попри тиск з боку президента США Дональда Трампа, президент України Володимир Зеленський чітко дав зрозуміти, що його країна піде на мирну угоду з Росією лише за умови надійних гарантій безпеки. Союзники Києва намагаються з'ясувати, як захистити Україну від чергового російського нападу в разі укладення мирної угоди, але до знаходження необхідного рішення може бути ще далеко, пише Politico [2].

Трамп заявив Зеленському та європейським лідерам під час зустрічі в понеділок, 18 серпня, що Україна отримає захист “на кшталт статті 5” НАТО, але не надав жодних конкретних деталей.

У вівторок, 19 серпня, “коаліція охочих” союзників Києва взялася за вирішення цього питання, а держсекретар США Марко Рубіо очолює робочу групу українських та європейських чиновників, яка працює над розробкою проєкту гарантій безпеки.

Це величезна проблема, яку союзники Києва неодноразово порушували протягом останніх трьох років, але так і не знайшли рішення. Найбільш очевидним варіантом — і тим, якого прагне Київ, є дозвіл Україні приєднатися до НАТО, після чого країна була б захищена спільним оборонним пактом Альянсу. Але Сполучені Штати (за тихої підтримки деяких європейських країн) відкинули цю можливість.

Необхідність організувати спеціальну місію створює величезні складнощі. Яка країна відправить війська? Якими будуть умови розгортання цих сил? Як вони реагуватимуть у разі нападу? Хто буде платити?

У вівторок стало ясно, що Штати не будуть розгортати війська в Україні.

“Я можу сказати вам, що він остаточно виключив можливість розгортання військ”, — заявила журналістам прессекретар Білого дому Керолайн Левітт.

Трамп і сам відверто висловився про те, хто повинен взяти на себе відповідальність. 

“У нас є європейські країни, і вони візьмуть на себе основний тягар. Франція і Німеччина, кілька з них, Велика Британія. Вони хочуть, знаєте, наземні війська”, — сказав президент США в ефірі Fox News.

Президент Франції Еммануель Макрон підкреслив цю думку, заявивши французькому телебаченню, що Європа готова розгорнути “сили стримування” — британські, французькі, німецькі, турецькі та інші, для проведення операцій “у повітрі, на морі та на суші”.

Багато слів, мало дій

Але за гучними словами ховається хаотична реальність. Попри всі розмови про “військові сили на землі”, точна форма гарантій безпеки для України залишається невизначеною — і ця неясність сіє плутанину серед союзників Києва. 

Європейський чиновник з питань безпеки попередив, що будь-які збройні сили потребуватимуть щонайменше “бойового мандата”, щоб захиститися в разі нападу Росії, але наголосив — така місія не буде відповідальна за забезпечення миру. За словами чиновника, це залишиться завданням українських військових. 

Відсутність чіткого визначення також викриває слабкості тих, хто найбільше прагне очолити процес. Макрон і Стармер — лідери ядерних держав, які мають місця в Раді Безпеки ООН, прагнуть показати, що вони все ще відіграють важливу роль на світовій арені. Однак обидва стикаються з політичними та економічними труднощами, які підживлюють скептицизм стосовно здатності їхніх країн відправити війська в Україну.

“Якщо врахувати, наскільки політично слабкими є Макрон і Стармер, то нелегко уявити, як цей план буде реалізований. Економічно зараз нелегкі часи”, — сказав один із дипломатів ЄС. 

Німеччина залишається насторожі. Соціал-демократичний депутат Андреас Шварц, відповідальний за парламентський контроль над оборонним бюджетом країни, підкреслив обмеження. 

“Це рішення має ухвалити парламент”, — сказав він, наголосивши, що розгортання військ не є рішенням виконавчої влади. 

Крім того, німецька армія занадто мала, а відновлення фінансування оборони відбулося занадто недавно, щоб дозволити велике розгортання військ на сході. Навіть відправка 5000 військовослужбовців на постійну місію до Литви є надмірним навантаженням для Бундесверу.

“Ми просто не маємо достатньо персоналу для великого контингенту. Навіть невелике розгортання військ буде складним завданням”, — сказав Шварц. 

Туреччина — з її великою армією та досвідом у Чорному морі, могла б відігравати ключову роль. Але це також політично складно — Греція та Кіпр не хочуть, щоб Анкара отримувала доступ до будь-яких коштів ЄС для її збройних сил.

“Занадто рано думати про такий розвиток подій”, — сказав колишній посол Туреччини в ЄС Селім Єнель, попередивши: Анкара вимагатиме щось натомість. 

“Що стосується компенсації, то все одно буде важко подолати перешкоди ЄС щодо фінансування оборони. Я впевнений, що ЄС знайде спосіб не допустити Туреччину до цих коштів”, — зазначив він.

Польща, яка зараз має найбільшу армію в ЄС, виключає можливість відправки військ до України, але заявляє, що допоможе з логістикою для будь-якої місії на сході.

“Польща має свою стратегічну дилему, оскільки межує з Росією та Білоруссю, тому не може послабити сили, необхідні для запобігання нападу”, — сказав виданню високопоставлений польський чиновник на умовах анонімності.

Прем'єр-міністр Італії Джорджа Мелоні також обережно ставиться до відправки солдатів в Україну і сперечається з Макроном, наголошуючи, що розумніше запропонувати Україні оборонний пакт, а не війська, які можуть бути втягнуті у війну з Росією.

“Якщо один з наших солдатів загине, чи будемо ми вдавати, що нічого не сталося, чи повинні ми реагувати? Бо якщо ми реагуватимемо, то очевидно, що це доведеться робити НАТО. І тоді ми можемо одразу ж активувати [статтю 5]”, — цитують ЗМІ слова Мелоні.

Москва проти

Є підстави для обережності. Попри “теплу атмосферу” саміту російського диктатора Владіміра Путіна з Трампом на Алясці, Москва категорично проти будь-якого розгортання військ НАТО в Україні.

“Ми підтверджуємо нашу давню позицію щодо однозначного неприйняття будь-яких сценаріїв, що передбачають розгортання військових контингентів НАТО в Україні, оскільки це створює ризик неконтрольованої ескалації з непередбачуваними наслідками”, — заявила речниця МЗС Росії Марія Захарова.

Але Україна вже не раз обпеклася на деклараціях, які не підкріплювалися залученням військових. У Будапештському меморандумі 1994 року США і Британія пообіцяли “гарантії безпеки” в обмін на відмову України від ядерної зброї, після чого було укладено договори з Росією — всі були порушені.

Для Києва дебати навколо гарантій безпеки є прикро знайомими. Уже в 2023 році, напередодні саміту НАТО у Вільнюсі, розгорталися ті самі аргументи — і ті самі питання залишалися без відповіді.

“Іноді важко зрозуміти, про що ми говоримо”, — сказав високопоставлений дипломат зі Східної Європи.

Високопоставлений польський чиновник був ще більш відвертим, назвавши всі ці дискусії передчасними.

“Нічого не відбудеться, тому що бойові дії не припиняються. Американці, здається, не бажають занадто наближатися до Росії, а європейці продовжують підтримувати Україну. Тому в нас глухий кут”, — сказав він Politico.

Раніше Зеленський заявляв, що США будуть серед країн, які нададуть гарантії безпеки для України та братимуть участь у координації цього процесу. За його словами, деталі гарантій безпеки будуть опрацьовані протягом десяти днів.

Тим часом Reuters повідомляло [3], що військові фахівці зі США та європейських країн НАТО вже почали розробляти можливі гарантії безпеки для України, які мали б почати діяти після врегулювання війни. Однак їм знадобиться час, аби визначити, що буде здійсненним і прийнятним для Кремля з військової точки зору.

«Аргумент» [4]

На цю тему:

• Президент Фінляндії Стубб розкрив головні результати зустрічі в Білому домі [5]
• Трамп, Зеленський та лідери Європи зустрілися у Білому домі: головне про переговори [6]
• Валерій Пекар: Про терміни та політичне шахрайство [7]