Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області виправдав чоловіка, якого звинувачували в опорі правоохоронцю.

Про це повідомляє «Судовий репортер [2]» із посиланням на вирок [3] від 21 січня.

Інцидент трапився у квітні 2020 року, близько 7 ранку, на КПП «Північ», що на виїзді із Мелітополя. Поліція зупинила машину, посилаючись на особливий режим в’їзду та виїзду з міста. КПП облаштували червоними металевими вивісками «Увага карантин» та дорожніми знаками «Стоп-контроль». Начебто в період карантину на виїзд із міста громадян і транспортних засобів треба мати спеціальний дозвіл.

Чоловік їхав з донькою до лікарні в Запоріжжя. Між водієм і патрульним виникла суперечка. Почувши про заборону на виїзд з міста, водій відповів, що однаково поїде і рушив. При цьому рука поліцейського начебто була просунута в салон автомобіля, бо він показував водію своє посвідчення. Коли машина рушила, поліцейський нібито зачепився рукою за щось всередині і його протягнуло 10-15 метрів за машиною. Патрульного госпіталізували з частковим розривом лівого плечового суглобу.

Суд проаналізував рішення рішення органів місцевого самоврядування та виконавчої влади і з’ясував, що вони не містили заборони руху і перевезення пасажирів легковими автомобілями.

Тому дії поліції не були необхідними та пропорційними ситуації.

Суд взагалі поставив під сумнів ту версію, що водій машиною протягнув поліцейського або вчиняв якусь фізичну протидію правоохоронцю.

На місці події був ще один патрульний поліції і троє нацгвардійців. Позаду зупинилась інша автівка. Більшість свідків взагалі не чули розмови між потерпілим та обвинуваченим та не бачили падіння. Один нацгвардієць бачив, як поліцейський падав, але не помітив як його рука зачепилась за автомобіль.

Потерпілий в судовому засіданні також не зміг пояснити, якою рукою (правою чи лівою) він зачепився за автомобіль і за який предмет його рука могла зачепитись в автомобілі при повністю відчиненому вікні зі сторони водія. Працівник поліції висловив припущення, що його руку під час руху автомобіля міг утримувати водій. Але такі показання не підтверджені жодним доказом.

Із відеозапису камери спостереження, вбачається, що після розмови з поліцейським автомобіль повільно рушає, а працівник поліції на деякій відстані починає йти слідом, а потім різко хапається рукою за автомобіль і біжить разом із ним.

Натомість слідчий у протоколі огляду цього ж відеозапису написав, що автомобіль тягне за собою працівника поліції.

З показань свідка, чий автомобіль зупинився на знак «Стоп-контроль» в зустрічному напрямку, вбачається, що коли автомобіль обвинуваченого почав рух, поліцейський сам вхопився руками за дверцята автомобіля, а саме за раму, де скло та побіг разом з машиною.

Суд погоджується, що тілесні ушкодження працівник поліції міг отримати в результаті хапання рукою за дверцята автомобіля та утриманні її на дверцятах під час руху.

Інші дії обвинуваченого, як-то зневажливе поводження, висловлювання нецензурною лайкою в бік працівника поліції, демонстрування явної зневаги, відмова пред’явити будь-які документи, не є опором працівникові правоохоронного органу, в розумінні ч.2 ст. 342 КК України. Подібні вчинки могли бути кваліфіковані за ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського.

Суд виправдав чоловіка за відсутністю в його діях складу злочину.

«Аргумент» [4]