Трохи більше ніж за пів року, 20 січня 2025-го, він знову повернувся до цієї теми. Але тон висловлювань верховного головнокомандувача істотно змінився, попри те, що ані "пауза" у війні, ані "післявоєнні часи" ще не настали. 

Цього разу Зеленський дякував [3] правоохоронцям за "хорошу роботу у військових справах". Серед іншого згадав і події на Харківському напрямку: "Важливо, щоб люди відчували, що статус і будь-які вчорашні заслуги не скасовують верховенства права".

Того дня представники ДБР повідомили про підозри колишнім командувачу ОТУ "Харків" бригадному генералу Юрію Галушкіну, командиру 125-ої бригади ТРО генерал-лейтенанту Артуру Горбенку і командиру 415-го стрілецького батальйону 23-ої ОМБр полковнику Іллі Лапіну. Офіцерів підозрюють у "провалі оборони на Харківщині". Упродовж наступних кількох днів суд відправив їх під варту на два місяці. 

Арешти бойових командирів викликали обурення в частини суспільства. Військові називають "ганебними" [4] ув'язнення офіцерів "у прямому ефірі", а опозиція вважає, що справа має політичну мотивацію.

"Українська правда" [5] поспілкувалася з військовими вищих рангів, політиками, адвокатами підозрюваних і представниками Державного бюро розслідувань, щоб розібратися: 

Чому правоохоронці пришвидшуються у справах бойових офіцерів саме зараз? 

Чи справді є політичний підтекст у справі про "провал оборони на Харківщині"? 

Що спільного між арештами Галушкіна, Горбенка та Лапіна в 2025-му й генерал-майора Дмитра Марченка в 2019-му?

Дисклеймер: ми не намагалися з'ясувати, чи винні підозрювані командири в "провалі оборони на Харківщині". Вироки в цій справі виноситиме суд.

Російський прорив на Харківщині: за що судять бойових командирів 

10 травня 2024-го російські війська розпочали наступ на півночі Харківської області. За кілька днів у соцмережах почали звинувачувати 125-ту бригаду ТРО у "втечі на Харківщині". 

Командирів відсторонили від посад, ДБР відкрило кримінальну справу [6]. Через вісім місяців розслідування троє фігурантів отримали підозри.

"Це (вручення підозр офіцерам – УП) не була заздалегідь спланована акція. Надійшла інформація від СБУ про ризики втечі всіх трьох фігурантів за кордон – ми мусили реагувати. Тому вручили їм первинні підозри", – переконує УП керівник відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань полковник Вадим Приймачок.

Виглядає не надто переконливо: вісім місяців офіцери співпрацювали зі слідством, аж поки втрьох раптово вирішили втекти за кордон. До того ж на момент вручення підозри Горбенко "збирався тікати" з лікарняного ліжка, а Галушкін "планував перетнути кордон" після операції – кількома тижнями раніше йому вставили пластину в плече [7].

ДБР спершу інкримінувало генералу Галушкіну недбале ставлення до служби (стаття 425 Кримінального кодексу України). Печерський райсуд Києва 21 січня відправив його під варту на два місяці з альтернативою внесення застави в розмірі 5 мільйонів гривень. Наступного дня за нього внесли ці гроші, але на виході зі слідчого ізолятора правоохоронці знову затримали офіцера. 

Суд повторно арештував генерала 24 січня. Цього разу за самовільне залишення поля бою (стаття 429), без права внесення застави. Адвокат офіцера Михайло Величко в коментарі УП стверджує, що друга підозра "майже ідентична за текстом із першою". 

Полковник Приймачок пояснює УП вручення другої підозри Галушкіну тим, що слідчі "побачили ознаки більш тяжкого злочину" в матеріалах справи. 

Цікаво, що генерала Галушкіна відправляла під варту суддя Світлана Шапутько, яка в 2018 році захищала дисертацію [8] під керівництвом одного з "ефективних менеджерів" [9] президента і "грози чеченців" Олега Татарова [10].

Генерал-лейтенанта Артура Горбенка підозрюють у недбалості до служби, а колишнього командира 415-го стрілецького батальйону полковника Іллю Лапіна – в самовільному залишенні поля бою. 

21 січня суд відправив Лапіна під варту на два місяці без права на заставу. 22 січня арештували Горбенка із заставою 25 мільйонів гривень. 

Засідання відбувалися за зачиненими дверима через секретність деталей справи. Усім трьом офіцерам загрожує до 10 років позбавлення волі.

За словами колишнього командувача Об'єднаних сил ЗСУ генерал-лейтенанта Сергія Наєва, зараз навіть у диктаторській Росії офіцерів знімають із посад і понижують у званнях за невдачі на фронті, але не відправляють за ґрати.

"Під час війни проводити судові засідання за цими фактами в демократичній Україні, хоча авторитарна Російська Федерація так не вчиняє, чи доречно зараз це робити? Ніхто не проти судових розглядів. Але це можливо зробити після війни?" – каже він в інтерв'ю УП.

Правоохоронці нечасто інкримінують українським військовим такі злочини. За даними, які Офіс генпрокурора надав у відповідь на запит УП, впродовж 2022–2024 років облікували 1039 кримінальних проваджень за недбалість і 198 – за самовільне залишення поля бою.

Кількість судових вироків за обидва злочини в десятки разів менша за загальну чисельність справ, як свідчить статистика пресцентру судової влади. Наприклад, у 2024-му правоохоронці відкрили лише 31 справу щодо самовільного залишення поля бою, але суди не винесли жодного вироку.

Автор: Андрій Калістратенко, УП

Слідчі ДБР відкрили кримінальне провадження 11 травня 2024 року. Підстава – напередодні приданий до 125-ої бригади ТРО 415-ий батальйон відійшов зі Стрілечої до Глибокого без погодження зі своїм командуванням.

Карта українських осінтерів Deep State станом на 11 травня 2024 року

Військові пішли з першого рубежу на другий, де продовжили тримати оборону. В ДБР невідомо про випадки, щоб хтось із них пішов у СЗЧ. 

"В батальйоні була кулеметна рота, яка мала на озброєнні крупнокаліберні кулемети, але вони не зробили жодного пострілу, залишили БК на позиціях. Коли ми допитували бійців, чому відійшли, вони відповідали: "Ми – не камікадзе", – розповідає УП керівник відділу Головного слідчого управління ДБР Приймачок.

Він стверджує, що на момент російського прориву Горбенка не було на командному пункті. Генерал прибув туди приблизно о 5-ій ранку, коли наступ уже був в активній фазі. 

"По обіді 10 травня він віддав наказ відбивати зайняті ворогом позиції. Під час бойових дій в ті дні вдалося взяти в полон російських військових. Ми допитували близько десятка з них. Вони розповідали, що дуже легко зайшли на наші позиції, без спротиву", – продовжує полковник.

Нині бійці 415-го батальйону перебувають під слідством за самовільне залишення поля бою. Але нікому з них ще не оголосили підозру.

ДБР підозрює командирів у тому, що оборона на Харківщині проводилася не відповідно до статутів ЗСУ. Слідство встановило, що визначена смуга оборони для кожного з батальйонів значно перевищувала вимоги бойового статуту. Щільності між підрозділами не вистачало. В 415-му батальйоні було недостатньо бійців для оборони такої широкої смуги.

Генерал Горбенко в інтерв'ю УП [11] розповідав, що 415-ий батальйон зайшов на Харківщину після боїв у районі Бахмута, де був "досить серйозно побитий противником" і укомплектований лише на 50%.

125-та окрема бригада ТРО стояла на Харківському напрямку впродовж року – з травня 2023-го. Військові мали розвідувальні дані про можливий російський наступ. Але підрозділи тероборони є легкою піхотою і не мають важкого озброєння.

Горбенко переконував УП, що постійно надсилав вищому командуванню заявки на посилення підрозділів військовими і озброєнням. В березні 2024-го він написав рапорт, що штатна структура бригади не відповідає тим завданням, які на неї покладаються, підрозділи потребують доукомплектування.

Бригадний генерал Юрій Галушкін став командувачем ОТУ "Харків" 1 квітня 2024 року. Вже 5 квітня він написав запит на головнокомандувача, в якому просив про додаткові сили і засоби. Йому відправили п'ять бригад: 92-у штурмову, 42-у механізовану, 57-у мотопіхотну, 71-у єгерську та 17-у танкову. 

"Галушкін не посилив передній край оборони, а поставив ці бригади на другій лінії, де фактично і був стриманий наступ. На запитання: "Чому ви не поставили на передній край придані бригади?" він відповідав: "Головком визначив, що я маю їх розмістити на другому ешелоні". Говорив, що не міг оскаржувати накази головнокомандувача. Горбенко так само", – каже керівник відділу Головного слідчого управління ДБР.

Версії генералів Галушкіна та Горбенка дотримується і їхній безпосередній керівник – колишній командувач ОСУВ "Хортиця" Юрій Содоль. 

Слідчі ще не допитували Олександра Сирського через його "щільний графік", але в ДБР планують поспілкуватися з головнокомандувачем щодо цієї справи.

Під час розслідування правоохоронці опитали понад пів тисячі військових, командирів, представників Генштабу ЗСУ, працівників Харківської ОВА. Але попередників Галушкіна і Содоля – колишніх командирів ОТУ "Харків" Андрія Грицькова та ОСУВ "Хортиця" Олександра Грузевича – досі не допитали, мовляв, вони зайняті – виконують бойові завдання.

Для розуміння: Грицьков командував ОТУ "Харків" понад рік – з початку березня 2023-го до кінця березня 2024-го, Галушкін – лише 40 днів. Грузевич був командувачем ОСУВ "Хортиця" з січня до квітня 2024-го, Содоль – з квітня до кінця червня 2024-го. 

"На мою думку, кваліфікація дій Галушкіна, Горбенка і Лапіна не остаточна. Я бачу низку серйозніших злочинів у їхніх діях. Умисно не виконувалися обов'язки, які були покладені на них відповідними положеннями, статутами, законами, постановами", – розповідає полковник Приймачок.

За невиконання статутів можна притягнути до відповідальності будь-кого – від командира відділення до головнокомандувача, вважає секретар Комітету ВР з питань нацбезпеки, оборони і розвідки, полковник СБУ Роман Костенко. 

"Дуже складно під час такої інтенсивної війни воювати за статутами, які були написані ще в часи Радянського Союзу, а за незалежності України просто перекладені українською мовою. 

Ми часто кричимо про "совок" і вимагаємо від командирів більш сучасних методів ведення війни, а потім правоохоронці відкривають кримінальні справи, в яких інкримінують офіцерам невиконання "радянського" статуту", – додає Костенко в розмові з УП.

Командирам також закидають "неналежне облаштування фортифікацій". На першому ешелоні військові побудували опорні пункти, інженерні загородження, мінні поля. 

Як встановило слідство, цих фортифікацій було недостатньо для стримування ворога. Важливе уточнення: обласні військові адміністрації не будують укріплення на передовій, їхня зона відповідальності – друга і третя лінії оборони, тому до представників Харківської ОВА в ДБР у цій справі питань немає. 

"Експерти з'ясували, що дії Галушкіна, Горбенка і Лапіна перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку із тим, що втрачена частина територій держави вглиб на 6,5 кілометра, особовий склад і військова техніка", – стверджує під час спілкування з УП керівник відділу Головного слідчого управління ДБР.

Ласкаво просимо в передвиборчі перегони

Справа щодо "провалу оборони на Харківщині" має політичний підтекст, вважають більшість співрозмовників УП серед депутатів і бойових офіцерів. Одна з головних підстав для таких думок – правоохоронці активізувалися у "справах військових" саме тоді, коли в Україні активно заговорили про вибори. 

"Воїни мають найбільшу довіру [12] серед українців. Напевно, влада бачить у них своїх опонентів, тому намагається продемонструвати "силу" – показати, що полковники і генерали або інші захисники можуть сидіти у в'язниці. Замість того, щоб мотивувати людей мобілізуватися, політики займаються тим, що дискредитують військових", – вважає секретар Комітету ВР з питань нацбезпеки, оборони і розвідки Роман Костенко. 

Результати грудневого соцопитування КМІС [13] показують, що Силам оборони довіряють 92% українців, а президенту лише 45% – найменше з початку великої війни. Для порівняння: наприкінці 2022-го Зеленському довіряли 84% громадян, а військовим – 96%.

Джерело: Київський міжнародний інститут соціології

"Можливо, влада намагається заробити собі політичні бали "посадками" командирів, мовляв, "ми караємо винних у провалах на фронті". Але не варто забувати, що успіхи на фронті залежать і від політиків, які зобов'язані забезпечувати мобілізацію та оснащувати підрозділи зброєю", – нагадує народний депутат і полковник СБУ Костенко.

Заробляти політичні бали через "хліб і видовища" – улюблена практика чинної української влади. 

Згадаймо, як наприкінці червня 2024-го президент звільняв командувача Об'єднаних сил ЗСУ генерал-лейтенанта Юрія Содоля. 

Президент не пояснив причини такого рішення, але звільнення сталося після блогерської активності навколо військового. В соцмережах Содоля називали "м'ясником" і звинувачували в низці поразок на фронті. Начштабу бригади "Азов" Богдан Кротевич тоді звернувся до ДБР [14] із закликом провести розслідування щодо Содоля через великі втрати особового складу, які нібито сталися внаслідок виконання його наказів. Восени генерал-лейтенант "списався" зі служби [15] на підставі висновку ВЛК. 

Дехто зі співрозмовників УП серед військових вважає, що активність правоохоронців у справах проти військових – це попередження колишньому головнокомандувачу ЗСУ Валерію Залужному. 

"Ми ж бачимо в соцопитуваннях, який рейтинг довіри [16] в колишнього головкома. Як на мене, справи проти командування – сигнал Залужному – "сиди в Британії і не висовуйся, бо вийдемо і на тебе", – вважає співрозмовник УП серед представників вищої офіцерської ланки ЗСУ, який побажав залишитися анонімним. 

Перша хвиля "сигналів" військовому керівництву прокотилася ще в квітні 2022 року. Щойно Сили оборони вибили росіян з-під Києва, в урядовий квартал повернулися політичні інтриги. Саме тоді слідчі ДБР взялися розслідувати, хто "здав південь".

Минуло майже три роки, але навколо цієї історії досі більше легенд, ніж фактів. Колишній головнокомандувач офіційно не фігурує в справі щодо провалу оборони півдня в перші дні повномасштабного вторгнення, але політики з різних партійних таборів у розмовах із УП називають її "справою Залужного". 

Топджерело у правоохоронних органах повідомило УП, що експертизи в кримінальному провадженні донині тривають, підозри ще нікому не вручені. 

"Українська правда" 3-го лютого надіслала ДБР запит щодо перебігу досудового розслідування. На момент публікації матеріалу відповідь не надійшла.

Боротьба з політичними конкурентами руками правоохоронців – стара українська традиція. Але використовувати військових у політичних іграх – ноу-хау команди Зеленського. Гучні справи з арештами бойових офіцерів Дмитра Марченка, Романа Червінського тому підтвердження.

Все було вже: як судили генерала Марченка

Зараз генерал-майора Дмитра Марченка з позивним "Марчелло" називають "легендою" і дякують "за Миколаїв". На початку великої війни він керував обороною міста – просування росіян тоді вдалося зупинити. А ще п'ять років тому генерала намагалися посадити у в'язницю. 

Після виборів у 2019-му ДБР звинуватило Марченка, який тоді був начальником Головного управління розвитку та супроводу матеріального забезпечення Міноборони, в закупівлі неякісних бронежилетів для армії. Хоча Марченко стверджує, що взагалі не мав стосунку до закупок. 

"Прокурор Микола Середа казав мені: "Команда зверху, президент у курсі. Ви можете навіть не смикатися. Ваші адвокати нічого не зроблять, бо команду дав президент". Я щиро вірю, що президенту просто набрехали. Сказали, що я стовідсотково винен, і що в справі стовідсотково є Порошенко", – емоційно каже Марченко.

В червні 2019-го представники ДБР проводили обшуки в посадовців Міноборони. Правоохоронці увірвалися в приміщення управління в балаклавах і з автоматами. Опечатали комп'ютери, забрали всі документи.

"Коли прочитав ухвалу на проведення обшуку, зрозумів, що правоохоронці вже встановили, що я винен. Вони на той момент вже усе "з'ясували". Один із них зухвало сказав мені: "Все, ти попав. Нікуди не втечеш. На тебе є команда. Порошенка немає – тебе ніхто не буде захищати", – описує події того дня генерал Марченко.

Майже через пів року після обшуків, 5 листопада 2019-го, працівники Державного бюро розслідувань прийшли до офіцера з підозрою.

Генерал переказує діалог із правоохоронцями так:

– Хлопці, я не проти. Вручати підозри – ваша робота. Але я маю право на захист. Нехай прийде мій адвокат, – одразу сказав Марченко.

– Не буде ніякого адвоката. Ми тебе зараз взагалі мордою в підлогу покладемо. Спецназ викличемо. Тебе тут зламають. Тобі морду розіб'ють, – агресивно відреагував один із ДБРівців.

Озброєні чоловіки в однострої Державного бюро розслідувань викликали свідків, щоби зафіксувати, нібито генерал відмовляється отримувати підозру. Але Марченко лише хотів, щоб це відбулося в присутності його адвоката. 

"Я сказав, що рано чи пізно їм доведеться відповідати за виконання злочинних наказів. Вони відповіли: "Хто там буде відповідати? Ти з тюрми не вийдеш. Сидітимеш у СІЗО, поки не зізнаєшся", – згадує генерал-майор.

Законодавство визначає, що військових, яких суд відправив під варту, мають утримувати на гауптвахті, а не в СІЗО. Але офіцер поїхав із зали суду в слідчий ізолятор.

Фото з особистого архіву генерал-майора Дмитра Марченка

На засідання суду генерал прийшов із сумкою, де були спортивний костюм, шкарпетки, цигарки і печиво, бо розумів, що його відправлять під варту. Вже в ізоляторі "місцеві авторитети" розповідали Марченку, що вони ще за кілька днів до засідання знали: до них "заїжджає" генерал.

"Ви ж розумієте, що мені, військовому в погонах, було дуже неприємно потрапити в "блатний світ". Це було незаконно, але де закони в нашій державі?

Як показує практика, 95% людей у СІЗО ламаються і зізнаються навіть у тому, чого не робили. Це технології 1937 року НКВС. Українські правоохоронці зараз їх застосовують і пишаються собою", – каже офіцер.

Дні в слідчому ізоляторі були для генерал-майора приниженням. На допитах слідчі тиснули на Марченка: вимагали розповісти "щось на Порошенка або міністра оборони та його заступників", змушували зізнатися в тому, що брав хабарі в постачальників. 

"В СІЗО бувало таке, що допит у слідчих о 12, а мене виводили (з камери – УП) о 9 і закривали на "боксах". Це вузький коридор, там немає, де присісти, дуже накурено, на підлозі наплювано, нахаркано. Всі заходять – виходять, можуть і підрізати, і побити. 

Після кількох годин перебування на цих "боксах" мене забирали на допит. Слідчі питали: "Хочеш, завтра це закінчиться? Хочеш, завтра ти поїдеш додому і не будеш усе це переживати? Зізнавайся!" – пригадує генерал Марчелло.

В грудні 2019 року Дмитро Марченко вийшов із СІЗО під заставу. За його словами, під час великої війни правоохоронці призупинили справу. Однак він залишається підозрюваним, попри те, що на початку повномасштабного вторгнення військове керівництво видало бійцям арештовані під час розслідування бронежилети, як стверджує Марченко.

"Ми з адвокатом зверталися до прокурора після початку повномасштабного вторгнення РФ. Написали заяву, щоб закрити справу у зв'язку з неможливістю встановити – якісні чи неякісні бронежилети, бо їх роздали військовим. Відповіді не отримали. 

Але неофіційно нам сказали в прокуратурі: "Коли буде команда, закриємо. Команди поки немає". Я розумію, що слідство усвідомлено не закриває цю справу. Можливо, для того, щоб тримати мене на гачку і в потрібний момент активізуватися", – ділиться думками з УП генерал-майор.

"Українська правда" 3-го лютого звернулася до ДБР із запитом щодо нинішнього статусу кримінального провадження. Відповідь ще не отримали. 

"Будь-яка військова людина розуміє, чому це відбувається (йдеться про арешти бойових офіцерів Галушкіна, Горбенка і Лапіна – УП). Влада бачить у військових можливих конкурентів і таким чином "прибирає" їх", – обурюється в розмові з УП Марченко.

***

Наприкінці березня 2022-го президент Володимир Зеленський підписав ухвалений Верховною Радою закон про бойовий імунітет [17]. Своїм підписом він легалізував звільнення командирів від кримінальної відповідальності за втрати бійців і техніки під час оборони України, якщо це було неможливо передбачити завчасно. 

Полковник Приймачок розповідає, що слідчі ДБР з перших днів розслідування розглядали можливість застосування бойового імунітету до підозрюваних у провалі оборони на Харківщині, але не знайшли для цього підстав. 

Як стверджує секретар Комітету ВР з питань нацбезпеки, оборони і розвідки Роман Костенко, механізм бойового імунітету фактично не працює. Адже на початку великої війни депутати думали, що "військових ніхто не чіпатиме", тому погано прописали закон. Тепер оборонний комітет планує зробити цей механізм дієвим. 

На відміну від бойового імунітету, в Україні прекрасно працює "закон" вибіркового правосуддя. Незабаром третя річниця звільнення Івана Баканова, друга дитинства президента, з посади голови СБУ. 

В липні 2022-го Зеленський усунув Баканова за "невиконання службових обов'язків, що призвело до людських жертв чи інших тяжких наслідків". Донині невідомо, чи фігурує колишній глава "Служби Божої України" у кримінальних справах, пов'язаних зі своєю роботою. "Українська правда" запитала про це в ДБР, але відповіді ще не отримала. 

Однострій і погони з багатьма ромбиками не можуть бути індульгенцією для всіх злочинів. Кожен злочин потребує розслідування. Але зараз, в розпалі війни за виживання, Україна судить власних офіцерів – не за колабораціонізм, державну зраду або корупцію, а за недбалість, яка полягає в невиконанні статутів. 

"В умовах нестачі зброї, проваленої мобілізації і низької мотивації командири ухвалюють рішення для оборони, а їх потім можуть у будь-який момент кинути за ґрати. І ні верховний головнокомандувач, ні головнокомандувач, ні міністр оборони за них не заступляться", – обурюється Костенко. 

"Найтяжчий наслідок у цій історії – демотивація армії, – продовжує він далі свою думку. – Головне, щоби через такі дії бійці завтра не сказали: "Якщо ми не такі і не вміємо за статутами воювати, нехай воюють ті, хто розповідає, як це правильно робити".

В такому випадку післявоєнні часи, про які згадує Зеленський, настануть досить швидко, але результат війни буде трагічний для України і обирати й обиратися тут будуть зовсім інші люди. 

Ангеліна Страшкулич, УП

«Аргумент» [18]

---

На цю тему:

• Генерал Наєв розповів, як Зеленський вів Україну до катастрофи [19]
• Марія Берлінська: Все ближчими стають масові розстріли [20]
• "Янєлох": The Sunday Times розповіла, як спецслужби рф безперешкодно підвели до Зеленського свою агентуру [21]