Загалом – так. Виїхали головні інституції – митрополія, всі синодальні відділи (такі собі церковні «міністерства»), Духовна академія.

Речі активно пакували останні три тижні.

А хто залишився?

Рядові ченці. Загалом братія Лаври нараховує від ста до двох сотень насельників (дивлячись як рахувати – всіх підряд чи тільки тих, хто справді там живе і несе послух).

Серед останніх близько чверті воліють залишитися, щоб приєднатися до чоловічого монастиря ПЦУ. Все життя цих людей пов’язане з Лаврою. Між Павлом Лебедем та Лаврою чи МП і Лаврою вони однозначно обирають монастир.

Відсотків 15 – ідейні рускоміровці. Саме ідейні – фанатики. Їх небагато, але вони абсолютно неадекватні. Називаю їх «вихованці Захарії». Захарія – це той, у якого «звон плил над Расією» [3]. Приватних інтересів чи якихось активів (як би дивно це не звучало щодо ченців) не мають – бідні, як церковні миші.

Ще відсотків 10 – «ближній круг» митрополита Павла Лебедя. Саме на цих людей оформлені численні фірми і рахунки, які «орудували» всі ці роки на території Лаври, де Павло примудрився збудувати цілу бізнес-імперію.

Для «ближнього кола» Павла, Лавра – джерело прибутку.

Саме тому вони так за неї чіпляються.

Ну, а більшість поки що займає вичікувальну позицію – спостерігають, як розвиватимуться події і які рішення ухвалять брати по вірі. Тут треба розуміти, що в монастирі всі одне одного знають, щодня спілкуються і міцно одне з одним повʼязані. Робити «різкі рухи» в цьому середовищі не прийнято. Ніколи не було прийнято. Історично.

Разом з тим, визначитися монахи мають виключно самі – ніхто за них це не зробить.

Їх не виганятимуть силою?

Ні. Очільники держави загалом та силових структур зокрема неодноразово наголошували, що фізично монахів ніхто не чіпатиме. Їхнє самовизначення – питання часу, все відбудеться в природній спосіб.

Павло каже, що ченці нікуди не підуть і що вони подали позов до Господарського суду.

За своєю давньою звичкою Павло бреше. Більшість ключових структур УПЦ МП з Лаври вже виїхали.

А судовий позов склали таким чином, що не має жодних перспектив. Так, це «потягне» якийсь час, але на ситуацію жодним чином не вплине.

З 30-го починає працювати міжвідомча комісія, яка має провести інвентаризацію. Як це відбуватиметься?

Територія Нижньої Лаври доволі велика, там багато будівель – житлових, господарчих тощо. Якщо викладати дуже просто, то комісія «бере в розробку» одну будівлю, повністю її досліджує, все описує, потім замикає на ключ, ключ віддає керівникам державного заповідника, а до охорони приміщень заступає поліція. Так – по черзі, крок за кроком. Перші два житлових корпуси в середу вже описали і закрили.

Згідно з попередніми оцінками, робота триватиме мінімум півтора місяця. Може – довше.

Якщо знайдуть порушення, які наслідки?

На це питання мають відповісти юристи – залежить, які порушення і хто підписував відповідні документи. Але ми вже точно знаємо про як мінімум 36 незаконних забудов на території Нижньої Лаври (прочитати детальніше та подивитися фото можна тут [4]). Погодьтеся, одна справа – коли ставлять МАФ десь на Дальніх Печерах, де паломники можуть придбати воду, якесь печиво – з огляду на відстані, там це обʼєктивно необхідно та й прибрати той МАФ – три хвилини справи. Зовсім інша – коли врізають в тисячолітній мур Лаври якісь незрозумілі пластикові конструкції або коли в підвалі будиночка, що має статус пам’ятки архітектури облаштовують лазню (не питайте навіщо, я не знаю).

Добре. Рано чи пізно перевірка завершиться. І що, в Нижню Лавру зайде ПЦУ?

Станом на зараз такого рішення немає. Але, так, ПЦУ офіційно звертається з відповідними проханнями до уряду, до керівництва заповідника. Я майже впевнена, що за якийсь час ці прохання буде задоволено і монастир ПЦУ зможе повноцінно постати в Лаврі. Відтак, традиції чернечого життя в обителі не перериватимуться. Це може статися у строк від декількох місяців до пів року.

Настоятеля ж уже призначили, хіба ні?

І так, і ні. Дійсно, 29 березня архімандрит Лаври Авраамій (Лотиш) заявив про свій перехід до ПЦУ. Одразу ж, рішенням Блаженнішого Епіфанія його було призначено тимчасовим в.о. настоятеля монастиря ПЦУ в Лаврі.

Чому т.в.о.? Бо в нормальних монастирях братія сама собі – демократично й прозоро, на загальних зборах – обирає керівника. В Лаврі, коли монастир постане повноцінно, теж так буде.

Авраамій був «різничим» Лаври. Тобто фактично – головним «музейником», оберігав всі цінності, дбав про них. 29-го він звернувся до братії з закликом доєднуватися до ПЦУ і творити в Лаврі нове чернече життя. Як зазначалося, охочі в Лаврі є, і скоро про це оголосять публічно.

Всього три години знадобилося УПЦ МП, щоб заборонити Авраамія в служінні, заборонити причащатися тощо (анафему просто технічно не встигли організувати).

Зрадників, колаборантів, агентів ворога вони в служінні не забороняли.

Тих, кого засудили і вже обміняли – не забороняли.

Втікачів на болота (одних лише митрополитів втекло три штуки) – не забороняли.

Керівників кримських парафій, Ровеньківської та Роменської єпархії, які перейшли під омофор РПЦ – не забороняли.

Чортів, що в Кремлі сиділи – не забороняли.

А Авраамія швидко заборонили. Благо, для нього це вже не матиме жодних канонічних наслідків.

Коли розберуться з Лаврою, візьмуться за Почаїв?

Так, логічно. Юридична схема щодо Почаївської Лаври дуже схожа на Київ – там теж оренда, але не безстрокова, а до 2052 року. За бажання і наявності політичної волі (вони точно є), Кабмін може розірвати договір оренди.

На Почаїв вже заявили свої права греко-католики, які, власне, цю обитель – в нинішньому її вигляді – будували. ПЦУ теж претендує і було б добре, якби вони між собою знайшли якесь спільне рішення. По суті, Лавра – великий монастир або навіть декілька монастирів.

Правильне рішення – співдружність двох великих церков, яка демонструє всім людям приклад любові, взаємної поваги та підтримки.

А що там зі Святогірськом?

Святогірська Лавра – «наймолодша». ЇЇ створили 2004-го, фактично – за рішенням тодішнього премʼєра Януковича. Цікавий факт (детальніше можете прочитати в нашому нещодавньому інтерв’ю з отцем Георгієм Коваленком): перші служби там правили автокефали. Як відомо, Автокефальна церква є однією із співзасновниць ПЦУ, фактично, ПЦУ – її правонаступниця.

В 2014-му в Святогірській Лаврі «накопичувалися» – перед штурмом Словʼянська – бойовики Гіркіна, там же зберігали зброю. В 2022-му обитель серйозно постраждала від обстрілів. При чому, навіть після звільнення міста Святогірська (сама обитель знаходиться на іншому березі річки – його контролює Україна), монахи «сєтовалі»: якби Україна не оборонялися, ніхто б їх не обстрілював, і був би «мир».