Кілька моїх висновків перед приїздом таваріща Сі до свого васала пуй ла.

1. Пуйло вже прекрасно зрозумів свою роль васала. І - змирився з нею, в марному насправді сподіванні, що Китай допоможе врятувати його шкуру. Мовляв - вам же треба гарантовані поставки і щоб ми зі США не замирилися? Ну от - рятуйте мою владу. Бо тільки я відносну стабільність можу забезпечити. До певного моменту це спрацює, але коли ситуація зміниться, пуйла зіллють з такою легкістю і швидкістю, що ніхто не встигне навіть здивуватися.

2. Кремлівський виплодок так само розуміє, що Сі Цзінпінь, якому російсько-українська війна ніби й вигідна, але не так, як і до чого вона йде (поразка рашки), буде вимагати її потихеньку згортати. Саме тому прямо перед приїздом "старшого брату" з Пекіну кремлівський чахлик чи його двійники - не суть важливо, насправді - помчав до Криму та Маріуполя. Цим він показує Сі, що, мовляв, ось це я не здам ні за яких умов.

3. Рашка остаточно потрапляє в повну залежність від Китаю. Чим заганяє себе в супернезручну і програшну позицію в умовах світової кризи. І - цілком можливо, великої війни між Заходом та Китаєм + Іран + КНДР. Тепер вона остаточно перетворюється на сировинну базу та ринок збуту для китайців. З відповідними наслідками в плані ставлення до себе з боку Заходу. Якщо ви - маріонетка Китаю, то ніяких більше перемовин і дзвінків не буде. Буде удушення - до капітуляції і зміни влади.

4. За кожну плюшку, яку дасть Сі пуйлу, рашці прийдеться платити дуже дорого. Зброї якщо й дадуть, то непомітно й через чужі руки. А головне - що рашка все одно стане харчем для китайського тоталітаризму, як би не розвивалися події. У Китая нема і ніколи не буде союзників - є тільки васали. І раби. Рашка зараз впевнено рухається з першої категорії в другу.

5. Для Китаю цей візит є дуже важливим символічним жестом, який остаточно підтверджує зміну ролі лідера в стосунках з рашистами. Якщо колись Сталін викликав "на ковер" Мао Цзедуна і той, скриплячи зубами, але мусив їхати на поклін до Москви - то тепер все навпаки. Сі їде до своєї провінції приймати капітуляцію російського імперіалізму перед китайським. З повним розумінням цього з обох сторін, щоб там не гавкала російська пропаганда в стилі "краще - хан в Орді, ніж Папа з лицарями". І з й близько не закритим гештальтом в плані образи Китаю на рашку ще з 19 ст.

6. Для нас все це має тільки те значення, що в черговий раз доводить: Китай був, є і буде нашим ворогом. І що сподівання частини оточення Зеленського після війни послати Захід і взяти легке китайське бабло є не меншим злочином та державною зрадою, ніж вже зроблена ОП в минулому році спроба взяти бабло з російських олігархів за зняття санкцій.

7. Світ стрімко рухається в бік світового конфлікту. На жаль, все це досить серйозно починає нагадувати переддень Першої Світової. Безумовно, Китай та його раби програють. Але ціна може бути дуже високою. Найгірше, що її вже платимо ми, українці.

8. Тому в черговий раз підкреслюю - Україна має нарешті зрозуміти, що єдиним нашим другом є ЗСУ. Союзників у нас немає, поки не підписані офіційні документи, в яких хтось візьме на себе зобов'язання за нас воювати. І то - як показує практика, це ще не гарантія. А от партнерів, які можуть стати союзниками, слід обирати дуже ретельно. Вони вже показали себе в ділі - США, Польща, Британія, Балтія, Чехія, Нідерланди, Скандинавія. Так давайте нарешті робити з партнерів союзників і не намагатися їх намахати при першому ж зручному приводу. Як робили всі українські влади без виключення. І робить прямо зараз Зеленський і Ко.

Джерело: блог автора у виданні Цензор.НЕТ [2]

Фото: Xinhua/Shen Hong

«Аргумент» [3]

На цю тему:

• Сі Цзіньпін прилетів у Москву [4]
• Сі став більшим за Мао, Китай заявив про пряме протистояння зі США [5]
• Китай підминає Росію [6]
• Поднебесная: опий власти [7]
• Танг-пинг. Почему молодые китайцы сознательно «ложатся лежнем» [8]
• Китай: жизнь для себя, обгоняя других [9]