Російський наступ на Донбасі: тактика та протидія (ВІДЕО)

Важная новость

Головний редактор Цензор.НЕТ Юрій Бутусов у прямому ефіру проаналізував напрямки наступу окупантів на Донбасі, розповів про тактику російських військ, а також висловив свої думки щодо шляхів і методів протистояння ворогу в сьогоднішніх обставинах.

Вітаю! Стрім присвячений обстановці, яка зараз на Донбасі, російському наступу, що відбувається за кількома напрямками на Східному фронті. Я нещодавно там був і постійно на зв’язку з багатьма бійцями, командирами і за пару днів знов виїжджатиму у район бойових дій. Звідти проводитиму подальші ефіри. Завтра буде ще ефір щодо Придністров’я, оскільки там ситуація дуже загострилась.

Росія проводить наступ. Ситуація критична

Отже, Росія проводить наступ і здається, що цей наступ просто безупинний. Що ж відбувається насправді на фронті і які зміни є у тактиці російських військ, чому і як вони продовжують тиснути, чи можна зупинити ці атаки, яким чином – ми про це сьогодні поговоримо. Ситуація на Донбасі загрозлива ситуація в цілому на фронті, це велика загроза всі силам оборони країни. І ситуація без перебільшення є критичною. Ця ситуація потребує максимальної уваги як громадянського суспільства, інформування громадянського суспільства і об’єктивного інформування керівництва держави, яке теж повинно мати цілісну зв’язну картину того, що відбувається. Бо влада не встигає реагувати на ті виклики, які диктує противник. Бачення цих викликів треба формувати, на жаль, в нашому випадку тільки за рахунок громадської думки.

Карти бойових дій.

Ми підготували кілька карт обстановки, щоб можна було їх прокоментувати.

Так, обстановка на 29 лютого, 736-й день повномасштабного російського вторгнення, район Авдіївки. Отже, що відбувається далі на карті бойових дій? Ворог захопив Авдіївку і намагається далі просунутись, використати свій успіх і вибити наші війська якомога далі. Противник упевнений, що він зможе розвинути успіх і вибити наші війська за наступні рубежі. То що відбувається? Продовжуються масовані російські атаки на Бердичі, на Семенівку, на Орлівку. Ворог просувається з кількох напрямків. На інших ділянках фронту поруч з Авдіївкою таких активних бойових дій і просувань нема. Але ворог там теж намагається проводити активність і сковувати наші війська, щоб не дозолити маневрувати силами. Є кілька напрямків ударів. На них ворог намагається зберегти високий темп наступу. За рахунок чого? Найперше це постійні щоденні нові хвилі російської піхоти і бронетехніки, якими ворог атакує.

Тут варто сказати, що на цих напрямках, позначених короткими стрілочками, все це просування росіян забезпечується в першу чергу саме тим, що заходять свіжі люди, практично як на конвеєрі. Їх заточують під штурмові дії. Ворог поширив цю тактику по всьому фронту. Тут доволі якісні наші з’єднання. Тут і наша 47 механізована бригада, і третя штурмова бригада. Вони ефективно б’ються з ворогом. Завдають росіянам великих втрат. Є і інші підрозділи в цьому районі, які теж максимально ефективно намагаються знищити ворога. За темпами просування ми бачимо: ворог повзе. Так, їм вдалося захопити біля самої Авдіївки село Ласточкине. Там бої йшли два тижні. Хоча воно прямо біля самої Авдіївки.

Що сприяє ворогу на цьому напрямку? Авдіївка і Авдіївський коксохімічний завод – це дуже зручні природні висоти. Велика зона забудов, де є можливість противнику дуже зручно воювати в обороні. Тепер ця перевага у них. І у ворога об’єктивно зараз тактична перевага шляхом контролю панівних висот і великої кількості капітальних споруд, які всі розвалити бомбами, артилерійським вогнем просто неможливо повністю. І тепер противник внаслідок цього просто маневрує в обороні, зосередив там вже, в Авдіївці, в цих всіх підвалах свої командні пункти, свої позиції, операторів дронів, евакуаційні пункти, місця для відпочинку особового складу, боєприпаси. І туди постійно підкидають свіжі сили і вони постійно продовжують атаки. Але їхні темпи просування тут завдяки ефективним дійсно героїчним і професійним діям наших військ дуже низькі. Тут ворог за кожний метр дуже дорого платить.

Це загальна карта обстановки.

Це Бахмутський напрямок. Тут ворог так само контролює місто Бахмут, вигідні висоти, зону міської забудови. Наші війська намагались підійти до Бахмуту, але там відкрита місцевість і противник, контролюючи забудову Бахмуту, має тактичну перевагу. Ворог зупинив наші атаки і зараз контратаками відбиває значну кількість позицій, просувається — дуже складна обстановка. Тут не всі стрілочки російських атак показані, але дуже небезпечно противник просувається на Часів Яр. Бої фактично вже йдуть на околицях Часового Яру і пряма загроза вже Костянтинівці створена, як ми бачимо по карті. Тому обстановка тут дуже-дуже важка. Ворог зосереджує сили, щоб захопити ще один населений пункт. Зараз їхня ціль тут – це Часів Яр.

Це напрямок Красногорівки.

Красногорівка – це Авдіївський напрямок. Ну тут карта дуже вузька, вона показує нам, де це місце. Що ж відбулось? Противник після захоплення Мар’їнки розвиває наступ у трьох напрямках. Намагається цей прорив зробити стратегічним. Вони зараз намагаються просуватися на Красногорівку, захопити її. Тобто ворог після захоплення Авдіївки ударами від Авдіївки, тобто з півночі і цим ударом від Мар’їнки на Красногорівки з півдня намагається згорнути фронт. Тобто відкинути весь наш фронт від Красногорівки до Водяного, який тримається досі, і відкинути його повністю якомога далі. Для цього вони намагаються вздовж лінії фронту здійснити удари назустріч. І зараз ворог активно атакує наші позиції в районі села Первомайське. Вони намагаються не тільки з фронту на Первомайськ, а ще і з флангів, тобто Водяне, Сєверне, селище, яке ворог також захопив – це з півночі, і з півдня Красногорівка. Треба зазначити, що в останні дні вчора і позавчора другий штурмовий батальйон 3 штурмової бригади просто блискуче розгромив противника, провів контратаку. Розгромив противника і вибив його з села Красногорівка. Йшли дуже запеклі бої. Росіяни зазнали дуже великих втрат. Наші воїни відновили становище і вибили ті підрозділи, які зуміли за село зачепитись.

Це район селища Побєда-Новомихайлівка.

Ворог намагається просуватись від Мар’їнки, від Донецька також у напрямку Новомихайлівки. Ми бачимо, що росіяни ставлять собі за мету – охопити з флангів і зрізати отакі значні позиції наших військ на значному проміжку. Ворог намагається фактично просуватись на Курахове, на Курахівський напрямок. І це, очевидно, щоб порушити наші комунікації і таким чином з півночі створює виступ, щоб далі проводити наступ і погрожувати нашим позиціям у районі міста Вугледар. Вугледар для росіян – це велика проблема. Вирішити атаками в лоб, захопити Вугледар вони не можуть. І тепер російське командування планує використати захоплення Мар’їнки. Щоб одночасно вдарити на північ від Красногорівки і намагатись зрізати оцей, згорнути фронт, далі на Курахове вони йдуть. І третій напрямок Новомихайлівка, вони намагаються від Мар’їнки нависати вниз і іти далі, погрожувати Вугледару.

Наступна карта.

Це не район Авдіївки. Це район Роботиного. Ми бачимо, що тут дуже вузький виступ, який створений в результаті українських атак, наступальної операції влітку 2023 року. Цей виступ дуже невигідний з усіх поглядів для оборони. Він міг розглядатися як плацдарм. Оскільки для наступу сил не вистачило, бо ворог нас переважає в силах, звичайно як оборонна позиція, виступ під Роботине дуже незручний. Якщо чесно, треба думати про те, яким чином скорочувати тут лінію оборони, інакше у ворога тут усі тактичні переваги в цьому місці. Росіяни атакують у будь-якому місці. Їм дуже зручно маневрувати вогнем. Дуже зручно прострілювати усі наші комунікації, усі підходи до позиції. Якихось маскувань, укріплень там давно нема. Усі будинки давно знищені, всі посадки зрізані вогнем. Заритись там під вогнем, щось зробити практично нереально. Фактично використовувати той час, поки наші там героїчно б’ються і будувати там відсічну позицію. Ми бачили вже на цьому тижні відео, як російські підрозділи увірвалися в центр села Роботине, за яке 4 місяці йшли бої перед тим, як наші його звільнили, і зараз села вже просто не існує. І росіяни туди вже увірвались. Тому що росіянам зручно там атакувати і завдавати ударів. І ситуація тут дуже складна, тому що утримувати цей виступ, реально з тактичного погляду невигідно. Я сподіваюсь, що наше командування використовує цей час, щоб будувати відсічну тилову позицію для оборони. Оскільки у нас наступ іде на великі міста Донбасу, то вести бої за абсолютно пустий плацдарм, зараз це має виключно політичне значення. Нам треба тримати весь фронт, треба тримати найбільші міста Донбасу. Як не прикро це визнавати, якщо ворог переважає, ми не можемо всюди бути сильними. Треба маневр силами. Коли дивишся на цей Роботинський виступ, кілька кілометрів там, 12 км в довжину і 10 км в ширину, який прострілюється з усіх видів озброєння, звичайно думаєш про такий маневр.

Район Куп’янська.

На Петропавлівку, на Куп’янськ російські війська намагаються вийти. Продовжуються тут також атаки. Також противник то тут, то там намагається захопити ту чи іншу позицію, чи опорний пункт. Ідуть дуже і дуже важкі бої. Оці лісові масиви північніше Куп’янська, там така місцевість болотиста, ліси, це дуже зручна місцевість для оборони. Сподіваюсь, що все ж таким там щось буде побудоване навколо Куп’янська. Зараз треба бути реалістом. Навколо Куп’янська треба негайно використовувати усі можливості, щоб до того, як ворог підійшов до міста, побудувати якусь лінію оборони, яка будувалась не на підвалах у будинках, а на якійсь кількості траншей, якійсь кількості захованих позицій, якихось бліндажів надійних. Щоб не тільки в будинках могли люди жити і вести бій.

Район Торське-Кремінна.

Тут ворог продовжує атаки, активність трохи зменшилась. Але дуже велика загроза. Ворог вийшов до села Торське і намагається відсікти наші позиції, вийти до річки Сіверський Донець і до Оскільського рубежу, вибити нас за Оскіл, вибити за Торське, за Зарічне і вийти до Сіверського Донця і таким чином відрізати наші позиції в Серебрянському Лісі. Тут теж ідуть важкі бої. Трошки інтенсивність зменшилась. Але, думаю, росіяни будуть там… Наші воїни на Лимані дуже сильно прорідили чисельність російських штурмовиків. Зараз вони, я думаю, поповняться і продовжать штурм.

Чому Росія так активно штурмує?

Отже, така обстановка у нас по всьому фронту. Що ми бачимо загалом? Росія має резерви. Кілька свіжих бригад застосовано на різних напрямках. Тобто російські війська постійно свіжими силами атакують, проводять локальні атаки на різних напрямках. Що відбувається з точки зору застосування ресурсів? Росія має перевагу в чисельності. Це очевидно. В чисельності, в першу чергу, боєприпасів і засобів враження. Оскільки до переваги в артилерійських снарядах, які зараз Росія отримує від Північної Кореї, від Ірану, вона додала велику кількість авіабомб. Зараз керовані авіабомби масовано випускають по всьому фронту. Також велику кількість дронів росіяни застосовують. І вони за кількістю дронів нічим нам не поступаються. За деякими типами, наприклад, розвідники дальньої дії, навіть переважають. Ударні дрони типу "Шахед". Тобто це постійна загроза, яку ворог застосовує масово. Але, важливо зауважити, що росіяни намагаються постійно зухвало атакувати? Згідно із захопленими документами, показами полонених, є кілька причин, чому росіяни, піхота так активно штурмує. Штурмові групи, як кажуть, не закінчуються, і так постійно нахрапом нахабно лізуть і лізуть вперед. Що відбувається? Противник накопичив значну кількість резервів. Але тепер вони ці резерви застосовують по-іншому. Не так, як в 2023 році на початку вони робили, не так, як у 2022 році. Тобто збирається значна кількість сил, вибудовуються 2-3 напрямки ударів. Наприклад, хочуть вони взяти Вугледар, вони зліва, справа і вперед великими колонами збираються і масовано ідуть вперед всіма силами. Ворог від цих масованих ударів відмовився взагалі. Тобто замість масованих ударів збираються всі сили в кулаки і б’ють вперед, російське командування застосувало глибоке ешелонування. Тобто виділяється на кожний напрямок певний наряд сил. Наприклад, є необхідність взяти, щоб змінити тактичну обстановку на свою користь, кілька позицій. Наприклад, 1, 2, 3. Вони виділяють на кожну позицію, наприклад, роту. Виділять зони відповідальності, і далі інші сили, наприклад, наступає бригада. Але вона глибоко ешелонується. В першому ешелоні 1 батальйон, в другому ешелоні – другий батальйон, в третьому – третій. А за цією бригадою розташовується ще одна бригада. Тобто вони не кидають у бій усіх одразу. А вони глибоко ешелонують свої бойові порядки. Що цим досягається? На відміну від українських бойових порядків, які, як правило, розташовані в одну лінію, противник не сидить постійно місяцями по 3 по 5 діб на одній позицій. Вони дуже швидко проводять ротації солдатів. Не всюди. Але на напрямках головних ударів, там теж люди можуть сидіти і тиждень в окопі. Але там, де в них ділянки активних дій вони намагаються швидко проводити ротації, щоби забезпечити високий темп наступу. Високий темп наступу ворогу дає змогу забезпечити постійна ротація і постійні свіжі люди. Тобто оце глибоке ешелонування бойових порядків дає можливість кожного дня протягом тривалого часу застосовувати свіжі штурмові групи. Тобто сьогодні іде один батальйон, завтра другий, післязавтра – третій, за ним стоїть ще одна бригада, там теж перший, другий, третій батальйони. Піхота, яка атакувала, зазнала втрат. Вона відводиться. Вона не сточується там до кінця. Вона відводиться, поповнюється, і потім їх знов кидають в атаку. Це значна відмінність. Російська армія раніше так не воювала. Думаю, що це аналіз тактики дій ПВК "Вагнер". І деякі російські полонені, яких наші беруть, наприклад, в районі Авдіївки, так і кажуть, що їх готують за скороченою програмою вагнерівські інструктори.

Що ми бачимо з документів полонених і російських загиблих? Люди практично нульові. Я вам хочу сказати, у районі Авдіївки 3 рота мотопіхотного батальйону 53 бригади взяли документи росіянина, який уклав контракт на службу в російській армії 27 січня 2024 року, а 13 лютого був вже вбитий в посадці під Авдіївкою. І ця людина, яка 2 тижні в армії достатньо зухвало зі своєю групою наступав і йшов вперед. Тобто очевидно дали напрямок, послали вперед, дали засоби зв’язку, зброю. Вони пішли вперед. І вони дійсно так достатньо зухвало зайшли на нашу позицію, обійшли нашу позицію з флангу і там їх всіх перебили. Так от. Я бачив полоненого, спілкувався, трошки пізніше викладемо, якого взяли воїни 93 механізованої бригади. Йому 62 роки. Я його запитав, чи здатен цей дідусь узагалі носити бронежилет і автомат. Він взагалі не має вигляд людини, яка щось може підняти більше чайника. Російське командування усвідомило і проаналізувало тактику Вагнера і розповсюдило її на всю армію, застосувало. А в чому полягала тактика Вагнера? Філософія полягає в тому, що поганих піхотинців не буває. Штурмувати можуть взагалі усі. Хворі, не хворі, незалежно якою мовою вони розмовляють, незалежно навіть чи є вони солдатами, чи ні. Наскільки вони підготовлені, навіть не так важливо.

Російська тактика

Російська тактика полягає в тому, що невеликим визначеним нарядом сил вони постійно проводять щоденні розвідки боєм. І кожна нова маленька, кілька штурмових груп мають чіткі завдання: пройти свої 200 м, пройти свої 300 м, пройти свої 500 м. Ніхто не ставить завдання глобальних проривів на велику глибину, далеко пройти. Ні. Ціль дня – це пройти ще половину посадки, або наступну нашу позицію захопити. Вони перейшли від масштабів проривів на кілометри, вони перейшли до масштабів зробити 200 метрів по посадці вперед. Але кожен день. Тому вони так само, як "вагнери", глибоко ешелонують сили, працюють над удосконаленням управління, над планування артилерійського вогню і авіаційних ударів, над роботою дронів. А штурмові групи – це просто витратний матеріал. Завдання цих людей – дійти до точки і або там усім загинути, або закріпитись. Але оскільки ешелонування глибоке і є резерви, то в принципі загибель навіть кількох рот це не є проблема, оскільки розтягується на певний час і поки ці роти гинуть, вони виявляють українські вогневі засоби, українську систему оборони, по них теж завдають ударів. І на що розрахунок? Що наша оборона, як правило, будується в одну лінію. Ворог це бачить. Вони намагаються нав’язати нам високий постійний темп, постійний тиск на наші позиції, щоб навіть якщо не можуть вбити наших захисників, не можуть вибити їх з позицій, вони їх фізично виснажують, щоб люди не могли відпочити. Так само, як було при наступі "вагнерів" на Бахмут. Щоб вплив на об’єкт атаки був тривалий час безперервним. День-день-день-день. Тиждень, два. Бувають випадки, коли такі наступи усі відбивають. І усі ці штурмові групи кожен день їх кладуть усіх, або вони відходять з великими втратами. Але. В деяких напрямках, там де у нас є проблеми з управлінням, де у нас є проблеми з нестачею боєприпасів, де у нас є проблеми з відсутністю управлінням і достатньою кількістю операторів дронів та самих дронів, де у нас нема постійного поповнення підготовленими піхотинцями, противник прориває все ж таки оборону, захоплює. І про це говорить карта. Просувається вперед. Ці атаки хвилями, оцей безперервний повзучий наступ, безперервні стрибки – це результат того, що у російського командування вже є не тільки централізована стратегія. Є централізована тактика. І саме під цю тактику і стратегію противник заточив систему бойової підготовки. Чому така кількість людей? Перше. Вони свіжі. А по-друге, вони спеціально готують піхоту. Противник цикл підготовки скоротив до від одного тижня до одного місяця. У середньому це 2-3 тижні кожен російський піхотинець проходить підготовку. Підготовка проводиться дуже вузька. Готують усіх оцих нових контрактників, яким дають великі гроші, від 150 до 500 тис. рублів у них підйомні одразу при укладанні контракту і потім у них контракт 200 тис. руб. на місяць. Вони не одразу їх отримують, ці 200 тис. Отримують мінімальну зарплатню, там 30 у них здається базова зарплата. Але потім воно нараховується, і через деякий час, якщо вони там нормально служать, або навіть якщо вони вбиті їм або родичам виплачують всю суму. Так от. Виключно російську піхоту зараз готують, як ми чуємо від полонених, тільки для одного типу бойових дій – штурмові атаки. Готують дуже примітивно. За цей період, від тижня до місяця, їм вдовбують одне – тактика дій відділення. Навіть не загалом, не взвод, не рота – відділення. Дуже вузька спеціалізація. Якщо ти штурмовик, ти тільки штурмовик. Все. От твій автомат і все. Тобто штурмові дії у складі відділення, своєї групи. Тобто тактика індивідуальна і тактика відділення і стрільба. Що відрізняє противника – стріляє російська піхота на підготовці багато. Дійсно, ті, хто поступає, кажуть, що їм дають велику кількість патронів, щоб вони стріляли на полігоні в принципі без обмежень. Тобто великий настріл у противника. Це робиться для того, щоб коли їх кидають у наступ, вони відчували свою зброю, розуміли, що вони з неї можуть когось вбити і у них була певна впевненість у собі. Всі інші аспекти підготовки противник не застосовує. От цікаво. Знання полонених у тактичній медицині, в інженерній справі, в окопуванні, дії в обороні, дії з бронетехнікою – в принципі противник цьому не приділяє увагу. Зв'язок дуже простий: радіостанція є у командира, можуть ще бійцям деяким показувати. Але все дуже примітивно. Зв'язок, управління – вони на це не витрачають часу. Але тактика, вогнева підготовка – противник цьому приділяє увагу. Все. А далі вже засоби дисципліни. У російській армії, на відміну від української, є військова поліція, військова прокуратура. Є штрафні підрозділи для тих, хто порушує дисципліну. І такі штрафні роти створені практично в кожній російській бригаді і кожному російському полку, щоб командир порушників дисципліни або зеки, або якесь поповнення, яке йому передають проблемне, всіх одразу міг послати на штурм і переводити з одного свого підрозділу в інший. І противник цими силами за рахунок того, що у них є дисципліна, в цих штурмових ротах працює розстріл на місці абсолютно без жодних законів, дуже по-простому. Противник просто не заморочується. Там не демократична країна. Нема ніяких проблем. І вони шляхом цих методів, показують що піхота може наступати в принципі у них безперервно. За рахунок чого? Вона завжди свіжа. Вона зараз не сточується багатомісячним сидінням в окопах. Всіх перетворили на штурмовиків. Там є дисципліна, якщо ти ухиляєшся, – там є військова прокуратура, і військова поліція, і військові суди. Миттєво діють санкції. Ніхто там не витрачає час. В Україні усього цього нема: ні судів військових, ні поліції військової, ні прокуратури військової – взагалі. Так що у нас проблеми підтримки дисципліни – це досі проблема самого командира. Це командир має вирішувати. А більше це нікого в державі не цікавить. Цим сам командир займається і все. Можна справу порушити. Але вона буде іти невідомо скільки. Так от, ворогу за рахунок цього вдається забезпечити постійні хвилі і постійні атаки.

Як зараз протистояти ворогу?

Що можна протиставити цій тактиці? Перше. Її треба описати. Люди мають розуміти на всіх рівнях, що відбувається. Я, звичайно, від себе напишу. Але там є управління аналізу в Генштабі, думаю, що воно напише краще. Звичайно, є очевидні речі. Є те, що ми бачимо на фронті, коли є боєприпаси, то в принципі будь-які російські атаки просто відбиваються вогнем, вони навіть не доїжджають. Всі ці російські атаки на Ласточкине відбивав на моїх очах 225 штурмовий батальйон, який зразково просто показав себе в обороні в боях за Ласточкине. Просто кожен день відбивав атаку і практично повністю знищував штурмову групу за штурмовою групою. 3 штурмова бригада показувала просто зразкові бої в обороні, коли вони знищили фактично 2 взводи, перебили в повному складі разом з технікою. Коли є боєприпаси, то противник навіть не доїжджає до позицій. Але противник знає, що коли вони проводять постійні атаки малими групами, боєприпаси у нас через деякий час закінчуються. Вони у нас не кожного дня видаються в тій кількості, як лізе противник, ешелоновано. Вони жертвують кількома взводами: взвод сьогодні, взвод завтра, взвод післязавтра. А потім через тиждень, через два, коли БК нема, ворог намагається прорватись, пройти далі. І тоді піхота вже заходить у ближній бій з кількох напрямків. Що тут впадає в око? Звичайно, ешелонований наступ противника ведеться достатньо лобовими атаками за шаблонами, що він потребує – він ефективний тільки на тих напрямках, де немає ефективних оборонних споруд. А де у нас нема оборонних споруд? Та практично всюди. Ворог просувається, тому що ціль його атаки – це не якісь навіть висоти, позиції. Ціль атаки – це наші опорні пункти. А що таке опорні пункти за Авдіївкою? Те ж Ласточкине, Степове, зараз Бердичі? Це просто вириті нори, траншеї нашвидкуруч, які нарились вже самою піхотою після наказу на відхід наших військ. Звичайно, що під вогнем противника на передовій заритись якось серйозно неможливо. Тому ворог просувається далі. Там достатньо якісні наші війська. Там є багато вмотивованих бійців. Там є техніка і навіть боєприпаси в нормальних кількостях періодично підкидають. І втрати росіян дуже великі. Дійсно, російські втрати, незважаючи на всю перевагу артилерії, авіабомби вищі за наші. Тому що ворог веде лобові атаки. Але. Вони ешелонують свої сили. А у нас такої можливості ешелонувати нема. Якби наші вели бої, щоби поступово з боями втягувати ворога у вогневий мішок, або завдавати йому ураження з висот, тобто диктувати йому тактичну ініціативу, я думаю, що там, де відбувається – ми пам’ятаємо бої за Вугледар у 2023 році, якими силами пішов противник. Але наші зберегли панівні висоти. З висот розвалювали вогнем всі російські атаки. І це давало великий ефект. Тобто ворог теж закінчується. У них немає невичерпних сил. Те, що вони кидають у бій, друга армія світу, вже дідів 60-річних, підписують контракт з усіма, кидають уже всі зеків, кого тільки можливо, з Росії, вже контрактники після 2 тижнів на нулі опиняються у них – це свідчить про те, що велика Росія теж має великі проблеми з кількістю людей, які вона може кинути в атаку. І там, де їх б’ють постійно тривалий час, вони вимушені зупинятися.

Які проблеми має Росія?

Невичерпних запасів людей у російській армії нема. Невичерпних запасів техніки нема. Зараз ми бачимо, що вони в багатьох випадках в атаку кидають піхоту на багі. Це, поки не побачиш, – не повіриш. Просто великі багі на швидкості, на яких теж піхоту намагаються швидко закинути до наших позицій. Противник намагається рятувати техніку. Техніка у них теж закінчується. Втрати дуже великі. Але якщо ми не можемо протиставити обороні противника – перше – якісні оборонні споруди, щоб рятувати свою піхоту. Вогневі засоби, які ефективно, точно підтримували б вогнем. Якщо у нас немає ефективного контролю з дронів і особливо бомбардувань, ураження противника з дронів на напрямку атаки. Якщо у нас немає другого, третього ешелону, які можуть постійно ротації проводити на передовій, на нулі піхоти. То так, ворогу вдається просуватись. Що впадає в очі? Напрямки, де вони проводять атаки, достатньо вузькі. І якби ми просто конкретно на цих напрямках протиставляли б таку ж ешелоновану оборону, то ворог би дуже швидко зазнавав великих втрат — і ми би вибивали його резерви. Він не зміг би більше просуватися і на інших напрямках також. От вони зараз чують, у нас є значна кількість вигідних тактичних позицій і оборону треба, поки наші війська прикривають відхід фактично з боями тримають позиції на відході від Авдіївки, то звичайно там на цій гряді, яка за їхніми спинами, 4-5 км. Там де теж водоймища до Покровська, до Мирнограда, на всіх цих напрямках треба побудувати все ж таки нормальні оборонні споруди, щоб берегти життя піхоти.

Я казав і буду казати: якщо держава не знайде будівельників, інженерів і техніків для обслуговування, для будівництва оборонних споруд і обслуговування дронів і електроніки, то штурмовиків держава не знайде ніколи. Їх ніколи не буде достатньо. І це треба постійно обов’язково тримати в голові і робити це. Нам потрібно берегти життя піхоти не тим, що ми даємо в критичній ситуації наказ на відхід, а тим, що ми не допускаємо критичної ситуації, що ми даємо людям воювати максимально безпечно для їхнього життя. Вони мають бути захищені як мінімум від легких гармат і мінометів, 120 калібру. 122 мм, мають бути прикриті від дронів. Тоді ворогу набагато важче завдати нам втрат і розібрати нашу піхоту. А поки у нас отака буде іти одноешелонована побудова, відкриті позиції – на жаль, героїв на весь фронт ніколи не вистачить. Так не можна воювати. Ми не можемо іти в розмін з російською піхотою. Тактиці ешелонованих наступів оцими живими хвилями потрібно протиставити ешелоновану оборону, щоб постійним свіжим штурмовикам росіян протидіяли постійно свіжі сили в обороні. Це значне зниження небойових втрат. Це підвищення боєздатності, бойової ефективності наших підрозділів. Так, це потребує людей. У нас люди витрачаються набагато сильніше, коли у нас таких ротацій нема. Ось цьому треба приділити увагу. Треба подивитись, що ворог розробив стратегію, нову. Вже до речі, вони четвертий раз у війні змінюють стратегію. І тактику. І під цю стратегію і тактику підготували систему підготовки і бойового застосування. Звичайно, нам потрібно так само змінити свої підходи. Це теж для нас нагальна проблема.

Сьогодні був такий цільовий ефір конкретно про російську тактику. Найближчим часом напишу статтю, щоб її було легше подивитись, проаналізувати.

Але оці повзучі атаки, постійні щоденні хвилі, щоденний тиск – він достатньо шаблонний. Я бачив на власні очі, як багато днів поспіль наші воїни просто розносили взвод за взводом російської піхоти. Ворог зазнавав шалених втрат. Дуже точно. Причому з достатньо невеликою витратою боєприпасів, дуже обґрунтовано. Як 3 штурмова, 47 бригада, 110 бригада, 225 штурмовий батальйон. Достатньо ефективно під Авдіївкою знищують противника. У великих кількостях. Треба просто з успішних боїв, так само як і з безуспішних зробити висновки і просто порахувати сили. Якщо у нас, у людей, буде правильне застосування, не буде такої великої напруги, такого надмірного навантаження на піхоту. Ми зможемо втримувати позиції, якщо у нас буде більш оптимальна побудова оборони. А у нас так. Ставиться частина. Вона стискається в одну лінію просто до нуля. Щоб втримати позиції, кидають туди кого завгодно – кухарів, мінометників.

Заборона посилати на штурм дроноводів

Я радий, що після скандалу, який був влаштований, не без моєї участі, через те, що дроноводів послали штурмувати позиції в Авдіївці в одному з батальйонів, зараз неофіційно заборонили хоча б операторів дронів у штурм посилати. Бо це вже повний абсурд. Неофіційна заборона діє, тому, якщо десь зараз дроноводів кидають в атаки, ви мені обов’язково кажіть. Але так само абсурд кидати в атаки мінометників, кухарів, інші підрозділи забезпечення і вогневої підтримки. Артилеристів кидати в атаки. Якщо є якісні підрозділи артилерії, мінометів, які забезпечують ураження, якщо якісь люди не придатні, обмежено придатні, куховарять на кухні і забезпечують особовий склад гарячою їжею – це один організм. Коли його сточують до нуля, то ми просто втрачаємо повністю бойове з’єднання, яке вже не поповниш, яке треба відновлювати тривалий час. Навіщо це робити? Треба подивитися на російський досвід штурмових груп. Там немає такого. Під час штурму Авдіївки російські полки і бригади зазнавали великих втрат, але вони виходили на ротацію не пізніше, ніж за 2 тижні. І це давало зниження небойових втрат. Це давало підвищення боєздатності піхоти і штурмових груп. Так, у них були великі втрати. Але вони у них виводились, поповнювались і той кістяк досвідчених солдатів, який був, навчав і злагоджував вже нові поповнення. І вони потім знов кидали в бій ці батальйони і полки. Це забезпечує економію людського ресурсу для противника. А нам треба робити висновки, як економити життя наших людей.

Також є певні зрушення у нас в керівництві Збройними силами. Не знаю, наскільки це сталі тенденції. Далі буду готувати ефір щодо змін, які відбуваються зараз в управлінні військами. Сподіваюсь, що нас почують, і в принципі я не можу сказати, що військове командування абсолютно відкидає будь-яку критику, нічого не хоче чути. Є командири, які, на жаль, намагаються не чути нікого. Не тільки критику зі сторони, а навіть своїх підлеглих, але є і такі керівники, які сучасні методи управління застосовують, намагаються стежити за змінами. Тому найближчим часом я структурую те, що почув від наших військових, і зроблю ефір щодо змін на фронті і про те, що з точки багатьох командирів, яких я поважаю особисто, треба змінювати в управлінні військами і в бойовому застосуванні. Звичайно, в тому обсязі, який не зашкодить, а який потрібен для більш успішної організації наших військ, для того щоб досягти Перемоги.

Я бачив ефективну бойову роботу на напрямку Авдіївки. Проблеми є, і є всюди. Але оцей фронт, оця тонка синя лінія, вона тримається тільки тому, що на кожному із цих місць є люди, професійні, з незламною волею. Люди героїчні. І саме вони забезпечують нашу свободу і тримають, б’ються за кожен метр Донбасу, за кожен метр Харківщини, кожен метр української землі на всіх напрямках. Сьогодні як ніколи я впевнений, що нам потрібні зміни, і тоді Перемога неодмінно настане. Дякую за ефір. Слава Україні!

Вгорі: Авдіївка. Фото з відкритих джерел

«Аргумент» [2]

На цю тему: