Сергій Наумович: НАБУ, як там справа Артема Шило?

Важная новость

Полюбляю іноді оглядатись на дуже гучні кейси про затримання чиновників «на гарячому» і зʼясовувати, як там справи і фігурантів. Дуже українська історія, коли з інтервалом у пару років правоохоронні органи публікують фото з ковдрою зафіксованих доларів у якості хабаря у одному і тому самому кабінеті. Лише одна відмінність у кабінеті — кількість іконок на полицях збільшилась.

Так от. Всі памʼятають гучне затримання детективами НАБУ Артема Шила. У минулому — радника ОП, ексголови департамента СБУ і за сумісництвом головному «смотрящєму» за Укрзалізницею, як стверджує Бігус.інфо — здавалось, що от-от станеться щось велике. Понад 200 мільйонів збитків, трансформатори з подвійною націнкою, кабелі з потрійною, російські бенефіціари, пентхауси в Дубаї, салони краси, бари та «водії-прикриття» — усе це виглядало як сценарій для Netflix. Але минув рік — і що? Який результат, як думаєте? Доповідаю: ніхто не покараний, ніхто не сидить. Хіба що в елітних авто або на терасах з виглядом на Перську затоку. Ок, іноді — з електронними браслетами.

Рік тому вся країна читала заголовки: «Затримано організатора злочинного угруповання в УЗ», «Офіцер СБУ перетворив держкомпанію на кешовий апарат». Політики коментували, журналісти готували спецрепортажі, активісти вимагали вироків. І от зараз — абсолютна тиша. Єдине, що поки що залишилося від тієї справи — це 30 мільйонів гривень застави, браслет на нозі та медійна амнезія. Така собі модельна формула для всіх, хто хоче пограбувати державу, пережити шторм і знову повернутись у систему: трохи переховування, трохи юристів, трохи кеша в Дубаї, і готово.

Нагадаю, що за версією слідства, Шило не просто «допомагав» певним компаніям перемагати в тендерах УЗ — він, використовуючи посаду в СБУ, особисто підписував листи про «загрозу нацбезпеці», щоб викидати конкурентів і «впихати» російсько-білоруську прокладку. Далі класика: купівля по $1, продаж УЗ — по $2, і от вже державне підприємство «зафіксувало» 210 млн гривень збитків. Гроші — через салони, водіїв і кума — опиняються в елітній нерухомості, включаючи дев’ять об’єктів у Дубаї.

Цікаво, що коли журналісти вийшли на ці об’єкти, ексдружина Шила раптово покинула країну, а майно швиденько переписали на третіх осіб. Під слідством — нікого. Суд — не почався. Браслет — носить. НАБУ в кращих традиціях бюрократичного slow-motion лише 10 березня 2025 року (!!!) завершило досудове слідство, і з того часу триває ознайомлення з матеріалами. Сторона захисту «ознайомлюється» вже три місяці. Усе законно, звісно.

Паралельно з тим, поки тривають процедурні формальності, зникають речові докази — нерухомість в Дубаї вже продана, документи виведені, ключові свідки, як-то його колишня дружина, покидають Україну. Ба більше — в медіаполі шириться версія, що активи, записані на неї, фактично були лише «тимчасовим сховищем» для коштів, виведених з держзакупівель. Переоформлення, «фіктивне» розлучення, салони краси на мільйони та навіть готельний номер у Jumeirah Gate Tower — все це виглядає як готова інструкція з мінімізації юридичних наслідків.

І поки антикорупційні органи демонструють «бурхливу діяльність», сам Шило не тільки не втратив зв’язки — він продовжує обертатись у тому самому колі. Його бачать на тусовках з кримінальними авторитетами та людьми з гральної мафії. Тобто «холодні сліди» ведуть у дуже тепле і комфортне середовище, де Артем Шило почувається цілком у своїй тарілці - з коктейлем у барі та підтримкою «старих друзів».

Крім того, Шила не вигнали з системи, уявляєте? Після гучного скандалу він не лише зберіг вплив, а й отримав статус офіцера СБУ «з особливих доручень». Це вам не «папірець» — це статус, з яким можна продовжувати координувати, контролювати, вливати і вирішувати. Формально — поза керівною посадою. Фактично — в обоймі.
А тепер — новий виток: Артем Шило намагається «мобілізуватися». Цей сценарій вже знайомий по кейсу Насірова: мобілізація як імунітет від вироку, бо такий закон. Бо щойно фігурант опиняється в лавах ЗСУ — суди ставляться на паузу, строки тягнуться, публічний резонанс розмивається «чутливістю теми», і в підсумку — ніхто не ризикує виносити вирок. За даними САП, за останній рік мобілізувалися 48 обвинувачених у корупції.

Слідство завершене, матеріали — відкриті, НАБУ — чекає, у Дубаї вже все продано. В Києві — жодного судового вердикту. У деклараціях — нічого, бо війна ж, і «після перемоги все покажемо». В Instagram — Bvlgari і Сейшели. У медіа — тиша. Вся «антикорупційна вертикаль» удає, що «розслідування триває», хоча насправді триває лише імітація справедливості.
У цьому театрі абсурду всі ролі розписані заздалегідь. Шило — роль жертви системи. НАБУ — роль втомленого, але сумлінного «борця з корупцією». Прокуратура — виконує паузи між діалогами. Глядачі отримують розмиту картинку, де винні не очевидні, а відповідальність колективна. А отже — нічия. Поки що…

Це й робить історію Шила і подібні кейси з чиновниками настільки токсичною: вона не просто про зловживання чи махінації. Вона про тотальне розкладання відповідальності — коли кожен «нібито виконав свою частину», але справедливість так і не відбулася. Сотні мільйонів гривень обернулися на «відсутність підстав для арешту», преміальні апартаменти — на «особисті сімейні обставини», зв’язки з РФ — на «відсутність прямого контролю», а браслет — на квиток на волю. Якщо ця та інші подібні історії розваляться, то на що тоді взагалі сподіватись?

Найгірше — що він створює нову норму. Нову формулу для всіх майбутніх фігурантів у владних кабінетах. Він демонструє: якщо достатньо нахабний, пов’язаний і ресурсний — навіть війна тобі не перешкода. Наявність таких не покараних фігурантів, повʼязаних з СБУ, кидає тінь на доброчесних співробітників цієї структури, якою ми всі пишаємось, про яку останні тижні говорить без перебільшення весь світ!

Автор: Сергій Наумович, правозахисник; сторінка автора у Фейсбук

«Аргумент» [2]

На цю тему: