Суд над Хашимом Тачі в Гаазі: спроба досягти миру на Балканах

Важная новость

У Гаазі почали судити Хашима Тачі — колишнього лідера Косова, якого звинувачують у військових злочинах. Як це пов'язано зі спробою Заходу досягти миру на Балканах.

Про це йдеться у статті видання novayagazeta.eu [2].

Після багаторічного збору доказів та арешту обвинувачених у Нідерландах розпочався новий судовий процес над учасниками однієї з воєн, які супроводжували розпад Югославії. Але цього разу на лаві підсудних опинилися не представники Сербії чи Хорватії — як у період відомого міжнародного трибуналу, що став на весь світ, а лідери Армії звільнення Косова, зокрема колишній президент і прем'єр-міністр країни Хашим Тачі.

І в Косово, і в Сербії до нового процесу ставляться зі скепсисом. Косовари насилу готові визнати, що їхня боротьба за незалежність очорнена військовими злочинами. А більшість сербів вважає, що висунуті проти Тачі та його соратників звинувачення є недостатніми. Проте суд, що розпочався під міжнародним наглядом, у Нідерландах покликаний стати ще одним епізодом у відновленні справедливості — а значить, і миру — на Балканах.

Політолог, експерт із Балканських країн Александар Джокич розповідає, в яких саме злочинах звинувачують Хашима Тачі, за яких обставин вони робилися і як нинішній судовий процес [3] покликаний допомогти в реалізації нового мирного плану врегулювання міжнародного статусу Косова.

В останні тижні співтовариство косовських албанців уважно стежить за судовим процесом, що почався над Хашимом Тачі, колишнім президентом країни і одним з лідерів збройного руху за незалежність Косова 1990-х. Разом із Тачі перед судом постали його соратники часів боротьби за незалежність: Кадрі Веселі, Якуп Красничі та Реджеп Селімі.

Усіх їх звинувачують [4] у скоєнні військових злочинів — у вбивствах, тортурах та викраденні 140 сербів, албанців та циган у період бойових дій 1998-1999 років та одразу після їх закінчення.

Розслідування злочинів велося ще з 2010 року, коли було опубліковано офіційну доповідь [5] Ради Європи. У 2014 році на підставі цієї доповіді було сформовано спеціальну групу [5], результатом роботи якої стало рішення звинуватити лідерів Армії звільнення Косова. У листопаді 2020 року Тачі та його соратники були заарештовані [6]. На той момент Тачі був президентом Косова і одним із найпопулярніших політиків, і висунуті проти нього звинувачення змусили його піти у відставку. З того часу всі заарештовані перебувають у ув'язненні в Гаазі. Передбачається, що судовий процес триватиме до квітня 2025 року і перед судом постануть [4] близько 300 свідків звинувачення.

Проте сам початок процесу не викликав масових протестів у Пріштіні та інших містах Косова. Лише кілька сотень албанських демонстрантів з діаспори зібралося 3 квітня перед будівлею суду в Гаазі, і ще кілька тисяч (але не сотень і не десятків тисяч) албанців пройшли [6] вулицями Пріштіни, щоб висловити свою незгоду зі звинуваченнями щодо лідерів Армії звільнення Косова.

Ругова vs Тачі

Головний обвинувачений Хашим Тачі не був широко відомий навіть у Косові аж до кінця 1990-х років. У ті роки головним опонентом та дисидентом, який багато років очолював політичний опір режиму Слободана Мілошевича серед косовських албанців, був Ібрагім Ругова. Але США зробили ставку саме на Тачі, оскільки розраховували через нього налагодити контакт з Армією звільнення Косова, одним з керівників якої він і був.

1998 року Тачі виявився [7] головним представником косовських албанців на переговорах, що стало відправною точкою зростання його популярності як лідера. Тоді переговори велися під егідою США і були останніми дипломатичними зусиллями, здійсненими Заходом з метою зупинити війну югославських силовиків проти албанських повстанців у Косові. Після провалу переговорів відбулася військова інтервенція НАТО.

Голова Європарламенту Ніколь Фонтейн та лідер Армії звільнення Косова Хашим Тачі на зустрічі у Брюсселі, 1999 рік. Фото: Gilles BASSIGNAC / Gamma-Rapho / Getty Images

Армія звільнення Косова, зачатки [8] якої можна знайти вже в 1993 році, спочатку була військовим угрупуванням албанських повстанців, що не мала строго вибудуваної ієрархії. Серед косовських албанців ці угруповання, як і сам Тачі, не були відомі й популярні через їхній радикалізм [8] — вони, насамперед, прагнули не здобуття незалежності Косова чи побудови демократії, а боротьби за Велику Албанію.

Ібрагім Ругова був набагато популярнішим: він був демократом і прямо протистояв Мілошевичу, втілюючи опір демократичного Давида авторитарному Голіафу. Проте методи ненасильницького опору Ругови на кшталт Ганді викликали невдоволення албанських повстанців.

Ставка Заходу

Все змінилося в 1997 році, коли Албанія, з якою багато косовських албанців були безпосередньо пов'язані сімейними узами, збанкрутувала і поринула в хаос [9]. Тоді величезні запаси зброї, яку комуністичний диктатор Албанії Енвер Ходжа нагромадив на кордоні з Югославією, перетнули кордон Союзної Республіки Югославія, що перебував під необмеженою владою Мілошевича. Армія звільнення Косова отримала кошти для війни із сербськими силовиками.

У тому ж року повстанці провели перші організовані акції проти югославської поліції у Косово.

Після цього ненасильницькі методи опору Ругови не були затребуваними, війна фактично почалася.

Всупереч бажанням та інструкціям Ругови восени 1997 року албанські студенти в Косові розпочали масштабні протести [8], розсудивши, що вирішальний момент настав. Після серії виступів югославська поліція застосувала брутальну силу, кульмінацією чого став розгін протестів у грудні того ж року. Це було насильство такого рівня, що сербська опозиція та навіть патріарх Сербської православної церкви Павло закликали [8] режим Мілошевича сісти за стіл переговорів із Руговою. Але Мілошевич вибрав шлях насильницького придушення повстання. Весь 1998 рік пройшов під знаком запеклих боїв, у яких, однак, югославська армія, поліція та спецназ не зуміли завдати остаточної поразки Армії звільнення Косова.

Албанські студенти на вулицях Пріштіни закликають до повернення освіти албанською мовою в Косово, 29 жовтня 1997 року. Фото: EPA

Зрештою, репресії проти албанського населення стали настільки масштабними, що Захід вирішив втрутитися у конфлікт. Але щоб це зробити, з Армії звільнення Косово потрібно було зробити демократичну, а не «великоалбанську» силу.

Для цієї мети в якості представника албанської сторони на переговорах був обраний [7] Тачі. Він закінчив історичний факультет Приштинського університету, розмовляв англійською, був молодим і вправно працював на камеру. За підтримки Заходу Армія звільнення Косова змінила свою ідеологію, перетворившись на демократичну силу, яка виборює незалежність Косова. Ругова пішов у тінь, отримавши номінальну позицію президента. Тачі проголосив себе [10] першим прем'єр-міністром Косово і взяв кермо влади в свої руки.

Переможців судять

Нинішній процес проти Тачі та його соратників базується на кількох доповідях [11] Ради Європи та доказах, які у рамках свого мандату зібрав офіс спеціального прокурора [12]. Основні висунуті звинувачення стосуються того, що відбувалося у фінальні роки боротьби за незалежність Косова, які стали часом зведення рахунків.

У ході конфлікту сербське населення міст, які перебували під контролем косовських військ, втекло до Сербії [13]. Винятком стала північна частина міста Митровиця, де серби проживали здебільшого та почували себе у відносній безпеці. Життя сербів, що залишилися в косовських селах, які згодом стануть відомими як анклави, опинилося під загрозою [13]. Особливо це стосувалося тих, хто воював на боці Сербії або був пов'язаний з її силовими структурами.

Албанців, котрих вважали зрадниками, які підтримували сербську владу, також розстрілювали [3]. Серед висунутих офіційно звинувачень є й моторошна історія [14] про міжнародну торгівлю людськими органами, яку нібито здійснювали члени організованого кримінального угруповання під заступництвом Армії звільнення Косова.

Нинішній суд відбувається у Нідерландах, у Гаазі, хоча офіційно є частиною косовської судової системи [11]. Це можливо, оскільки інституції ЄС відіграють роль спостерігача у побудові косовської державної системи та демократії, поки Косово не набуло офіційного статусу суверенної держави та члена ООН. Головою судової колегії є американський суддя Чарльз Сміт, окрім нього до складу колегії входять судді з Німеччини, Швейцарії та Ірландії.

Процес тільки почався, і тепер чекають роки розглядів, у ході яких буде представлено безліч свідчень.

Тачі та інші обвинувачені не визнають своєї провини [3]. Вони наполягають на тому, що деякі злочини справді були скоєні, але людьми не під їхнім командуванням. У цьому полягатиме суть стратегії захисту [15] — обвинувачені не знали про те, що відбувається, на них не лежить відповідальність.

Акція на підтримку Хашима Тачі у Косові, 2 квітня 2023 року. Фото: Erkin Keci / Anadolu Agency / Getty Images

Вплив суду

У самому Косові та й у Сербії за процесом стежать зі скепсисом. Албанцям важко зізнатися в тому, що їхню боротьбу за свободу заплямували страшні злочини, а серби здебільшого вважають, що звинувачення недостатні. Однак відсутність масових протестів у Пріштіні говорить і про те, що з моменту арешту Тачі баланс політичних сил у Косові змінився.

Останні дослідження [16] рейтингів косовських партій березня цього року показують, що нинішній прем'єр-міністр Косово, Альбін Курті, поступово втрачає популярність через переговорний процес із Сербією, в якому доводиться робити поступки сербській стороні. Рейтинг його партії впав з 50% до 43%, але вона, як і раніше, знаходиться на першому місці. Друге місце з 20% голосів посідають ліберали з Демократичної ліги Косова, лідером якої у 90-ті роки був Ібрагім Ругова. На третьому місці – Демократична партія Косова, яку заснував Тачі та за яку готові проголосувати 19% виборців.

До арешту Тачі 2020 року партія, яку він очолював, лідирувала. Але після втрати реальної влади Тачі втратив і активну підтримку громадян. Так часто відбувається у балканській політиці, особливо з лідерами, які до цього залишалися при владі протягом багатьох років.

Проте суд у Гаазі над лідерами Армії звільнення Косово має більший вплив не на внутрішню, а на зовнішню політику та новий етап переговорного процесу Белграда та Пріштіни.

Для Заходу процес над Тачі та його соратниками є важливим етапом на шляху інтеграції регіону до ЄС та НАТО, спроба [17] досягти балансу справедливості на Балканах. Після міжнародного трибуналу з колишньої Югославії, де основними засудженими були лідери Сербії та Хорватії, суд за схожі злочини над лідерами іншої сторони має допомогти продемонструвати неупередженість Заходу та рівноправне ставлення до всіх учасників війни.

Крім того, ЄС сподівається, що справедливий суд у довгостроковій перспективі сприятиме вирішенню внутрішніх проблем балканських суспільств — знизиться ймовірність нових конфліктів, стабільність дасть економічне зростання та призведе до модернізації суспільства.

Процес над Тачі має підтримати та спроби переконати сербське суспільство у вирішенні замороженого конфлікту з Косово. Справедливий суд над косовськими албанцями дасть Белграду додатковий аргумент для реалізації закладених франко-німецькою платформою переговорів щодо зміни статусу Косова. За задумом ЄС та НАТО, Косово має увійти до ООН та де-юре стати незалежною державою.

Таким чином, процес над Тачі можна вважати своєрідною компенсацією Белграду та сигналом сербському суспільству, що сербів більше не вважають єдиними поганими хлопцями у регіоні Західних Балкан.

Вгорі: олишній президент Косово Хашим Тачі під час судового процесу у Гаазі, 3 квітня 2023 року Фото: EPA-EFE / Koen van Weel / POOL

«Аргумент» [18]

На цю тему: