Росія зблизилася з КНДР: до чого це реально призведе

Важная новость

До чого це приведе — розповідає [2] сходознавець Федір Тертицький.

Федір Тертицький. Фото: діловий журнал «Профіль»

владімір путін відвідав Північну Корею вперше за 24 роки. У вересні 2023-го він уже зустрічався із північнокорейським вождем, але на російській території. І протягом дев'яти місяців делегації різного рівня так активно курсували між двома країнами, які раптом неймовірно наблизилися, що західні журналісти вирішили підрахувати візити. Нарахували 24 штуки. Тепер КНДР із Росією знову, як колись — із Радянським Союзом, має договір про всеосяжну співпрацю. Щоправда, документ, підписаний 1961 року, діяв недовго. Потім відносини зовсім зійшли нанівець, а 2017 року Росія навіть голосувала у Раді Безпеки ООН за санкції проти КНДР. Але часи змінилися, ми знову дружимо, з санкцій тепер сміємося разом. Що розраховують отримати один від одного Володимир Путін та Кім Чен Ин — пояснює провідний науковий співробітник Університету Кунмін (Сеул) Федір Тертицький.

— Небувалі насамперед дружба і партнерство Росії та Північної Кореї — це лише взаємна користь чи країни ще щось почало зближувати?

— Це абсолютна користь. Партнерство спричинене виключно тим, що Путіну потрібні боєприпаси. Власне, весь новий етап відносин, який розпочався з 2023 року, пояснюється лише цим. Північна Корея постачає Росії артилерійські снаряди, ракети, можливо, ще щось. Швидше за все, вона робитиме це ще в більших обсягах.

— Що вона отримає натомість?

— Натомість Кім виторгував фактично відродження договору 1961 року, підписаного ще за Хрущова і остаточно анульованого якраз за раннього Путіна. У цьому договорі були зобов'язання про взаємну оборону. Наразі Путін знову ці зобов'язання підписав. Що характерно, нікого, включаючи російських солдатів, не спитали.

— Чому ви кажете виключно про користь? Адже Росії потрібні не тільки постачальники та помічники, а й друзі, навколо стільки недружніх країн. Ким може бути Корея для Росії?

— Північна Корея завжди і всім може бути лише тимчасовим та ненадійним партнером, це держава, керівництво якої думає лише про практичну вигоду і лише про себе. Якась ідеологічна солідарність, і то дуже обмежена, була за діда нинішнього північнокорейського лідера. Це навіть було не у форматі «ми всі комуністи», а так: ми всьому світу покажемо, що я тут найправильніший комуніст, ви всі трохи помиляєтесь, читайте мене та мої великі праці.

Зараз Північна Корея зрозуміла, що вперше за дуже довгий час вона має щось, що можна запропонувати Москві. Бо з пізньогірбачевських часів і до 2022 року включно торгівлі не було жодної. А зараз дуже багато чого збіглося: армію Північної Кореї створювала Радянська армія, дуже важливу роль у ній відіграє артилерія, а держсектор у них плановий, тому снаряди і загалом воєнку вони переробляють, при цьому у них сумісні калібри та стандарти радянської армії.

Путін активно використовує артилерію, тому пазл дуже добре склався, чому в Пхеньяні дуже раді. Зрозуміло, що в даному випадку вони намагатимуться максимізувати вигоду для себе. Вони вже це роблять. Частина снарядів, що йдуть на фронт, фігового якості, з цього приводу сильно лаються багато «військори».

— Тобто Росію використовують, щоб збагрити непотрібне?

— Звичайно. Ідея ж у чому завжди? Здобути з іноземця тактичну вигоду, а якщо ми засунемо йому якусь туфту і він проковтне, то так йому й треба. З боку Кремля не було жодного крику щодо того, що сунули туфту, навпаки, приїхав Путін і підписав усе, що треба було підписати. Тож стратегія виправдовує себе.

— Як далеко може зайти ця стратегія? Чи є у цій співпраці якісь «червоні лінії»?

— Наскільки я розумію, Південна Корея вже сказала, що зніме всі обмеження на постачання зброї Україні, якщо Росія постачатиме КНДР точну зброю.

Лідер Північної Кореї Кім Чен Ин (в центрі) на навчаннях танкових екіпажів, у ході яких продемонстрували танки нового типу, 14 березня 2024 року. Фото: AP / TASS

— Чому ці обмеження у Південної Кореї взагалі досі зберігалися? Адже військова співпраця Росії та КНДР почалася не з цього візиту Путіна, а значно раніше?

— Обмеження є й досі. Південна Корея завжди проводила лінію дуже обережну до Москви. Власне, до цього «неосоюзного» договору ідея була в тому, щоб наголошувати на тому, що Південна Корея дуже добре ставиться до Росії, можливо, тоді вдасться відтягнути Росію від КНДР. З'ясувалося, що така стратегія не працює.

— Чому тоді, як ви кажете, обмеження зберігаються й досі?

— Зараз корейці чітко не сказали, що мають обмеження. Вони сказали трошки амбівалентно: ми хочемо зберегти важелі впливу. Поки що договір підписано, але, як я розумію, жителі півдня ще не знають, чи поділиться Росія з КНДР технологіями. Мабуть, це спроба затримати ситуацію на рівні «дуже погано», не допускаючи скочування до катастрофічної. Можливо, Росія чимось поділиться, але якщо піде саме точна зброя, то Південна Корея, як вона каже, вважає, що має право ділитися з Україною взагалі всім, що в неї є.

— Чи має Південна Корея щось таке, що Україна дуже хотіла б отримати, а Росія не хотіла б бачити отриманим в Україні?

— У принципі, будь-які постачання були б для Росії неприємні, бо у Південній Кореї дуже потужна військова промисловість. Це сильна у військовому відношенні країна із сильними виробництвами. Наприклад, частина артилерійських снарядів виробляється тут і продається у США.

Американці дають снаряди Україні, а Південна Корея поповнює запаси. Адже тут холодна війна не закінчилася. Це в Європі можна було сказати, що стіна впала, як добре, ось і Фукуяма книжку написав, давайте забудемо про війну. А у Південній Кореї про війну ніхто не забував.

І всі ці роки, доки в Європі був розслаблений, тут нічого подібного не було. У Кореї є і справжній заклик, і військова промисловість своя.

— Як Південна Корея дізнається, що з Північною поділилися особливими технологіями чи озброєнням? КНДР — це такий кокон, у який напевно ніякою розвідкою не заглянеш, все шито-крито?

— Натомість Росія, певне, досить проникна країна. Зважаючи на те, про скільки таємниць Кремля дізнавалася американська розвідка. Я ризикну припустити, що південнокорейська розвідка може дізнатися про те, що передали КНДР через джерела в Росії — свої та американські.

— Договір про всеосяжну співпрацю передбачає, що сторони можуть надіслати один одному на допомогу війська…

— Це, звісно, договір про оборону КНДР за рахунок Росії. КНДР, звісно, Росію обороняти не буде.

— Так? А якщо треба буде обороняти Росію так, як це роблять її збройні сили в Україні, тоді КНДР надасть війська?

— Кім Чен Ин у страшному сні тільки може бачити, як люди зі зброєю йдуть кудись далеко, набираються там досвіду, не схваленого ідеологічним відділом ЦК Трудової партії, а потім із цим досвідом та зі зброєю повертаються додому. Зробити це було б жахливою помилкою, і незрозуміло, навіщо це Кіму треба.

Я можу навести приклад. Була така напівзабута війна - китайсько-в'єтнамська, це 1979 рік. Формально у КНДР у 1961 році був підписаний такий самий договір з Китаєм, як і з Москвою, тільки він ніколи не скасовувався. Але 1979 року навіть не йшлося про те, щоб Корейська народна армія пішла захищати Китай.

Думаю, КНДР дасть багато боєприпасів та може дати ще робітників.

Але я не впевнений, що дадуть робітників для відновлення зруйнованого. Найімовірніше, їх дадуть для Далекого Сходу. А то в якомусь умовному Маріуполі теж можна надивитись неправильних речей, хай краще північокореєць рубає ліс під Хабаровськом.

— Чи можуть корейці дати таких робітників, які замінили б гастарбайтерів, що роз'їхалися, в Москві, Петербурзі та інших великих містах? Чи з'являться корейські двірники та таксисти замість таджицьких?

— Це певною мірою можливо, але теж швидше у Владивостоці, а не в Москві. Традиційно, доки не включилися санкції Ради безпеки ООН, північнокорейці там і працювали. І їх усі дуже любили: спокійні, невибагливі, грошей беруть мало, а роботу роблять чудово. І самі північнокорейці були в захваті, тому що невеликі гроші, які їм платили в Росії, здавалися за нормами КНДР цілим майном. І всі були дуже задоволені. Це скінчилося, але зараз може відновитись.

Візит владіміра путіна до Північної Кореї. Площа Кім Ір Сена в Пхеньяні, 19 червня 2024 року. Фото: AA / ABACA / Abaca / East News

— Яким може бути масштаб цієї співпраці? У КНДР народу мешкає майже втричі більше, ніж у Таджикистані.

— І народ там ще бідніший, ніж у Таджикистані, тобто платити можна ще менше. І потім, таджик — людина вільна, вона приїхала до Росії і працює практично там, де захоче. Поїде він, мабуть, до Москви чи до Пітера. А корейцю скажуть: та контора, за яку ти дав хабар інструкторові райкому і з якої щось підписала твоя компанія, велить тобі працювати в такому місці під Хабаровськом. І він працюватиме у цьому місці під Хабаровськом. Його думки ніхто не запитає, а він ще й дякую скаже, що дали пропрацювати за кордоном за величезні гроші.

— Хіба вони не віддають більшу частину зароблених грошей своїй батьківщині абсолютно офіційно?

— Віддати на податки йому доведеться дві третини, а часом і більше, але те, що залишиться, все одно набагато більше за його зарплату в КНДР.

Щоб ви розуміли, зарплата в КНДР може бути 20 рублів на місяць. Саме карбованців, не тисяч.

— Двадцять центів? А ціни?

— Ціни, звісно, такі, що на зарплату ти нічого не купиш. Тому чоловік ходить на роботу, а сім'ю містить дружину, яка торгує на ринку. Якщо ти начальник із зарплатою 20 рублів, то набираєш на хабарі. Це країна неймовірно корумпована. Напевно, найкорумпованіша країна, яку я знаю. Там не можна не брати хабарі.

— У яких галузях у Росії можна використати корейських працівників? З радянських часів є такий міф, що у країнах «народної демократії», на зразок Північної Кореї чи Сирії, чудова освіта. У Росії, наприклад, не вистачає медсестер. Чи можуть приїхати північнокорейські медсестри?

— Ідея цікава, але я не думаю, що кваліфікованим фахівцям дадуть виїхати із КНДР. Хоча для країни з таким ВВП на душу населення освіта там справді відмінна, бо порівнювати її потрібно з країнами на кшталт Мозамбіку чи Нігеру, а там освіта жахлива. У КНДР таки базовою освітою охоплено всіх. Але працювати приїжджають переважно лісоруби і на будівельно-оздоблювальних роботах. З кваліфікованих працівників можна згадати північнокорейських офіціанток у ресторанах. В одному китайському місті така офіціантка гордо сказала мені, що всі мають вищу освіту. А в КНДР вища освіта цінується, бо вона там не повальна, її здобуває менше 20% людей.

Візитвладіміра путіна до Північної Кореї. Місцеві мешканці під час церемонії офіційної зустрічі площі імені Кім Ір Сена. Фото: Володимир Смирнов / ТАСС

— Робітники з колишніх союзних республік приїжджали в Росію сяк-так з російською мовою. Корейці теж вчать російську в школі?

— Якоюсь мірою в КНДР російською мовою володіють, особливо якщо йдеться не про простого робітника, а про якогось невеликого начальника. Приїжджаючи працювати до Китаю, корейці вчать китайську. Ризикну припустити, що в Катарі вони вивчають арабську.

У школах КНДР зі старої пам'яті російська мова посідає друге місце за популярністю після англійської. Але російську там викладають погано, єдине пристойне місце в цьому сенсі - Пхеньянський інститут іноземних мов, там викладають мову просто чудово, тут вони можуть конкурувати з хорошими південнокорейськими вишами. Ось там людей блискуче натягують на язики.

— Це означає, що вже хоча б є вчителі російської.

— Звичайно. І якщо є шкільні вчителі російської, значить є якийсь клас людей, який російською володіє.

— Якщо повернутись до військової співпраці, то що може КНДР дати Росії? І чи може вона дати це у потрібній кількості?

— Насамперед артилерійські снаряди. Якщо ви дивитеся новини [спецоперації], то знаєте, що артилерія там активно використовується. Плюс планової економіки в тому, що все в ній працює погано, зате щось одне, на що вождь ткне пальцем, — зашибися як добре. І більш ніж ймовірно, що Кім Чен Ин ткне пальцем, щоб Росії йшли артилерійські снаряди у пріоритеті.

— Але ж ми вже обговорили їхню якість.

— Натомість вони підуть у величезній кількості. І якщо будуть якісь проблеми, не виключено, що відомство Білоусова допоможе північнокорейській промисловості налагодити потужності.

Зображення вгорі: візит владіміра путіна до Північної Кореї. Церемонії привітання перед двосторонньою зустріччю у Пхеньяні, 19 червня 2024 року. Фото: AA / ABACA / Abaca / East News

«Аргумент» [3]

На цю тему: