Останнім часом в українському парламенті точаться дискусії стосовно заборони феєрверків та петард. Здавалося б нагальна ініціатива МФО "Гуманна країна" та UAnimals стикається з нерозумінням депутатів, яким піротехнічний бізнес та "святковий настрій" затьмарює об’єктивну реальність країни, для якої ПТСР стає гіркою буденністю.

Про це пише Валерія Палій, кандидатка психологічних наук, президентка Національної психологічної асоціації у своїй колонці у виданні Українська правда. Життя [2].

Якщо ви хоч раз опинялися в зоні ракетного обстрілу, чули вибухи, роботу ППО, постріли, то протягом наступних кількох годин чи навіть днів ви будете надмірно реагувати на будь-який гучний звук: чи це несподівано спрацює тостер, чи щось важке впаде у сусіда в квартирі нагорі. Перш ніж прийде усвідомлення, що тривоги немає і ви у відносній безпеці, ваші тіло й мозок відреагують і рефлекторно "подарують" вам порцію коктейлю гормонів стресу. 

У нашому тілі все логічно і просто: зіткнувшись із загрозою, організм вчиться запобігати небезпеці в майбутньому, щоб збільшити шанси на збереження життя. "Рятуйся!" – каже він нам у такі моменти. Якщо цей досвід не буде регулярним, то в умовах безпеки та спокою у більшості це минеться за кілька днів або тижнів. Втім, існують і винятки.

Але якщо обстріли тривалі, безперервні, якщо людина живе в умовах небезпеки місяцями, її тіло починає пристосовуватися до цієї реальності. І щойно вона повертається до нормального життя, запускається зворотний процес: тіло заново вчиться жити в умовах безпеки.

Опрацювання і звільнення від травматичного досвіду, через який проходять люди й тварини, що повернулися з місць активних бойових дій, вимагає часу, а часто й психологічної підтримки та медичної допомоги. Однак розуміння й підтримка суспільства також важливі.

Зараз суспільство переоцінює деякі речі, котрі в мирний час, до 2014 року, були абсолютно прийнятними. Феєрверки й петарди – захопливе видовище, яке раніше супроводжувало свята, – зараз сприймаються багатьма цивільними й військовими як звуки вибухів, небезпека чи пряма загроза життю.

Кожен святковий залп для когось є тригером, який активізує відповідні ділянки мозку і запускає реакції страху, паніки, а в деяких випадках підтягує страшні спогади (флешбеки). Все це ятрить душевні рани та уповільнює зцілення.

На жаль, таке сприйняття звуків петард і салютів залишиться з багатьма на довгі роки й не завершиться в день нашої перемоги. Тому нам обов’язково треба переглянути свої підходи до святкувань і виявів радості. 

Я спеціалістка з психічного здоров’я, і знаю, що ми, як суспільство, не можемо захистити усіх від будь-яких нагадувань про пережитий травматичний досвід. Але ми точно здатні відмовитися від найочевидніших тригерів болю і пережитого страху, особливо, коли ці речі не є чимось надзвичайно важливим у нашому житті.

Українці можуть відзначати свята без петард і феєрверків. І в цьому нам може посприяти прийняття законопроєкту №7438 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання та обігу піротехнічних виробів".

Він вже пройшов перше читання і найближчим часом має бути винесений на голосування у другому читанні. Наразі локальні заборони передбачають відповідальність за запуск салютів, але затримати порушників у більшості випадків вкрай складно. Тому законопроєкт передбачає також заборону продажу феєрверків та петард.

Важливо відмітити, що ця заборона не стосується спеціальної піротехніки, яку використовує армія, поліція та інші органи. Тож вчимося святкувати з турботою про тих, хто поряд із нами.

«Аргумент» [3]

На цю тему:

• 8 мільйонів людей в Україні мають психічні розлади – ВООЗ [4]