Історія генпрокурора Костіна: від друга Єрмака до гучної відставки. (Насправді це історія розвалу Генпрокуратури, яка стала "кишеньковим" інструментом угрупування Коломойського-Зеленського для досягнення ними цілей, далеких від державницьких. Це стаття про те, як малограмотні, але цинічні покидьки нищать Державу українців, якими самі не є. На цьому фоні безкарне, замовчуване владою замовне вбивство патріотки, видатної мовознавищі та полум'яної захісниці української мови та Держави Ірини Фаріон виглядає абсолютно закономірним - А.).

Ввечері 20 жовтня 2024 року президент Володимир Зеленський опублікував щоденне відеозвернення, яке вирізняється поміж інших особливою злістю й агресією:

"На жаль, у тилу стаються речі, з якими жодних ворогів не треба. Це реально внутрішній ворог. Те, що відбувається з МСЕК та нахабством людей, зокрема прокурорів, які скористалися своїми зв'язками із МСЕК і пооформлювали собі фальшиві інвалідності.

Я чекаю від правоохоронців, передусім СБУ, ДБР, Офісу генпрокурора (ОГП), швидких і жорстких рішень. Призначив РНБО".

Засідання Ради нацбезпеки і оборони завершилося тим, що генеральний прокурор Андрій Костін мусив подати у відставку. Менше ніж за два тижні, 31 жовтня, після згоди Верховної Ради, президент офіційно звільнив керівника ОГП.

Публічній політичній страті Костіна передував скандал із масовою інвалідністю десятків хмельницьких прокурорів, оформленою за допомогою голови місцевої МСЕК Тетяни Крупи. Всі вони отримували пенсії за інвалідністю, встановлені рішенням сина Крупи, Олександра – начальника Пенсійного фонду в Хмельницькій області.

Після такого викриття в ОГП негайно взялися проводити службове розслідування. За його результатами, аномально високу кількість прокурорів з інвалідністю виявили ще в Хмельницькій і Черкаській областях.

Цікаво, що дехто з прокурорів отримав інвалідність ще до повномасштабного вторгнення, а частина – задовго до появи Костіна на політичній орбіті. Але ні ці факти, ні поспішні перевірки вже не могли врятувати кар'єру Костіна в Офісі генпрокурора. 

"Зеленський хотів звільнити Костіна давно. Але для цього потрібна була причина. А після цієї історії з прокурорами-інвалідами як не відправити його у відставку? Це чудова нагода", – пояснює УП на умовах анонімності один із топових представників президентської команди.

"Українська правда" розповідає, звідки взявся Костін, як він посварився з Верховною Радою й Офісом президента та чи може хтось замінити його на посаді генпрокурора в нинішній конфігурації влади.

Як Костін отримав посаду генпрокурора

Десь у середині липня 2022 року Володимир Зеленський і глава ОП Андрій Єрмак вирішили, що час настав – генеральна прокурорка Ірина Венедіктова та голова Служби безпеки України Іван Баканов мають піти у відставку. 

Публічно президент пояснив своє рішення тим, що великий масив злочинів проти нацбезпеки і зв'язків представників українських силових структур з російськими спецслужбами "ставить серйозні питання до відповідних керівників".

Насправді ж генпрокурорку звільнили, бо вона почала грати свою гру. Коли в березні 2020 року президент призначив Венедіктову за згодою Верховної Ради, депутати монобільшості дивилися на неї як на свою людину. Єрмак вважав її абсолютно лояльною і здатною замінити креатуру свого попередника Андрія Богдана – Руслана Рябошапку. 

Але Венедіктова дуже скоро почала налаштовувати Офіс генпрокурора під себе. 

Вона відмовлялась призначати в ОГП людей Офісу, як-то Олега Татарова, саботувала підписання чутливих підозр, як-то Петру Порошенку, а згодом всі сумнівні рішення просто перекидала на когось із заступників типу безвідмовного Олексія Симоненка.

Не дивно, що дуже швидко генпрокурорка втратила всіх союзників в ОП. Вона була чи не єдиною, хто змогла "помирити" двох заступників Єрмака: і куратор правоохоронної системи Олег Татаров, і Андрій Смирнов, який курував судову гілку влади, однаково ненавиділи Венедіктову. 

До того ж із власної ініціативи вона наробила собі масу проблем. Починаючи з того, що Ірина Валентинівна швидко порозумілась із ключовими іноземними посольствами, чого дуже не люблять в Офісі президента. І закінчуючи спробами пресувати улюбленця Єрмака – тоді керівника київської прокуратури, а нині голову Одеської ОДА – Олега Кіпера. В ньому Венедіктова бачила головного конкурента на генпрокурора. 

Але замінити її на посаді довірили не Кіперу, а на той момент голові Комітету ВР з питань правової політики Андрію Костіну. Він, як з'ясувалось, давній друг Єрмака. За протекцією Андрія Борисовича Костін потрапив у список партії "Слуга народу", за його ж сприяння очолив комітет у Раді. 

До того як почати робити політичну кар'єру, Костін був помічником у шанованого одеського адвоката Йосипа Бронза. Займався координацією зустрічей, організацією тренінгів, медіацією тощо. Якихось великих процесів Костін не вів, гучних клієнтів не мав. 

Але в роки адвокатської роботи Костін завів одне знайомство, яке пізніше змінить його життя – потоваришував з Андрієм Єрмаком. Дуже промовисто рівень довіри між ними можна було побачити на непублічних партійних заходах. 

Як розповідають УП присутні на днях народження у глави Офісу президента, під час таких вітань Костін так щиро виголошував дуже особисті тости і вони з Єрмаком так по-братському обіймались, що мало хто в команді міг собі таке дозволити.

Тому призначення Костіна на посаду генерального прокурора влітку 2022-го стало серйозним посиленням для Єрмака. Глава ОП без свого генпрокурора і з ним – це два різних глави Офісу.

Костін на посаді генпрокурора 

"Зараз склалась дивна ситуація. Якщо ви запитаєте в ОГП про Костіна, то його заступники нічого не розкажуть, а всі інші – просто його не бачили. Це називається "п'ятий поверх". Генеральний сидить на п'ятому, а ліфти в будівлі їхали на четвертий поверх і потім одразу на шостий. Прості люди на "п'ятий" не ходять", – розповідає не під запис УП один зі співрозмовників із прокурорського середовища. 

Хоча навіть ті, хто опинялися на "генеральному" поверсі, не бачили там керування ОГП, як це мало б виглядати. Власне, сама наявність чи відсутність Костіна мало змінювала хід подій.

"Треба розуміти, що сам по собі Костін дуже хороший чоловік. І в юриспруденції розуміє. Але ні кримінального права не знає досконало, ні в прокуратурі, навіть звичайній, не Генеральній, ніколи не працював. Він там ні для кого не був своїм. Він взагалі мав дуже умовне поняття, що власне там відбувалось", – переконує на умовах анонімності один із співрозмовників-прокурорів.

Початково одна із задач Костіна полягала в тому, щоб стати для Офісу новим центром тяжіння в силовій і судовій системі, щоб трохи врівноважити вплив Татарова. Бо той хоч і постулював тотальну лояльність, але розмір його повноважень і можливостей дещо турбував навіть його зверхників. 

Костін навіть спробував зав'язати на себе певні процеси в силовій верхівці. Мав тісні контакти з громадським сектором, увійшов у продуктивну співпрацю з НАБУ, зокрема через призначення в ОГП близького до Гізо Углави колишнього міністра юстиції Грузії Зураба Адеїшвілі, з яким раніше працювала Венедіктова.

Зрештою генпрокурор подружився з керівником Верховного суду Всеволодом Князєвим, якого намагався сконтактувати з європейськими послами. 

А потім Князєва затримали за підозрою в хабарі в три мільйони. І дивним чином це збіглося з тим, що Костіна перестали цікавити політичні ігри і нарощення внутрішнього впливу. 

Більшість поточної роботи в ОГП він переклав на заступників і помічників генпрокурора. Сам же цікавився в основному департаментом війни і питаннями трибуналу для Путіна та відрядженнями за кордон. Все інше закривали заступники, включно з такими "жирними" в плані ресурсів сферами, як взаємодія з Бюро економічної безпеки чи ДБР.

"Генпрокурору доповідали, що в кого відбувається, але не для того, щоб отримати рішення. Аж такого напруження від нього не вимагали. Просто, щоб знав. А люди самі вирішували, як їм рухатись у своїх сферах", – описує стосунки на "генеральному поверсі" один із прокурорів.

Заступники самі визначали цікаві їм теми, самі вели кадрову політику в підпорядкованих департаментах і навіть в обласних прокуратурах, самі ж ходили на доповіді до Олега Татарова на Банкову. 

Тепер же, коли Костіна звільнили, фактичний стан справ стане на якийсь час легалізований – перший заступник генпрокурора Олексій Хоменко почне керувати ОГП де-юре. А Офіс руками Татарова в оперативному режимі керуватиме тими, хто здійснює процесуальне керівництво над усіма іншими.

І нинішній в.о. генпрокурора Хоменко, і інший заступник Антон Войтенко уже давно мають прямий контакт із силовим замом глави ОП. Та й навіть отриманий Костіним у спадок від попередниці заступник генерального Ігор Мустеца, коли відчув послаблення в політиці ролі Іллі Павлюка [2], почав орієнтуватися на Татарова.

"Для ОП це доволі зручно. Бо в.о. генпрокурора буде та і є максимально лояльним і керованим. А натомість ніякого впливу Ради на нього не буде. Та і після зміни законів про статус депутатів [3], навіть підозри по нардепах має підписувати в.о. генпрокурора, раніше не міг. Тому це не дуже гарна, але доволі зручна конструкція для Офісу", – пояснює один із урядовців не під запис.

Чому Костін втратив крісло генпрокурора

Старе політичне прислів'я стверджує, що можна вічно дивитись на те, як тече вода, як горить вогонь і як людина змінюється на новій високій посаді. 

Навіть якщо вчора її призначили винятково за близькість до когось у владі, це не означає, що сьогодні вона буде брати слухавку від вчорашнього "друга". 

Так сталося з Костіним і парламентською фракцією "слуг". Депутати сприймали Костіна як свого, бо вони разом прийшли в Раду, разом працювали на комітеті й у залі. 

"А тоді, тільки його призначили, він тупо перестав брати слухавку. І навіть не в якихось простих депутатів, а й у Арахамії й інших топів "Слуги". Йому кажуть, що "Андрій, прийди на фракцію, є питання". А він такий: "А чо я маю до вас ходити?". І не прийшов", – обурюється в розмові з УП один із чільних "слуг народу".

Інший депутат, член правоохоронного комітету, розповідає, що депутати не могли добитися приходу генпрокурора і на їхні засідання: 

"З Костіним ми сварилися весь останній рік. Порівняно навіть із Венедіктовою він забив на комітет повністю. У нас парламентсько-президентська республіка. Він мав до нас приїжджати, зайнятий він там, чи не зайнятий. 

Пам'ятаю, у нас було закрите засідання з СБУ, ДСНС, Нацполіцією щодо розслідування загибелі Монастирського [4]. Ми запросили Костіна. А він не прийшов. Це ж уже не питання щодо законопроєкту якогось, це нічого собі серйозна справа – катастрофа і смерть міністра. І Костін не прийшов. Тоді навіть "слуги" закусили".

Як переконує співрозмовник, таких поганих відносин у Ради і генпрокурора не було давно. 

"Це безпрецедентно. Яка б не була Венедіктова, вона хоч реагувала на наші звернення. Офіс генпрокурора Костіна навіть перестав відповідати на листи комітету. На 60% листів не було не те що відписки, взагалі відповіді не було", – обурюється член профільного комітету.

Тому вже досить давно у ВР були голоси за відставку Костіна, але бракувало сміливості її ініціювати. Адже на посаді він опинився й залишався волею не депутатів, а президента і глави його ОП.

Правда, і в їхньому дуумвіраті досить швидко зникло замилування новим генпрокурором. Для цього було багато різних дрібних підстав, але усі вони були об'єднані спільною причиною: для Костіна повага закордонних партнерів стала важливішою за поточні політичні потреби президента і його команди.

Наприклад, Костін всіляко уникав будь-яких історій, через які його могли б звинуватити в дискредитації чи зриві роботи НАБУ й інших нових органів.

Саме тому, коли йому приносили на погодження підозри на депутатів, скажімо, як у скандальній історії з пропозицією хабаря Мустафі Найєму чи Олександру Кубракову, то Костін їх підписував. А президент і Єрмак дізнавалися про це лише в момент затримань і обшуків.

Очевидно, що це викликало на Банковій бурю емоцій і багатоповерхової лайки, адже попереджати про подібні справи було однією з небагатьох задач, які Офіс делегував своєму генпрокурору. Його ж явно призначали не для того, щоб він підписував підозри "слугам", нікому про це не казав і просто їхав на чергову конференцію за кордон.

До речі, про поїздки. У 2023 році генеральний прокурор провів у закордонних відрядженнях 103 дні [5]: тобто в середньому по два дні кожного тижня. Через це у владній команді Костіна саркастично називали "генеральним прокурором закордонних справ" і "туристом".

"В Андрія дуже хороша англійська мова. Реально добра, а не як в Єрмака. Він уміє говорити західним партнерам фрази, які вони хочуть чути. Тому він створив собі гарний імідж на Заході. А хто в цей час керував Генпрокуратурою, його не сильно хвилювало", – розповідає один зі співрозмовників УП з-поміж колишнього керівництва прокуратури.

"Костін дуже хотів піти в дипломати. Дивився на посаду посла у США. Хотів у Міжнародний кримінальний суд. Але в ОП вирішили не заохочувати його новою посадою, тому зараз Костін пішов в нікуди", – додає співрозмовник УП з команди Зеленського.

*  *  *

Співрозмовники УП у владі переконують, що поки кандидатів на посаду генерального прокурора немає.

Невизначений час обов'язки глави ОГП виконуватиме перший заступник – Олексій Хоменко, який багато років працював у військовій прокуратурі.

"Ми думали, що не можна знайти нікого гіршого за Венедіктову, однак нам це вдалося. Зараз у наших є запит на лідера в прокуратурі, але де ж його знайти, якщо він не зможе бути самостійним?" – іронізує співрозмовник УП в Офісі президента.

Серед можливих кандидатів на Банковій фігурувало ім'я голови Київської ОВА Руслана Кравченка та начальника Одеської ОВА Олега Кіпера. Обидва – плоть від політичної плоті Андрія Єрмака. 

Але перший, попри свою перспективність, видається ОП занадто молодим і не справляє у свої 34 роки враження людини, здатної взяти в руки цілий Офіс генпрокурора.

Другий натомість має значний прокурорський досвід, проте водночас має досить токсичний корупційний шлейф і в Києві [6], і тим паче зараз в Одесі. Місцеві бізнесмени можуть багато розповісти, наприклад, про функціонування зернового коридору.

"Наступним прокурором буде людина, на 100% віддана Офісу президента, а прізвище не має принципового значення", – з неприхованою насмішкою каже УП один із членів Комітету ВР з питань правоохоронної діяльності.

Але, щоб не повторилась історія з двома попередніми генпрокурорами, в Офісі хотіли б, щоб наступний керівник ОГП мав ще й відчутну вагу в системі прокуратури.

Бо насправді велике питання, хто більше винен: Костін, який мав розуміти, що він взагалі з-поза системи не зможе стати найкращим чи й просто хорошим генеральним прокурором?

Чи все ж винні в остаточній деградації інституції ті, хто призначає на посаду людей, які явно не відповідають ні розмаху системи, ні масштабу задач, які вона вирішує?

Роман Романюк, Ангеліна Страшкулич, УП [7]

«Аргумент» [8]

---

На цю тему:

• Генпрокурор під наглядом "смотрящих". Чотири із шести заступників Костіна фактично слуги Татарова [9]
• Як Татаров та друг Єрмака Костін перетворили прокуратуру в ганебне посміховисько [10]
• Для розуміння рівня "менеджменту" в Офісі президента: там досі шукають заміну Костіну, але знайти "незашквареного" - проблема [11]