ПВК Вагнера розпочиналася як спільний проект ГРУ та Міністерства оборони росії, проте потім прийшов Євген Пригожин та посварився з головою Міноборони.

Про це розповів [2] проекту «Гулагу.нет» колишній учасник ПВК Олександр Злодєєв, який числився там з моменту заснування, з 2014 року.

Злодєєва запросив до ПВК його «бойовий товариш» із Сербії. Євген приїхав укладати контракт на полігон «Молькіно» (біля хутора Молькіно Краснодарського краю). Це полігон Південного військового округу, де розташовані частини спецназу ГРУ. У ПВК у той період усі влаштовувалися лише за знайомством, каже Злодєєв, жодної реклами не було, колишні військові зідзвонювалися та передавали один одному інформацію про набір у збройне формування.

За словами Злодєєва, коли він лише уклав контракт із ПВК, там було дві структури: військова та адміністративна. Ця структура не мала тоді назви ПВК Вагнера, найманці підписували договір з компанією, зареєстрованою в Підмосков'ї. «Платили готівкою, поки ти перебуваєш на полігоні, платили 60 тисяч рублів, – пояснює Злодєєв. — Якщо ти у відрядженні, то від 130 до 150 тисяч». Зарплата надходила від ГРУ. Спочатку у формуванні було близько 200 осіб, але пізніше воно розрослося до 1500 бійців, каже екс-вагнерівець.

ПВК отримувала екіпірування, озброєння та боєприпаси у військових частинах Міноборони рф, у тому числі на базі десятої окремої бригади спецназу В/Ч 51532, розповідає Злодєєв. На прилеглих територіях цієї військової частини були розташовані штаб, табір та центр бойової підготовки ПВК.

«Спочатку було дуже гарне постачання. Таке військове братство було. Командир разом із нами пробіжки робив», — згадує Злодєєв. Командиром був Дмитро Уткін.

Уткін з 2013 року служив командиром 700-го окремого загону спецназу 2-ї окремої бригади спецназу ГРУ Міноборони. Після звільнення в запас працював у Moran Security Group, брав участь у сирійській експедиції «Слов'янського корпусу» у 2013 році. З 2014 року — командир власного підрозділу, який за його позивним отримав умовну назву «ЧВК Вагнера». У грудні 2016 року Уткіна було помічено на урочистому прийомі в Кремлі на честь Дня захисника Вітчизни. Пізніше прес-секретар президента росії дмітрій пєсков підтвердив, що Уткін був присутній на банкеті серед запрошених від Новгородської області, оскільки він «кавалер орденів Мужності». При цьому пєсков нічого не сказав про зв'язок Уткіна з ПВК Вагнера.

Також на полігон «Молькіно» приїжджав один із засновників ПВК Вагнера Андрій Трошев, він керував службою безпеки, каже Злодєєв. У служби безпеки був зв'язок із ФСБ, між нею та ГРУ відчувалася напруженість, зазначає він. За словами Злодєєва, його навіть намагалися завербувати, щоб він був агентом ФСБ у ПВК Вагнера. При цьому офіційно з перевірками із ФСБ на базу ПВК не приїжджали.

За словами Злодєєва, Пригожин з'явився пізніше, з його приходом у штабі став помітний «офісний вплив»: «Потрібно було сформувати новий підрозділ, а надсилають [опис], як воно має бути — явно офісні працівники. Ти помічаєш, що воно явно не збігається з усіма військовими науками та техніками». Саме у цей період скоротили зарплати, почали підраховувати «бойові» виплати, каже Злодєєв.

Особисто Пригожина Злодєєв ніколи не бачив, але розмовляв з ним телефоном у Сирії під час першого захоплення Пальміри. Злодєєв у цей момент був у штабі у самій Пальмірі. Пригожин говорив дуже чемно, його насамперед цікавили втрати. "У нього був тоді позивний "Сєргєй Сєргєєвич" або "Ніколай Ніколаєвіч", але ми знали, що це був він, найвищий", - стверджує екс-вагнерівець. Протягом штурму було вбито понад 200 найманців ПВК Вагнера. Тоді у ПВК воювали не лише росіяни, а й іноземці, зазначає він. Присутність ПВК Вагнера в Сирії не афішувалась, але всі наземні операції там проводила тоді лише ПВК Вагнера, каже Злодєєв. Іноді брали участь ССО (сили спеціальних операцій), але вони займалися наведенням, авіацією. Також найманці ПВК Вагнера мали пропуски від міноборони рф на базу в Хмеймімі.

Однак, за словами Злодєєва, після того, як Пригожин «сварився з міністром оборони», «все обрізалося, стало дуже погано», зокрема погіршилося постачання. Сварка між Пригожиним та міністром оборони сталася після захоплення Пальміри, стверджує Злодєєв, коли владімір путін похвалив Пригожина, і це не сподобалося голові міноборони.

Той конфлікт спричинив втрати ПВК Вагнера під Хашамом, у районі газових родовищ, у 2018 році, розповідає Злодєєв. «Тоді бійці ПВК перейшли річку та почали захоплювати нафтові промисли. Військові НАТО зателефонували до Міноборони та запитали: “Це ваші там?” А в міноборони відповіли: Ні, не наші. І з бійців ПВК Вагнера відкрили вогонь», — каже Злодєєв.

Сам Злодєєв відмовився від участі у війні проти України та отримав політичний притулок у Франції.

«Аргумент» [3]

На цю тему:

• Яструби Путіна більше не літають — Bloomberg [4]
• POLITICO: Кінець путіна - перегони за роль нового лідера Кремля стартували [5]
• Переворот у Кремлі: "хто замінить Путіна" - Патрушев, Мішустін, Шойгу? Кадиров в аутсайдерах – Foreign Affairs [6]