Що тепер загрожує колабораціоністам, які співпрацювали з росією?

Важная новость

За останні дні Україна звільнила величезну територію. Що тепер загрожує колабораціоністам, які співпрацювали з росією?

Про це йдеться у статті видання Медуза [2].

Що трапилося?

Після масштабного наступу української армії російські війська змушені були залишити більшу частину Харківської області, зокрема великі населені пункти — Ізюм та Балаклію. За словами Володимира Зеленського, з початку вересня ЗСУ вдалося звільнити понад 6 тисяч квадратних кілометрів території, що була під російською окупацією. Голова Харківської області Олег Синегубов заявив, що українські військові з початку вересня звільнили понад 40 міст та сіл.

Під час окупації багато російських чиновників стверджували, що «росія тут назавжди» і видавали бажаючим російські паспорти. У результаті через хаотичний відступ не всі люди, які співпрацювали з окупаційною адміністрацією, встигли залишити область до приходу української армії — наприклад, у полон до ЗСУ потрапляли поліцейські.

Віце-прем'єр України Ірина Верещук говорила, що на звільнених територіях планують судити українських вчителів, які погодилися викладати за російською програмою потенційно за статтею про колабораціонізм.

Що загрожує обвинуваченим у колабораціонізмі?

Позбавлення волі може чекати обвинувачених у низці діянь, серед них:

Пропагування у навчальних закладах, а також запровадження стандартів освіти держави-агресора. Максимальне покарання – 3 роки позбавлення волі.

Передача «матеріальних ресурсів» військовим, а також господарська діяльність (простіше кажучи, будь-які угоди) з державою-агресором або окупаційною адміністрацією. Максимальне покарання – 5 років позбавлення волі.

Добровільне зайняття посади, пов'язаної з прийняттям адміністративних чи організаційних рішень, а також участь в організації виборів та референдумів та заклики до їх проведення. Максимальне покарання – 10 років позбавлення волі.

Організація та проведення політичних та інформаційних заходів на підтримку держави-агресора. Максимальне покарання – 20 років позбавлення волі.

Робота у судових та правоохоронних органах, створених окупаційною адміністрацією, або у будь-яких воєнізованих формуваннях (а також допомога таким формуванням при веденні бойових дій). Максимальне покарання – 15 років позбавлення волі.

Якщо внаслідок дій колаборанта загинули люди або настали інші тяжкі наслідки, його можуть засудити ще жорсткіше — аж до довічного ув'язнення.

При цьому в деяких випадках покарання, навпаки, відносно м'яке — лише заборона обіймати конкретні посади та працювати у певній професії, а також конфіскація майна. Серед таких злочинів добровільне зайняття в незаконних органах влади посади, яка не пов'язана з прийняттям адміністративних та організаційних рішень, а також публічна підтримка російської агресії та окупації (публічні вважають заклики в інтернеті та ЗМІ).

Ці закони напевно діють ще з 2014 року?

Насправді ні. Відповідальність за колабораціонізм регулюють закони України №2108-IX та №2107-IX, які набули чинності 15 березня 2022 року, за три тижні після початку повномасштабної війни. У законах не описано поняття «колабораціонізм» — лише конкретні дії, які можуть вважатися злочином.

А чому українська влада так довго тягнула із цими законами? Хіба вони не вважали за Росію країною-агресором вже після Криму?

Що то були за інструменти?

Людей, яких Україна вважала колаборантами, судили за іншими статтями Кримінального кодексу.

Тих, хто співпрацював із військовими із самопроголошених ЛНР та ДНР, судили за держзраду, фінансування тероризму, перешкоджання законній діяльності ЗСУ, створення терористичних груп та за іншими статтями. Наприклад, у 2015 році мешканця Слов'янська засудили до 9 років позбавлення волі за те, що він вкрав матеріали для будівництва блокпостів та контролював рух машин, що належать невизнаній ДНР, територією регіону.

При цьому найсуворіше покарання отримували саме обвинувачені у держзраді — переважно це військові з ЛНР та ДНР. З початку російського вторгнення суди винесли 64 подібні вироки із середнім строком позбавлення волі у 15 років.

Тобто тепер тих, кого раніше могли судити за держзраду, судитимуть за колабораціонізм?

Ні, це різні статті з різною правозастосовчою практикою.

Ключова відмінність статей у тому, що у випадку з державною зрадою слідство має довести шкоду, завдану суверенітету, територіальній цілісності, обороноздатності чи інформаційній безпеці країни. Колабораціонізмом вважається сам факт певної дії — не має значення, до яких наслідків воно призвело.

Хоча, коли Верховна Рада приймала статтю про колабораціонізм, юристи критикували нову норму за розпливчастість та дублювання статті про державну зраду, розповів «Медузі» голова компанії «Кравець та партнери», український адвокат Ростислав Кравець.

Скільки людей вже покарали за колабораціонізм та як суворо?

За 2022 рік за статтею про колабораціонізм винесли 75 вироків.

Більшість із них забороняє обіймати державні посади в середньому на 10 років і не пов'язані із реальним позбавленням волі. Як розповів адвокат Ростислав Кравець, за статтею про колабораціонізм, на відміну від держзради, можна отримати умовний термін — найчастіше обвинувачені користуються цим і йдуть на угоду зі слідством.

Наслідку в цьому випадку також простіше побудувати обвинувальний висновок. «У більшості випадків немає реального позбавлення волі — як і немає сенсу садити людину, бо її треба буде утримувати і не буде досягнуто ефекту виправлення», — вважає Кравець.

Загалом з початку війни українська поліція відкрила 1325 кримінальних проваджень, пов'язаних із колабораціонізмом, повідомила про підозру 222 людям та передала до суду 126 обвинувальних актів. Свою статистику потенційних колаборантів проводять і громадянські активісти.

То що, шкільних вчителів та поліцейських на звільнених територіях теж судитимуть?

Ми не знаємо. Мабуть, у кожному разі розглядатимуть конкретну ситуацію.

В Офісі президента України після ухвалення нового закону окремо наголошували на тому, що не збираються судити людей, які змушені продовжувати роботу на окупованих територіях — наприклад, медиків чи комунальників. Це підтверджували у МВС України – обіцяли розглядати кожен випадок окремо.

З учителями ситуація трохи складніша — їм загрожує відповідальність за «пропаганду у навчальних закладах» та «впровадження стандартів освіти держави-агресора». При цьому адвокат Ростислав Кравець запевняє «Медузу», що сам факт викладання у школі правоохоронні органи точно не розглядатимуть як злочин:

"Якщо це вчитель математики, фізики чи початкових класів і якщо в його висловлюваннях та поведінці немає дій, спрямованих на виправдання російської агресії, фактично притягнути його до відповідальності не буде за що. Насправді випадки засудження вчителів за колабораціонізм мені поки що не траплялися".

А от поліцейським та суддям, які продовжували працювати під час окупації, на відміну від вчителів, цілком може загрожувати серйозний термін – до 15 років позбавлення волі. Це окремо прописано у частині шостій статті про колабораційну діяльність.

А що загрожує чиновникам та керівникам адміністрацій?

Чиновників закон ділить на тих, хто має «право прийняття адміністративних чи організаційних рішень», і тих, хто такого права не має. Другим загрожує лише люстрація — заборона обіймати певні посади терміном до 15 років. Першим – позбавлення волі на строк до 10 років.

Які чиновники мають таке «право», а які ні?

Таке право, з погляду українського законодавця, належить усім чиновникам, які мають підлеглі і можуть віддавати будь-які розпорядження. Наприклад, це можуть бути начальники ЖЕКів, керівники місцевих адміністрацій чи люди, які призначають директорів шкіл.

У випадку великих керівників слідству буде легше довести шкоду, завдану суверенітету чи територіальній цілісності України — тобто їх цілком можуть притягнути і за статтею про державну зраду. Втім, якщо звинувачення доведе, що дії таких чиновників призвели до чиєїсь загибелі чи інших тяжких наслідків, то отримати вкрай суворий вирок — аж до довічного — можна й за статтею про колабораціонізм.

У законі є формулювання про «господарську діяльність» — отже, бізнес також можуть притягнути до відповідальності?

Саме так — підприємцям, які співпрацюють із росіянами чи сплачують податки окупаційній владі, загрожує до 5 років позбавлення волі. Пояснює Ростислав Кравець:

"Якщо раніше бізнесменів із Криму намагалися притягнути за держзраду — то не завжди виходило отримати звинувачувальні вироки, бо треба було довести, що їхні дії ведуть до підриву обороноздатності чи територіальної цілісності. У новому законі будь-яку сплату податків країні-агресору, а також ведення бізнесу на окупованих територіях, що допомагає країні-агресору, можна віднести до колабораціоністської діяльності. Довести, що ведення бізнесу допомагає буде набагато простіше, ніж довести, що воно не допомагає".

Однак практики в цій частині статті поки що немає — принаймні юристу не траплялися рішення, пов'язані з підприємцями.

До 5 років позбавлення волі також загрожує людям, котрі добровільно передавали щось російським військовим чи чиновникам. У законі йдеться про передачу «матеріальних ресурсів» - це можуть бути будівельні матеріали, продукти, автомобілі, техніка. Їх кількість та вартість не мають значення.

Людей, які отримали паспорт РФ, також покарають?

За законами про колабораціонізм кримінальна відповідальність за отримання російського паспорта громадянам України не загрожує. Але влада країни вже розробила новий закон, який таку відповідальність все ж таки передбачає.

Юрист Ростислав Кравець розповів «Медузі», що після анексії Криму мешканцям півострова, які добровільно отримали російський паспорт, загрожувала лише позбавлення українського громадянства. А вироків про державну зраду за отримання паспорта експерт не зустрічав.

Також у законах про колабораціонізм нічого не сказано про надання гуманітарної допомоги від росіян — Кравець вважає, що через це українцям на окупованих територіях турбуватися також не варто.

Наскільки масово за колабораціонізм каратимуть у майбутньому?

Достеменно сказати важко, але виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павличенко вважає, що ресурсів правоохоронної та судової систем України буде явно недостатньо, щоб притягувати людей до відповідальності масово. Проте точно сказати складно — стаття набула чинності лише у березні і оцінювати її правозастосування поки що зарано.

Заступник постійного представника президента України в Криму Денис Чістіков також говорив, що закон про колабораціонізм застосовуватиме не до широкого кола осіб, а до людей, які активно підтримували окупаційні органи влади та сприяли їхньому становленню.

Юрист Ростислав Кравець вважає, що держава має виробити у цьому питанні уніфікований підхід:

"Людей, які потрапили в окупацію не з власної волі, велика кількість, і розібратися без зловживань та порушень їхніх прав буде дуже важко. Але в будь-якому разі якась формальна перевірка має проводитись".

Про відповідальність перед законом все зрозуміло, але що насправді відбувається з цими людьми на звільнених територіях?

Чесна відповідь: ми цього не знаємо.

Українські ЗМІ повідомляють про затримання окремих людей — наприклад, чоловіка з Харківської області, який допомагав російським військовим продуктами та надавав їм житло, та жінки, яка працювала у місцевій адміністрації.

У телеграм-чатах Балаклії «Медузі» вдалося виявити списки людей, які співпрацювали з росією, які мешканці міста складають для того, щоб передати СБУ. При цьому поки не повідомлялося про випадки «самосудів» чи розправи над ймовірними колаборантами.

Багато хто з потенційних обвинувачених, ймовірно, встиг виїхати до заходу ЗСУ у звільнені на Харківщині міста: у дні відступу зс рф у телеграм-каналах та ЗМІ з'являлися відеосвідчення багатокілометрових черг з автомобілів, які виїжджають з області на територію росії. За оцінкою голови проросійської військово-цивільної адміністрації Харківської області Віталія Ганчева, за останні дні з регіону на територію росії виїхали 5 тисяч осіб.

Юрист Ростислав Кравець вважає, що держава має виробити у цьому питанні уніфікований підхід:

«Аргумент» [3]

На цю тему: