Війна в Україні триває майже рік: жорстока та виснажлива.  На Донбасі тривають важкі бої, росіяни й далі намагаються прорвати оборону Бахмута, тоді як роспропаганда лякає окупантів контрнаступом ЗСУ на Кремінну та планами оборонців по запорізькому напрямку. Нам, у тилу, доступні лише відлуння того, що відбувається на передовій.

ZN.UA [2] зібрало деякі історії та думки людей, які можуть дати більше уявлення про реальну ситуацію на фронті та про те, як допомогти українським захисникам.

Український воїн Богдан Пастух - боєць третьої окремої штурмової бригади другого механізованого батальйону, розповів, що загалом на фронті ситуація досить важка. Тож українці зараз, як ніколи, повинні допомагати армії, проте не словами, а ділом - тим, що може "задвохсотити" російського ворога. Про це він написав на своїй сторінці в Facebook. [3] 

"Думав, що я так надсадно ригаю від контузії, але ні, просто після чергового бойового виходу подивився новини, виявляється у нас все добре і ми майже перемагаємо, - пише він. - У мене на немитих руках кілька діб підряд сиділа кров поранених і двохсотих - вирвані щелепи, пробиті животи, рвані боки, посічені ноги і руки, не говорячи про кульові... Відморожені пальці ніг, руки, що вже не могли заряджати магазин, пучки не чули патрон.

Три доби без сну, на землі, без води - ми гризли лід з обрізаних пляшок. Адреналін дуже сушить. По нас працювало практично все, крім фосфору. Б'ють точно, професійно і кваліфіковано, б'ють так, що ти не можеш навіть підповзти до "триста" і вони просто стікають кров'ю і швидко завмирають". 

Боєць детально розповідає, за яких умовах опинився його батальйон та як їх обстрілює ворог, наголошуючи: "Зараз як ніколи слід бути уважним до війська, до його запитів, бо в багатьох втома наклалась на втому і так багато разів, вона вже стала твоєю сестрою, треба сконцентруватися ВИКЛЮЧНО на перемозі, не розслаблятися і пхнути до крайнього. Зараз тут м'ясорубка, і це не метафора, наче 10 раунд боксу, де перемогу забере витривалий, але вся команда має працювати на це". 

Інший український військовий - боєць 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка Володимир Шередега наголошує, що коли ситуація на фронті важка, як от зараз, важливо правильно підбирати джерела інформації - "не розносить мережами, що вам розповів знайомий, друг і кум". 

"Про те, що все важко та страшно, усі знають і так, а якихось загальних стратегічних точних подробиць насправді не знає з нас ніхто, - пише він на своїй сторінці в Facebook [4]. - Ніхто насправді ні в якому разі не ставить під сумнів героїчність вашого кума, як і усіх наших бійців, котрі воюють під Бахмутом та і на інших ділянках фронту.

Проте вірусне поширення якоїсь інформації від окремих людей точно не принесе користі для загальної справи". 

Слід розуміти, що тривалу війну не можна цілий рік вести силами однієї і тієї ж кадрової армії та досвідчених резервістів. Про це на своїй сторінці в Facebook [5] пише журналіст Юрій Бутусов. 

"Є тільки один шлях - навчити командирів воювати у нових умовах, зробити боєздатними недосвідчених мобілізованих солдат. А боєздатність починається з керованості, - зазначає він. - Ключове значення у позиційній піхотній війні має не солдат з автоматом, а солдат з дроном. Дрон, який вбиває, дрон, який дозволяє точно вражати ціль на далекій відстані, дрон, який прокладає шлях, дрон, який постійно поруч з солдатами. Дрон - це керованість". 

Тому, зазначає Бутусов, не слід вимагати керованості від когось, на фронті потрібно її створити - створювати відділення, взводи та роти "Мавіків"

"Не шукайте як виконати план з "мобіків" - почніть з виконання плану по "мавіках". Щоб перемогти, треба витрачати "мавіків" більше, ніж людей. "Мавік" можна придбати за 70-100 тисяч, життя загиблого держава оцінила у 15 мільйонів, це 150 "мавіків" як мінімум. Тому "мавіки", а не "мобіки", - підсумовує журналіст. 

Сапер ЗСУ та лідер руху "Демократична сокира" Юрій Гудименко при цьому застерігає, що криза соціального напруження - одна з ключових під час криз довгої війни, якою є й наша. Вона вимірюється формулою "втома х недовіра = напруга".

"Втома напряму залежить від ситуації на фронті. Навіть не від протяжності конфлікту. Є прогрес, є перемоги – втома спадає, а разом з нею спадає і напруга. Немає перемог, і навіть у відсутності поразок втома зростає. Тому що перемоги дають надію, а надія сильніша за все. Не вірите мені – спитайте Пісочного Чоловіка", - пише Гудименко на своїй сторінці в Facebook [6]. 

Військовий зазначає, що напруга буде зростати і спадати, проте вже зараз видно, що кількість речей та людей, які дратують, зараз збільшується. Це й свідчить про те, що є напруга у суспільстві. 

"І так само, як під надмірною вагою першими ламаються найбільш слабкі кістки в організмі, так і у країні під тиском напруга рве там, де слабко. - пише Гудименко. -  Ми можемо і мусимо посилювати організм країни вже зараз. Укріплювати слабке, формувати нове, покращувати і будувати. Не можна відкладати все на "після перемоги". Ми заслужили на нову Україну. Дійсно заслужили".

Фото: Окрема мотопіхотна Маріупольська бригада/facebook

«Аргумент» [7]

На цю тему:

• Чи можливий міжнародний трибунал для російських військових злочинів? [8]