РПЦ «віджала» чергові парафії УПЦ МП, об Луку (Запорізького) "брати по вірі" витерли ноги

Знаєте, що таке «закон бумеранга, який завжди повертається» Люди церковні в подібні штуки не дуже вірять, але вони реально працюють навіть для них.

Про брудні "попівські війни" в рпц і її філії - упц (МП) (обидві структури - філія ФСБ рф) на тлі війни розповідає [2] Соня Кошкіна, головний редактор видання LB.ua.

Отже, 12 грудня 2022 року Митрополит Запорізький і Мелітопольський Лука (УПЦ МП) проводить неофіційну зустріч зі своїми підлеглими, які перебувають на тимчасово окупованій території. Тема – схиляння їх до переходу під омофор Гундяєва. Мовляв, вони самі мають попроситися. Як це вже раніше зробили всі кримські парафії УПЦ МП, Ровеньківська та Роменська.

Митрополит Запорізький і Мелітопольський Лука. Фото: ВВС

В перекладі з церковної мови, під омофор – значить в пряме підпорядкування до Москви. В обхід Києва. При тому, що згідно з нормами канонічного права, якому підпорядковується все світове православ’я, УПЦ МП і так залишається частиною РПЦ (навіть якщо самі вони заявляють протилежне).

Зустріч закінчується нічим: підлеглі Луки відмовляються проситися під омофор Гундяєва, чесно кажуть – чекають на визволення від ЗСУ. Лука залишається ні з чим, а вже наприкінці березня 2023 року ми бачимо його в «стоянні» членів Синоду УПЦ МП на Банковій – з вимогою до Президента Зеленського не виселяти з Києво-Печерської Лаври московських попів.

Члени Синоду УПЦ МП вимагають від президента не виселяти московських попів з Києво-Печерської Лаври. Фото: facebook.com/MitropolitAntoniy

Після Лука оголошує голодування – на підтримку братії Лаври. Ну як «голодування». Голодує він насправді регулярно, але не з «політичних» причин, а суто медичних – з огляду на ризики надмірної ваги, має до цього прямі показання. Одним словом, «страждає за віру».

Теж митрополит Запорізький і Мелітопольський Лука. Фото: apostrophe.ua

І от всього за рік бумеранг повертається.

4 березня представники ФСБ і РПЦ провели зустріч з двома запорізькими колаборантами.

Перший – архімандрит Іоанн, настоятель Мелітопольского Свято-Савинського чоловічого монастиря УПЦ МП. Ви точно пам'ятаєте, як він сидів в Кремлі на урочистій церемонії «приєднання нових територій» [3]. До цього – відкрито агітував за «референдум» «про приєднання» і навіть надавав монастирські приміщення для його проведення.

Архімандрит Іоанн (УПЦ). Скріншот з відео

Другий – протоієрей Максим, настоятель Мелітопольського храму на честь Великомученика Георгія (Побєдоносця). Цей персонаж відомий тим, що від початку підтримував окупантів, молився за Путіна тощо.

Завдання їм поставили – терміново зібрати духовенство на тимчасово окупованих територіях, ініціювавши їхнє звернення до Гундяєва з проханням прийняти їх під омофор.

Вже наступного дня зрадники взялися до справи, запропонувавши колегам з Кам’янсько-Дніпровського, Енергодарського та Мелітопольського церковних округів УПЦ МП готовий текст звернення до Гундяєва. Мовляв, наш керівник – Лука - перебуває в Запоріжжі, контакту з ним не маємо, тому:

- просимось до вас;

- просимо призначити нам тимчасового керівника з лав РПЦ.

Важливо: майже всі клірики таке звернення підписали.

І от тут Лука заметушився. Бо усвідомив, що його зливають. Свої ж.

Не придумав нічого кращого, аніж …. Тільки не смійтеся … поскаржитися Гундєяву (заразом позбавити підписантів всіх церковних нагород, але то – супровідні дрібниці). Мовляв, я, Лука, тут є, на місці, нікуди не діваюсь і з тими, хто на окупованих територіях, у мене постійний відео-контакт, справи робляться і нам нікого додатково тут призначати не треба. А якщо ви, Владико Кирило, все ж вирішити надіслати емісара, то нехай це буде митрополит Іосиф (Масленніков).

Знайоме прізвище, чи не так?

Масленніков – один із трьох митрополитів-зрадників, який перевів під омофор Роменьску епархію, втік на болота, де сподівався, що йому «віддячать» посадою настоятеля в новоствореному монастирі. Але не склалося. Довелося працювати «посередником» між РПЦ і окупованими територіями.

Тобто Лука не те, щоб сильно проти прямого підпорядкування РПЦ (за що сам агітував, нагадую, наприкінці 2022-го), а просто боїться втратити владу на «ввіреній» йому території. Як її втримувати – не має для нього принципового значення.

Про намір поскаржитися Гундяєву Лука 8 березня повідомив «другу людину» в УПЦ МП Антонія Паканича. Паканич Луці сказав, що, мовляв, «Бога не треба турбувати з дріб’язкових питань», але пообіцяв, що суть доповіді до очільника РПЦ керівництво УПЦ МП …. донесе в усній формі. Саме так!

Митрополит Бориспольський и Броварський Антоній. Фото: news.church.ua

Вас дивує, що вони – попри власні заяви, попри рішення Собору 27 травня 2022 року [4] (про нібито розірвання контактів з Москвою) – досі на прямому і постійному контакті? Дарма. Просто нагадаю: і Паканич, і Онуфрій були і залишаються членами Священного Синоду РПЦ. Так-так, досі.

Тоді Лука свій рапорт переробив і направив його уже на Онуфрія. Відповіді, ясно, не отримав.

А потім з'ясувалося, що долю запорізьких єпархій вирішуватимуть на Синоді РПЦ 12 березня в Москві.

Здогадайтеся з трьох раз: чи знав про це Паканич, коли відмовляв Луку напряму звертатися до Кирила?

По факту, 12 березня в Москві вирішили:

- призначити на Бердянську єпархію РПЦ (весь склад – раніше анексовані структури УПЦ МП) нового керівника. Такого собі Феодора Алатирського і Порецького (громадянина РФ, ясно);

- доручити йому тимчасово управління парафіями на територіях Веселівського, Камянсько-Дніпровського, Мелітопольского та Михайлівського районів, а також міст Мелітополь і Енергодар;

- всі ці парафії долучити до Бердянської епархіі РПЦ (їх так простіше реєструвати – через Мінюст РФ. Зареєстровані в Мінюсті – навіть під омофор проситися не треба);

- поминати цього новопризначеного Феодора за богослужіннями одразу за Гундяєвим і Лукою.

Останнє – найбільш неприємне. І з церковної точки зору - образливе. Адже чітко вказує на місце Луки в ієрархії «православних братів».

Бумеранги, вони такі – завжди, як було сказано – повертаються.

П.С. Якщо ви хочете спитати, чи УПЦ МП якимось чином відреагувала на чергову анексію частини своїх парафій РПЦ, то відповідь, думаю, очевидна (ніяк - А.).

Вгорі: путін нагороджує митрополита Онуфрія державною нагородою РФ, орденом дружби (липень 2013 рік)

«Аргумент» [5]

На цю тему: