Здавалося б, московське православне лобі в парламенті в умовах кривавої російської агресії давно мало розсипатися. Його головний парламентський «стовп» Вадим Новинський склав мандат та відчалив на заслужений відпочинок, а уламки проросійської ОПЗЖ намагаються зайвий раз не нагадувати про свої зв’язки з ворожою державою та її церквою. Але у Новинського знайшовся достойний наступник та послідовник – заступник голови фракції «Слуга народу» Артем Культенко. Саме він наразі є опорою та надією УПЦ МП в коридорах влади.

Про це детально розповідає [2] Главком.

39-річний не надто публічний та розпіарений «слуга» Культенко (на фото разом з головою фракції «Слуг» у Верховній Раді Давидом Арахамією, який всіляко затягує розгляд законопроєкту про заборону російської церкви в залі Верховної Ради, — ред.) родом з Черкас.

Переїхав з родиною до Києва у шкільні роки. Нардеп є прихожанином російської церкви в Україні, а у 2016 році вступив до Київської духовної семінарії УПЦ МП. До свого депутатства Культенко займався різноманітним бізнесом: його компанії заробляли на гуртовій торгівлі, транспортних послугах, володіли кондитерськими мережами. У 2014 році Культенко став співзасновником та керівником цікавої громадської організації «Спілка інвесторів транспортної інфраструктури Києва» (ГО «Сіті м.Києва») і в тому ж році балотувався до Київради від екзотичної Партії ветеранів Афганістану. На тих виборах Культенка підтримувала громадська організація «Громадянський корпус». Її очільник Роман Солодкий разом з Культенком також є засновником «Спілки інвесторів». Солодкий – в минулому активний член Партії регіонів, він радо позував з георгіївською стрічкою ще до того, як це стало моветоном.

«Спілка інвесторів» опікувалася інтересами власників столичних МАФів, зокрема, організовувала брифінг щодо «незаконного» рішення КМДА демонтувати 872 зупинкових комплекси. Ці комплекси з кіосками належали компанії «Будмашсервіс», директором та співзасновником якої… був саме Культенко.

До списку «слуг народу» під доволі високим 51 номером він потрапив через протекцію кума Медведчука Андрія Холодова, якого Рада нещодавно позбавили депутатського мандата через його постійне проживання за межами країни. Холодов, як і Культенко, має відношення до МАФового бізнесу в Києві та вважається прихильником Московського патріархату.

Потрапивши в Раду, Культенко одразу став фігурантом списку депутатів-рекордсменів, які задекларували найбільше готівки, – на той момент він зберігав на руках 19 млн грн. До його декларації за 2020 рік у НАЗК вже з’явилися претензії щодо необгрунтованих активів та невірного декларування заощаджень.

На місцевих виборах Культенку разом з вже виключеним з рядів «слуг» Олександром Дубінським довірили керувати виборчою кампанією в Київській області та формувати списки «Слуги народу» до облради.

«Артем – насправді взірцевий представник ОПЗЖ з їхнім рафінованим «руським миром» і непублічністю», – описують головного апологета УПЦ МП співрозмовники «Главкома» у «Слузі народу». Показово, що Культенко не підписував вимогу до спікера внести у порядок денний законодавчі ініціативи щодо позбавлення повноважень депутатів, обраних від заборонених проросійських партій.

На певний час Культенко зблизився з іншим відомим апологетом УПЦ МП в оточенні президента – колишнім заступником голови Офісу президента Сергієм Трофімовим, якому, як подейкують, він і зобов’язаний тим, що йому доручили опікуватися столичним регіоном на місцевих виборах. Але після того, як Трофімов не виправдав довіри на Банковій і був звільнений, Культенко орієнтується безпосередньо на голову фракції Давида Арахамію. У Культенка як заступника голови є група у фракції з близько 10 депутатів, яку він курує, але її не можна називати йому підконтрольною. Він намагається впливати на всіх потроху. Так, коли проєкт щодо заборони УПЦ МП стояв у порядку денному, Культенко прямо в залі активно «обробляв» колег за нього не голосувати.

Втім є ті, кого особливо вмовляти Культенку і не треба: серед відкритих симпатиків УПЦ МП серед «слуг» – ще один вірянин філії Російської церкви Павло Халімон, який потрапив у скандал, коли купив під час війни елітний будинок у митрополита Олександра Драбинка. До «тихих» лобістів Московського патріархату також зараховують «групу Разумкова» та «групу Павлюка» (щоправда, обидві – не повністю). У цьому таборі також поодинокі депутати, що з різних причин «не хочуть лізти в справи церковні». Радикально налаштованим також є колишній «слуга» Артем Дмитрук, який захищає вірян московського патріархату від «незаконних організованих рейдерських атак, протиправних захоплень храмів та церков УПЦ (МП) на всій території України». Він навіть звертався щодо захисту їхніх порушених прав до МВС та погрожував «хресним ходом проти влади». Тепер його задача – контролювати, аби не звернули зі «шляху істинного» його нові попутники з групи «Відновлення України».

Іншим завзятим захисником московської церкви в Раді є колишній «слуга народу» Артем Дмитрук.

«Аргумент» [3] вже повідомляв, що Третина "слуг народу" підтримують УПЦ МП і саботують її заборону [4].

«Аргумент» [3]

 В тему:

•  У «Слузі народу» нарешті виженуть дурнуватого депутата Дмитрука зі складу фракції [5]
• Слуги Москви зі "Слуги народу" хочуть скасувати штрафи за порушення закону про мову [6]