росія перейшла до відкритої націоналізації західних компаній

Важная новость

Вперше з початку війни Росія перейшла до відкритої націоналізації західних компаній. Хто не встиг піти, втратить усе.

Про це йдеться у статті видання novayagazeta.eu [2].

Цього тижня Владімір Путін підписав указ [3], який передає під «тимчасове управління» держави активи доньок фінської Fortum та німецької Uniper. Обидві енергетичні компанії очолили менеджери, пов'язані з "Роснефтью". Російські активи «Фортуму» та «Юніпро» оцінюються приблизно у $6 млрд.

Формально Росимущество може лише управляти активами, але не продавати їх — право власності зберігається за колишніми власниками. Але насправді ця різниця косметична. З високою ймовірністю історія закінчиться передачею часток у власність «Роснефти».

Це перший випадок прямої націоналізації західних компаній у Росії після початку війни. До цього моменту влада обмежувалася точковими вилученнями.

Відверто відбирали власність лише в особливих випадках — наприклад, російські авіакомпанії відмовилися повертати орендовані західні літаки, бо інакше Аерофлот можна було б закривати наступного дня. Ще іноземцям заборонили продавати російські акції, але це було зроблено скоріше з метою обмежити відтік капіталу.

Тепер Владімір Путін вирішив піти далі і помститися Заходу за арешти російських активів за кордоном. Першу жертву також вибрали не випадково. Нещодавно Бундестаг схвалив продаж часток «Роснефти» у нафтопереробному заводі в Німеччині. Держкомпанія намагалася оскаржити це рішення, але німецька влада ухвалила, що наявність такого власника загрожує енергетичній безпеці країни (зараз «Роснефть» — один із найбільших гравців на ринку НПЗ Німеччини). Загалом російські компанії, включаючи «Роснефть» та «Газпром», могли втратити за кордоном активи на $22 млрд.

Кремль довго перебував у стадії заперечення, вважаючи, що бажання заробляти гроші в Росії пересилить решту мотивів, як після анексії Криму в 2014 році. Законопроект про націоналізацію розглядали ще минулого квітня, але тоді його не ухвалили. Уряд обмежився дисконтом на продаж у 50% та процедурою узгодження всіх операцій із комісією з іноземних активів (у випадку з енергетичним сектором — особисто з Путіним).

Останніми місяцями тиск посилився. Західні компанії при виході з Росії повинні заплатити «добровільний внесок» у 5-10% вартості продажу - з грудня бюджет заробив на цьому не менше 20 млрд рублів. Крім того, «збір на надприбутки», який готує Мінфін, поширюватиметься також і на нерезидентів. Всього бюджет може отримати з бізнесу, що біжить, ще 150 млрд рублів в 2023 році.

Для багатьох компаній інвестиції в Росії виявилися білетом в один кінець. Погодження продажу іноземних активів може займати місяці, якщо не роки — черга на вихід тягнеться минулої весни. При цьому гарантій успіху немає. Той самий «Фортум» був близький до угоди, але у результаті опинився під керівництвом держави.

Поки що рішення про зовнішнє управління — точкове. Тут важливі конкретні дійові особи, оскільки і до війни активи, на які накинув оком Ігор Сєчін, перебували у вразливому становищі. З іншого боку, деяким щастить більше – компанія Shell нещодавно вийшла з російських проектів і навіть вивела з країни 95 млрд рублів.

Націоналізація явно не зупиниться двома компаніями. Кремль формує «компенсаційний фонд» для продовження протистояння із Заходом. У заручники потрапляють як фінансові активи, і іноземні громадяни (як журналіст WSJ Еван Гершкович). Націоналізації може чекати будь-яка компанія з «недружніх країн», попередив Дмитро Пєсков. Тепер ті, хто не встиг чи не зміг піти, втратять усі.

Еліти тим часом готуються взяти участь у всеросійському конкурсі творів на тему «Як мене образив Захід». Першим призером став голова ВТБ Андрій Костін.

Напередодні виходу указу президента банкір закликав віднімати в іноземців власність як захід у відповідь на арешт активів російських юрособ. Зрозуміло, щоби приватизувати, тобто передати на користь «патріотичного» бізнесу.

Недарма багато хто говорить, що в Росії почалися нові 1990-ті, з тією різницею, що розкрадається не державна, а іноземна власність. Формується цілий клас великих власників, які стали бенефіціарами війни — коли ще можна було за безцінь отримати сучасний завод чи найбільшу в країні мережу громадського харчування.

Кремль розуміє, що експропріація не залишиться без відповіді. Мінфін планує засекретити російське майно за кордоном. Захід у відповідь може прискорити розробку юридичної бази для конфіскації $300 млрд золото-валютних резервів ЦП (зараз вони заморожені, але використовувати їх, наприклад, для допомоги України, з міжнародного права не можна).

Експерти оцінювали, що на підготовку правової основи для конфіскації може піти до 10 років, але тепер Захід має привід діяти швидше. Зрештою, не одній "Роснафті" треба компенсувати свої втрати.

Вгорі: Андрій Костін (ліворуч) та Ігор Сєчін (праворуч). Фото: EPA-EFE/MICHAEL KLIMENTYEV

«Аргумент» [4]

На цю тему: