Що відомо про діяльність угруповання на континенті після скасованого заколоту в росії.

Після однорівневого пригожинського «походу на Москву» питання про те, куди подінуться тисячі бойовиків так званої ПВК «Вагнер», набуло, можна сказати, планетарного значення. За цим стежать не лише в Росії, Білорусі — куди зараз прибули тисячі вагнерівців, і в Україні — звідки вони (поки що?) пішли, а й у Франції — чию армію вагнерівці останніми роками активно витісняли з африканських країн. І, звичайно, в Африці, де їх також звинувачують у численних вбивствах, пограбуваннях та інших актах насильства.

В Африці червневий російський недоміжок серйозно схвилював керівництво окремих країн, яке звикло за останні роки до допомоги найманців РФ у справі незаконного утримання влади та спільного пограбування ресурсів своїх країн. Там були впевнені, що після такого демаршу «російський цар» прибере Пригожина з континенту і тим самим поставить під загрозу налагоджену схему афро-російського «співробітництва»...

Але поки що цього не відбувається.

Саме Африку – замість України – сам Пригожин днями, виступаючи на полігоні в Білорусі, пообіцяв знову зробити основною територією дії своїх бойовиків (не виключаючи, втім, і «варіанту» повернення на українські землі). Заодно пригрозивши ще й перетворити білоруську армію на «другу у світі».

При цьому щодо Африки в останні тижні, судячи з даних місцевих джерел, у Пригожина виникли «проблеми» з політичним керівництвом РФ.

Найпомітніше це в Центральноафриканській Республіці, яку і французькі ЗМІ, і дипломатичні джерела «Нової» називають головною африканською «лабораторією» Росії загалом та «ЧВК Вагнера» зокрема. У цій — одній із найбідніших у світі — п'ятимільйонній країні вагнерівці близько шести років тому почали випробовувати свою експансіоністську політику в Африці, яка стоїть на кількох «китах».

Забезпечення безпеки місцевого (часто нелегітимного) уряду, заради чого, судячи з доповідей ООН та міжнародних правозахисних організацій, використовується терор не лише проти комбатантів, а й проти мирного населення;

отримання доступу до видобутку корисних копалин; розвиток інших видів "бізнесу" на "підвідомчих" територіях - включаючи "вилучення" матеріальних благ у місцевого населення (так, днями центральноафриканське видання Corbeau News Centrafrique написало про "масштабну операцію з вилучення мотоциклів" у жителів міста Бангассу, а також про смерть " багатого центральноафриканського колекціонера алмазів», якого раніше пограбували у його будинку в Бріа);

Поширення антизахідної (головним чином антифранцузької) пропаганди і прославлення Росії, що, звичайно, не може обходитися без масштабних обсягів дезінформації.

"Начальник" Африки

Газета Le Monde 27 липня, у день відкриття російсько-африканського саміту в Санкт-Петербурзі, випустила статтю під заголовком "Банги - столиця "Вагнера" в Африці". Оцінка, що повторюється: Le Figaro кілька тижнів тому назвала ЦАР «державою «Вагнера» (État Wagner).

30 липня виповнюється рівно п'ять років з того часу, як при спробі розслідувати, як функціонує ця вагнерівсько-туадерівська держава, були вбиті російські журналісти:

журналіст Орхан Джемаль,

оператор Кирило Радченко,

режисер Олександр Расторгуєв.

Розслідування цього злочину, судячи з відомостей, які є у розпорядженні «Нової», ніколи по-справжньому не велося. Більше того, було знищено речові докази у справі.

Перед відправкою на батьківщину тіл трьох убитих російських журналістів Кирила Радченка, Олександра Расторгуєва та Орхана Джемаля. Аеропорт Бангі. 03.08.2018 р. Фото: ТАСС

Посол Росії в ЦАР Олександр Бікантов заявив днями, 26 липня, держагентству РІА «Новости», що й прогресу жодного немає: «через нас поки не проходили жодні відомості, які б свідчили про те, що є прорив чи навіть зрушення у розслідуванні».

Посол також знову просунув брехливу «версію» про те, що наших колег було вбито деякими «бойовиками з незаконного збройного формування 3R». Хоча дані розслідувань, які публікувала [2] та проводила і «Новая», переконливо свідчать, що сліди ведуть до вагнерівців [3].

До речі, голова «Русского Дома» в ЦАР 34-річний Дмитро Ситий, згаданий [2] в одному з розслідувань, не лише продовжує активну діяльність у цій африканській країні, а й обіцяє продовження роботи «Пригожина» в Центральноафриканській Республіці.

«Ми продовжимо <…> під керівництвом Євгена Пригожина, який багато робить для африканських країн, захищає їх суверенітет, <…> і ніколи не зраджує своїх друзів», — говорить Ситий на відео, яке він «приурочив» днями до власного внесення ( поряд з ще сімома вагнерівськими фізосібами і п'ятьма компаніями) у списку санкцій Великобританії. 2020-го Ситий уже був внесений до списку санкцій США.

Французькі та африканські медіа називають його однією з чотирьох-п'яти «ключових фігур» пригожинської «команди» у ЦАР.

27 липня, в день відкриття саміту, пан Ситий опублікував фотографію свого шефа Пригожина, на якій той (у петербурзькому готелі Trezzini, що належить йому, — де, до речі, в день «путчу» слідчі, як підтвердив і сам Пригожин, виявили «газель» і два автобусики» з грошима, які призначалися на виплату «зарплат» його бойовикам та «компенсацій за вантаж 200») тисне руку Фредді Мапуке, начальнику протоколу президента Центральноафриканської Республіки.

Фредді Мапуке та Євген Пригожин у Петербурзі. Фото: соцмережі

Пізніше у мережах з'явилося ще одне фото рукостискання Пригожина та голови проросійського каналу Afrique Media.

Фото: соцмережі

Крім того, як пише «Фонтанка», кілька ЗМІ, які «раніше входили до медіаімперії бізнесмена», повідомили, що «Пригожин у рамках форуму зустрівся з представниками ЦАР, Малі та Нігеру».

Очевидно, що мета подібних публікацій — показати, що Кремль не «вигнав» Пригожина з Африки, але він ще й продовжує бути там найважливішим «актором».

Темна історія з Нігером

У зв'язку з цим окремий інтерес викликає згадка про Нігер, де саме напередодні, 26–27 липня відбувся держпереворот, внаслідок якого путчисти з його власної гвардії оголосили про повалення та арешт президента Мохамеда Базума.

Глава путчистів Омар Чіані очолює президентську гвардію. Він узяв екс-президента Нігера Мохамеда Базума у заручники та оголосив себе главою держави. Кадр із відеозвернення

У статті, присвяченій перевороту, вранці 27 липня Le Monde написала: «В той час, як деякі погляди звернені на Росію, як і при кожному новому путчі на континенті, кілька французьких джерел запевняють, що на даному етапі немає жодних елементів, що дозволяють приписати це Москві або її озброєному крилу в Африці, воєнізованій компанії Вагнера. Але ще «потрібно копнути глибше», — уточнив водночас одне з джерел.

Увечері 27-го (в той же день на мітингу в столиці Нігеру бачили російські прапори) пропригожинський канал «Співдружність офіцерів за міжнародну безпеку» поширив його аудіообіг: Пригожин говорить про те, що путч – це «боротьба нігерського народу проти колонізаторів», а « усунення профранцузького президента - це фактично здобуття незалежності народом Нігеру». «Незалежності» від країни, яка нібито на відміну від вагнерівців (до яких місцеві жителі нібито відчувають «любов») — «не в змозі захистити населення суверенних держав».

"Тисяча бійців "Вагнера" здатні навести лад і знищити терористів", - заявив Пригожин. У що віриться важко, тому що в жодній країні, куди приходили вагнерівці, — судячи з численних міжнародних доповідей — терористів позбутися не вдалося, ситуація з безпекою (для більшості) принципово не змінилася, а місцеве населення почало подвійно — не тільки від джихадистів, а й від найманців.

Президент Базум справді був одним із головних французьких союзників в Африці — саме Нігер французи зробили основною військовою базою для продовження своєї антитерористичної операції «Бархан». Зробили після того, як під тиском вагнерівців їх вигнали з колишньої «опорної» країни Малі: вигнала місцева хунта, для якої, так само, як і для голови ЦАР, російські «інструктори» — серйозна гарантія збереження при владі.

Зараз у столиці Нігеру, за даними ЗМІ, залишається "як мінімум 1500 французьких військових", "не рахуючи бійців" спецпідрозділів, а також винищувачі та дрони Reaper. У другій половині дня 29 липня Макрон провів у Єлисейському палаці присвячене Нігеру спеціальне засідання Ради національної безпеки та оборони.

27 липня 2023 року. Прихильники путчистів у Ніамеї (столиця Нігеру). Фото: AFP / East News

Звинувачення у терорі

Що стосується пригожинського позування «на полях» саміту Росія-Африка, то провідні французькі ЗМІ миттєво написали про появу цих фотографій, що мають сильне символічне значення для прогнозування африканського майбутнього угруповання, яке Нацзбори Франції у травні рекомендували внести до європейського списку терористичних організацій.

Така сама рекомендація (про внесення до британського списку) міститься і в доповіді [4] комітету палати громад, що вийшла 26 липня під заголовком «Зброя за золото: викриття мережі «Вагнера».

Доповіді про безчинства вагнерівців - як у ЦАР, так і в Малі - вже випускали і Організація Об'єднаних Націй, і міжнародні правозахисні організації.

13 липня Human Rights Watch звинуватила [5] малийські збройні сили та іноземних бойовиків з числа «передбачуваного персоналу "групи Вагнера"» у страті десятків мирних жителів у центральній частині Малі з грудня 2022 р. під час антиджихадистських операцій.

«Ці порушення були скоєні в ході військових операцій, які проводилися у відповідь на присутність озброєних угруповань ісламізму в селах Уенкоро, Сегела, Сособі і Тіофоль» у центрі, а також в районах Мопті та Сегу в центрі, повідомили правозахисники.

У своїй відповіді HRW малийський уряд вказав, що йому не відомо про будь-які порушення прав людини, але державний обвинувач «почав судове розслідування військових злочинів і злочинів проти людяності проти X».

У травні ООН звинуватила у своєму звіті малійську армію та «іноземних бойовиків» у страті в березні 2022 року «не менше 500» людей під час антиджихадистської операції в Мурі, в центрі країни, що малійська хунта також спростовує. «Хоча офіційно вона («ЧВК») підтримує малійську хунту в її боротьбі з терористичними угрупованнями», але «відзначилася, насамперед, численними зловживаннями, скоєними проти цивільного населення, включаючи різанину у селищі Мура [6] у березні 2022 року», — йшлося у травневій резолюції Нацзборів Франції.

Але починалося все — якщо говорити про «систему» — у ЦАР: у травні 2021-го Міжнародне французьке радіо (RFI) опублікувало на основі оонівської доповіді велике розслідування [7] під заголовком «У Центральноафриканській Республіці жертви російських безчинств порушили закон мовчання».

27 червня 2023-го розслідувальний проект The Sentry опублікував доповідь [8], що шокує своїм убивчим змістом, під заголовком «У Центральноафриканській Республіці "група Вагнера" захоплює державу і розширює російський вплив за допомогою терору». У доповіді наводяться свідчення «члена президентської гвардії», яке, за його словами, проходило підготовку у російських найманців, яка «включала навчання поводженню з вогнепальною зброєю, рукопашному бою, а також навичкам шпигунства, допитів і тортур». Доповідь сильно зачепила владу ЦАР: 20 липня вони провели [9] спеціальну прес-конференцію за участю кількох міністрів, на якій звинуватили укладачів у намірі «очорнити існуючий режим на міжнародному рівні». І пообіцяли «подати до суду».

***

Згадане вище видання Corbeau News Centrafrique (яке російське посольство в Бангі раніше звинувачувало в «активній публікації фейків щодо Росії та її присутності в ЦАР») регулярно повідомляє про те, що, за його даними, творять у країні російські найманці.

З публікацій Corbeau News Centrafrique:

«18.07.2023. Арешт десятків людей найманцями "Вагнера" у Бангі».

Того ж дня — матеріал [10] про викраденого у місті Буарі власника винного магазину. Описане у матеріалі нагадало про численні випадки викрадень у Чечні під час другої війни, про які писала Ганна Політковська.

З публікацій Corbeau News Centrafrique:

«У неділю, 16 липня 2023 р., між 16.00 та 17.00 найманці "Вагнера" раптово з'явилися на військовій машині перед винним магазином Мборохула Телесфора, розташованому в центрі Буара. Вони безцеремонно побили його, перш ніж посадити у свою машину. Звістка про це викрадення швидко облетіла місто Буар, поширюючись зі швидкістю лісової пожежі. Збожеволілі родичі Мборохула відчайдушно намагаються дізнатися, де їхній син і брат. Наступного дня його молодша сестра спробувала відвідати його на базі найманців "Вагнера" у Буарі, взявши з собою каву та їжу. Проте їй відмовили, що зруйнувало її надії знайти його живим. <…> За словами відомого представника Буара, опитаного редакцією CNC, здається, що Телесфор був зраджений зловмисною людиною з огляду на те, що люди "Вагнера" його не знали. Інші стверджують, що ці найманці просто хочуть отримати гроші, викрадаючи торговців та вимагаючи викупу...»

Скільки вагнерівців у ЦАР і чому їх могло бути менше

У розслідуванні RFI від 2021 року йшлося про те, що в ЦАР знаходяться, за різними оцінками, від 800 до 2000 російських найманців.

Для порівняння: станом на 20.07.2023, за даними джерел Le Monde (очевидно, у французьких спецслужбах), у п'ятимільйонній ЦАР було «близько 1200» вагнерівців. Цифри можна визнати більш-менш точними, враховуючи відомості ще з кількох джерел, які на початку липня повідомляли про від'їзд із Центральноафриканської Республіки «500–600» російських бойовиків і про те, що після цього їх там залишалося «від 800 до 900».

(Для порівняння: у дев'ятимільйонній Білорусі їх зараз — за відомостями білоруських незалежних джерел та української влади — понад п'ять тисяч, і прибуття триває: 28 липня, за даними каналу «Беларускi гаюн», приїхала 13-та колона. Тобто зрозумілим є «потенціал» угруповання, яке запустив на територію утримуваної ним країни товариш Лукашенко.)

Найманці "Вагнера" в Африці. Фото: AP / TASS

При цьому посол Росії в ЦАР Бікантов у згаданому вище інтерв'ю заявив, що "в Центральноафриканській Республіці (ЦАР) працюють 1890 російських військових інструкторів", "нещодавно" була "планова ротація", а "зараз вже прибула нова група, вона дуже затребувана", оскільки «в даний момент у ЦАР проходить референдум щодо нової конституції».

«До Центральноафриканської Республіки прибули нові сили, і ми контролюємо територію. <…> Ми не скорочуємо своєї присутності і ми готові збільшити наші контингенти», — заявив [11] сам Пригожин в інтерв'ю, яке транслювалося 25 липня на проросійському каналі Afrique Media. Таким чином, голова «ЧВК» намагався припинити «спекуляції», які почалися після того, як із країни почали масово виїжджати вагнерівці.

Як зазначає Le Monde, процес розпочався «наступного дня після його (Пригожина) ефемерного повстання в Росії». Африканські ЗМІ повідомляли [12], що «до 500» учасників угруповання «поїхали до Лівії, а потім до Білорусі», залишивши «14 із 47 таборів», які «Вагнер» «тримає у ЦАР».

«За останні два тижні майже половина найманців «Вагнера» залишила Центральноафриканську Республіку, щоб повернутися <…> до Росії, Лівії, Сирії та багатьох інших країн», — писало видання CNC [13] 16 липня.

Ці «рухи», як і пригожинська «спроба державного перевороту», викликали хвилювання у Бангі, Бамако та ще кількох африканських столицях.

«Ми були приголомшені. А також дуже стурбовані, тому що Росія підтримує нас проти терористів КПК (Коаліція патріотів за зміни, яка намагалася повалити президента Туадеру наприкінці 2020-го — на початку 2021 р.). Якби вона («ЧВК») пішла, озброєні групи могли б з'явитися знову», - сказав в інтерв'ю Le Monde наприкінці липня Ерітьє Донен, директор кабінету міністерства молоді та спорту та активний лобіст російської присутності в країні.

Але ще на початку липня у Бангі панувала повна невизначеність. 7 липня видання Jeune Afrique [14] повідомляло, що рішення про від'їзд "500-600" вагнерівців "є частиною контексту, в якому "група Вагнера" знаходиться в процесі реорганізації своєї структури після нещодавньої спроби повстання під керівництвом Євгена Пригожина в Росії".

ЦИТАТА

З публікації Jeune Afrique:

«Під тиском Кремля "Вагнер", схоже, хоче зміцнити зв'язки між своїми членами та міністерством оборони Росії. Очікується, що деякі війська, принаймні їхня частина, повернуться до Центральноафриканської Республіки після цієї реорганізації. <…> Однак це <…> може призвести до заміни Віталія Перфільєва, командира «Вагнера» на Бангі. За даними наших джерел, його місце може зайняти інший командувач, який, як вважається, більше відповідає інтересам Міністерства оборони та менш пов'язаний із Євгеном Пригожиним».

Російська влада навряд чи збиралася йти з ЦАР, куди протягом п'яти років було вкладено стільки «ресурсів».

За оцінками Le Monde [15], «висновок міг торкнутися лише людей, які входять до найближчого оточення Євгена Пригожина: «Згідно з місцевими джерелами, Дмитро Ситий <…> мав повернутися до Росії на початку тижня. <…> «Однак начальник оперативного штабу Віталій Перфільєв все ще знаходиться на місці», — вказує цитоване раніше дипломатичне джерело. Але чи надовго?».

Дмитро Ситий. Фото: соцмережі

Американське видання Daily Beast [16] ще наприкінці червня повідомляло, що «Путін хоче замінити» «вкрай лояльних до Пригожину» командирів «Вагнера» в Центральноафриканській Республіці.

ЦИТАТА

З публікації Daily Beast:

«За словами низки високопосадовців (центральноафриканських) чиновників (включаючи радника президента Туадери), російські урядовці проінформували своїх колег із ЦАР, що операції «Вагнера» в країні продовжуватимуться, але Кремль має намір замінити керівництво групи, а це означає, що союзники Пригожина, включаючи сумнозвісних керівників операцій Дмитра Ситого та Віталія Перфільєва, перебувають на межі звільнення».

«Перфільев виступає радником Туадери з національної безпеки і, як кажуть, є найкращим другом Дмитра Уткіна, правої руки Пригожина і співзасновника Wagner Group. Він також дуже близький з Туадерою, до якого він має прямий доступ і з яким він регулярно спілкується. Перфільєв займається всіма підрядниками Wagner, присутніми в країні».

Як стверджується в публікації, керівництво ЦАР, починаючи з президента, «шанує» Перфільєва за те, що під час нападу повстанців у грудні 2020 року він очолив оборону столиці та «провів успішну контратаку».

Видання Сorbeau News Сentrafrique [17] назвало серед кандидатів на «вибуття» з ЦАР та Олександра Іванова, творця та главу «Співдружності офіцерів за міжнародну безпеку [18]», що відповідає, за даними ЗМІ, за вербування та підготовку найманців.

При цьому влада ЦАР, яка перебуває під серйозним «впливом» вагнерівців, «домовилася, що прем'єр-міністр повинен проінформувати Міноборони Росії про те, що країна вважає за краще продовжувати роботу з нинішнім (тобто пригожинським) керівництвом».

У Фелікса Молуа, глави уряду, який до призначення на цю посаду обіймав посаду міністра економічного планування та міжнародного співробітництва «у той час, коли "Вагнер" лише починав вести бізнес у країні і зарекомендував себе в гірничодобувному секторі, добрі стосунки з міністром оборони Росії» , Заявив «представник канцелярії прем'єр-міністра». Додавши: «Подивимося, чи вдасться йому переконати Росію зберегти командирів Пригожина на чолі Вагнера в Центральноафриканській Республіці».

Союз меча та долара

ЦИТАТА

З публікації Daily Beast:

«Вдячність адміністрації Туадери таким людям, як Ситий і Перфільєв, може бути викликана не лише їх так званими успіхами у боротьбі з повстанськими угрупованнями. Багато хто звинувачував урядовців у отриманні вигоди від незаконної торгівлі золотом та алмазами «Вагнера» у вигляді хабарів та відкатів в угодах, укладених командирами Пригожина».

«Корупція — це переважно те, що пов'язує "Вагнера" та уряд Центральноафриканської Республіки», — сказав виданню Джейкоб Біаколо, камерунський правозахисник, який «раніше працював підрядником у міністерстві економіки»: «Лідери "Вагнера" тут працюють пліч-о-пліч з корумпованими урядовцями, щоб дозволити алмазам на мільйони доларів обходити країну і позбавляти її доходів, яких вона серйозно потребує».

Поки що, станом на 28.07.2023, про жодні звільнення «пригожинців» до ЦАР відомостей не надходило.

Про звільнення російських бойовиків з інших країн Африки теж повідомлень не було.

Присутність "Вагнера" в Африці. Карта

Присутність «Вагнера» в Африці: червоним – підтверджена, жовтою – ймовірна. Карта tv5monde [19]

Щодо ЦАР, то його 66-річний правитель Туадера має намір завдяки планованому на 30 липня референдуму про зміну Конституції продовжити своє правління практично до «нескінченності». (У Малі — за сприяння російських «друзів» — місцеві полковники вже провели 18 червня «референдум» щодо нової конституції («схваленої» 97% голосів і хунті, що дозволяє зберегти владу в результаті «виборів» у лютому 2024 р.))

Тож не викликає подиву той факт, що пан Туадера, за даними Le Monde [11], відмовився від зробленої йому в грудні 2022 року пропозиції з Вашингтона: навчити його армію та збільшити гуманітарну допомогу в обмін на «звільнення» російських воєнізованих формувань.

Одним із організаторів референдуму в ЦАР газета Le Monde, поряд із Corbeau news, називає все того ж Дмитра Ситого. "Оголошення про присутність громадянина Росії Дмитра Ситого в передвиборчому штабі президентської партії "Об'єднані серця" викликало жваву полеміку та посилило підозри у втручанні Росії в політичний процес країни", - написало CNC [20].

Пивна «війна»

У грудні 2022-го сам Пригожин повідомляв про те, що Ситого було поранено внаслідок вибуху отриманої ним «поштової» бомби, і звинуватив у цьому французів.

Втім, навіть зговірлива влада ЦАР поки не повідомляла про виявлення «французького сліду» у події.

Натомість у березні 2023-го відбулася історія, яку — за належної фантазії — легко можна віднести, в тому числі, і до прояву «помсти французам». У Бангі четверо людей у масках і у формі хакі підпалили [21] пивоварню Mocaf, що працює в ЦАР багато десятиліть, що належить французькій компанії Castel.

Фото: BARBARA DEBOUT/AFP/East News

Castel, як зазначає «Монд», був «ідеальною мішенню» ще й з погляду ідеології, оскільки є предметом попереднього розслідування французького антитерористичного правосуддя за передбачувану «фінансову домовленість» із «повстанцями» для забезпечення безпеки об'єктів іншої своєї дочірньої компанії Sucaf.

Ще до підпалу — з січня — на вулицях та в інтернеті було проведено, зважаючи на все, «ідеологічну підготовку» до підпалу: на плакатах було написано "C * (назва компанії) - це смерть", "Якщо ви купуєте C *", ви платите за свою смерть", "C * = Терорист".

Після підпалу у пропригожинських акаунтах та ЗМІ з'явилися твердження про те, що всі влаштували «провокатори», «замасковані» під вагнерівців. І сплачено було підпал одного з найбільших (французьких) підприємств ЦАР нібито самою Францією.

Лише одна з багатьох пропагандистських акцій проти «французьких колонізаторів».

Втім, може, річ не лише в «ідеології». На вулицях Банги висять рекламні щити з рекламою конкурента Mocaf – пива Africa ti L'or.

Це пиво, за даними видання Jeune Afrique [22], продає First Industrial Company, яку очолює Дмитро Ситий. "І нерідко можна побачити, як російські воєнізовані формування доставляють його ящиками до міста..." - пише Le Monde. 

***

"Росіяни намагаються витіснити всі іноземні компанії з Центральноафриканської Республіки", - говорить джерело газети.

Мутні правила африканських країн, посилені безперервними збройними конфліктами, надають майже необмежені можливості не тільки для безчинств зі зброєю, а й для збагачення.

Від нього, безумовно, виграють африканські правителі та його російські «покровителі», а програє, як завжди, і так злиденне місцеве населення.

ЗМІ, що не перебувають під контролем місцевої влади, а також французькі видання повідомляють про величезні масштаби вивезення алмазів, золота та інших корисних копалин… У ЦАР також вагнерівці, як пише Le Mondе, контролюють торгівлю деревиною, «про що свідчать конвої з колод столицю під охороною».

"Група Вагнера" забезпечує значний дохід, привозячи "золото і руди з Судану, Центральноафриканської Республіки та Малі, які потрібні Путіну для підтримки його економіки на плаву", стверджує "європейське військове джерело" AFP.

Йому вторить бенінське видання 24 Heures au Benin [12]:

ЦИТАТА

З публікації 24 Heures au Bénin:

«Зрештою, „група Вагнера” залишається важливим інструментом в арсеналі Кремля. Майбутнє покаже, у якій формі збережеться його вплив: Путін не може ні дозволити собі надати надто велику незалежність "групі Вагнера", ні відмовитися від своїх найважливіших активів, пов'язаних із фінансовими махінаціями Пригожина. Покровитель "Вагнера" видається незамінним: прибуток, отриманий від його військових операцій, сприяє військовим зусиллям Росії та дозволяє Кремлю пом'якшити фінансові наслідки "спецоперації" в Україні. Бо нервом війни, як завжди, залишаються гроші: і слід визнати, що мафіозна діяльність Вагнера значною мірою продемонструвала свою ефективність».

***

Ну і хто в таких умовах шукатиме вбивць журналістів?

Орхан Джемаль, Кирило Радченко та режисер Олександр Расторгуєв були вбиті 30.07.2018. Фото: Олександр Щербак / ТАРС

Вгорі: російський триколор в Африці. Фото: Sophie Garcia / AP / TASS

«Аргумент» [23]

---

На цю тему:

• Спекотне літо в засніженій Африці: чому бунт Пригожина став можливим, що показав і при чому тут Африка [24]
• WSJ: російська влада бере під контроль «імперію» Пригожина в Африці та на Близькому Сході [25]
• ПВК "Вагнер" заробляє в Африці мільйони для фінансування війни проти України – Politico [26]