Виторг компаній в Україні впав удвічі. На півдні та сході країни не дорахувалися 40% співробітників. Найстражденніша галузь — металургія.

На початку січня Світовий банк опублікував дослідження [2] про те, як постраждав український бізнес через повномасштабне російське вторгнення. Це перша спроба оцінити не лише втрати для економіки загалом, а й становище українських компаній, використовуючи велику вибірку, до якої включені бізнеси з різних галузей та регіонів, наголошують автори. Спеціальний кореспондент видання «Медуза [3]» Маргарита Лютова вивчила це дослідження та розповідає, як війна впливає на українські компанії.

У березні 2023 року Світовий банк оцінював [4] сукупні збитки українській економіці в 290 мільярдів доларів. Це приблизно п'ять довоєнних річних бюджетів України, півтора довоєнні ВВП країни або, для порівняння, нинішній ВВП Фінляндії чи Португалії. В оцінку збитків увійшли втрати через руйнування будинків, інфраструктури та підприємств та кошти, які Україна втратила через вимушений простой бізнесу. При розрахунках аналітики виходили з того, що війна триватиме два з половиною роки. З того часу ця оцінка ще не оновлювалася.

Автори нового дослідження Світового банку про стан українського бізнесу, опублікованого в січні 2024-го, зазначають, що такі узагальнені оцінки втрат допомагають зрозуміти загальні масштаби необхідного країні фінансування. Але щоб ефективніше допомогти саме бізнесу, потрібна детальніша картина, вважають експерти: масштаб збитків може відрізнятися залежно від галузі чи регіону.

Під час війни значна частина економічної статистики стала недоступною. Почасти через секретність, але переважно через те, що під час активних бойових дій збирати дані вкрай важко чи зовсім неможливо. Тому в основу дослідження Світового банку лягло масове опитування приватного українського бізнесу (на недержавний сектор до війни припадало 84% ВВП України).

На додаток до опитування економісти Світового банку аналізували супутникові знімки, за допомогою яких можна відстежувати площу сільськогосподарських земель, вантажні перевезення, заповнення паркувань, задимлення над промисловими підприємствами, нічне освітлення та багато інших показників, за якими можна судити про економічну активність.

Хто брав участь у дослідженні — і по кому війна вдарила найсильніше

Дослідження в основному описує досвід компаній, які змогли продовжити роботу навіть за умов війни; про те, що респондентам довелося назавжди закрити бізнес, заявили лише 3% з них. Але ця оцінка, найімовірніше, занижена, визнають автори. Під час підготовки дослідження вони обдзвонювали підприємства з попередньої вибірки за офіційними телефонними номерами, і більше половини з 52 тисяч виявилися недоступними. Серед них може бути чимало тих, хто закрився. Інші дослідження також свідчать, що частка тих, кому довелося закрити свою справу, вища. Наприклад, згідно з опитуванням української аналітичної компанії Advanter Group, в якому брали участь понад 500 підприємств малого та середнього бізнесу, до червня 2023 року назавжди закрилися 10% українських компаній.

Про падіння доходів повідомили понад 70% респондентів. Виторг діючих компаній у середньому по країні впав удвічі порівняно з показниками 2021 року. Бізнес у регіонах на сході та півдні країни, де йдуть бойові дії, зрозуміло, постраждав сильніше. Виторг порівняно «менш постраждалих» компаній на заході країни в середньому скоротився на 40%, а кількість співробітників - на 20%. На сході України виторг знизився втричі, у південних регіонах — на 60%. У компаній із цих регіонів сильніше скоротилася і кількість працівників — майже на 40%.

У східних та південних регіонах розташовано більше половини промислових виробництв країни. Через російські атаки і логістичні проблеми, викликані бойовими діями, менше третини з них змогли зберегти випуск продукції на довоєнному рівні. У середньому кожна п'ята компанія в Україні зіткнулася з руйнуваннями через російські атаки, на сході країни — майже кожна друга (47%), а на півдні — приблизно кожна третя (29%).

Основні проблеми, з якими зіткнулися підприємці в Україні

Найбільш постраждала галузь — металургія, на яку до війни припадало 20% експорту та 10% ВВП. Через російські атаки і подальшу окупацію Маріуполя Україна втратила великі металургійні виробництва — «Азовсталі» та комбінат імені Ілліча, а також багато інших підприємств на анексованих територіях. У результаті випуск у металургії за підсумками 2022 року скоротився більш як на 60%. Металургійні виробництва вимагають великої кількості енергії і через російські удари по інфраструктурі вони зазнавали більших втрат, ніж багато інших підприємств.

Постраждали та інші енергоємні галузі. Наприклад, під кінець 2022 року під час масових відключень через російські удари по енергосистемі випуск цементу скоротився наполовину порівняно з довоєнним рівнем, підрахували у Світовому банку за допомогою супутникових знімків.

Навесні—влітку 2023 року, коли проводилося опитування, 15% респондентів повідомили, що за попередні 30 днів вони стикалися з проблемами із забезпеченням енергією. Серед великих компаній таких було майже вдвічі менше. Ймовірно, до цього моменту вони змогли налагодити альтернативні способи енергозабезпечення завдяки тому, що у них зазвичай більше коштів, ніж малих і середніх підприємств, тобто більше можливостей пристосуватися до надзвичайних обставин.

Через російські удари по інфраструктурі у багатьох компаній виникали проблеми з підключенням до інтернету — в опитуванні про такі труднощі повідомило кожне десяте підприємство, у торгівлі частка компаній з такими проблемами виявилася вищою — 16%.

Через перебої з постачанням енергії та логістичних проблем деякі виробники соняшникової олії, однієї з великих статей українського експорту (до війни на нього припадало приблизно 10% постачання товарів за кордон), щоб зберігати хоч якусь валютну виручку, стали постачати за кордон сирі насіння соняшнику замість своєї кінцевої продукції.

Порушена логістика — ще одна поширена проблема, яка випливає з опитування. Через руйнування транспортної інфраструктури, блокади портів та інших логістичних складнощів 65% компаній змушені були скоротити або зовсім припинити закупівлю сировини та комплектуючих за кордоном. Майже 30% респондентів наголосили, що протягом 30 днів до опитування змушені були скасувати постачання своєї продукції через те, що не могли отримати необхідні комплектуючі. Проблеми з логістикою вплинули і на експорт продукції українських компаній за кордон: 44% компаній, які продавали продукцію в інші країни (крім Росії та Білорусі), змушені були повністю припинити постачання, ще 31% скоротили експорт.

Інша проблема бізнесу в Україні — брак співробітників через мобілізацію та вимушену міграцію. Скоротити випуск та скасувати замовлення через брак кадрів довелося 15% компаній, а серед великих підприємств — понад 20%.

На додачу до всіх проблем, які обмежують виробництво, український бізнес зіткнувся з величезним падінням попиту. Саме він став головною причиною, через яку багатьом компаніям довелося тимчасово призупинити роботу або зовсім закритися.

Невизначеність щодо того, коли відновиться попит, не дає компаніям інвестувати. У середньому вони скоротили вкладення у розвиток на 76%. Залучити позикові кошти для інвестування більшості їх складно — 84% респондентів повідомили, що доступ до зовнішнього фінансування для них утруднений. Головна проблема — надто високі відсоткові ставки за кредитами.

Більше половини компаній зазнають труднощів із фінансуванням поточної діяльності — в опитуванні кожне друге підприємство зазначило, що протягом найближчих шести місяців може не впоратися з обслуговуванням своїх зобов'язань. Якщо продажу з будь-якої причини зупиняться, а взяти кредит не вдасться, запасів власних коштів компаніям вистачить лише на чотири місяці роботи, випливає з опитування.

Чому державна підтримка не працює

В Україні діє безліч програм підтримки бізнесу з бюджету та коштів іноземних донорів (наприклад, український Forbes перераховує понад два десятки програм для малого та середнього бізнесу). Але, з огляду на опитування Світового банку, вони не дуже затребувані. Лише 8% респондентів сказали, що отримували підтримку від держави, серед малих підприємств частка ще нижча — лише 6%. При цьому більше половини компаній зовсім не зверталися за допомогою: кожен третій заявив, що не потребує її, чверть зізналися, що не знають про програми підтримки, ще близько третини заявили, що не вірять у отримання допомоги. Кожен восьмий з них пояснив це тим, що не має потрібних зв'язків.

Відповідаючи на запитання про те, яка підтримка від держави була б найкориснішою, підприємці найчастіше говорили про податкові пільги. Другий за популярністю запит бізнесу – вирішити проблему із відшкодуванням ПДВ. З 2022 року українські компанії масово стикаються з труднощами при поданні необхідних документів, тож цю проблему згадали 35% респондентів. За даними нещодавнього опитування «Європейської бізнес-асоціації», понад 40% компаній, що працюють в Україні, вважають податкову систему країни перешкодою для розвитку бізнесу та інвестицій.

Підприємцям навряд чи варто розраховувати на зниження податків – бюджет країни у дефіциті, який допомагає закривати міжнародну допомогу. У 2023 році за рахунок іноземних коштів фінансувалося понад 50% видатків державного бюджету. Однією з головних вимог міжнародних донорів є нарощувати власні доходи і, насамперед, збирати більше податків.

Витрати бюджету 2023 року були головним чинником зростання українського ВВП — за підсумками року він збільшився більш ніж на 5% після падіння на 30% 2022-го. Нарощувати видатки і, відповідно, дефіцит бюджету і цього року навряд чи вдасться, наголошував у колонці для українського Forbes головний економіст Sense Bank Олексій Блінов. На думку експерта, 2023-го українська економіка «відпочивала після початкового шоку», але далі відновлення сповільниться, економічна активність залишиться на рівні 75% від довоєнного і повернутися до 100% навряд чи вдасться.

Як Світовий банк вивчав український бізнес

У березні—липні 2023 року Світовий банк у партнерстві з Київською школою економіки провів масове опитування українських компаній, у якому взяли участь понад 2,7 тисяч підприємств. Це найбільша вибірка серед опитувань українського бізнесу, які проводились від початку війни, наголошують автори.

Вони також окремо опитали понад 80 міжнародних компаній, які мають діючі філії в Україні (це дослідження проходило у травні 2023 року). Загалом у країні зареєстровано приблизно 1,2 мільйона юридичних осіб, щоправда, до війни консалтингова та аудиторська компанія Deloitte підрахувала, що близько 40% з них «сплячі» або фіктивні — створені, щоб уникати податків.

У звіті йдеться про те, що вибірка Світового банку не лише найбільша, а й найбільш репрезентативна: вона пропорційно відображає галузеву структуру українського бізнесу та розподіл компаній за розмірами, а також регіонами, де вони розташовані. Експерти опитали і малі, і великі підприємства.

На додаток до опитувань, економісти Світового банку аналізували супутникові знімки з бази даних компанії SpaceKnow. Знімки, які використані у дослідженні, дозволили вивчити діяльність підприємств, на які припадає приблизно 40% ВВП України.

Зображення вгорі: українські поля у вирвах від снарядів