24 серпня — це не просто День Незалежності. Це день відновлення української незалежності.

Ми маємо пам’ятати, що наша державність не почалася у 1991 році. За нею — століття боротьби, спроб, перемог і поразок. Це спадщина, яку важливо не лише знати, а й продовжувати.

Сьогодні ми воюємо за право України існувати. Але кожен із нас має розуміти: виграти війну — не кінцева мета.

Мета — країна, в якій захочеться жити після перемоги. Країна, до якої захочеться повертатися, де захочеться народжувати дітей, створювати, ризикувати, будувати своє життя.

Я думаю про неї як про країну-сад. Сад не можна побудувати наказом. Йому потрібні люди, які доглядають, захищають і залишають після себе більше, ніж отримали.

Маріуполь і полон навчили мене дивитися далі за горизонт сьогоднішнього дня. Коли реальність звужується до виживання, здатність бачити майбутнє і мріяти про нього стає способом не дозволити обставинам визначити тебе.

Це стосується не лише людини. Це стосується країни.

Наша сила — не тільки вистояти. Наша сила — у здатності уявити, заради чого ми вистояли.

З Днем відновлення Незалежності України!

Святослав Паламар, заступник командира 1 корпусу НГУ "Азов", полковник, Герой України; сторінка автора у фейсбук

Фото з відкритих джерел

«Аргумент» [2]

На цю тему:

• Україна святкує 35 річницю відновлення незалежності [3]
• Предстоятель ПЦУ: Слово «Незалежність» невіддільне від слів «боротьба», «гідність», «свобода» [4]
• Друг Паламар "Калина": Внутрішня втома суспільства може стати небезпечнішою за зовнішнього ворога [5]