Попри те, що міжнародні партнери ледь не щомісяця поповнювали свої санкційні списки новими іменами росіян після повномасштабного вторгнення рф, Україна суттєво відставала.

З 24 лютого і донедавна наша країна ввела санкції лише проти одного російського олігарха – Євгенія Євтушенкова, у якого згодом конфіскували нерухомість та частки в низці українських компаній. Проте на початку вересня стало відомо, що українська влада готує перші рішення щодо запровадження санкцій проти впливових російських бізнесменів і прихильників політики Путіна.

Як і очікувалося, новий пакет українських санкцій повинен був синхронізувати їх із заходами з боку міжнародних партнерів – ЄС, США, Британії. 

Зрештою, 19 жовтня так і сталося, і президент України Володимир Зеленський ввів у дію рішення РНБО про накладення санкцій на понад 250 бізнесменів, понад 1500 компаній та 4000 пропагандистів, колаборантів та пов’язаних з ними компаній.

Розповідаємо, як працює конфіскація активів, що може отримати держава та які є ризики.

Як працюватиме конфіскація активів

У травні цього року Верховна рада ухвалила механізм з конфіскації російського майна. Раніше санкції передбачали звичайну заморозку активів, але у травні вперше була прописана процедура стягнення цього майна на користь держави. 

Ця процедура може діяти лише під час воєнного стану. Застосовують її щодо компаній та бізнесменів, які підтримують агресію проти України. Як вона працює? 

Перший крок – РНБО формує список фізичних та юридичних осіб, які можуть бути співучасниками агресії, та накладає на них санкції. Президент указом вводить в дію рішення РНБО, і лише після цього активи підсанкційних осіб заморожуються. Після накладення санкцій ніхто не зможе продати майно або передати третім особам.  

Другий крок – Міністерство юстиції вивчає список РНБО та аналізує діяльність кожного бізнесмена та компанії. Головна мета –  знайти докази їхньої причетності до злочинів проти України. Якщо відомство знаходить такі докази, воно звертається до суду із заявою про необхідність конфіскації активів.

"Мін’юст має довести, що та чи інша особа сприяла російські агресії в Україні. Мова може йти про їхні зв’язки з пропагандистами, сплату великої кількості податків в російський бюджет, виробництво зброї тощо. До збору доказів Мін’юст може залучати всі необхідні установи України, зокрема СБУ, розвідку, аналізувати публічні джерела інформації тощо", – пояснює ЕП заступниця виконавчого директора Центру протидії корупції Олена Щербан. 

Третій крок – Вищий антикорупційний суд (ВАКС) в короткий термін розглядає заяви Мін’юсту щодо тієї чи іншої компанії. На розгляд заяви дається десять днів, на апеляцію – п’ять. Якщо судді вважають, що підстав достатньо, ВАКС приймає рішення конфіскувати актив та передати його уряду.

Четвертий крок – Кабінет міністрів вирішує, кому передати вилучений актив. Новими бенефіціарами можуть стати: АРМА, Фонд державного майна, військові адміністрації або інші суб’єкти з державного сектору.

Які активи можуть забрати на користь держави: олігархи

Усього у санкційному переліку 256 імен, чимало з яких можна знайти у першій двадцятці російського Forbes. Накладення санкцій дозволить Україні зрештою конфіскувати їхні активи всередині країни та спрямувати ці кошти на відновлення від російських атак. 

Такий крок означає для підсанкійних осіб: блокування активів, обмеження торгівлі та перевезень, анулювання ліцензій та інших дозволів на роботу в Україні. Вони також не можуть брати участь у приватизації чи брати в оренду державне майно. Термін дії – 10 років.

Тож, хто потрапив під санкції та які активи держава заморозить?

Міхаіл Фрідман

Російський олігарх родом зі Львова є засновником та головним акціонером груп LetterOne та "Альфа-груп". Ці компанії мають великі активи в Україні.

До LetterOne входить нідерландська телекомунікаційна компанія Veon, яка обслуговує понад 220 мільйонів клієнтів у восьми країнах. Серед них – і Україна, де Veon належить оператор "Київстар". 

Через Borjomi International до LetterOne також входить компанія IDS Group Ukraine. Вона є ексклюзивним імпортером води "Боржомі" в країні, а також – одним із найбільших виробників води, зокрема "Моршинської" та "Миргородської". Раніше у "Моршинської" вже були арештовані активи на суму 53,4 млн грн.

Щодо "Альфа-груп", то через компанії ABH Holdings S.A та ABH Ukraine Limited їй належить "Альфа-банк Україна". Наразі головними бенефіціарами банку є сам Фрідман (32,86%) та Андрєй Косогов (40,96%). В руках останнього сконцентрувалися акції бізнес-партнерів Фрідмана, Германа Хана та Алєксєя Кузмічьова, які передали Косогову свої частки після запровадження санкцій ЄС. Тепер Косогов потрапив під українські санкції.

"Альфа-банк Україна" в останні місяці часто фігурує у заявах Бюро економічної безпеки, де розслідують декілька кримінальних проваджень щодо можливого виведення коштів з країни. Банк є системним та входить до п’ятірки найбільших. 

Наразі існує ймовірність, що його буде націоналізовано – хоча Фрідман наввипередки сказав, що готовий "подарувати" державі банк, якщо буде така потреба.

Фрідман потрапив під санкції разом зі своєю родиною.

Міхаіл Воєводін та Євгеній Гінер

Колишній гендиректор пов’язаної з "Ростєхом" корпорації "ВСМПО-АВІСМА" Воєводін, експрезидент ФК "ЦСКА" Гінер разом із заступником голови Держдуми РФ Александром Бабаковим, як вважається, є бенефіціарами групи VS Energy. Вона записана на громадян ЄС і працює в Україні через "ВС Енерджі Інтернейшнл Україна".

Якщо санкції проти Бабакова були запроваджені ще на початку вересня, то до інших учасників групи вони дісталися вже у жовтні.

Ця компанія володіє п’ятьма українськими обленерго: "Херсонобленерго", "Кіровоградобленерго", "Житомиробленерго", "Рівнеобленерго", "Чернівціобленерго". Правоохоронці, щонайменше, тричі намагалися накласти арешт на ці активи, але безуспішно – у квітні суд заявляв, що існування правових підстав для арешту на майно було не доведено.

У VS Energy в Україні є готельний бізнес у вигляді групи Premier Hotels & Resorts, яка має чотири готелі у столиці, а також готелі у Львові, Харкові, Буковелі та Одесі. Крім готелів та обленерго, група володіє часткою заводу "Дніпроспецсталь" у Запоріжжі, ТЦ "Метроград" та "Метрополіс" у Києві. 

Сам Гінер досі залишається власником українського "Pin банк". Наприкінці 2021 року український бізнесмен Олександр Ярославський хотів його придбати та подав відповідні документи до НБУ, але погодити угоду не встигли до початку повномасштабної війни.

Роман Абрамович

Російський олігарх та акціонер гірничо-металургійного холдингу Evraz, статки якого оцінюють у майже 10 млрд дол, неодноразово виринав у новинах як людина-перемовник між Києвом та Москвою. Причому вперше про його залученість стало відомо на початку повномасштабної війни, коли перемовини між Україною та РФ ще відбувалися.

Після того Абрамович брав участь у перемовинах щодо обміну полоненими, а також під час укладення зернової угоди.

Примітно, що Сполучені Штати досі не запровадили санкції на Абрамовича. Як писало WSJ ще у березні, це напряму пов’язано з роллю олігарха у перемовинах. Зрештою США так і не наклали на нього санкції.

Україна також не квапиться з тим, аби накласти на нього обмеження. Виходячи із примітки в указі Зеленського, яким були запроваджені санкції, проти Абрамовича вони застосовуються після завершення процедури обміну полоненими та тілами загиблих внаслідок збройної агресії РФ проти України.

Аркадій та Борис Ротенберги

Брати Ротенберги – бізнес партнери, разом заснували російський "СМП банк". В Україні разом із українцем Андрієм Івановим (частка у 33%) Ротенберги володіють ТЦ "Ocean Plaza" через офшорну компанію TPS Real Estate (67%).

Щодо "Ocean Plaza" правоохоронці розслідують кримінальну справу, в рамках якої російська частка була заарештована та передана в управління до АРМА.

Аркадій Ротенберг – близький друг Путіна, компанія якого, "Стройгазмонтаж", будувала Кримський міст. Крім того, він є чільним інвестором у низку санаторіїв в тимчасово окупованому Росією Криму.

Серед активів Ротенберга також є АТ "Міндобрива". Це компанія, яка до 24 лютого роками постачала аміак через український аміакопровід "Тольятті-Одеса" до порту "Південний".

Також санкції стосуються власника компанії "ВСМПО Титан Україна" Міхаїла Шелкова, компанії "Аерок" (група "ЛРС") Андрєя Молчанова, а також власнику "Банку Форвард" та алкогольного дистрибʼютора ТОВ "Руст Україна" Рустама Таріко. 

Не всі російські мільярдери, які потрапили під санкції, обов’язково мають активи в Україні. Так, у санкційному списку опинилася найзаможніша людина РФ Владімір Лісін, родина російського олігарха Алєксєя Мордашова, друга найзаможніша людина РФ Лєонід Міхельсон, олігархи Геннадій Тимченко та Сулейман Керімов, а також гендиректорка Wildberries Татьяна Бакальчук.

За наявною інформацією, у відповідних осіб немає активів в Україні.

Компанії під українськими санкціями, і не лише з рф 

Загалом в переліку підсанкційних компаній 1374 позиції. На них також наклали блокуючі санкції з заморожуванням активів терміном на 10 років.

Серед компаній є представники різних галузей. Наприклад, російського військово-промислового комплексу – десятки авіа- та судноремонтних заводів, деякі з яких перебувають у підпорядкуванні Міноборони РФ. Так, під санкції попав російський "Камаз", серед власників якого є корпорація "Ростєх", Нижегородський авіабудівний завод "Сокол", який розробляє винищувачі МіГ.

Щодо фінансового сектору, у переліку є Московський кредитний банк, російські "дочки" "Альфа-банку" та "Сбєрбанку", а також компанія "Фрідом Фінанс".

Санкції накладені також і на алмазодобувного гіганта з РФ – "Алроса", який є найбільшим світовим виробників алмазів.

У переліку є й інші юрособи, які відносяться до уряду держави-агресора чи її сателіта. Тому відтепер під українськими санкціями знаходиться Міноборони РФ та Білорусі, а також різноманітні підрозділи цих та інших відомств. Зокрема, до списку також включили близько 50-ти білоруських юридичних осіб.

Під обмеження потрапили пропагандисти, як то Національна державна телерадіокомпанія Республіки Білорусь та підприємства воєнно-промислового комплексу – "Монитор сервис", "Оборонные инициативы", OKB TSP та інші. 

Санкції ввели і проти тих білоруських компаній, які пов’язані з війною опосередковано. Серед них виробник мікроелектроніки "Интеграл", хімічний гігант "Белнфтехим", до якого входять ключові нафтопереробні заводи та виробники добрив, тощо. 

Також у список потрапили компанії із західних країн, які були помічені у скандалах з відмиванням коштів або допомагали Росії обходити санкції. Наприклад, РНБО ввела санкції проти іспанської Invention bridge [2], через яку росіяни отримували технології подвійного призначення для військових заводів.

Можливі ризики

Україна зацікавлена в тому, щоб процедура конфіскації відповідала нормам Конституції та європейського правосуддя. Це збільшить шанси на експорт цього механізму в інші країни та зробить важчим оскарження санкцій в інших інстанціях. Саме тому президент у травні наклав вето на першу, юридично недосконалу редакцію законопроєкту про санкції. 

Легітимності процедурі надає те, що остаточне рішення ухвалює саме суд, адже відповідно до 41 статті Конституції України, конфіскація майна може відбуватись виключно за рішенням суду. Однак механізм все ще не є ідеальним.

Один з недоліків – бюрократичні зволікання під час формування санкційного списку. Механізм стягнення ухвалили ще у травні, а санкції проти ключових олігархів за цією процедурою ввели лише зараз. Фактично останні 5 місяців росіяни та колаборанти мали вікно, щоб сховати свої активи.

Наприклад, політик Євген Мураєв, партія якого була визнана Мін'юстом як проросійська, а його канал "НАШ" поширював російську пропаганду, у вересні встиг переписати бізнес своєї сім’ї на третіх осіб, про що повідомив Харківський антикорупційний центр. Активи переписали зокрема на "слугу народу" Вадима Слюсарєва, який, за даними УП, виїхав до росії незадовго до вторгнення. 

У червні Національне агентство із запобігання корупції пропонувало конфіскувати активи Мураєва за новою процедурою. Однак як це зробити після перепису активів його родини на інших осіб – не зрозуміло.

Ще один недолік пов’язаний із вибором суду. Transparency international Ukraine вважає, що компетенція суддів ВАКС може не відповідати тим справам, які вони розглядатимуть у процесі конфіскації. Аналітики також вважають, що 10 днів, які відводяться ВАКС на розгляд заяви  – це замало для розгляду справи, і це може не відповідати стандартам європейського правосуддя. 

Є ризик, що ці фактори стануть підґрунтям для подальших апеляцій та визнання рішень суду недійсним.  Зрештою, не до кінця зрозуміло, за якими принципом Кабмін розподілятиме конфісковане майно. 

З іншого боку, новий механізм конфіскації може виявитись цілком робочим для досягнення головної цілі – притягнення ворога до відповідальності та негайне стягнення з нього компенсації збитків.

Українські політики вже 8 місяців просувають ідею створення законодавства для конфіскації російського майна в західних країнах. Реальні кроки для цього зробили лише у Канаді. Інші ж партнери поки що зайняли вичікувальну позицію. 

Щоб бути послідовними та подати приклад іншим державам, Україна має стати першою країною, яка відправить російські гроші на відбудову, а також зробить це ефективно, не порушуючи власних законів.

Угорі: Міхаіл Фрідман та Пьотр Авен. Фото: GETTY IMAGES

• ТОП-корупція: чому в офісі президента "не поспішають" із конфіскацією активів російських олігархів [4]
• РНБО так і не змогло накласти санкції на друга Путіна Ротенберга [5]
• Активи Ротенберга, Фрідмана та Дерипаски в Україні залишаються у безпеці – Шабунін [6]
• Санкції проти рф в Україні перетворюються на корупційний бізнес [7]