Основним результатом першої сесії китайського парламенту стало переобрання Сі Цзіньпіна на третій президентський термін. Це безпрецедентна подія – навіть Мао Цзедун займав цю церемоніальну посаду лише двічі. Аби перевершити свого історичного попередника, Сі змінив конституцію. Також генсек знову очолив Центральну військову комісію – орган, який керує армією, поліцією та мобілізаційними резервами Китаю.

Разом із Сі парламент КНР затвердив інших топових чиновників, завершивши концентрацію влади в руках чинного президента. Водночас є одна цікава деталь, яка демонструє, яким курсом йтиме далі Китай за лідерства Сі: усі, хто раніше у владі комунікував з Америкою, залишилися без реальних важелів впливу.

Хань Чжен – шанхаєць, який ще донедавна займав пост першого віцепрем’єра країни. Він став заступником голови КНР. Хань Чжен – технократ, який відповідав за економічний розвиток і мав солідні бізнес-зв’язки з Америкою. Нині йому відведено церемоніальну роль – проведення зустрічей з іноземними гостями.

Чжао Лецзі – давній соратник Сі – призначений головою Постійного комітету китайського парламенту. Поставивши його на це місце, генсек посилив контроль над законодавчою гілкою влади в країні.

Лі Цян – ще одна довірена особа Сі. Чинний китайський президент працював з ним у провінції Чжецзян двадцять років тому. Він став прем’єр-міністром Китаю, замінивши на цій посаді Лі Кецяна, який не завжди підтримував політику Сі. Новий голова уряду діятиме виключно в інтересах китайського лідера.

Дін Сюесян, Хе Ліфен, Чжан Гоцін, Лю Гочжун – одні з найвпливовіших апаратників Компартії Китаю – призначені віцепрем’єрами [3]. Наймолодший із цієї четвірки Дін Сюесян – протеже Сі, його вважають потенційним спадкоємцем.

Хе Ліфен – колишній голова Державного комітету з розвитку та реформ КНР (Держплану). Відповідатиме за економічний блок в уряді.

Чжан Гоцін – професійний бюрократ і колишній топменеджер китайської оборонної корпорації "Norinco", працював в Ірані, відповідав за військово-технічне співробітництво. Можливо, працюватиме над виробництвом продукції військового призначення в масштабах усього Китаю.

Лю Гочжун – дунбеєць, походить із Північного Китаю, має великий досвід губернаторської роботи. Скоріш за все, розвиватиме регіони.

У складі уряду з’явилися п’ять нових міністрів, серед яких очільник оборонного відомства генерал Лі Шанфу – військовий інженер у галузі аерокосмічної техніки, що протягом десяти років завідував центром запуску супутників.

Лі перебуває під американськими санкціями за співробітництво з РФ та купівлю для китайської оборонної галузі російських Су-35 і систем С-400. Навряд чи призначення Лі покращить стратегічний діалог між американськими і китайськими військовими, який запустили минулого року на зустрічі Байдена та Сі. Ба більше, скерування його на цю посаду свідчить: Сі Цзіньпін буде йти на загострення відносин зі США.

Генерал Лі Шанфу під час зборів. Фото: Kyodo

Про що насправді говорять усі ці призначення?

У першу чергу Сі збільшив контроль над урядом і політичними органами. Він прибрав своїх противників від управління партією. Його соратники зайняли провідні позиції в уряді Китаю та малих керівних групах, що відповідають за розвиток тих чи інших стратегічних галузей КНР.

Сі покінчив з традицією, коли уряд міг хоча б інколи проводити самостійну політику, часом не озираючись на дії генсека. Це була система стримування, яку китайські еліти підтримували з часів Цзян Цземіня та Чжу Жунцзі. Тепер навіть економічні питання відходять до сфери компетенції китайського лідера.

Якщо попередній уряд Лі Кецяна намагався фокусуватися на вирішенні економічних завдань, уникаючи непрагматичних дій, то новий прем’єр повинен виконувати політичні забаганки та дотримуватися ідеології. Працюючи у Шанхаї, Лі Цян продемонстрував, що може здійснювати будь-які побажання Сі.

Водночас вже не буде розмов про конкуренцію кланів всередині китайської комуністичної еліти. Більше не буде дискусій про «шанхайців» і «комсомольців» – залишається тільки команда Сі. Безперечно, фракційність еліти зберігається через особливості китайського суспільства, але всі функціонери оголосили про лояльність чинному президенту, щонайменше формально. Це основа їхнього виживання та процвітання.

Яскраві опозиціонери – колишній віцепрем’єр-«комсомолець» Ху Чуньхуа чи багатій Джек Ма – остаточно втратили шанси на лідерство й опинилися на політичній периферії.

Архівне фото 2005 року. Провінція Чжецзян; зліва направо – Лі Цян (сьогоднішній прем’єр-міністр), Дін Сюесян (перший віцепрем’єр), президент Сі Цзіньпін, Цай Ці (член Політбюро ЦК КПК), Лі Сі (ще один член Політбюро, голова Центральної комісії КПК з перевірки дисципліни). На думку Сі, найкраще мати довкола себе старі надійні і лояльні кадри. Фото: надано автором

Китай відкрито йде проти США

Усупереч традиції, під час зборів китайські лідери порушили питання міжнародної політики. Комуністи заявили про: конкуренцію зі США; побудову власного світопорядку (перехід до багатополярності), де Китай має бути на перших ролях (універсальний концепт «людства єдиної долі»); модернізацію армії та «возз’єднання» з Тайванем. А також про відносини з РФ.

Сі Цзіньпін на двох сесіях відкрито окреслив [4] масштаб і глибину китайсько-американського протистояння: «США на чолі західних країн придушують, блокують і тиснуть на Китай». Це ще один індикатор того, що геополітична конфронтація між Пекіном і Вашингтоном поглиблюватиметься.

Америка – один з фундаментальних партнерів КНР, але Китай збирається до кінця сформувати власну антизахідну вісь. При цьому він готовий продовжувати торговельно-економічні зв’язки зі Сполученими Штатами. Як зазначив новий прем’єр Лі Цян: «Розрив кооперації не піде на користь, ми маємо співпрацювати». Це факт перехоплення стратегічної ініціативи з боку Китаю, який у двосторонніх відносинах прагне представити себе глобальним «стабілізатором»: «це США розпалюють нову холодну війну, а не Китай».

Пекін підвищує ставки, заявляючи, що «немає потреби спілкуватись, просто щоб спілкуватися», відповідаючи на запит американців про організацію зустрічі Байдена та Сі. США, звісно, до рівноправ’я у відносинах з Китаєм не готові, тому збільшуватимуть тиск, намагаючись сповільнити розвиток КНР. Голова Національної розвідки США Евріл Гейнс підтверджує [5]: Америка готова до війни з Китаєм через Тайвань.

Пекін тим часом також намагається стати глобальним провайдером безпеки. Він організовує перемир’я між Саудівською Аравією та Іраном, оголошує хитру мирну ініціативу про припинення війни, яку розпочала Росія проти України. Зараз Сі пропонує себе як посередника [6] Києву та Москві. Усе це робиться з єдиною метою – підірвати позиції США у світі.

Сі Цзіньпін кілька разів уже публічно підкреслив визначну роль армії в зростанні Китаю та необхідність модернізувати її надалі. Адже для встановлення регіонального та глобального лідерства Пекіну потрібна армія найвищого стандарту, яка створить відносну перевагу над іншими противниками.

Динаміка зростання офіційного китайського оборонного бюджету останніми десятиріччями. Фото: надано автором

«Возз’єднання» з Тайванем залишається пріоритетом Китаю [7]. Він очікує президентських виборів на острові у 2024 році, після яких почне драматично збільшувати тиск на тайванців [8] – спочатку невійськовими засобами. Будуть блокади та сутички, можливо, дійде до повномасштабного конфлікту.

Новий голова МЗС Цинь Ган в інтерв’ю [9] акцентував на неприйнятності збройної підтримки Тайваню з боку США. Одночасно в Китаї продовжують готуватися до гарячого протистояння. Парламент затвердив поправки до Конституції, що дають уряду можливість оголосити надзвичайний стан у країні.

Ба більше, нещодавно в мобільних застосунках мешканців міста Сямень провінції Фуцзянь, що навпроти острова, з’явилася функція пошуку найближчих бомбосховищ. Тайвань має на озброєнні типи ракет «сюн фен», що можуть дістатися міста та китайських військових об’єктів біля нього.

Китай за керівництва Сі розвиватиме відносини з путінською Росією через геополітичні та економічні зиски. Пекін бачить Москву інструментом, який допомагає йому розхитувати світовий порядок, що базується на цінностях Заходу. РФ також є для КНР джерелом ресурсів і радянських військових технологій. При цьому Китай поки що не підтримує РФ критично, наприклад, озброєнням. Пекін може піти на заморожування війни станом «на зараз». Йому потрібна послаблена та залежна від нього Росія.

Сі найближчим часом поїде до Москви, щоб визначити межі китайсько-російського співробітництва.

Новий економічний план Сі

Під час двох сесій комуністи ухвалили рішення реанімувати китайську економіку, подолати виклики інфляції, безробіття та далі модернізувати країну. Крім того, парламент вніс поправки до Конституції, посиливши вплив Компартії на уряд. Відтепер члени КПК у державній бюрократії на всіх рівнях влади мають дотримуватися «центральних ідей партії» під час реалізації своєї політики. Іншими словами, вони без зайвих заперечень повинні виконувати ті завдання, які перед ними поставить генсек.

Уряд отримав доручення: забезпечити цьогорічне зростання економіки КНР на 5%. Це допоможе Китаю подолати психологічний бар’єр у $19 трлн ВВП, а 2035 року стати «середньою розвиненою економікою». Задля реалізації цієї мети Лі Цян має запустити комплекс фіскальних і монетарних дій, фактично новий план розвитку Китаю на наступні п’ять років. Що він включає?

Перше – стимулювання споживання всередині Китаю, створення повноцінної системи «попиту-пропозиції» в КНР і великого ринку середнього класу. Це необхідна міра, адже Пекін більше не може покладатися на експорт: попит на зовнішніх ринках є нестабільним. З іншого боку, збільшення споживання китайським населенням буде робити людей лояльними до уряду та Компартії, адже матеріальний добробут народу зростатиме. Потенціал для зростання є: у 2022 році споживання складало менш ніж 40% китайського ВВП [10].

Друге – запуск нових інфраструктурних проєктів і будівництво житла. Звісно, що комуністи вже не зможуть повторити проєкт «великого китайського будівництва» 2008–2021 років, але реалізація їхнього плану сприятиме розвитку КНР, особливо в царині технологій «четвертої промислової революції». Заплановано звести 600 тис. вишок 5G [11], що збільшить їхню кількість до трьох мільйонів і прискорить перехід Китаю до систем 6G.

Прогнозована кількість великих вишок 5G [12] (сірим) і малих (синім). Одиниця виміру – 10 000 штук. Фото: надано автором

Третє – збільшення державних видатків. Крім того, заплановано створити 12 млн робочих місць, що допоможе подолати безробіття, яке зросло за останні три роки. У першу чергу вакансії відкриватимуть на підприємствах, де розробляють і створюють високотехнологічну продукцію.

Четверте – зменшення рівня інфляції, яка 2023 року в Китаї буде меншою за ту, що є зараз на Заході. Китайці планують досягти цього за рахунок ручного управління грошовою масою юаня. Водночас тут є чимало ризиків, адже заборгованість Китаю та його регіонів збільшуватиметься. На двох сесіях представники Компартії не порушували питання заборгованості – отже, регіони й надалі братимуть у держави гроші в борг, щоб реалізовувати свої проєкти.

П’яте – уряд підтримуватиме середній і малий бізнес, знижуючи адміністративне та податкове навантаження.

Шосте – зростатиме фінансування оборонного сектору, що було відображено в новому бюджеті [13] на 2023 рік. Видатки на оборону підвищаться на 7.2% – до $225 млрд.

Водночас Китай збільшуватиме інвестиції в науково-технологічний розвиток, що, з одного боку, допоможе йому оминути пастку середнього доходу населення, а з іншого – поступово перетворить КНР у великий інноваційний хаб, що випускатиме конкурентну продукцію «четвертої промислової революції». Кількість остаточно має перейти в якість. У Китаї вже, наприклад, з’явилися таксі без водіїв.

Для цього Пекін інвестуватиме трильйони юанів у модернізацію та технологічну суверенізацію, ліквідуючи свою залежність від імпорту західних технологій. Насамперед у царинах напівпровідників, мікроелектроніки, штучного інтелекту та телекомунікацій. Ця політика логічно продовжує китайські стратегічні плани «Зроблено в Китаї 2025», «Китайський стандарт 2035».

Також Китай пришвидшуватиме диджиталізацію країни (IoT), цифровізацію юаня, будуть засновані нові інституції та реформовані старі, щоб контролювати великі дані. Під час двох сесій керівництво Компартії оголосило про створення Бюро великих даних, яке стане центром цифрової економіки КНР.

Зростатиме контроль уряду над фінансовою системою країни, аби мінімізувати системні ризики для економіки Китаю – внутрішні (незбалансованість і борги) і зовнішні (погіршення торговельно-економічних відносин зі Сполученими Штатами та продовження глобальної економічної кризи).

Часи «збагачення за будь-яку ціну» Ден Сяопіна остаточно минули, Пекін максимально скорочуватиме розрив між бідними та багатими, контролюючи фінансові потоки всередині країни та перерозподіляючи їх. Буде створено новий державний орган під егідою КПК з фінансового моніторингу державного сектору на $60 трлн. Він замінить теперішніх банківських регуляторів, які допустили у 2021 році кризу на ринку будівництва житла.

Угорі: Сі Цзіньпін прибуває на засідання Всекитайських зборів народних представників у Домі народних зборів у Пекіні, 10 березня 2023 р. Фото: ЕРА/UPG