Дешевизна іранської зброї робить її закупку економічно вигідною для покупця. Однак, Москва, схоже, звернулася до Тегерану через відчай. Закупка великої кількості іранської зброї, а також артилерії в КНДР, говорить, що Росія опинилася в такому ж становищі, в якому був Іран в 1980-х роках. Тоді він був країною-парією, яка вела відчайдушну і виснажливу війну проти Іраку Саддама Хусейна. 

Перетворення з країни, яка відчайдушно шукала зброю по всьому світі і отримувала допомогу лише від Лівії і КНДР, в постачальника військової техніки для колишньої супердержави - це неабиякий успіх для Ірану. Водночас, якщо Росія фактично опинилася «в  іранській шкурі» з 1980-х, то сам Тегеран тепер в ролі СРСР у його «передсмертні» роки. На порозі втрати радянської імперії Кремль з усіх сил намагався вибратися з глибокої економічної кризи, продаючи військову техніку будь-кому, хто готовий заплатити.

Невдовзі після закінчення ірако-іранської війни в 1988 році радянські чиновники запропонували Ірану 72 літаки МіГ-29, 24 МіГ-31 і 36 Су-24. Однак, після восьми років виснажливих боїв у Тегерана не було грошей. Тож він міг дозволити собі лише 18 МіГ-29 і 12 Су-24. Також за кілька місяців до розпаду СРСР в грудні 1991 року Іран також хотів купити системи ППО С-200.

Коли президент Ірану Акбар Хашемі Рафсанджані приїхав у Москву в 1989 році, радянський лідер Міхаіл Горбачов дав йому «незаповнений чек» на покупку радянської зброї, підписаний 12 членами радянського Політбюро.

«Впишіть будь-яке озброєння, яке хочете. І ми його забезпечимо», - пригадував слова Горбачова на тій зустрічі останній іранський посол в СРСР Насер Нобарі.

«До цього дня це була найбільша і найважливіша угода про поставки зброї з часів ісламської революції», - зауважив Нобарі.

Кілька заяв радянської делегації на авіаційній виставці в Парижі у червні 1991 року теж говорили про відчайдушне бажання Москви продати свою зброю. Тогочасний директор конструкторського бюро «Мікоян» Ростіслав Беляков оголосив, що його країна готова продавати МіГ-31 будь-якій країні крім Іраку.

«Більше немає жодних політичних перешкод для продажу. Якщо у вас є 40 мільйонів доларів, ми продамо вам МіГ-31», - сказав він.

«Пропозицію будь-кому купити МіГ-31, здатний літати зі швидкістю, яка втричі перевищує швидкість звуку, на борту з радаром, яких немає в жодному західному винищувачі, навряд чи можна було назвати доречною на той момент. Але СРСР була гостро необхідна тверда валюта. І це змушувало його експортувати найбільш передову і унікальну військову техніку», - писав того ж місяця в The Independent Крістофер Белламі.

Ізраїльський міністр оборони Моше Аренс був шокований, коли міністр авіаційної промисловості Аполлон Сисцов допустив, що Ізраїль теж міг би купити МіГ-31. У ті часи Reuters писав, що «щелепа Аренса помітно відвисла», коли радянський міністр сказав йому: «Всього три МіГ-31, і ви зможете захистити весь Ізраїль». Сисцов чітко наголосив, що такий продаж був би можливий лише після встановлення дипломатичних відносин між країнами. Однак, він запевнив, що «ми будемо готові продати Ізраїлю будь-яку оборонну техніку, яка йому потрібна. А МіГ-31 - це виключно оборонний літак без можливостей проводити бомбардування». Радянський пілот-випробувальник Валєрій Мінітскій хотів «підсолодити» перспективу продажу, сказавши Аренсу: «Якщо ви захочете купити ці літаки, ми передамо вам всі коди і оперативні процедури».

В ті часи прес-секретарем ізраїльської технологічної компанії Rafael був Ноа Шахар. Він сказав, що радянські чиновники зі сфери оборони також пропонували Ізраїлю системи С-300, які на той час вважалися найбільш передовими в арсеналі СРСР. В Москві стверджували, що ці ракети значно ефективніші, ніж американські Patriot, які США використовували під час війни в Перській затоці.

«Ми, вочевидь, були здивовані такою першою за всі часи пропозицією з боку Москви. Але представники СРСР дали зрозуміти тоді, що все, що тільки є в їхньому арсеналі, виставлене на продаж», - сказав Шахар.

Звісно ж, Ізраїль ніколи не імпортував радянську чи російську техніку. Але якщо щось подібне відбудеться сьогодні, це не повинно дивувати. Іран і Росія нещодавно підписали нову угоду про співпраці на 20 років. Швидше за все, за лаштунками між країнами відбувається серйозний військово-технологічний обмін. В рамках більш широкої угоди про співпрацю Іран міг запропонувати передачу технологій на додачу до великої кількості балістичних ракет і безпілотників. Зрештою, Shahed-136 не важко скопіювати. Росія також може почати постачати Ірану Су-35. Плітки про це поширюються вже кілька місяців. Цілком можливо, що через багато років стане відомо, що Іран дав Росії такий же не заповнений чек, який сам колись отримав від СРСР, сподіваючись, що гроші Москви допоможуть відвернути його занепад.

Фото: © https://www.5.ua

«Аргумент» [3]

На цю тему:

• Дослідник Вашингтонського інституту близькосхідної політики про іранські дрони та балістичні ракети та як їх збивати [4]
• У США та ЄС обговорюють, як відреагувати на продаж Іраном дронів Путіну для нападу на Україну [5]
• Посла Ірану в Україні позбавлено акредитації [6]